Богдан Волчкович Підтвердження на володіння певними маєтностями надавалися Казимиром Яґеллончиком, як правило, на умовах земської служби. Наприклад, у 1486 р. в підтверджувальному листі великого князя литовського волинському боярину Богдану Волчковичу на вислужений у княгині Свидриґайлової маєток Привередів під Мнинським повітом (Луцький повіт — А.Б.) було наголошено на тому, що вказаний маєток Б. Волчкович може тримати лише на умовах служби. У документі також вказувалось, що раніше Привередівський маєток тримав якийсь Нелюб. Б. Волчкович наголошував також на тому, що з маєтку з давніх часів ішла боярська служба, а не тягла [LM 4. — № 96. — Р. 123.]. Михайло 1583 р. Михайло Привередовський відсторонив від опіки над дітьми і дружиною рідного брата: «…розумеючи быти брата моего рожоного, пана Василя Привередовъского,жоне, дети и маетности моеи опекуном непожиточнымъ, с тое причины тую опеку, которая бы на него правом прирожоным припадала, отдалям и тую опеку от него отписую» [13, ф. 26, оп. 1, спр. 4, арк. 622 – 623 зв.]. Земянин Грыцко Прывередовский хранил листы у острожской земянки Павловой Хоревской — в Острожском замке LM-12. № 180. Р. 220 (1523). Марухна (Марія). Крокотка. Виходила заміж двічі. Першим її чоловіком став Василь Красовський (за Н.Яковенко – Василь Матвійович55). Відзначимо, що свідком у заповіті князя Якова виступає луцький воротний Войтех Красовський, можливо, його родич (чи не брат?). Очевидно, єдиною їхньою дитиною була донька Овдюхна, яку князь Яків у своєму заповіті доручав опіці княгині Овдотії. Після 1564 р. згадок про неї не маємо, можна припустити, що вона померла малолітньою. Василь Красовський помер до 1561 р., адже навесні цього року княжна Марія була заміжня вже вдруге. Зокрема тоді князь Яків Васильович Крокотка Єловицький звернувся до Луцької ґродської канцелярії з проханням надати вижа його доньці Марії Василевій Привередовській для того, щоби вона уклала заповіт (spa.wiła testament za dobrey pamięci)56. 1 травня 1561 р. його було вписано до луцької ґродської книги (запис №1), і згідно з ним княжна Марія все своє рухоме майно та гроші заповіла чоловікові й доньці, а опікунами останньої призначила свого батька та дядька Дмитра Козинського57. Другий чоловік княжни Марії Яківни – Василь Привередовський (як його дружина вона згадується щонайменше до 1578 р.), співвласник села Привередового в Луцькому повіті58, очевидно, був нащадком боярина Богдана Волчковича, який наприкінці XV ст. отримав надання від великого князя Казимира на цей маєток, вислужений ним у вдови князя Свидриґайла59. У 1545 р. якийсь Грицько Привередовський спільно з князем Яковом Васильовичем опікувався однією з городень Луцького замку60. 56 ЛННБ. – Відділ рукописів. – Ф.46. – Тека XXXVI. – №7401. – Арк.95. 57 Опись актовой книги Киевского центрального архива №2035 / Сост. И.М.Кама нин. – К., 1883. – С.16. 58 Źródła dziejowe. – T.XIX. – S.5, 6. 59 Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Архео- графическою комиссиею. – Санкт-Петербург, 1846. – Т.I: 1340–1506. – №59. – С.72; Skarbiec diplomatów papiezkich, cesarskich, królewskich, książęcych; uchwał narodowych, postanowień różnych władz i urzędów posługujących do krytycznego wyjaśnienia dziejów Litwy, Rusi Litewskiеj i ościennych im krajów / Zebrał i w treści opisał Ignacy Daniłowicz. Z pozgonnych rękopismów znajdujących się w bibljotece Muzeum Wileńskiego wydał Jan Sidorowicz. – Wilno, 1860. – T.I. – №604. – S.301. Існують розбіжності щодо часу великокнязівського надання: 1393, 1456 і 1471 рр. Проте Ю.Вольф переконаний, що йдеться про 1486 р. (Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – S.339). Зрештою, це корелюється із часом надання Яловичів для князя Івана Кропотки – також після вдови Свидриґайла. 60 Литовська метрика. – Кн.561. – С.134, 139 убивство Семеном Єло-Букоємським дружини Овдоті з Привередовських, про яке 23 березня 1560 р. оповів луцькому зам- ковому урядові брат вбитої Михайло Привередовський. Зацитую цю скаргу: «Он, маючи в малженстве сестру мою Овдотю, непристоине и не так, яко на закон светыи малженскии належит, з нею мешкал, частокрот ее бивал и окрутные раны задавал, и тым ее здоровя немало нарушовал. То пак, деи, в суботу м[е]с[я]ца марта шостогонадцят дня без ведома нашого, а с причины от рук его властных, из сего св−та наглою смертью зошла. Которая на собе міла знаки и раны окрутные на т−ле своем синим». коли родичі Овдоті приїхали, щоб оглянути тіло, чоловік сказав, що її вже поховали, а розкопувати могилу він не дозволить10. 10 Центральний державний історичний архів Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 1, арк. 164 зв. 2 Привередовська Те тяна Григорівна 1 шл. - Гнівош іурко Оме- лянський 2 шл. - Іван Петрович Калу- совський 3 шл. - Ян Хрустицький ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. з, арк. 161 ЗВ.-163; СПр. 14, арК. 221 ЗВ.-224 зв.; ф. 26, оп. і, спр. 4, арк. 287-293 зв. 3 Привередовський Григорій - Баєвська Любка ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 3, арк. 186 ЗВ.-187. 5 2 3 464 Привередовський Михайло Григорович - NN 2 - 2 Рід пана Івана Привередовського (Печерський сінодик с. 77) Олександра, Василису, Василя, Івана. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >