Спершу батько, потім рідний брат Івана Перевіського, а в подальшому і він сам «служилъ зъ молодости лtтъ своихъ вtрнt а сприязливt … ажъ до сивизны своtt» луцькому старості Андрію Сангушкові, а потім його синові, королівському маршалкові, Олександру Андрійо- вичу Сангушку. Протягом багатьох років вірної служби ця родина поступово вислужила у них маєток Перевісся. Першу даровизну на частину цього села вислужив батько, потім, очевидно, старший брат Грицько, нарешті, в 1565 р. сам Іван одержав за власну службу ще частину цього села, а також по третині маєтків Тупали і Залісці. У 1558 р. уперше за джерелами фіксується місцеперебування замкового писаря Романа Перевеського при виконанні своїх повноважень на уряді луцького старости кн. А. М. Сангушковича Коширського. Виявляється, що писар приймав заяви до замкових книг, знімаючи помешкання в колишнього луцького ключника й городничого Герасима Дахновича, тобто, схоже, що в Луцькому окольному замку, де розташовувалися князівські, панські і шляхетські двори: «Пришедши ... до замку господарского Луцкого, до господы Романа Перевеского, писара замъкового, до двора пана Гарасима Дахновича» (1. ХІІ. 1558)7. За старостування кн. Б. Ф. Корецького заяви у своєму помешканні приймав уже не писар, а підписок (дяк): «иж коли ишол пан Езерский до дяка замкового, хотячы тую жалобу до книг записати» (2. ІV. 1567)8. Роман Іванович Перевеський згадується і в нашій книзі, але вже не як слуга старости і замковий писар, а як сторона, що оскаржила зем’янина Кременецького повіту Федора Лудвищського, який у Кременці, в його помешканні у міського писаря, забрав у невідомому напрямі його слугу Івана Лідуховського (запис № 13, арк. 7). Як бачимо, найімовірніше він знайшов собі писарську службу у Кременці. 7 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 1, арк. 62 зв. 8 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 9, арк. 139. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >