ПОДГОРОДЕЦЬКІ (de Podhorodce, Podhorodeccy) h. Сас – земянський рід, у XV–XVІI ст. землевласники у Перемишльській землі. Володіння чисельної родовой спільноти Крушельницьких, Корчинських, Підгородецьких та Скольських розмістилися в гірській частині Стрийського староства. Окрім однойменних поселень, у власності Крушельницьких, Корчинських, Підгородецьких та Скольських перебували також села Гребенів, Коростів, Тухля, Головецьке. В кожному з них вони мали свої частки. Ці населенні пункти також знаходилися у верхів’ї р. Опору. 1391 р. Владислав Ягайло надав якомусь Чулі, Іванові та іншому Іванові Савитичу 10 дворищ в с. Підгородище. Хоча генеалогічний звязок цих осіб з представниками наступних поколоінь Підгородецьких, вважається, що саме вони є першими документально згаданими нащадками цього роду. В 1427 р. на з’їзді шляхти Руського воєводства був присутний Ходор (Тодор) з Підгородець. Після кількадесятирічної перерви власники Підгородців з’являються знову. У 1470-1480-х роках їх нараховувалося більше десяти – Івашко (1468), Онисим Гарбачович (1475-1482), Андрій Кудович (1475-1479), Яць Кудевич (1481-1482), Іван (1475-1491), Лавро (1475), Нестор (1478-1479), Борис Чикович (1478-1479), Іван Борисович (1482), Машко Чикович (1478-1479), Йостко (1478), Іван Йоськович (1478-1479) . Історія роду до початку 16 ст. не вкладається в єдину або кілька родовідних схем. Неможливо з’ясувати у яких родинних зв’язках вони перебували між собою та хто з них був нащадком згаданих Чули, Івана і Івана Савитича. Джерела: Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). Смуток І. Дрібношляхетські роди Стрийщини в XVI ст. // Стрийщина крізь призму століть. – Стрий, 2004. – С. 34-41. 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки.  Джерела: – печатка Ходора з Подгородців 1427 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 665; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 301). – печатка Ходора з Подгородців 1436 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 691; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 870). – герб Подгородецьких у тестимонії 1756 р. (ЦДІАЛ, ф. 13, оп. 1, спр. 624, с. 565). – Akta grodzkie i ziemskie. – Tom XVIII. – S. XХІ. – Wyrostek L. Ród Dragów-Sasów. – S. 71–72, 161. Олег Однороженко Перші звістки про Підгородецьких датуються 7 березня 1475 р., коли Андрій Ку- девич та Онисим Гарбачевич виклали по 100 гривен Янові Рицарю за конфісковані у них частини Підгородців. Того ж дня Онисим, Андрій, Іван Єшкович та дочка їхнього покійного (не обов'язково рідного) брата Лавра Уляна здійснили розподіл дідичного села, а саме чотирьох дворищ і садиби. Численні записи 1478 р. свідчать про те, що згадана четвірка, м'яко кажучи, видавала бажане за дійсне. Список співвласників Підгородців виявився досить довгим. Це Борис і Машко Чиковичі, Яцько Кудевич, Не- стор, Юрек та інші. Більшість записів з'явилися на сторінках гродських книг у зв'язку з тим, що шестеро Підгородецьких, а також сусіди, що “прилучилися” до них, Петро Корчинський і Грицько Крушельницький, здійснили нічний набіг на садибу Марциша Рапчицького і вивезли звідти все коштовне майно33. Неважко здогадатися, що при такій кількості співвласників майже всі судові справи 80-х років XV – початку XVI ст. присвячені майновим суперечкам між представни- ками різних гілок Підгородецьких. Записи 80-х років повідомляють про те, що брати Кудевичі незаконно володіли дворищами рано осиротілих Юстини та Юрека. На рубежі XV – XVI ст. брати Стецько, Грицько та Дорош 5 років судилися з рідною сестрою Тетяною – дружиною тустанівського кметя Дороша, не бажаючи віддавати оцінену в 28 гривен її частину батьківського і материнського майна. При цьому половина дворища, що належала Стецькові, не один рік знаходилася в заставі у Петра Корчинського. Із записів 1505 р., окрім Стецька, Грицька та Дороша, відомі брати Федько і Андрій зі своїми племінниками Гаврилом та Миклашем; брати Грицько і Павло; Занько і ще один Грицько. Котрийсь із трьох Грицьків у 1508 р. заплатив 6 грошів – податок з 0,5 дворища-лану34. Власниками інших 3,5 підгородецьких ланів укладачі податкового реєстру знехтували. 33 AGZ. – T. 17. – Lwów, 1901. – № 1420-1424, 1530-1537, 1545-1552, 1602-1608, 1627-1634, 1643-1650. – S. 145, 159-162, 166-167, 169-171; T. 18. – Lwów, 1903. – № 624-625, 627. – S. 95. 34 Ibid. – № 1080, 1488-1491, 1627, 2086, 2990, 3892, 3912, 3945, 3966, 4400-4405. – S. 164, 218, 237, 307, 435, 534, 536, 539, 542, 591-592; Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym... – S. 116, 144. Podhorodeckich wydobywa na jaw Chód or, który na zjeździe r. 1427 wyci.snął pieczęć z doskonałym herbem Sas4. Niewątpliwie musiało być wówczas więcej dziedziców, gdyż w latach siedmdziesiątych spotykamy kilka grup właścicieli, liczą cych ogółem około 15 osób. Do pierwszej należy rodzeństwo: Onys i m, Iwan, An.drzej i nieżyjący już r. 1475 Laurus, po którym została córka Ulka, używające przydomku Kudejowicz, do drugiej Borys, Ne s t o r i Ma s z k o - Cz y k o wi c z e r. 1478, nadto Iwan Joskowicz r, 1478, Ustjana, córka Fedora r. 1478 i Jurek z matką Anną r. 14785. Ponieważ Onysim miał wypłacić oprawę nie.jakiej Chocimce do Turzego r. 1481, należy zaliczyć ją również do tego ze.społu6. Rzecz oczywista, że majątek poszczególnych osób zmniejszał się w tych warunkach do normy prawie sołtysiej, jak to widać z działu braci Onysima, Iwana i Andrzeja oraz Ulki, gdzie każdy otrzymywał 4 dworzyska stare (niewymierne) i jedno dworzysko z zabudowaniami7. Dziwnie brzmi także skarga Ustjany, która pozwała powyższych braci o to, że po śmierci ojca Fedora wzięli ją w opiekę, jakkolwiek nie byli ani jej krewnymi ani nawet powinowatymi8; widocznie Fedor był obcą osobą w tern środowisku, może kollokatorem, co jest zjawiskiem powszedniem już w po.czątkach w. XV. W latach 1478-79 wytoczył proces niejaki Korawa z Ropczyc sze ściu Podhorodeckim, Piotrowi z Korczyna i Hryciowi z Kruszelnicy o najazd na dom w Ropczycach i rabunek nieruchomości9. W r. 1494 pisze się Ulka Uniatycka z Pod.horodec, zapewne wskutek zamążpójścia10. Jedna z dziedziczek, Tatjana, poślubiła r. 1496 pracowitego kmiecia w Tustanowicach, prowadząc parę lat spór o wypłatę 28 grzywien posagu z braćmi: Steczkiem, Hryciem i D ro s z e m 11. Fragmenta.rycznie pojawiają się obok nich: Paweł r. 1505, bracia F e d o r i Andr z e j r. 1505, bracia Hawryło, Miklosz i stryj tychże Fedko r. 1505ll. Zatarg Hrycia z Pa.rnowskimi spowodował nałożenie na obie strony wadjum 400 grzywien 18. W latach trzydziestych przeszła znaczna część Podhorodec do króla, tak z powodu popełnionego przez Korczyńskiego bratobójstwa, jak również z powodu jakichś buntowniczych wy.stąpień dziedziców14. Te działy nie wróciły już do Podhorodeckich15. 4 Notaty, nr 301. 5 Agz. XVIII, nr 627, 1080, XVII, nr 1530 -1537. 6 Ib. XVIII, nr 1492. 1 Ib. XVIII. nr 627. 8 Ib. XVIII, nr 1488-1490. 9 Ib. XVII, nr 1453, 1530-1537, 1545-1552, 1602-1608. 20 Ib. XVIII, nr 3775, 3776. 11 Ib. XVIII, 3912, 3945, 2990, 3042, 3892. 12 Ib. XVIII, nr 4400—4404. 12 Matr. Sum. IV. 9643. 14 Ib. IV. 16728-17227. 15 Hruszewski, Zereła T. I, str. 194-195. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > П >