П'ЯСЕЦЬКІ або Пжезводські герба Забава або Гоздава (Piaseccy alias Przezwodzcy ) - рід подільських землевласників польського походження, родовим гніздом яких було П'ясечне. Nazwiska Piaseckich uywali niektórzy cznie z innemi nazwiskami. Patrz: Dbrowscy, Przezwoccy. Ród Piaseckich, licznie rozrodzony, dziedziczył kilka posiadłości w blizkiej okolicy od Olchowca. W połowie XVI wieku, mieli tutaj Kulyawy (dziś Kujawy), Czarnowody i rodową Piasecznę nad Smotryczem, z obronnym zameczkiem. Istniejące dotąd resztki wałów i okopów, wskazują miejsce dawnej rezydencyi Piaseckich, a później Telefasów. Michał na Piasecznie Piasecki, około 1530 r., podkomorzy kamieniecki, ożeniony był z Anną Jachnowicz de Hubarow. Syn jego, Jerzy, dziedziczył po nim tęż samą Piasecznę, około 1550 r. Liczne linie boczne władały na innych posiadłościach w powiecie kamienieckim, lub na pewnych częściach różnych włości, jak wskazują regestra poborowe z 1565 r. I tak na Bahawicy, Chodorowcach, Uszycy, Bakocie, Poteremszach 1 i t. d. 1. Źródła Dziejów,, tom XIX. Piaseccy her. Zabawa (Herold 1906, str. 288). Також Malcher, podsdek ziemski buski 1582 r., piecztuje si herbem Gozdawa, podobnie jak krewny jego, wyej wymieniony Piotr, syn Jerzego. Piaseccy ci wic byli Gozdawici (Ks. 3606 f. 236 v.-7; Herold 1906, str. 288). Существовали еще роды Пясецьких герба Янина та Перчхала І ...... ........ ІІ Миколай Piasecki, kanonik kamieniecki Міхал (1513, 1529) 1524 r. (Ks. 3598 f. 23 v.). Micha Piasecki de Za.ucze 1513 r. (A. fO.-3. P. cz. V t. 1, str. 296 i n.). Micha Pia.secki z Piasecznej, podkomorzy kamieniecki 1529 r. (Ks. 3598 ff. 8, 42, 124).
ІІІ Павло син Міхала з Пжезводи П’ясецький кам’янецького войського (1540–1548) [18, № 669]. Pawe de Przezwody alias Piasecki, onaty z An.n Hinkówn z Orynina, 1532 r. (Ks. 3598 f. 405 v.). W tyme roku pisz go: Pawe Piasecki i Pawe Przezwoczski alias Pya.seczski de Wychwatniowce (Ks. 3598 ff. 142 — 2 v., 149). Jest on wojskim kamienieckim 1544—8. 18. Urzędnicy Podolscy XIV – XVIII wieku. Spisy / Opr. E. Janas, W. Kłoczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. – Kórnik, 1998. – 244 s. Єжи син Міхала (1539, 1544) 1542 r. (Ks. 3598 ff. 288-9). Jerzy i Walenty, dziedzice czci Piasecznej 1539 r. (Dodat. nr. 11). Do Jerzego naleaa cz Czarnowody; pozostao po nim nastpujce potomstwo: Piotr, Pawe, Petronela i Anna 1568 r., dziedziczce take na wsi Kulawach 1582 r. (Ks. 3598 ff. 279, 325 V., 348; Ks. 3603 f. 112 v.. nr. 123; Ks. 3606 f. 236 v-7). У 1544 р. Юрій П’ясецький «продав став до спущення свій власний на ручці званій Чорна вода» кам’янецькому міщанину Малхерові за 65 злотих. Спуск водойми мав відбутися восени 1546 р., але в разі пошкодження ставу чи за будь-яких інших причин: війни або якогось неприятеля, шкода завдається пану П’ясецькому. У цьому випадку останній мав знову заставити водойму і тримати її у безпеці до слушного часу, щоб потім міщанин Малхер міг його спустити [282, с. 55-56]. 282.Białkowski L. Podole w XVI wieku: Rysy społeczne i gospodarcze / L. Białkowski. – Warszawa, 1920. – 232 s. ІV Ян син Павла Пясецький alias Przezwodzki Jan Przezwocki, dziedzic czci wsi Wyciwatniowce i Psiecz 1551 r. (Ks. 3600 nr. 239). Jan Piaf:ecki alias Przezwodzki, dzie.dzi: z Wychwatniowiec i Psiecza, ma brata rodzonego Floryana i stryjecznego Jana, 1557 r. (Ks. 3601 nr. 193). Jan Piasecki, sdzia ziemski buski 1544—1550, dziedzic Ku.law, jest stryjem powyszego Jerzego (Ks. 3598 ff. 330—1,3ІІІ v.; Ks. 3600 ff. 1, 74). Марцін Верзейський, управитель (provisor) Яна та Флоріана П ’ясецьких у Ступинцях, Ріпинцях, Климківцях, Водичках, Ю химівцях, Бачаловцях, Гричовцях, Санах, Данюках, О статк ах, М артині, Війтівцях, П едосах, Л о зовій, Тимкові, Літнівцях, Чорнокінцях3. AGAD. - A SK. - Dz. L - Sygn. 4 5 . - K . 2 1 9 ,2 2 0 ,2 6 4 ,2 6 5 ,2 6 8 ,2 7 5 Potomstwo tego Jana: Lukasz, Malcher, Se.bastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). Флоріан син Павла П’ясецький старші сини Павла з Пжезводи П’ясецького та Анни Гинківни з Оринина, Під час ревізії Ян і Фло.ріан домагалися разом з Карапчейовськими, Яцимірськими, Радецькими, Кліусом права на володіння цілої низки сіл у Подністров’ї. Ян П’ясецький помер перед 17 червня 1566 р. [11, 163; 17, № 3263, 3296, 3297] Бартош Пап.роцький у параграфі про герб Забава згадує двох П’ясецьких з Поділля: „Dom Piaseckich na Podolu u Kamińca starodawny, z których jeden był od Wołochów zdradliwie przy Wiśniewieckim pojman, i odesłan do Turek; tam srogą śmięrcią umorzon w Carygrodzie nad odnogą morską ku Galacie idącą: Były dwie szubienice jedna pod drugą; na niższej były dwa haki długie, rozło- żyste, a na onej wysokiej tylko śruba, u której był powróz. Tam go wciągnąw.szy puszczono prędko; lecąc uwiązł za ud; zalała go krew, bo się był na dół głową obócił, umarł prędko. Po nim Wiśniewiecki, który za żebro był uziązł, obrócił się oczyma ku górze; był żyw do trzeciego dnia, aż go z łuki poganin postrzelił, gdy przeklinał Machometa i wiarę ich. Floryan brat tego zostawił potomstwo w onym kraju” [14, 557–558]. Fryderyk син Павла П’ясецький 1548 r. (Matr. Summ. IV nr. 8143). Stanisaw син Павла П’ясецький 1548 r. (Matr. Summ. IV nr. 8143). Baej син Павла П’ясецький 1548 r. (Matr. Summ. IV nr. 8143). Jakób син Павла П’ясецький 1548 r. (Matr. Summ. IV nr. 8143). Петро син Єжи Przezwocкі Piotr i Jan Przezwoccy 1547 — 1551, dziedzice czci Wy.ciwatniowiec i Psiecza, byli synowcami powyszego Pawla (Ks. 3600 nr. 76, nr. 239). 1407р. 12/Х. Ягайло дав Богуславу інакше Яранту із Стихова села Купин і Чорноводу – в Кам’янецькому повіті. Тексту цього привілею нема, але в 1597 р. Петр Пясецький представив до Кам’янецького земельного суду пергаментову грамоту Владислава Ягайла, короля Польського на ті ма- єтки – Купин і Черноводи, що й записано в актову книгу того суду104. Павел Петронелла Анна Ян син Єжи Przezwocкі Jan Piaf:ecki alias Przezwodzki, dzie.dzi: z Wychwatniowiec i Psiecza, ma brata rodzonego Floryana i stryjecznego Jana, 1557 r. (Ks. 3601 nr. 193). V Lukasz син Яна Пясецький Lukasz, Malcher, Se.bastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). З 1569 року Чорниводами володіли пани Петро і Лука Пясецькі. Мельхіор син Яна Пясецький писар земський, підсудок буський, суррогатор Буського староства.Lukasz, Malcher, Sebastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). Malcher, podsdek ziemski buski 1582 r., piecztuje si herbem Gozdawa, podobnie jak krewny jego, wyej wymieniony Piotr, syn Jerzego. Piaseccy ci wic byli Gozdawici (Ks. 3606 f. 236 v.-7; Herold 1906, str. 288). Sebastyan син Яна Пясецький Lukasz, Malcher, Se.bastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). Wiktoryn син Яна Пясецький Lukasz, Malcher, Se.bastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). Katarzyna дочка Яна Пясецька Lukasz, Malcher, Se.bastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). Zofia дочка Яна Пясецька Lukasz, Malcher, Se.bastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). Anna дочка Яна Пясецька Lukasz, Malcher, Se.bastyan, Wiktoryn, Katarzyna, Zofia i Anna dziedzicz czci Kulaw i Czarnowody 1568 r. (Ks. 3603 nr. 123 f. 112 v.). Зофія дочка Флоріана Зофія з П'ясецьких (або гербу Забава[3] — перша дружина кам'янецького каштеляна Анджея Потоцького, мати коронного гетьмана Станіслава «Ревери»Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.— Tom XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 769—770. VI Вікторин син Лукаша Захаріаш син Лукаша Ян Фердінанд син Мельхіора
Войцех W r. 1559 wraz z rodzestwem tern wymienieni jeszcze: Seweryn, Stanisaw i Dorota (Ks. 3602 nr. 84). Dawid Piasecki 1545 r.; doywotnik Hryniowiec (ad Midzy.bo) od roku 1556 (Ks. 3598 f. 376 v.; Ks. 3600 nr. 133; Ks. 3601 nr. 123). По „Ревізії листів...” у Подільському воєводстві, що відбувалася з 4 грудня 1563 р. по 21 березня 1564 р. [21, с.104] братами Яном та Флоріаном П’ясецькими були представлені на розгляд комісарів такі документи: [Jan i Florian Piaseczczii] Psiecz i Camienna Kucza 20 M. S. (stare), 200 Fl. (stare) Jan i Florian Piaseczczii1 ukazalii dwa listi [3, 10 v–11; 21, 417–418; 3, 61 v–62; 8, 427, 429] na wsiach Psiecz i Camienniei Kuczi stare summi dobre. Ukazalii tez i trzeczi listh od Vitulda ruski na summe [3, 61 v; 5, 164; 19, 108–109; 7, 119, 126; 15, 231]. Alie o then wzięto było na pytanie do crola Ie[go] M[ości] iesli ma bycz trziman. A crol Ie[go] M[ość] pothem iako ÿnych takich cognitią do drugie[go] seimu odłozicz racził. Doziwoczie tez ukazalii na thi wsi niezawarthe cuili.bet in sua sorte iscz ma [3, 62 v–63]. Один з документів, про які йдеться у цьому свідченні – це при- вілей від 18 листопада 1433 р., наданий у Нєполоміцах королем Вла- диславом II, де він записує своєму покоївнику Слабишу 60 гривень на селах Кужелева та Песець у Кам’янецькому повіті Подільської землі. Наступні документи походять з другої половини XV ст.: у Кракові 26 серпня 1467 р. король Казимир IV записав підкоморію Кристину Щуковському 20 гривень на с. Песець та Кам’яна Куча у Бакотському повіті Подільської землі; у Львові 21 вересня 1470 р. – Миколайові зі Щукова 30 гривень на селах Песець, Кам’яна Куча та Кобаковці у Бакотському повіті Руської [правильно – Подільської] землі. Руський документ Вітовта постав у Вільно 20 лютого 1430 р., що ним великий князь литовський записав своєму слузі Волосові 100 кіп напівгрошків подільських на с. Волоска і дворах Песець і Кам’яна Куча на р. Калюс у Бакотському повіті Подільської землі. Лист на доживоття, про який згадує документ, стосується надання Янові і Флоріанові П’ясецьким 9 травня 1560 р., за підписом коронного підканцлера Філіпа Паднєвського. У документах зафіксовані такі суми грошей, записаних на селах – 20 гривень і 200 флоренів, 100 кіп подільських напівгрошків, 20 гривень на Песець та Кам’яну Кучу у документів 1467 р. і ще дві суми на 60 та 30 гривень у документах 1433 та 1470 рр. У двох останніх випадках йдеться ще й про інші села, тому важко визначити, яка сума припадала на ці два населених пункти. Так як суми записів були зробилені у різний час і у різних грошових одиницях, то ревізори намагалися перераху- вати всі суми у звичні для людини середини XVI ст. польські злоті. На прикладі документів, поданих на розгляд комісарам Яном і Флоріаном П’ясецькими видно, наскільки інформативним є цей документ. 3. Warszawa. Archiwum główne akt dawnych. – Tzw. Metryka Litewska. – Dz. IV B. – Sygn. 17. – K. 1–224. 5. Грушевський М.С. Матеріали до історії суспільно–політичних і економічних відносин Західної України. Серія перша (ч. 1-80) (1361 – 1530) // Грушевський М. Твори: у 50 томах. – Т. 7. Історичні студії та розвідки (1900 – 1906). – С. 140–226. 7. Михайловський В. Західне Поділля під володінням Вітовка у 1411 – 1430 роках: надавча політика у світлі документів // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70- річчя. – Львів, 2004. – С. 110–128. 8. Михайловський В. Надання земельної власності у Подільському воєводстві за Казимира IV (1448 – 1492) // Записки наукового товариства імені Шевченка. – 2004. – Т. CCLI. Праці Історично-філосовської секції. – С. 399–438. 11. Białkowski L. Podole w XVI wieku. Rysy społeczne i gospodarcze. – Warszawa, 1920. – 232 s. 14. Herby rycerstwa polskiego. Przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p. 1584 / Wyd. K. J. Turowski. – Kraków, 1858. – 964+CLXII+13. 15. Kurtyka J. Repertorium podolski. Dokumenty do 1431 r. // Rocznik Przemyski. – 2004. – T. XL. – Zesz. 4. – S. 127–269. 17. Matricularum Regni Poloniae Summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contexuit indicesque adiecit Teodorus Wierzbowski. – Pars V. Sigismundi Augusti regis tempora complectens (1548 – 1572). – Varsoviae, MCMXIX. – VIII+256 s. 18. Urzędnicy Podolscy XIV – XVIII wieku. Spisy 18. Urzędnicy Podolscy XIV – XVIII wieku. Spisy / Opr. E. Janas, W. Kło.czewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. – Kórnik, 1998. – 244 s. 19. Vitoldiana. Codex privilegiorum Vitoldi Magni Ducis Lithuaniae 1386– 1430 / Zebrał i wydał J. Ochmański. – Warszawa-Poznań, 1986. – 208 s. 21. Zbiór dokumentów małopolskich / Wyd. I. Sułkowska-Kuraś i S. Ku.raś. – Cz. VII. Dokumenty z lat 1418 – 1434. – Wrocław-Warszawa-Kraków.Gdańsk, 1975. – XXXI+438 s. Annę Elżbietę, zwykle nazywaną Halszką i Katarzynę. Опекунами їх були: Єжи Язловецький, тогдашний каштелян подільскій, пізніше гетьман в кор., і Геронім Лянцкоронський, староста скальський, їхний дід по мати. Ім як заможним дедичкам, не brakowało snąćиконкурентів. O starszą, Halszkę, ubiegał się Floryan Piasecki. •) Arch. Centr. Kijowsk., księga 3601, fol. 81— 82-a. «) Tamże, fol. 35-36. ») Tamże, fol. 83-83-a. *) Źródła Dziejów,, tom XIX. 76 Ciągle powtarzające się też same imiona wśród kilku pokoleń Piaseckich, w XVI wieku, wobec braku odnośnycli materyałów, nie dozwalają ustalić filiacyi tego liistorycznego rodu na Podolu, Być może, iż łączyły ich ze Swirczami ja- kieś dawne koligacye rodzinne, bo wśród włości należących do Piaseckich, w zakątku między Zbruczem i Smotryczem, były niektóre, pochodzące z Nowodworskiej fortuny Świrczów. Nic również nie wiemy, kio był ów Floryan Piasecki, powyżej wymieniony. Z pobieżnej tylko zapiski aktowej do- wiadujemy się, że Halszka z Olchowca porwaną przezeń była, „gwałtem wzięta", A miało to miejsce około 1563 roku. Więc powtórzył się tutaj tylko w mniejszych rozmiarach dra- mat, jaki miał miejsce przed laty dziesięciu z wołyńską Hal- szką z Ostroga, porwaną i przymuszoną do ślubu ^ tylko tutaj inny byt wynik zamachu, choć może pobudki też same. Bogate wiano było zapewne przedmiotem zabiegów. Przy- tem matka Halszki, będąc w powtórnem małżeństwie za je- dnym z Piaseckich — forytowała może któregoś z poblizkich swego męża — czemu snąć przeciwni byli potężni opieku- nowie Halszki, inne dla niej mając widoki. W braku dosta- tecznych świadectw współczesnych, domysłom otwarte pole- Tyle t}1ko wiemy, że Jazłowiecki i Lanckoroński, opiekuno- wie Halszki, odebrali ją i oddali „do chowania** pewnym osobom na lat trzy, poczem stawili przed urzędem lwowskim (1567 r.), dla dobrowolnego zeznaniai czy chce zostawać w matżeiistwie z owym Floryanem Piaseckim. Halszka oświadczyła^ że nie chce '^). Tak się przedstawia ta sprawa w głównym zarysie, może kiedy dadzą się odszukać bliższe szczegóły, które byty by pożądane, jako uwydatniające dużo właściwości miejscow>Th danej epoki. ^) Tamże, ^) Archiw. Bernardyńskie we Lwowie, ski€«, księga XXXVin, foL 17S-180. -Akta Grodzkie Lwów- 77 |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >