Żłób-Pogorzelski h. Kościesza. Жлоба-Погорільський Єжи, шляхтич любецький (1642) 90 (30) Жлоба-Погорільський Ждан, любецький шляхтич (1642) 90 (30) Жлоба-Погорільський Марко Григо- рович, любецький шляхтич (1642) 90 (30) Жлоба-Погорільський Моісей Тур- кович, любецький шляхтич (1642) 90 (30) І. 1. Ждан Жлоба-Погорільский (?-1621-1643-?) – любець¬кий шляхтич, отримав від Владислава IV два охоронних листа (1641, 1643) . Серед інших представників цього роду згадуються як любецькі шляхтичі Ежі та Марко Григоровичі Жлоби-Погорільскі та Моїсей Туркович Жлоба-Погорільский . II 2. Потап Жлоба – священик с.Вербичі .........................................................? 3. Андрій Жданович .......................................................................................1 4. Артем Жлоба (?-1671-1691-?) – козак, чернігівський полковник Яков Лизогуб затвердив за ним «три частки грунту в с.Шибириновці» (1691) ....... ? 5.Федор Жлоба – козак с.Антоновичі ...........................................................? ІІІ 6. Стефан Потапович Жлоба-Кудренко (?-1683-1703-?) – козак с.Шибиринівка ............................................................................................................2 7. Павло Потапович Жлоба-Кудренко (?-1683-1703-?) – козак с.Шибиринівка ........................................................................................................2 8. Яцко Потапович Жлоба (?-1697-1717-?) – козак .................................2 9. Тимох Андрійович ......................................................................................3 10. Артем Артемович (?-1690-1710-?) – «житель Вербицкий и козак шибириновский» .....................................................................................................4 IV 11. Єгор Тимохович – козак ..........................................................................9 V 12. Євдоким Єгорович – козак с.Шибиринівки .........................................11 13. Андрій Єгорович – козак с.Шибиринівки ........................................... 11 14. Василь Єгорович – козак с.Шибиринівки ............................................11 15. Антін Єгорович – козак с.Шибиринівки ..............................................11 1789 р. Евдоким, Андрій, Василь та Антін подали документи на дворянство, разом з ними це зробили ще тринадцять Жлобів-Погорільскіх, один з яких - Григорій, називав себе Жлобом-Бубликом. Усі вони, окрім Григорія, записаного до купецького окладу, були козаками. Справу Григорія Бублика вирішував нижній земський суд, який довів, що його предком також був Ждан Жлоба-Погорільский . До розпису не увійшли: дружина антоновицького козака Михайла Клименка Пелагея Юріївна Жлобіна. Серед володарів Жлобського грунту знаходимо Андрія, Івана і Лавріна Семеновичів Жлобів . Семен Бублик (30-ті рр. XVIII ст.) – полковий осавул Чернігівського полку. Яків Бублик – розпочав службу з 1751 р. виборним козаком Чернігівського полку , потім був з.т. (1761-1779-?). Одружений з донькою б.т. Лисенка, мали синів Василя і Семена. У 1741 р. в с.Козли мешкав малогрунтовий і не маючий худоби виборний козак Дем'ян Жлоба, у с.Шибирінів – ґрунтовий козак Карпо Жлоба та малогрунтовий Григорій Жлоба, «неимущий» Семен Жлобін та «подсуседок неимущий» Михайло Жлоба . Реєстр 1744 р. згадував у с.Шибириновка фунтового Карпа, малогрунтового Григорія і підсусідка Михайла Жлобів . Тоді ж знаходимо серед «ґрунтових» міщан Городнянської сотні Мартина Бублика . У 1756 р. шибиринівський козак Сава Жлоба продав частину Гирманського грунту чернігівському полковому сотнику Івану Федоровичу Посудевському . 1762 р. Федор Бублик був з. т. Любецької сотні . 1767 р. у с.Шибириновці мешкае стрілець Самійло Жлоба . З Любецького синодику нам відомий чернігівський міщанин Карпо Бублик . У 1792 р. у с.Шибирінів та с.Антоновичі за матеріалами нижнього земського суду у козацькому окладі знаходилось 76 Жлобів-Погорільских, у с.Козел – ще 20 чоловік . Серед них були Йосип (1708 року народження), Василь і Самійло (1718 р.н.), Григорій (1721 р.н., одружений з донькою з.т. Орловського Євдокіею), Іван (1728 р.н.), Ілля (1749 р.н.), Василь (1758 р.н.) . Шибиринівським священиком на той час був Матвій Жлоба, син якого Павло у 1795 р. навчався у Київській академії . Родини Жлобів-Погорільский та Бубликів-Погорільских користувались польским гербом «Косцеша» . 1691 р. Чернігівський полковник Яків Лизогуб підтвердив права Артема Жлоби на „три частки грунту в с.Шибириновке... а на тих частках сидять девять человек мужиков".З другої половини XVII ст., як козаки так і шляхтичі починають втрачати свої маєтки у Шибиринівці. Чернігівський полковник Я.Лизогуб 1695 р. отримав універсал гетьмана Івана Мазепи на села Шибиринівку, Семаки і Пересаж. У своєму тестаменті Я.Лизогуб називав ці землі "отчизними" і "дідизними". 1703 р. Юхим Лизогуб придбав половину володінь шибиринівських козаків Стефана і Павла Жлобів-Кудренків в Антоновицькому, Шибиринівському, Жукотському та Гирманському ґрунтах "за семсот золотих готових грошей личбы и монеты доброй". Іншу частину Гирманського ґрунту Ю.Лизогуб просто загарбав. Згодом Жлоби продали "в спокойное владение" свою частину володінь С.Лизогубу, а допродав Жлобські ґрунти козак Грицько Гладкий. З 1714 до 1727 рр. С.Лизогуб по частинах скуповував володіння Вербицьких, з 1717 р. - частину володінь козака Яцка Жлоба-Кудренка біля с.Шибиринівка та частину Величковщини у Пузиків. 29 вересня 1703 р. козаки с.Шибиринівка Стефан та Павло Жлоби-Кудренки (одна з гілок роду Жлобів), продали Ю. Лизогубу успадковані від батька Потапа Жлоби, священика с.Вербичі, частини Шибиринівського, Антоновицького, Жукотського і Гир-манського ґрунтів654. 1705 р. козак Федір Пузик, мешканець с.Сибереж, продав свою частку землі у Шибиринівському ґрунті С.Лизогубу . Того ж таки 1705 р. „давня шляхта" Жлоби, мешканці с.Жукотки, „побиватели" Антоновські і Шибиринівські, отримали від чернігівського полковника охоронний універсал на Гирманський ґрунт (частину Антоновицького ґрунту). Поява цього документа була пов'язана із захопленням зосталої частини Гирманщини Юхимом Лизогубом. У "розыскном акте" 1715 р. "о спорной земле прозванием Гироманке" (Гирманщина біля с. Шибиринівка) "обывателями" с.Антоновичі та с.Шибиринівка названі Федір Жлоба - брат шибиринівського священика Семена Малявки, та Стефан Кудрін (Кудренко), які "едностайне признали, что еще за власти лядской, надани прадеду Жлобе на антоновскую землю права королевские, в которой в ограничению и Гирманский грунт заключается из того своего грунту, козацкую службу всегда отбували". 1730 р. бунчуковий товариш Семен Лизогуб володів частиною села Шибиринівка, на яке пред'являв ревізорам універсал І.Скоропадського 1719 р. Відомо, що у 30-их рр. XVIII ст. він продовжував скуповувати Шибиринівські ґрунти. У 1792 р. у с.Шибирінівка та С.Антоновичі за матеріалами нижнього земського суду у козацькому окладі знаходилось 76 Жлобів-Погорільских, у с.Козел - ще 20 чоловік. Шибиринівським священиком на той час був Матвій Жлоба, син якого Павло у 1795 р. навчався у Київській академії. Частина земель села у XVIII ст. належали Чернігівській єпископській кафедрі, а у XIX ст. у селі був маєток дворян Комаровських." // Кондратьєв І. Під Литвою, Москвою та Польщею / І. В.Кондратьєв. - Чернігів : Управління у справах преси та інформації, 2005. - С. 102-104. Антоновичі – родова власність любецьких бояр Антоновичів, з’явилось не пізніше першої половини – середини ХVІ ст. 13 березня 1571 р. велика група любецьких бояр та зем’ян отримали привілей польського короля Сигізмунда ІІ Августа. Серед любецьких бояр значиться Федько Антонович, який закріпив свої права на володіння Погорільським та Олексієвським грунтами. Натомість, любецькі бояри зобов’язувались служити державі: “з котрих земель вишеписаных каждый з них к своей службе нашей военной коня ставит”. Зем’яне Антоновичі підтверджували право володіння землями під час королівських люстрацій 1616, 1622 та 1629 рр. Ймовірно, Іван та Тимох Злоби-Антоновичі отримали королівський привілей на свої маєтки у 1633 р. Як і раніше, вони були зобов’язані виконувати військову службу, окремо наголошувалось на праві “варити пиво та мед”. Родина Антоновичів володіла цим маєтком і у 1636 р. Знаходимо представників цієї родини і в реєстрі Війська Запорізького 1649 р. З середини ХVІІ ст. шляхтичі Антоновичі відомі як козаки Чернігівського та Ніжинського полків. У 1671 р. половиною с. Антоновичі володіли шляхтичі Юркевичі – Красковські. Співвласником частини цього грунту у 1691 р. був Юско Злоба. З 1700 р. Антоновицькі грунти починають активно скуповувати представники родини Лизогубів. У 1719 р. російський цар Петро І затвердив права С. Лизогуба на Антоновичі. На початку ХVІІІ ст. землі у селі скуповував значковий товариш Олександр Малявка, у 1702 р. він отримує на маєток універсал гетьмана І. Мазепи. У 1756 р. Сава Жлоба продає свою частину Антоновицької землі Любецькому сотнику Івану Посудевському. У 1792 р. у Антоновичах ще володіли землями нащадки любенької шляхти Жлоби-Погорільські, Богуші та Тупиці. З другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. нащадки любецької шляхти поступово втрачають свої земельні володіння, а як наслідок – зубожіють. Надалі чимало представників родини Антоновичів згадуються як козаки або навіть селяни. У 1782 р. Антоновичі стають центром волості Чернігівського повіту. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >