ПОРВАНЕЦЬКІ (Porwanieccy) – земянський рід, у XVІ–XVІI ст. землевласники у Волинській землі.

Геральдика.

На червоному полі три срібних вруба; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику з золотого корчака виникає срібний пес, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак).




Джерела:
– Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том VІІ. – S. 423.
– ЛННБ, ВР, ф. 5, оп. 2, спр. 7444/I («Zbior notat genealogiczno-heraldycznych Wacława Rulikowskiego»), арк. 645.

Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/porvanetski/


І генерація


Сенько Порванецький (1528)
- Барсанівна Марія Василівна 2 2 -
Неміра Носонович Порванецький (1528)
~ NN 3 3 -
ІІ генерація


Олехно Семенович Порванецький
У 1561 р. великий князь підтвердив волинському зем’янину Гаврилу Івановичу Яковицькому куплені ним у князя Федора Андрійовича Сангушковича за 200 кіп литовських грошів та в Тихна й Олехна Семеновичів Порванецьких і їхніх сестер Марії Зикової, кн. Томіли Станіславової Медвезької, Ганни Тихнової частини маєтку Бобичі (до документа також вписано продажні листи) у Володимирському повіті вічним правом156. РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 41. — Л. 197–200.
Тихно Семенович Порванецький
- N Овдотя Зенківна 3 2 1
Клим Немирич
~ NN 3 2 1
Михно Немирич
- Опрахна Дахнівна Охлоповська 6 6 -
Кузьма Немирич Порванецький
Рік написання: 1614, східний обряд. Місце поховання: новоселецька церква.
Пожертви: відсутні.
ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1..Спр. 95. . Арк. 454 зв..456 зв.




ІІІ генерація


Іван Тихнович
~ Олізаровська Мотруна Олехнівна 7 4 3
...... Тихнович
Тетяна Тихновна Порванецька
№ 114 (9), березня 21, арк. 79 зв.-80.
Розгляд судової справи за позовом зем’янина Володимирського повіту Івана Богдановича Ставецького на свою тещу Овдотью, дружину Тихна Порванецького, у справі про віно його дружини і її дочки Тетяни Тихнівни Порванецької згідно з віновим листом в сумі 40 кіп грошей, виданим Овдотьєю Порванецькою (в еквіваленті 4-х служб «подворищных» господарств). Присудження віна І. Б. Ставецькому за нестанням до суду тещі-відповідача в сумі «совитости» 95 кіп грошей.
Іван Михнович Порванецький
Василь Михайлович Ощовський скаржився на Івана Михновича Порванецького, син якого Андрій з товаришем
Кулаковським «былъ в дому пна Клима Немірича Порванецкого на веселю з немало людеи зацныхъ, через увес день спокоине былъ, не даючи з себе причины ни одному члвку, и коли, деи, уже было надвечерьи, тамъ же, деи, будучи, панъ Иона Якимовичъ Охлоповъскии казалъ слузе своему Станиславу Збицкому слугу пана Кулаковъского, товариша сына моего, Мартинъка бити». Закінчилася історія вбивством [ЦДІАК України. Ф. 25, оп. 1, спр. 31, арк. 1064 зв. – 1070.].
......... Михнович Порванецький
......... Михнович Порванецький
......... Михнович Порванецький
......... Михнович Порванецький
......... Михнович Порванецький




IV генерація


Андрій Іванович
Василь Михайлович Ощовський скаржився на Івана Михновича Порванецького, син якого Андрій з товаришем
Кулаковським «былъ в дому пна Клима Немірича Порванецкого на веселю з немало людеи зацныхъ, через увес день спокоине былъ, не даючи з себе причины ни одному члвку, и коли, деи, уже было надвечерьи, тамъ же, деи, будучи, панъ Иона Якимовичъ Охлоповъскии казалъ слузе своему Станиславу Збицкому слугу пана Кулаковъского, товариша сына моего, Мартинъка бити». Закінчилася історія вбивством [ЦДІАК України. Ф. 25, оп. 1, спр. 31, арк. 1064 зв. – 1070.].








Alexander 1648.
Jędrzej Alexander, Gabryel i Jan 1674.
N. łowczy Zytomierski, poseł na sejm z Wołyńskiego 1738.
N. Samuela Sieniuty małżonka.

Маніфестація Лукаша Порванецького перед Луцьким ґродським урядом про загибель 1648 р. його майнових документів, кинутих у захопленому козаками обозі польського війська поблизу м. Пилявці.



Рік 1700: кріпачка насилає чари на майно луцьких шляхтичів
До гродського Луцького суду шляхтичі Бенедикт та Аполлонія Порванецькі та інші особи внесли скаргу на шляхтичів Березницьких та їхніх кревних за різні кривди та образи, вчинені протягом кількох останніх років.
Зокрема, Порванецькі нарікали на те, що Березницькі зачарували їхню отару овець, поприв’язувавши тим на шиї кінські кості. Звинувачували також їх у тому, що ті за їхніми підданими бігали з шаблею, відібрали сіножать, посікли підданого Трохима, лаялися непристойними словами тощо. Невдоволені тим Березницькі підмовили свою кріпачку Федониху, яку селяни підозрювали у чаклунстві, аби та зашкодила позовникам. Федониха публічно хвалилася, що зашкодить Порванецьким і почала зачаровувати їх якимись вузликами, обливала водою дорогу на їхній власності у день Вознесіння Господнього за руським календарем, про що засвідчили робітник Хвесько Савчукта парубок на ім’я Сидір. Також вона ходила без дозволу на пасіку Порванецьких. Позовники вважали, що відтоді у них почали гинути коні, худоба й птиця, а пасіка перестала приносити прибутки. Вони не отримали від неї ані роїв, ані меду.





Особиста земельна власність володимирського владики Криштофа (Йосифа) Баковецького була невеликою. Крім
вищезгаданих часток у селах Колодежна й Княжа, якими володів пожиттєво, йому належали частки в селі Порванча Луцького повіту. У квітні та листопаді 1638 р. власники цього села Федір Білостоцький з дружиною та Павло Порванецький уступили йому свої частки327. Це були невеликі частки, оскільки у 1648-1649 рр. на них було 8 димів328. У серпні 1653 р. Йосиф за 1320 злотих викупив ще й частину Габріеля Порванецького у Порванчі, яку до цього тримав правом застави329.

327 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, спр. 212, арк. 693-696; спр. 213, арк. 663зв.-669.
328 Архив ЮЗР. Ч. VII. T. 2. С. 427.
329 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, спр. 215, арк. 286зв.-287