В історії цього роду мав місце випадок одруження з представницею роду Ільницьких, що відкривав рельні можливості входження до складу власників Ільника і Мельничного у Самбірському повіті Перемишльської землі. Зокрема, Василь Підвисоцький на початок 1560-х років взяв за дружину Марухну, дочку Миська Ільницького.xlvii У Миська і його брата Юрка Ільницьких Олексaндровичів не було прямих нащадків чоловічої статі, тому син Василя і Марухни Підвисоцьких, Іван, на кінець 1580-х років опинився серед спадкоємців їхніх земельних часток. Документи не повідомляють, чи дійсно він ними розпоряджався і як довго. Але відомо, принаймні, що у 1588 р. Іван Підвисоцький відступив успадковані маєтки Федору Ільницькому, своєму далекому родичу по матері.xlviii Можливо, дружиною саме цього Івана була Катерина, дочка Германа Луцького, якій у 1575 р. він записав 40 злотих посагу на половині своїх маєтківxlix.
Сучасниками Івана були Федько і Василь Підвисоцькі, які у 1577 р., перебуваючи у містечку Старій Солі Самбірського староства, зчинили бійку з слугою Яна Фредра Андрієм Замойським і завдали йому тілесних ушкоджень. За яких обставин вони там опинилися, з якою метою і як довго перебували у Перемишльській землі, документ не повідомляєl.
Ще дві звістки початку XVII cт. повۥязують Підвисоцьких з Білинськими. З відповідних актів дізнаємося про одруження Фенни, дочки Івана Білинського Тарасовича Івановича з Ігнатом Підвисоцьким (1614 р.) та зречення Фенни зі своїх прав на материнські маєтки у с. Березниці Самбірського повіту на користь Леся Бережницького Гуменовича.li
xlvii ЦДІАУ у м. Львові.– Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 32. – С. 550.
xlviii Там само. – Ф. 14. – Оп. 1. – спр. 50. – С. 1436-1438.
xlix Там само. – Спр. 28. – С. 758-759.
l Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – спр. 293. – С. 282.
li Там само. – Спр. 330. – С. 865-867; ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 81. – С. 1267.