ПОСУДЕВСЬКІ гербу Сушинський змінений (Кононовичі, Онучки, Пархоменки, пол. Posudziewski) - боярський рід Любецького староства Київської землі. Геральдика та сфрагистика.  Щит: опрокинутая подкова, увенчанная кавалерским крестом и сопровождаемая внутри двумя стрелами в андреевский крест. (Сушински доп.). Черн. сб. Потомство Конона Посудевского (XVI-XVII вв.). М.Р., т. IV, стр. 190-201. — Милор., ч. II, стр. 442-445. Источник: Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. "Малороссийский гербовник". СПб. 1914. Стр. 141. 3. Генеалогія та біограми. І 1. Конон Посудевський – жив у другій половині XVI ст. II 2/1. Іван Кононович (?-1580-?) – любецький шляхтич, власник частини с.Плехова 3/1. Богдан Кононович – любецький шляхтич, власник частини с. Плехова 4/1. Костянтин Кононович (?-1613 - ран. 1633.06.) – любецький шляхтич, власник грунтів Обиймецьких.ІІІ 5/2. Василь (Васко) Іванович Кононович (?-1602-1633-?) – шляхетний (1622), зем'янин (1633) с.Плехова .шляхетный (1622); земянин воеводства Киевского (1633); 4 марта 1622 г. с братом Андреем (№ 6) продал половину своей маетности Обыймичей (в грунте Плиоховском) шляхетному пану Данилу Петрушенку за 32 копы. 6/2. Андрій Іванович Кононович (?-1602-1633-?) – шляхетний (1622), зем'янин (1633) земянин воеводства Киевского (1633); владел частью с. Плиохова. 7/2. Сава Кононович-Посудевський-Внучко (?-1613-1670-ран.1685) – відомий як зем'янин у 1633 р. Він покозачився під час Визвольної війни. Відомо, що він («шляхетно урожоний») з 1653 р. служив у Війську Запорозькому. Але 8 травня 1653 р. він отримав привілей від польского короля Яна Казимира. Ця грамота була надана Саві Посудевському на його любецькі маєтності – с.Бурки, Красковщину, Познаховщину та Суховерщину . 31 березня 1656 р. Сава Кононович-Посудевський отримав універсал Б.Хмельницького . За деякими джерелами існував і більш ранішній гетьманський привілей 1650 р., де згадуються Посудевські . Уряд любецького сотника Сава Унучко-Посудевський займав з 1656 по 1669 р. 22 жовтня 1657 р. любецький сотник СаваУнучко отримав універсал гетьмана І.Виговського «на маєтності» – Бурки, Красковщину, Познаховщину та Суховерщину . 23 липня 1660 р. Сава Унучко, разом з Артемом Красковським та Іваном Мішуком «зо всеею тамошнею шляхтою» отримав універсал Ю.Хмельницького. Особливо був виділений Сава Унучко – «в млине его власном на р.Свишне не задавать трудности и нечинил перешкоди, так же к тому же и млин старий на Ворзне стоячий» . 5 серпня 1663 р. Сава Унучко разом з Олексієм Кривопишем та іншою любецькою шляхтою був взятий у «протекцію» гетьманом І.Брюховецьким . Можливо, що у 1663 р. Сава Унучко деякий час не займає сотничеський уряд, так, у серпні цього року він згадується як простий козак. У травні 1667 р. Сава Унучко був чернігівським полковим обозним . У тому ж році Київський воєвода В.Шереметьєв підтвердив за Савою Унучком земельні володіння у Любецькій околиці . У 1669 р. на виборах гетьмана Д.Многогрішного був присутній сотник Чернігівського полку Сава Унучко . 21 березня 1670 р. гетьман І.Многогрішний затвердив за Савою Унучком та іншою любецькою шляхтою «их вечистые добра». За Савою Унучком знов затверджені два млини на р.Свішні та Ворзні. 7. \ 1. Савва Кононович Посудевский-Внучко, земянин воеводства Киевского (1633); "урожоный" (1653); служит в войске Запорожском (1653); сотник Любецкий (март — дек. 1656, октябрь 1657, июль 1660, 1669); казак Любецкий (авг. 1663); Черниговский полковой обозный (май 1667); 8 мая 1653 года получил привилегию короля Яна-Казимира на имения: Борки, Красковщизну, Познаховщизну и Суховерщизну в повете Любецком; 31 марта 1656 года получил следующий универсал гетмана Богдана Хмельницкого: "Доносим до ведомости, их мы, видячи прихилних и зичливих щире (в) войску Запорожскому всю шляхту повету Любецкого, а меновите людей значних Саву Унучку, сотника Любецкого, и Артема Красковского из всею шляхтою тамошнею, которие, от початку войны щире служачи у войску Запорожском, в кождих потребах добре ставают и за Веру православную бются, которих мы, заховуючи при добрах власних отчистих, яко в привилеи наданном, от королей здавна наданном, мают (?), сурово приказуем, жебы жаден так з старшини и черни и посполитих людей в добрах их отчистих найменшой кривди меновите полях, сеножатех, озерах, руднях и бортех и инших пожитках чинить не важился, так якобы найспокойней добр своих заживалы, чого и сам пан полковник Черниговский постерегать мает, жебы ни от кого кривди не мели"; 20 дек. 1656 г. "славетная пани Сенклита Красковская Есиповна, мещанка Любецкая, маючи грунт свой власний отцевский, а иле що есть Красковщизний, роспаши и розробку, дерево бортное и небортное, з лесами и синожатми, аж и до наималейшой речи, что до него надлежачое, будучи потребна пинязей и знесшись з отцем Василем Ширченком, священником Сибережским, с которим тот грунт надлежит посполку, так теж из ним посполу продала и уступила, зрекшись на вечность, ему, то есть пану Саве Унучку, на тот час сотнику Любецкому, а меновите за золотих сто грошей готових"; 22 окт. 1657 г., гетман Иван Выговский, "меючи особливий взгляд на пана Саву Унучка, сотника Любецкого", утвердил за ним Бурки, Красковщизну, Познаховщину и Суховерщизну, "в повете Любецком тие отчини стоячие, яко ему власне прирожоним правом належачие"; 23 июля 1660 г. получил следующий универсал гетмана Юрия Хмельницкого: "Яко небожчик славное памяти пан родич наш за прихилность и зичливость шляхти всее Любецкое к войску Запорожскому бороныл их от всех долегливостей, которие здавна за веру нашу православную в нужних потребах отважне застановлялись, меновите людей значних видечи Саву Унучка, сотника Любецкого, Артема Красковского, Ивана Мишука зо всеею тамошнею шляхтою, так и ми, потвержаючи волю небожчика пана родича нашего, берем под протекцию вишеменованных особ и всю шляхту Любецкую, приказавшы всей старшине и черни войска его царского величества Запорожского, жеби им нихто в добрах их отчистих, полях, сеножатех, озерах, руднях, бортях и иншых пожитках найменшое кривди чинить не важился; а особливе пану Сави Унучкови в млине его власном на реце Свишне не задавал трудности и не чинил перешкоди, так же к тому ж млин старий, на Ворзне стоячий, приворочаем, якоби то вся шляхта в добрах своих всех спокойне зостаючи, заживали, кром жадного перенагабаня, иначей не чинячи, чего пан полковник Черниговский постерегати и противних карати мает, инших зась непослушних ему до нас отсилати своеволцов, которих ми сурово-би и на горле без фолги карати будем"; 5 авг. 1663 г., вместе с Алексеем Кривопишей и остальной всей шляхтой Любецкой, взят гетманом Брюховецким в гетманскую протекцию и подтвержден ему во владение млин на р. Ворзне; 18 мая 1666 (?) г. купил у Тишка Карасенка, казака Любецкого, "огород из садом, за 20 коп, за местом Любецким"; в мае 1667 года боярин и воевода Киевский и наместник Смоленский Петр Васильевич Шереметев в листе своем, между прочим, писал, что "в маетностях Киевского воеводства Любецкой шляхты обозного Савеля Унучка, Степана Сташевского, Алексея Кривопиша с товарищы, в Любецком уезде на их полях и сеножатях сен косить и в озерах риби ловыть и на руднях и на мелницях и в бортних ухожях подданих их налог и обид и никакова разорения я боярин и воевода Киевский и наместник Смоленский П. В. Шереметев с товарищы не велели"; 21 мар. 1670 г., универсалом гетмана Демьяна Игнатовича утверждены были за Саввой Унучком, Иваном Скугором, Федором Красковским, Алексеем Кривопишей, Ничипором Богушом, Семеном Селицким, Артемом Злобой, Прокопом Величковским и Василием Демидовичем, шляхтой Любецкой, их вечистыя добра, грунты, земли, сеножати, озера, отчины бортныя и лесные заходы, причем за Саввой Унучком утверждены были два его млина, один на р. Свижне, а другой на р. Ворзне, — "поневаж оная шляхта Любецкая, яко од зачатое у войску войны за целост добра посполитого заставлялася, так и тепер кождий шляхтич з служби своей, хто будет тих кгрунтов уживати, ведлуг стародавнего порадку на добром коню з риштунком военного казака (если не сам) до боку нашего повинен будет выставляти, а которий бы не хотел шляхтич, пожиткуючи оними кгрунтами, военного з служби своей казака до боку нашего висилати, албо сам на наслугу войсковую внежжати, таковий кождий од держания кгрунтов одпадатимет, о чом предложивши, упоминаем, же кождого, кривду шляхти помененной чинячого и скаргою би (?) и на горле карати сурово, а неиначей, обецуем"; жил в с. Плиохове; поселил дер. Шибириновку; † до 1685 г. 8/?. Пархом Посудевський (?-1623-1684-?) – шляхтич с.Плехова, у 1643 р. «з другими шляхтичами замку любецкого» отримав атестат «что они есть люди шляхетные, и учтивость и благопристойность хранящие, а суть жизнь свою чесно и добропорядочно» . У 1684 р. 18 липня бун свідком при купівлі Кіндратом Михайловичем Борковським у Герасима і Степана Климовичів грунтів у с.Плехові 9/4. Давид Константинович, земянин воеводства Киевского (1633); 18 июля 1633 г., в Любече, вместе с братом своим Василием (№ 10), "отчизну свою, по небожчику отцу Константину Кононовичу Посудевскому позосталую, землю Обыймецкую, в воеводстве Киевском лежачую", одну третью часть ее, продали земянам воеводства Киевского: Васку, Андрею и Савве Кононовичам Посудевским (№№ 5, 6 и 7), Меткове, Яцкове и Ивану Богушам, Данилу Петруше, Немиру Глинскому и Ничипорови за 2,000 золотых.10/4. Василий Константинович, земянин воеводства Киевского (1633) *). ІV 11/7. Кіндрат Савич (?-1640-ран. 1675) – за сімейною легендою: «во время набегов татарских на войне убит» 12/?. Войтех Унучка (?-ран.1697) – житель с.Плехова Д.: Оксинія NN (?-1677-1697-?) 13/8. Корній Пархомович (?-1658-1710-?) – житель плехівський (1688), отаман курінний плехівський (?-1701-?), в.т. (?-1710-?) 14/8. Кузьма Пархомович (?-1681-1724-?) – службу розпочав у 1701 р., курінний отаман плехівський (1713-1724-?) V 15/11. Дем'ян Кіндратович (?-1660-1696«старий человек»-1721-?) – 20 лютого 1676 р. онук Сави Посудсвського Дем'ян отримав дозвіл чернігівського полковника Я.Лизогуба на будівницво греблі «в лузе Величковском в урочище Сошняки» на р.Ворзні . 1694 року з.т. Чернігівського полку Дем'ян Посудевський-Унучко отримав універсал І.Мазепи на с.Плехів, Осняки, Бурки, Красковщину, Величковщину, Познаховщину, Суховірщину та на два млини на р.Пакульці і Ворзні . 22 квітня 1699 р. І.Мазепа надав «знатному полку Черниговского товаришу» Дем'яну Унучко-Посудевському універсал на вже згадані у 1694 р. маєтності . 1700 р. новий універсал гетьмана затвердив за Дем'яном Посудевським «власние грунта, дедизные и отчистые», за «верные здавна в войску запорожском праци его» . 1708 р. Дем'ян Посудевський згадується як «значний» войськовий товариш. Тоді ж він отримує ще один універсал І.Мазепи . 1715 р. І.Скоропадський знов закріплив за ним вказані маєтності . Нам відомий тестамент Дем'яна Посудевського, складений ним у с.Плехів у «одра болезненного». За ним він залишає своїй доньці Ірині слободу Вертієвку, Красковський «грунт», с.Карольциці, Осняківщину і садок «старий Красковський» в Любечі ........................................................................................1 Демьян Кондратьевич (Посудевский, Посудевский-Внучков, Унучко), знатный полка Черниговского товарищ (1699-1721); "сябер Любецкий и старый человек" (1696); в 1700 г. ездил "ку Пскову для припроваженя армати полковой Черниговской"; 14 мая 1685 г. продал Леонтию Артемовичу Полуботку одну восьмую часть дедовского купленного грунта в Любецком у. с млином на р. Свишне, построенным его дедом же, и с лисами, деревом бортным, нивьем и сеножатми, за 600 золотых **) ; жил в Плиохове (1688); 22 июля 1693 года купил у Анны Андреевны Скугаревны Стефановой Чумачихи грунт в с. Скугарях за 60 коп; получил от Черниговского полковника Якова Лизогуба (1687-1698) следующий универсал: "Прекладал мне пан Демян Унучко, полку моего товарищ, что винайшол он местце, способное до занятя гребли, сотни Любецкой на реце Ворзне в лузе Величковских, в урочищу Ситнику, и просил моего полковничого позволеня, иж бы ему можно было построити гребелку на ретце оной и побудовати млин; а так я, маючи по зверхной ласце ясне велможного его милости пана гетмана войска Запорожского моц и владзу всякие в полку Черниговском устроевати порадки в розширенню оседлостей людских, видалем ему, преречоному пану Унучкови, лист мой, позволивши на местце вишмененном засипати греблю и построити на оной млин подлуг потужности воды"; 28 апр. 1699 г. получил за службы деда подтвердительный гетманский универсал на дедовские и отческие грунты: Плехов, Осняки, Бурки, Красковщину, Величковщину, Познаховщину и Суховерщизну, рудню на р. Вертечи и млины на р. Пакуле и на р. Ворзне; 23 июля 1700 г. получил подтвердительный гетманский универсал на отцовские грунты и тяглых людей в Плиохове и Осняках; 12 июля 1707 г. доплатил Стефану Чумаченку, жителю с. Дубровного, за грунт, купленный в 1693 г. у его матери, еще 12 коп; 12 мая 1715 г. получил гетманский универсал на Плиохов, Осняки, Борки, Красковщину, Величковщину, Познаховщину, Суховерщизну, рудню на р. Вертечи и млины на р. Пакуле и Вертечи (Ворзне?) с людьми тяглыми в с. Плиохове и Осняках; поселил дер. Вертеевку; жив в 1721 году; † до 1729 г.; 6 окт. 1703 г. все свои имения завещал сыну Роману (№ 12) *).Его шваграми в 1685 г. были священники: Лаврентий — Городницкий и Михаил — Макишинский. Его другое духовное завещание (без года) находится в Румянц. Описи Малороссии, полк Черниговский, т. 7. Отсюда, а также из т. 6-го той же описи и из "Генерального следствия о маетностях Черниговского полка" (Чернигов. 1900) взяты данные об имениях его и его деда. — N Кіндратівна .............................................................................................1 Ч.: (1685) Лаврентій NN – священик городницький — N Кіндратівна .............................................................................................1 Ч.: (1685) Михайло NN – священик макишинський. Сила Войтехович Унучко (?-1690-1710-?) – в.т., житель с.Плехова..11 16. Павло Корнійович Пархоменко (?-1710-1751-?) – козак с. Пліхов12 20. Герасим Кузьмич Пархоменко (?-1731-1751-?) – козак с.Пліхов .....13 Представники цієї родини – нащадки Пархома Посудевского – козаки с.Плехів Пархоменки у 1755 р. судилися з Любецьким Антонієвським монастирем за частину Скугаревщини . VІ в 1715 г. получил универсал на имения; † ранее отца. Ж. – (с 1703 г.) Мария Федоровна Лопата, дочь бурмистра Черниговского магистрата Федора Романовича Лопаты **). М. А. М. Ю., дела Черниговской Палаты, оп. 10, вязка 2, № 70. – \ 11. Ирина Демьяновна, по завещанию отца получила слободу Вертеевку, где и жила, и другие грунты; за нею в дер. Вертеевке 15 дворов (1780); ее духовное завещание — 18 дек. 1749 г.; † до 3 февр. 1750 г.
VII род. около 1700 г.; в службе с 1725 г.; Черниговский полковой комиссар (дек. 1728); значковой товарищ Черниговского полка (1729-1730); Черниговский полковой сотник (1735-1757); был в Польском, Очаковском, Хотинском и других походах; 10 сент. 1757 г. уволен от всех служб; бунчуковый товарищ (1760); 13 мар. 1729 г. получил гетманский универсал на грунты в с. Плиохове, на дер.Осняки, Борки, грунты Величковщину, Познаховщину и Суховерщизну, на рудню на р. Вертечи, млины на р. Пакуле и Вертечи и на людей в Плиохове, Осняках и Борках; за ним в с. Плиохове 11, дер. Осняках 12, Борках 19, Величках 6, Скугарах 8 дворов, мельница на р. Вертечи об 1 коле мучном, мельница на р. Непотухной о 2 колах мучных и 1 коле валюшном (1730); в 1746 г. Ульяна Михайловна, жена священника Матвея Стаховского, и Татьяна Мартыновна, жена казака м. Березного Василия Шевеленка, правнучки генерального есаула Павла Грибовича и троюродные между собой сестры, уступили ему права на грунты в с. Старом Щимле, "ведая к себе его любовную зичливость и знатное вспоможение и впредь оной надеясь"; 22 янв. 1750 г. купил у Феодосии Красковской и сына ее Гаврила Красковского четвертую часть в озерах Мисовских: Домашнем, Козубе, да в Кукарских "тиоснах, сколко их там имеется и в протчиих в дачах Мисовских криницах", за 30 рублей; за ним Любецкой сотни в д. Мисах 6, д. Скугарах 8, д. Осняках 14, с. Шибириновке 5, с. Плиохове 19, м. Любече 1 и Синявской сотни в с. Волосковцах 5 хат (1760); его духовное завещание — 24 июля 1759 г.; † до 1764 г.
**) М. А. М. Ю., дела Черниговской Палаты, оп. 10, вязка 2, № 70 *) М. А. М. Ю., Черниг. Палаты, оп. 10, в. 1, № 17, оп. 10, в. 12. № 237. VIII 14. \ 13. Петр Федорович, от 1-го брака; род. около 1725-1727 г.; в службе с 1746 г. войсковым канцеляристом в Генеральной Войсковой Канцелярии; 16 сент. 1757 г., за службы прадеда, деда, отца и свои, определен Черниговским полковым сот-
*) М. А. М. Ю., Черниг. Палаты, оп. 10, в. 1, № 17, оп. 10, в. 12. № 237.
Посудевские — 196 ником на место отца; 7 авг. 1769 года уволен от сотничьего уряда с чином полкового есаула и отпущен в дом свой в с. Осняки; полковой есаул (1783); за ним Любецкой сотни в д. Мокрых Величках 11, в д. Мякшуновке 3, при гуте Мякшуновой 4, в дер. Бурках 13, Седневской сотни в д. Великом Щимле 13 хат (1760); † 6 окт. 1783 г., в Чернигове, 58 лет (Метрич. книги Черниговского у. 1783 г.). Ж. – ___. 15. \ 13. Кирилл Федорович, от 1-го брака; род. около 1726-1728 г.; † после 1742 г. и до 1759 г. 16. \ 13. Иван Федорович, от 2-го брака; род. около 1738-1740 г.; сотник Любецкий (1763-1773); в апр. 1773 г., за участие в Турецком походе, произведен в бунчуковые товарищи; то же в 1790 г.; судья Черниговского уездного суда (1784); за ним в Черниговском у. обоего пола 1,160 душ (1786); владел имениями в Черниговском, Городницком, Сосницком и Речицком поветах; жил в с. Плиохове (1790); † до 1817 г. Ж. – (1767) Елена Афанасьевна Костенецкая, род. около 1748 г., дочь бунчукового товарища. – \ 13. Ульяна Федоровна, род. около 1732 года; упоминается в 1744 г.; † до 1759 г. – \ 13. Феодосия Федоровна, род. около 1735 г. За (1759) Петром Ивановичем Забелой, бригадиром, род. около 1730 г. † 1793. – \ 13. Елена Федоровна, род. около 1741 г.; девица в 1759 г.; † до 1764 г. – \ 13. Татьяна Федоровна, род. около 1744 г.; девица в 1759 г. За (1764) ___. – \ 13. Варвара Федоровна, род. около 1745 г.; девица в 1759 г. За (1764) ___. – \ 13. Анна Федоровна, род. около 1746 г.; девица в 1767 г. За Никитой Матвеевичем Житковым, род. около 1727 г., колл. асессором, жителем г. Переяслава (1786). VIII. 17. \ 14. Иван Петрович, род. около 1766 г.; коллежский канцелярист (1784); колл. протоколист (1786-1790); губ. секретарь; за ним с братом Дмитрием в Черниговском у. обоего пола 474 души (1786); жил в с. Корховке (1790); † в конце 1823 или до 23 июля 1824 г.
Посудевские — 197 Ж. – Ольга ___, во 2-м браке (1834) за Михаилом Степановичем Подольским, подпоручиком в отставке (1834). 18. \ 14. Дмитрий Петрович, род. около 1767 г.; коллежский канцелярист (1784); кол. протоколист (1786-1807); заседатель Черниговского нижнего земского суда (1791); подсудок Черниговского поветового суда (1807); жил в с. Корховке (1790). – \ 14. Варвара Петровна, жива в 1811 г. За Петром Яковлевичем Красовским, войсковым товарищем в отставке, а затем поручиком, род. около 1755 г. – \ 14. Анна Петровна, род. около 1776 г.; в 1790 г. жила при братьях в с. Корховке, Черниговского у. 19. \ 16. Иван Иванович, род. около 1771 г.; в службе с 1786 года к делам Черниговского Губернского Правления; 31 дек. 1786 г. — колл. регистратор; 7 апр. 1788 г. — колл. протоколист; 1 дек. 1792 г. — губ. секретарь; 1 мая 1795 г. — поручик в корпусе пеших стрелков; 28 мая 1797 г. — в Черниговский драгунский полк; 9 окт. 1799 г. — штабс-ротмистр; 16 нояб. 1799 же года — ротмистр; 21 мая 1803 г. — в Новороссийский драгунский полк; 12 янв. 1804 г. — майор при отставке; 27 дек. 1806 года — поветовый начальник земского войска Кролевецкого повета; 6 мая 1808 г. — батальонный командир Северского драгунского полка; за службу в милиции получил орд. св. Владимира 4-ой степ.; 8 мар. 1810 г. — капитан того же полка; 22 сент. 1810 же года — майор; за дела 4 и 6 сент. 1813 г. при Лейпциге получил золотую саблю с надписью "за храбрость"; 17 мая 1813 г. — орд. св. Анны 2-ой степ.; 27 сент. 1813 г. — подполковник; за сражение 13 марта 1814 г. при Фершампенуазе получил орд. св. Анны 2-ой степ. с бриллиантами; 30 мая 1814 г. получил от Прусского короля орден "за заслуги"; 4 нояб. 1815 г. — полковник при отставке; 9 нояб. 1823 г. — генеральный судья в 1-м Департаменте Черниговского Генерального Суда; 3 октября 1826 г. — уволен; с 1 нояб. 1829 г. — Черниговский губернский маршал; в этой должности был до смерти; был в походах: 1810 года — при осаде и взятии Силистрии, при блокаде и взятии Шумлы, при разбитии сил великого визиря; 1812 г. — в Молдавии; за Бугом, при Брест-Литовске, в Старой и Новой Пруссии; 1813 г. — при Торне, м. Кенигсварте, Бауцене (9 мая, произведен в подполковники), Левенберге, Кольберге, Лейпциге; 1814 г. — при Лионе, Фершампенуазе, Париже; 17 июля 1817 года делился имениями с братьями Ильей и Яковом и получил: Городницкого повета дер. Щимель (м. 159. ж. 143 души), Сосниц-
Посудевские — 198 кого повета с. Волосковцы (м. 31, ж. 26 душ), хутор Волосковский с мельницей на р. Дягове о 2 колах, Черниговского повета д. Ивановку (м. 74, ж. 74), дер. Рудню (м. 35, ж. 36) с мельницей на р. Вертече, с. Неданчичи (м. 14, ж. 17 душ); по этому разделу остальное отцовское имение: Черниговского повета с. Плиохов (м. 300, ж. 248), Скугары (м. 79, ж. 69), д. Мякшуновка (м. 49, ж. 42), д. Мокрые Велички (м. 100, ж. 93), Мисы (м. 69, ж. 68), Здвижье (м. 5, ж. 6), хутор Дубиновский, Городницкого повета в м. Любече м. 8, ж. 6 душ, и Минской губ., Речицкого повета дер. Жиличи, м. 60, ж. 58 душ, а всего м. 762, ж. 677 душ, остались в общем владении Ильи и Якова Ивановичей до окончательного раздела их между ними двумя; за ним Черниговского у. в слоб. Ивановке, Городницкого у. в дер. Щимле и Сосницкого у. в с. Волосковцах родовых м. п. 350 душ (1831); жил в д. Щимле (1823-1828); † 10 апр. 1831 г. Ж. – (с 1819 г.) София Васильевна Скоропадская, дочь майора; помещица д. Щимля (1860). 20. \ 16. Григорий Иванович, род. около 1774 г.; † до 1786 г. 21. \ 16. Илья Иванович, род. около 1778 г.; с 13 авг 1788 г. — фурьер л.-гв. Измайловского полка; то же в 1789 г.; в службе с 3 июня 1794 г. к делам Черниговского Губернского Правления; 31 дек. 1797 г. — колл. регистратор; 13 сент. 1798 года — экзекутор 2-го Департамента Черниговского Генерального Суда; 31 дек. 1802 г. — губ. секретарь; 7 авг. 1803 г. — уволен; 23 окт. 1803 г. — в Департаменте Министерства внутр. дел; 31 декабря 1805 г. — титул. советник; 1 янв. 1813 г. — уволен; 1 янв. 1818 г. — хорунжий Черниговского повета; 24 авг. 1824 г. — уволен; с 24 дек. 1832 по 16 янв. 1834 г. — снова хорунжий того же повета; 27 янв. 1840 г. — член Комиссии для ревизии действий Черниговского Дворянского Депутатского Собрания; там же служил и в 1841 г.; за ним в Черниговском у. родовых 410 и благоприобретенных 14 душ (1841); холост в 1841 г. 22. \ 16. Андрей Иванович, род. около 1779 г.; с 13 авг. 1788 г. — фурьер л.-гв. Измайловского полка; то же в 1789 г.; колл. регистратор, подсудок Черниговского поветового суда (1807). 23. \ 16. Яков Иванович, род. около 1781 г.; с 13 авг. 1788 г. — фурьер л.-гв. Измайловского полка; то же в 1789 г.; надворный советник (1817). – \ 16. Прасковия Ивановна, род. около 1769 года; упоминается в 1790 г.
Посудевские — 199 – \ 16. Ульяна Ивановна, род. около 1778 года; упоминается в 1785 г.; † до 1790 г. IX. – \ 17. Варвара Ивановна, род. 23 июля 1824 г. в приходе с. Корховки, Черниговского у. (постума); восприемница местечка Домонтова Андрея Томары жена Анна. 24. \ 19. Иван Иванович, род. 8 мая 1823 г. в дер. Щимле, Городницкого у.; колл. регистратор (1861). 25. \ 19. Михаил Иванович, род. 8 нояб. 1825 г. в дер. Щимле; в службе с 10 авг. 1844 г. прапорщиком л.-гв. Финляндского полка из отличнейших воспитанников Первого Кадетского Корпуса; 6 дек. 1847 г. — подпоручик; 3 апр. 1849 г. — поручик; 11 сент. 1851 г. — уволен от службы штабс-капитаном; 29 июня 1855 г. — вновь в л.-гв. Финляндском полку поручиком; 30 авг. 1855 г. — штабс-капитан; 7 июня 1857 года — уволен; 10 мар. 1858 г. — депутат дворянства Черниговского у.; на эту должность избирался еще 12 мая 1860, 20 авг. 1863, 8 июня 1866, в 1869, 10 июня 1872 и 24 июля 1875 г.; 22 сент. 1872 г. — получил орд. св. Владимира 4-ой степ.; 2 июня 1878 г. и 30 мая 1881 года избран предводителем дворянства Черниговского уезда; был в этой должности до 1890 г.; 3 авг. 1880 г. получил орд. св. Владимира 3-ей степ.; действит. статский советник; до 1900 г. был управляющим Черниговского Дворянского Банка; за ним с братом в Черниговском у. 480, за ним одним Сосницкого у. в с. Волосковцах 100 душ (1860); за ним в Черниговском у. 892 и Сосницком 600 дес. земли (1882); владел с. Плиоховым. Ж. – Мария Михайловна Комаровская, род. 26 марта 1840 г., дочь корнета. 26. \ 19. Савва Иванович, род. 1 окт. 1828 г. в дер. Щимле; гвардии штабс-капитан (1861 -1867); помещик и житель дер. Рудки (1862). Ж. – Анна Михайловна Силич, род. 1851, дочь действит. статского советника. – \ 19. Вера Ивановна, род. около 1822 г. *).
*) По "Родосл. книге Черниговского дворянства" гр. Г. А. Милорадовича (ч. II, стр. 240 и стр. 457) Вера Ивановна Посудевская показана замужем: 1) за Иваном Александровичем Кобелякским, колл. сов., род. 1819; 2) за Иваном Петровичем Пущиным, подполковником (1840), после смерти которого она вышла 3) за действит. статского советника Пенкина.
Посудевские — 200 – \ 19. Мария Ивановна, род. 9 дек. 1826 г. в приходе с. Займища, Городницкого у. За Федором Ивановичем Лихачевым, штабс-капитаном (1858) *). X. 27. \ 25. Иван Михайлович, род. 12 дек. 1860 г. в с. Плехове; корнет л.-гв. Драгунского полка (1882); подполковник; † 6 авг. 1899 г. и погребен при церкви Вознесения в Чернигове (надгробие). 28. \ 25. Павел Михайлович, род. 22 дек. 1863 г. в с. Плехове; юнкер Киевского юнкерского Училища (1882). 29. \ 25. Евгений Михайлович, род. 11 дек. 1867 г. в с. Плехове; кадет Киевского Кадетского Корпуса (1882). 30. \ 25. Александр Михайлович, род. 2-3 сент. 1873 г.; воспитанник Черниговской гимназии (1882); студент Университета св. Владимира; † 10 нояб. 1898 г. и погребен при церкви Вознесения в Чернигове (надгробие) **) . – \ 25. Екатерина Михайловна, род. 13 окт. 1859 года в с. Плехове. За ___ Щитковым. – \ 25. Прасковия Михайловна, род. 29 мая 1862 года в с. Плехове. За Константином Николаевичем Подольским, земским начальником Черниговского у., род. 1863; его 1-я жена. – \ 25. Мария Михайловна старшая, род. около 1865 г. – \ 25. София Михайловна, род. 5 нояб. 1866 г. в с. Плехове . – \ 25. Мария Михайловна младшая, род. 1872. – \ 25. Варвара Михайловна, род. 1874. – \ 25. Анна Михайловна, род. 1875. – \ 25. Наталия Михайловна, род. 1877. В роспись не вошли: 1. Пархом Посудевский, в 1684 г. был свидетелем на купчей Кондрата Михайловича Борковского, купившего 18 июля 1684 г. у Герасима и Степана Климовичей грунт в с. Плиохове за 20 коп.
*) Гр. Г. А. Милорадович, "Родосл. книга Черниг. дворян.", ч. II, стр. 321. **) Некролог в Черниг. Губ. Вед. 1898 г., № 1055.
Посудевские — 201 2. Корней Пархомович Унучко-П., упоминается в Плиохове в марте 1688 года; атаман куренной Плиоховский (февр. — март 1701); товарищ войсковой и житель Плиоховский (сент. 1710 г.). 1. 3. Оксиня Войтешиха Внучковая и сын ее больший Сила Войтехович, упоминаются в Плиохове в февр. 1697 г.; Сила Войтехович — товарищ войсковой, житель Плиоховский (сентябрь 1710). 4. Кузьма Унучко, атаман Плиоховский (апр. 1716 г.) — (М. А. М. Ю., дела Черниг. Палаты, оп. 10, вязка 2, дело № 70). 5. Самуил Посудевский-Унучко, урожоный пан, 10 июня 1663 г., вместе с Василием и Петром Толстолесами (родные братья), купил у Пархома Рысича и его жены Пелагеи Яцковны Нестеровичевны часть грунта Величковского, в тракте Любецком, за 500 золотых. Не одно ли лицо с № 7-ым? Грунты эти впоследствии принадлежали (1726) Федору Романовичу Посудевскому (№ 13). Під 1730 р. відомий з. т. Чернігівського полку Федір Посудевський . Того ж таки 1730 р., знаходимо у с.Вертієвці доньку Дем'яна Посудевського Ірину Рашевську-Посудевську (по першому чоловіку Желяховську), чоловіком якої був з. т. Григорій Рашевський. У Ірини Дем'янівни Посудевській було два сини – Йосип та «меньшой» Іван. У своєму тестаменті вона заповіла їм «грунта» в с.Осняки Роїської сотні та «пляцы» у Вертієвській слободі, її донька Євдокія отримала слободку Вертієвку, два двора в Любечі та один у Чернігові. Цікаво, що вона не згадала ще одну свою доньку - Ганну, можливо тому, що вона була вже одружена. Вочевидь, що Ірина Посудевська була одружена ще один раз, коли її чоловіком став Федір Красковський . У 30-ті рр. XVIII ст. з. т. Чернігівського полку був Олек¬сандр Посудевський. Під 1732 р. нам відомий Андрій Унучко . З 1735 по 1760 р. з.т. Чернігівського полку Федір Романович Посудевський був любецьким сотником . Його дружиною була Марфа Посудевська-Княжницька . З 1757 по 1769 р. з.т. Чернігівського полку був Петро Посудевський . У 1760-1769 рр. уряд Чернігівського полкового сотника займав Федір Петрович Посудевський . У 1762 р. Любецьким сотником був вже згаданий нами Іван Посудевський, хтось із Посудевських тоді ж займає уряд любецького писаря. Серед козаків Любецької сотні у 1762 р. знаходимо Микиту Посудевського . 1763 р. уряд любецького сотника тимчасово займає Петро Посудевський. Відомо, що у 1770 р. він став осавулом Чернігівського полку . Під час проведення Генеральної ревізії Лівобережної України, любецький сотник Іван Посудевський та його мати, удова бунчукового товариша Федора Посудевського Марфа, пред'явили ревізорам привілеї Б.Хмельницького 1650 р., Яна Казиміра 1653 р. та ін. У Любецькому синодику знаходимо занесені туди для «поминання» роди Дометіана Посудевського, Марфи Княжицької-Посудевської та Сави Внучки (Унучки) . Під 1790 р. відомий б. т. Іван Посудевський . Родина Пархоменків-Посудевських користувалася зміненим гербом «Сушинські» . ПЛЕХОВ (ПЛЬОХІВ) За даними наведеними в „Истории городов и сел УССР” село Плехов виникло у другій половині ХVI ст. . Але перша писемна (!) згадка про село Плехов відноситься до 20-их рр. ХVI ст. У „Реєстрі Чернігівських кордонів” 1527 р. зазначалось, що границя між Московським князівством та Великим князівством Литовським проходила по р. Пакульці до її гирла i там роздiляла с.Плехово на двi частини (чернiгiвську i любецьку) . Але найвірогідніше, що село виникло набагато раніше – щонайменше у ХV ст. Філарет (Гумілевський) називав це село „дотатарським” – „до татар в Плехове было… княжеское село” . Як й іншими селами, які належали до складу Любецького староства, землями у ньому володіли переважно представники любецької шляхти. 4 березня 1622 р. сини Івана Кононовича шляхетні Василь та Андрiй Кононовичi (Посудевськi) продали „за 32 копи” свої маєтностi у с.Плехов любецькому боярину Данилу Петрушенкову . Родоначальником цього роду був Конон Посудевський, який жив на зламi XVI-ХVII ст. Вiд нього пiшли Iван Кононович, який володiв частиною с. Плехов, Богдан Кононович, який володiв другою часткою земель в цьому селi, та Константин Кононович, який володiв Обиймецьким ґрунтом (вмер не пiзнiше червня 1633 р.). У матеріалах ревізії (люстрації) 1615-1616 рр. посесорами Обиймецької землі зазначені Кононовичі, які пред‘являли люстраторам привілеї Сигізмунда ІІ Августа та Сигізмунда ІІІ. З цієї землі вони споряджали одного вершника . Люстрація 1622 р. згадує посесором Обимовської (Обиймецької) землі Кононовича, який не пред‘явив люстраторам документів за причиною їхньої втрати . Згаданий Плехов у грамоті Сиґізмунда ІІІ 1624 р. Чернігову, село знаходилось на кордоні Чернігівського воєводства та Любецького староства Київського воєводства . Під час проведення люстрації 1636 р. серед посесорів половини Обиймецької землі та с. Плехов названі Марко та Філон Кононовичі “з братами”, які разом з іншою шляхтою пред‘явили ревізорам привілей Владислава ІV, наданий 14 березня 1635 р. на коронному сеймі у Варшаві. Привілей закріплював за шляхтичами виїзд на військову службу . У 1636 р. частиною Обиймецької землі та с. Плехов володіли Юшко, Юрко, Василь Івановичі, Андрій Потапович “з братом”, Юшко Онисимович, Іван Кучвінович, Марко та Філон Кононовичі “з братами”, Яско, Сава, Іван та Фома Богусевичі, Данило Петруш, Ничипор Глинський “з братами своїми” Разом з іншою шляхтою вони пред‘явили ревізорам привілей Владислава ІV, наданий 14 березня 1635 р. на коронному сеймі у Варшаві. Привілей закріплював за шляхтичами виїзд з цієї землі на військову службу . Обиймецька земля відома і з привiлея Сигізмунда ІІ Августа 1571 р. наданому любецькому зем'янину Скугару Логвиновичу . Люстрації 1615-1616 та 1622 рр. згадують “держання” у Обиймецькій землі Логвиновичів, які пред‘явили ревізорам “право вечне” від Сигізмунда ІІ Августа, а у 1622 р. – Сигізмунда ІІІ . Під час проведення люстрації 1636 р. посесорами другої половини Обиймецької землі та с.Плехов були названі Федір та Омелян Логвиновичі (Скугори) . З 40-их рр. ХVII ст. відомі любецькі шляхтичі Плоховські, чиєю родовою маєтністю вочевидь колись і було с. Плехов. У листі 1643 р. “панов земян обивателей воєводства Київського в тракте любецькому мешкаючи(х)” серед потерпілих від любецького старости Мартина Калиновського шляхетських родин були і Плоховські “з усєю братією… котрі були запозвані мандатом нашим пред маестат його королівської мілості в року 1643” . У 1675 р. шляхтич Федір Красковський, разом із Савою Посудевським, володів ставком під с. Плехово . Родини Кононовичів та Посудевських володіли селом і у другій половині ХVII ст. У 1691, 1694, 1699 та 1700 рр. універсали гетьмана І.Мазепи отримав Дем'ян Унучко-Посудевський. Гетьман І.Мазепа затвердив за ним права на села Плехово, Осняки, Красковщину, Величковщину, Познаховщину та Суховерщизну та 2 млини на р. Пакульцi та р. Ворзнi . В універсалі 1700 р., наданому за „верные здавна в войску запорожском праци его”, зазначалось, що ці землі „власние... дедизные и отчистые” . Вiдомий тестамент Дем'яна Посудевського, складений ним у с.Плехiв у „одра болезненного”. За ним вiн залишив своїй доньцi Iринi слободу Вертiєвку, Красковський ґрунт (с.Красковське), с.Карольцицi, Оснякiвщину та садок „старий Красковський” в Любечi . Пізніше Посудевські пред‘являли ревізорам на свої володіння привілеї та універсали Владислава ІV 1633 р., Яна Казимира 1653 р., Б.Хмельницького 1656 р., I.Виговського 1657 р, I.Мазепи 1699 р., I.Скоропадського 1715 р. та Д.Апостола 1729 р. . 1695 р. чернігівський полковник Яків Лизогуб (1687-1699 рр.) отримав універсал І.Мазепи, який затверджував його права на Шибиринівку, Семаки i Пересаж. Серед маєтностей Я.Лизогуба зазначалось і с. Плехов та с. Велички. Можливо, що родина Лизогубів сама походила з любецької шляхти. У своєму тестаменті Я.Лизогуб називав свої землі “отчизними” і “дідизними”: – “Отчина зас у Величках стоячая: дедовская; а до дедовской еще две части куплених за гроши... Отчина Пліоховская Лавреновская Якову внуку маему, оному записую”) . 1729 р. унiверсал гетьмана Д.Апостола (1727 – 1734 рр.). отримала родина Посудевських, яка закрiпила право на володiння “дедизними та отческими грунтами” у селах Плехово, Осняки, Борки, а також ґрунтами Величковщина та Суховiрщина, руднею на р.Вертечi та iн. Наголошувалось, що цi володiння Посудевськi отримали вiд польських королiв та українських гетьманiв . 1730 р. Яків Лизогуб володів частиною сіл Плехов, Велички, Пузикi та Гуньківської Руднi. Вiдомо, що землі у с. Плехов Лизогуби придбали у Посудевських . Довгий час зберігали свої землі у селі і представники родини любецьких шляхтичів Скугорів. У 1755 р. козаки с. Плохова судяться з Любецьким монастирем із-за частини Скугаревського ґрунту. Цiкаво, що цю справу веде один з найбiльших власникiв Скугаревщини чернiгiвський полковий сотник Федір Посудевський . Під час проведення Генерального (або Румянцевського) опису Лівобережної України 1765-1769 рр. любецький сотник Іван Посудевський та його мати, удова бунчукового товариша Федора Посудевського Марфа, пред'явили ревiзорам привiлеї Б.Хмельницького 1650 р., Яна Казимiра 1653 р. та iн. Вiдомо, що Марфа Посудевська володiла землями у селах Борки та Плехов (Плохов) . 1864 р. у с. Посудевська Рудня мешкав Сава Iванович Посудевський, який серед іншого володів селянами та землями у с. Плехов . Опубліковано: Кондратьєв І.В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського району у ХV – першій половині ХVII ст.). – Чернігів, 2005. – С.79-82. Одним з перших любецьких сотників (за даними В. Кривошеї, першим відомим любецьким сотником був якійсь Рубанка (?–1651–?)) став родич (онук) колишнього реєстрового гетьмана Війська Запорозького (1637 р.) Сави Кононовича, “шляхетно урожоний” Сава Ко- нонович-Посудевський-Внучко. Цю посаду він займав щонайменше з 1656 до 1657 р. та у 1669 р. (у 1667 р. був чернiгiвським полковим обозним)30. У 1653 р. він, вочевидь про всяк випадок, отримав привілей польського короля Яна Казимира, 1650 та 1656 рр. – універсали гетьмана Б. Хмельницького, 1657 р. – гетьмана І. Виговського, 1660 р. – гетьмана Ю. Хмельницького, 1663 р. – гетьмана І. Брюховецького. У 1669 р. брав участь у виборах гетьмана Д. Ігнатовича (Многогрішного), від якого 1670 р. також отримав оборонний універсал31. Перший охоронний універсал любецькiй шляхтi був наданий 1650 р. любецькому шляхтичу Саві Посудевському разом із іншими шляхтичами33. Козаки-шляхтичі Любецької сотні брали участь і у другій Загальській битві (на сьогодні практично невідомій історикам) у жовтні 1653 р. З доне- сення шпигуна до Богуслава Радзивіла відомо, що “нібито мало загинути два значних сотника Моругій та Внучек” (останній, це безумовно Сава Кононо- вич-Посудевський-Внучко). Цій звістці влада надавала неабияке значення: “Пан стольник литовський наказав шукати по цих могилах (таких було знай- дено 22 з похованими у кожній 10–15 козаками – І. К.), щоб їх було впізнано”. В інших шпигунських донесеннях версія про загибель Сави Внучка не підтвер- джується: “Загинуло три тисячі (козаків – І. К.) разом із двома ватажками, Петриченком та Моругієм”, “кажуть, що (загинули) Моругий з Внучком, але певної думки не можемо дійти […] в це важко повірити”42. 30 Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник… С. 190–192; Gajecky G. The Cossak Admіnistratіon of Hetmanate… Р. 75, 96; Кривошея В. В. Українська козацька старшина... C. 63. 31 Лазаревский А. Л. Акты по истории землевладения в Малоросии // Чтения в Ис- торическом обществе Нестора-летописца, 1890. Кн. 4. Отд. ІІІ. С. 95–96; ЦДІАК України. Ф.57, оп. 1, спр. 7. Арк. 657–657 зв.; Чернігівський історичний музей ім. В. Тарновського. Ал. 18. Арк. 1; Російський державний історичний архів у м. Санкт- Петербурзі. Ф. 1343, оп. 27, ч. 3, cпр. 6069. Арк. 31. 33 ЦДІАК України. Ф. 57, оп. 1, спр. 7. Арк. 668. 42 Мицик Ю. З документів польських архівів до історії Сіверщини ХVII–XVIII ст... С. 10, 14, 15, 17. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >
