Пашинські

Геронім, інколи Григорій, Я цкович Л ат и н сь к и й працював у Руській 
канцелярії принаймні протягом 1603-1604 рр. Підписок походив з овруцького 
боярського роду Пашиничів-Пашинських, який виводився з одного кореня з родами 
Васьковських, Ущаповичів, Волховських408. Пашинські володіли в Заушській волості 
Овруцького повіту, принаймні з часу князювання на Київщині удільного князя 
Олександра Володимировича, Пашиничами (раніша назва - Порецька або Ловецька 
служба)409. В кінці XVI - на початку XVII ст. вони отримали в заставу, а потім і у 
володіння від Сингаєвських половину острова Спаського над рікою Ушею410. Землі 
було обмаль, зважаючи на численність роду. На початку XVII ст. рід представляли 13 
дорослих чоловіків: 3 сини Мартина, 6 - Яцка і 4 - Микити411. До цього додавалися 
проблеми протистояння з овруцькими старостами щодо необхідності виконання 
повинностей на користь Овруцького замку. Спочатку старости як засіб тиску на 
Пашинських використовували напади на їх володіння412, згодом просто останні 
відібрали413. Безперспективність зем’янського життя у Пашиничах спонукала Па­
шинських прилаштовувати дітей на різні служби. Не виключено, що спорідненість 
Пашинських і Васьковських, представник яких Миколай працював у Руській канцелярії, 
відіграла якусь роль у залученні Г.Пашинського на королівський двір. Якщо це дійсно 
мало місце, то Геронім міг опинитися в канцелярії десь в другій половині 1590-х рр., 
коли ще був живий Миколай Васьковський. Працював у Руській канцелярії Геронім під керівництвом З.Єловицького; напевно, як фактично вся заушська шляхта, сповідував 
православ’я. Ця обставина на початку XVII ст., в умовах напруженої міжконфесійної 
боротьби в Речі Посполитій, не виступала сприятливим фактором для звершення 
кар’єри. Підписок декілька разів протягом 1599-1604 рр. виступив як прокуратор, 
захищаючи в асесорському суді інтереси Пашинських, декількох інших заушських 
боярських родів, Ядвіги Фалчевської, князя Юрія Друцького-Горського414. Клієнтів було 
небагато, і тому навряд чи ППашинський міг “годуватися” з прокурагорства. З середини 
1604 р. інформації про Героніма немає. Можливо, він повернувся в Пашиничі; можливо, 
використовував свої юридичні знання та навички роботи прокуратора, набуті на 
королівському дворі, для надання юридичних послуг шляхті у земських, гродських, 
трибунальських судах.
4,w Яковенко /7. Українська шляхта... С. 226.
409 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 219, л. 46об.; Клепатский П.Г Очерки по истории Киевской земли.
Одесса, 1912. Т. 1: Литовский период. С. 223-224; Źródła dziejowe. T. V. S. 120-121.
4.0 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 204, л. 48об.; Źródła dziejowe. T. V. S. 83.
4.1 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 204, л. 48, 54об.-55.
412 Там же. Л. 54об.-56об.; Źródła dziejowe. Т. XXI. S. 143.
415 Люстрація Овруцького староства 1616 р. зафіксувала відібрання у Пашинських їх частини
Спаського острова овруцьким старостою князем Михайлом Вишневецьким (Źródła dziejowe. Т. V. S. 83).
Люстрація цього ж староства 1622 р. говорить про прилучення до староства і Пашиничів (Ibid. 120-121).
414 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 204, л. 49, 53об., 5 5 ,55об.; д. 202, л. 92об.-93об., 106об.-107об

Comments