Pietniczany leżały w miejscu dziś objętym już terytorium miasta Winnica. Ostołpów to dzisiejsze Червоне, koło Bracławia, na północny wschód od miasta. Informacje o Pietniczańskich podaję na podstawie: Ukraina.— Dz. II.— S. 431, 625; Dz. III.— S. 710, 721; Документи Брацлавського воєводства...— C. 157, 169, 178; [Luba Riadzimiński Z.] „Drwęca", Pietniczany i ich dziedzice.— Kraków, 1878 [Nadbitka z „Dwutygodriika Naukowego").— S. 4—5; Litwin H. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę 1569— 1646.— Warszawa, 2000.— S. 210. I Демид Демидівка (Виперсовичі – за В. Отамановським) з кінця ХІV ст. перебували у власності місцевого земянина Демида. Згодом село відійшло іншому земянину Дмитру Кмиту. [5, c. 57, 68, 181]. 5. Отамановський В. Д. Вінниця в XIV – XVII століттях: Історичне дослідження / В. Д. Отамановський. – Вінниця, 1993. – 462 с. II Степан Демидович С. Петничаны, согласно акту, придется при-числить къ владѣніяиъ г. Винницы. Дело въ томъ, что это седо замковое и отдано было господаремъ при кн. Константинѣ Остроясскомъ Степану Демидовичу; во время отвода гравицъ имъ владѣлъ сынъ его Миско Стѳпановичъ. Після смерті Д. Кмита син Демида Степан добився від короля Олександра Ягелона (роки правління 1501 – 1505 рр.) право отримати назад свою вотчину Демидівку. [5, c. 57, 68, 181]. 5. Отамановський В. Д. Вінниця в XIV – XVII століттях: Історичне дослідження / В. Д. Отамановський. – Вінниця, 1993. – 462 с. III Мисько Степанович Петничанський На час укладення Люблінської унії Брацлавське воєводство мало такі земські уряди: підкоморія (цей уряд обіймав Семен Дешковський), земських судді (ІванКошка), підсудка (Андрій Садовський), писаря (Філон Кордиш); кожен з них іменувався “брацлавським і вінницьким ”. Тоді ж існував уряд вінницького войського (Мисько Петничанський). Перелік цих урядів та відповідних урядників містить список шляхти Брацлавського воєводства, котра 16 червня 1569 р. або дещо пізніше у Брацлаві присягала на вірність королю та Польському королівству (19). З названих осіб лише про М. Петничанського відомо, коли був виданий королівський привілей про призначення його на уряд (19 квітня 1567p.,15; у Речі Посполитій усі призначення на земські уряди відбувалися за королівськими привілеями). У цьому привілеї сказано, крім того, що перед призначенням М. Петничанського в Брацлавському і Вінницькому повітах ще немає войських. Отже, М. Петничанський був першим вінницьким войським. Вінницький войський (від 1567 р.) Мисько, який у березні 1569 р. очолив брацлавську шляхту, занепокоєну інкорпораційними намірами Зиґмунта Августа, а через кілька місяців склав присягу на вірність Короні, помер на початку 1570 р., не залишивши нащадка по чоловічій лінії. Дві дочки Миська, імена яких невідомі, принесли спадщину Петничанських у посагу в родини своїх чоловіків - Семена Васильовича Дешковського та Олекси (Олексія) Івановича Дяковського. Ця спадщина охоплювала землі навколо Петничан і Остолопова19. Згодом ці маєтності були поділені ще не раз. У 1510 р. король Сигізмунд І підтвердив уже Миско Степановичу право володіти батьківським маєтком. Нада-ний Сигізмундом І привілей для сім’ї М. Степановича був над-звичайно важливим, адже в ньому чітко вказувалося на право власності, тобто можливість успадкування, продажу або ж застави [5, c. 57, 68, 181]. Бажаючи, щоб село стало містечком, його власники відпра-вили до польського короля Сигізмунда ІІІ лист із відповідним про-ханням. Дане питання було розглянуте 7 березня 1597 р. у Варшаві на коронному сеймі. В результаті Демидівка отримала статус міс-течка. Дозволялось проводити щотижня базари та дві великих яр-марки щороку. В привілеї спеціально пропущені місця для того, щоб власники містечка самостійно вписали, в який день тижня ма-ли відбуватись торги та на які два свята проходити ярмарки. На ринку могли вільно виставляти свої товари як місцеві, так і при-їжджі люди, а також закордонні купці. Дозволялось торгувати усі-лякими алкогольними напоями, худобою, сукном та іншими това-рами, але щоб це не шкодило іншим містечкам. Умовами також виступали заборони переховувати біглих людей та злочинців, пе-решкоджати в’їзду і виїзду торговцям [4, с. 667, 668]. 4. Документи Брацлавського воєводства 1566 – 1606 років: Збірник документів / Упорядники М. Крикун, О. Піддубняк. Вступ М. Крикун. – Львів: Наукове товариство імені Шевченка. 5. Отамановський В. Д. Вінниця в XIV – XVII століттях: Історичне дослідження / В. Д. Отамановський. – Вінниця, 1993. – 462 с. IV ....... Миськовна Петничанська ....... Миськовна Петничанська |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >