Звернімо увагу на скаргу Станіслава Петровського, слуги рукодайного луцького старости кн. Олександра Пронського, який уп- родовж кількох років перебував на уряді підстарости. Петровський твердив, що тривалий час звертався до князя особисто та використовував людей добрих, як посередників, з проханням зняти з нього урядницькі обов’язки і відпустити. Однак староста, попри те, що Петровський не мав перед ним жодних фінансових зобов’язань, утримував його при собі та постійно по- грожував особисто і через інших своїх слуг. Петровський наголошував, що він як вільний шляхтич не був винен панові нічого, крім як повідомити за шість тижнів про свій відхід11. Паралельно зі скаргою Петровського до луцького земського суду була внесена протестація інших слуг старости Пронського, які заявляли про неправдивість свідчень Петровського та підкреслювали, що його поведінка не гідна доброго і порядного слуги. Визнання, як розуміли і самі заявники, не мало жодних правових наслідків, було, скоріш за все, актом демонстрації їхньої лояльності до пана, і, як вказувалося, робилося задля того, щоб поінформувати про ту справу шляхетський загал. Можливо, це була спроба Пронського відновити репутацію, підважену відмовою Петровського слу- жити12. 11 ЦДІАК України. — Ф. 28. — Оп. 1. — Спр. 20. — Арк. 247 зв.–249, 1587 р. 12 Там само. — Ф. 26. — Оп. 1. — Спр. 6. — Арк. 735–735 зв., 1587 р. кн. Олександр Пронський не був вповні «своїм» на Волині, тож і особи, що опинилися на ґродських урядах за його старостування, значною мірою належали до групи саме його близьких слуг немісцевого походження (уже згадуваний Станіслав Петровський чи писар Петро Мложовський). Звернімо увагу на конфлікт між цими урядниками, пов’язаний зі звинуваченням Мложовським Петровського у нешляхетстві після того, як Петровський скандально «розпрощався» зі старостою Олександром Пронським. Станіслав Петровський із Сестритова, державця солоневський і лучицький, який мав королівську данину — кілька волок у маєтку Ярославичах в Луцькому повіті, позивав Мложовського у 1590 р. до Трибуналу з приводу поширення чуток про його міщанське походження з міста Белзька31. Мложовський теж тримав частину у Яро- славичах, присілку Луцька, яку, найімовірніше, отримав за протекцією кн. Пронського, як і його ворог Петровський. 31 ЦДІАК України. — Ф. 25. — Оп. 1. — Спр. 38. — Арк. 95 зв.–96, 97 зв., 1590 р. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >