Пукеницькі Пукеницькі ведуть своє походження від Драгина Волоха, який на рубежі XIV – XV ст. отримав від Ягайла на умовах “рerpetue donacionis” і служби 2 списами і 9 лучниками Чолгани та ряд інших жидачівських сіл по сусідству з Дідушичами і Задеревцем13. У списку свідків латинського варіанту медицької судної грамоти 1404 р. він згадується між Михайлом Процевичем і Ходьком Чемеричем, а в руському перекладі – між Про- цевичем і Костьком Солнечковичем (“Драгун Волошин”)14. У червоноруських записах XV – початку XVI ст. його нащадки виступають як Чолганські, Чолганські з Пукеничів або Пукеницькі. Відомий з 1439 р. син Драгина Федько володів як Пукеничами, так і пожалуваннями Ягайла. Як жидачівський шляхтич, він підписав конфедерацію 1464 р. проти Одровонжів. У 60-ті роки інтереси Федька на Стрийщині енергійно захищав його син Івашко: у лютому 1469 р. перемишльський староста Яків Конецпольський у присутності короля звинувачував Івана в тому, що той, незаконно вступивши до дрогобицьких держань старости, повернув проти нього “зброю і образливі слова”15 . У померлого в 80-ті роки Федька, окрім сина, були чотири дочки: Маргарита – дружина галицького шляхтича Іванка Угерницького (1470 р.), Ганка – дружина Васька Рогожинського (1479 р.), одружена з Васьком Михайловським Уляна (1483 р.), і Олена – дружина Грицька Креховецького з Галицької землі (1487 р.). Відомі записам рубежа XV – XVI ст. Ілля, Васько та Андрій Чолганські, напевно, є синами Івашка. Ілля Пукеницький в 1508 р. заплатив з Пукеничів і тимчасово заставленого йому сусіднього королівського села Угерсько 44 гроші (0,92 гривен) податку. Реєстр 1515 р. свідчить про наявність в Пукеничах 7 ланів орної землі16. Ibidem. – T. 4. – Warszawa, 1901. – S. 16-17; Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym... – S. 8, 17, 29. 14 Kodeks dyplomatyczny małopolski. – T. 4. – Kraków, 1905. – № 1084. – S. 93; Рoзов В. Южнорусские грамоты. – Т. 1. – К., 1917. – № 38. – С. 70. 15 AGZ. – T. 7. – Lwów, 1878. – № 55. – S. 106; Lwów, 1901. – T. 17. – № 30. – S. 3. Див. також: T. 13. – Lwów, 1888. – № 5896. – S. 481. 16 Ibid. – T. 12. – Lwów, 1887. – № 3460. – S. 333; T. 17. – Lwów, 1901. – № 3056, 3941. – S. 357, 486; T. 18. – Lwów, 1903. – № 1258-1259, 1796, 3723, 3730. – S. 187, 258, 518-519; T. 19. – Lwów, 1906. – № 1091, 3037. – S. 207, 574; Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno.statystycznym... – S. 116, 145. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >