 Накануне падения Галицко-Волынского княжества Ореховцы были одним из немногих боярских сел (возможно, единственным) не только в бассейне Радымны, но и в радиусе 5-6 км от Перемышля. “Ореховским дедичем” был боярин Осташко Потрутович. Нет ничего удивительного в том, что свидетелями уточнения границ между Ореховцами и владычным селом Надковичи (Натковичи) в 1353 г. стали виднейшие червонорусские бояре Ходько Быбельский, Глеб Дворскович, Ходько Лоевич, Васько Кузьмич и др. Владелец одного села явно не входил в их число. Свидетельство тому: место Осташка и его сына Петра в списке послухов перемышльской купчей 1366 г. на староукраинском языке. Имя ореховского дедича (и его второго сына Михалка) можно встретить и в подозрительной с точки зрения аутентичности грамоте 1369 г. Пенко Кунашевичу. Свидетелем продажи в 1378 г. Каленикова монастыря был только “панъ Михаило Потрутовичь”. На рубеже XIV-XV вв. Ореховцы сменили своих владельцев, причем не один раз. Согласно грамоте 1402 г. перемышльского воеводы Конрада Кусеницкого, некий Миколай Пстовский продал село вместе с дворищем Чайков за 150 коп грошей и коня стоимостью 10 коп Аврааму с Дунайца, “иначе с Пшибиславиц”.
Упоминаемый в перемышльских грамотах 1423-1430 гг. Миколай с Ореховцев (Ожеховиц) вполне мог быть потомком пана Авраама и, следовательно, родственником Станислава Славского.
Станіслав Оріховський у своїх численних творах та листах, що збереглися, він умістив чимало
автобіографічного матеріалу. З-поміж іншого звідти дізнаємося про походження роду Оріховських та батьків самого Станіслава. Зокрема, в листі до Яна Франциска Коммендоні від 10 грудня 1564 р. він писав: “мої предки лицарі прибули на Русь … Вони пошлюбилися з русинами, придбали село Оріховці в Перемишлянській єпархії і заснували там свій маєток, зібравши до нього все, що мали. З того часу багато русинських воїнів – вихідців з того села – почали носити прізвище Оріховських. Від тих предків походив і мій батько Станіслав, який узяв за дружину Ядвігу Баранецьку, уроджену шляхтянку, дочку каплана грецького обряду. То була моя мати”2.
У другій половині XV – початку XVI ст. їхніми шлюбними партнерами виступають вихідці з таких родин як Кшивецькі ; Боратинські, Дрогойовські. Також Оріховські перебували в родинних стосунках з Лисаковськими, Троєцькими, Замєховськими, Дубковськими, Яскманицькими, Розборськими, Коритками, Островськими тощо6.
2. Українські гуманісти епохи Відродження, К. 1995, Ч. 1, С. 509-510
6. J. Tumenówna, Rodzina X. Stanisława Orzechowskiego, „Kwartalnik Historyczny” 1917,
R. XXXI, s. 15-40. A. Boniecki, Herbarz Polski. Cześć I. Wiadomości historyczno-genealogiczne
o rodach szlacheckich, Warszawa 1900-1913; t. 2, s. 17-18; t. 5, s. 21-23; t. 8, s. 307-308; t. 11,
s. 203-211; t. 16, s. 181-183. Polski Słownik Biograficzny, Kraków 1936, t. 2, s. 308-309; Kraków
1939-1945, t. 5, s. 380-389; Wrocław-Warszawa-Kraków 1992, t. 24, s. 287-292. Пашин С.С.,
Перемышльская шляхта второй половины XIV – начала XVI века: Историко-генеалогическое
исследование, Тюмень 2001, С. 76-77. ЦДІАЛ України. – Ф. 12. – Оп. 1. – Спр. 11. – С. 386;
ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 9. – С. 624, 1033; спр. 14. – С. 661, 812, 1102.
Джерело:
Пашин С. C. Перемышльская шляхта второй половины XIV — начала XVI века. Историко- генеалогическое исследование. Тюмень 2001.IGOR SMUTOK (Drohobycz). У СПРАВІ РУСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ СТАНІСЛАВА ОРІХОВСЬКОГО РОКСОЛАНА.
І
Миколай з Оріхова
Упоминаемый в перемышльских грамотах 1423-1430 гг. Миколай с Ореховцев (Ожеховиц) вполне мог быть потомком пана Авраама и, следовательно, родственником Станислава Славского. С большей уверенностью можно говорить о католическом вероисповедании Миколая и его скромном общественном статусе: обычно он завершает списки свидетелей. Павел Голамбек, Конрад Кусеницкий, Миколай Птачек, Фал с Пелнатычей и даже Машко Хлопицкий котировались выше пана Миколая.
ІІ
Ян син Миколая
Братья Миколай и Ян Ожеховские до весны 1440 г. были совладельцами 10-лановых Ореховцев, а затем разделили село на 2 половины. Забегая вперед, отметим, что площадь ореховских угодий оставалась неизменной и 75 лет спустя. Умер после октября 1456 г.
Миколай син Миколая
У здравствовавшего еще в январе 1447 г. Миколая было трое сыновей и четыре дочери.
ІІІ
Фенна дочка Миколая
была женой Яна Ковыницкого (1462 г.),
Екатерина дочка Миколая
не позднее сентября 1462 г. вышла за Яна Хмелецкого,
Елизавета дочка Миколая
в 1472 г. стала женой Машка-Мацея Хлопицкого
Барбара дочка Миколая
вышла за Альберта Брешинского (1479 г.).
Ян син Миколая
Старший сын Миколая Ян ранее ноября 1468 г. женился на дочери Марка с Молодовичей (Болеславского) Анне, в марте 1471 г. за 140 гривен продал свою 1/6 Ореховцев кузену Александру и умер ранее 1477 г.
Станіслав син Миколая
Второй сын Станислав весной 1467 г. продал часть своей доли все тому же Александру, благодаря женитьбе на племяннице Рамулта Екатерине стал вышатицким солтысом (1471 г.), в январе 1492 г. выдал единственную дочь Анну за Александра Дрогойовского, был жив в феврале 1494 г. После его смерти вышатицким солтыством стали распоряжаться Дрогойовские, а остаток дедичства перешел в руки собирателя ореховских угодий Александра.
Петро син Миколая
Младший сын Миколая Петр в марте 1471 г. был уже женат на дочери Якова-Яцка Лутковского Фенне, осенью следующего года получил за ней скромные 30 гривен приданого, в апреле 1491 г. ценой залога своей 1/6 Ореховцев (конечно же, кузену Александру) наскреб 150 гривен приданого для единственной дочери Анны ( супруги Андрея Дубковского, последние годы жизни провел в имении жены Луткове. Со смертью Петра в 1501-1504 гг. ветвь потомков Миколая извелась.
Александр син Яна
Александр в январе 1474 г. получил 100 гривен приданого за дочерью Рафаила Кшивецкого Маргаритой; в 1482 г. купил, но в 1499 г. продал Лентовню Радохоницким; 3 года спустя получил в залог от Рамулта граничившие с Ореховцами Батичи, в 90-е годы приобрел у тестя треть Кшивчи, села Хижина и Хижинка; в 1498 г. дал дочерям Екатерине ( жене Яна Париса Дрогойовского, и Софии ( супруге Петра Голамбека Троецкого по 140 гривен приданого; умер в 1504 или 1505 г. Александр оставил троих достигших совершеннолетия сыновей, однако после его смерти всеми делами в обширном хозяйстве заправляла энергичная вдова. В 1508 г. Маргарита Ожеховская платит с Ореховцев, части Кшивчи, Хижины и Батичей 5 гривен налогов.
Анна дочка Яна
( вторую жену ярославского войта Будка (1476 г.)
Дорота дочка Яна
( супругу Яна Пелки с Чешек (1478 г.).
Єлізавета дочка Яна.
была замужем за Михаилом Холовским (1481 г.).
Анна дочка Станіслава
~ Александр Дрогойовський
Єкатерина дочка Олександра
в 1498 г. Олександр дал дочерям Екатерине ( жене Яна Париса Дрогойовского, и Софии ( супруге Петра Голамбека Троецкого по 140 гривен приданого
Софія дочка Олександра
Ян син Олександра К 1508 р. Ян перебрался на восток Перемышльщины. Дело в том, что после женитьбы в 1506 г. на дочери Яна Лысаковского Елизавете он должен был получить 300 злотых приданого. Под залог указанной суммы пан войский передал зятю в держание село Долгомостиска (Домагосциска). С него Ян Ожеховский и заплатил 1 гривну налогов. Гораздо больше (3,25 гривны) платит держатель вышатицкого солтыства львовский шляхтич Ян Романовский.
Станіслав син Олександра Оріховський
Від першого чоловіка Ядвіга мала сина Серафина. Будучи неповнолітнім, він перебував під опікою своїх дядьків Андрія і Станіслава Ваповських, котрим Ядвіга в 1509 р. відступила свої права на Ваповці28. В перемишльських актах він з’являється кілька разів у зв’язку з батьківською спадщиною, позиваючи то матір, то своїх опікунів. Востаннє Серафин згадується в 1519 р., квитуючи матір з судових позовів та відступаючи їй свої права на нерухомість у Ваповцях, Тарнавцях і Кониковичах29. Подальша його доля невідома.
У 1508 р. Ядвіга стає дружиною Станіслава Оріховського, перемишльського земського писаря. Через кілька років у 1513 р. подружжя записує навзаєм доживоття на своїх маєтках: Ядвіга чоловікові – на Баранчицях та Бжестянах, Станіслав дружині – на Оріховцях та інших нерухомостях30.
У 1510-20-х роках Ядвіга час від часу з’являється на сторінках перемишльських земських актах у справах навколо спірної земельної частки у Берестянах та власності в Ковиницях, на які претендував син її двоюрідного брата Яна Станіслав Ковиницький (1496 – 1542 рр.). Зрештою, суперечку вдалося полагодити. У 1535 р. Ядвіга продала свої частки в Бжестянах за 80 гривен Петру Бжестянському31.
Другий шлюб зі Станіславом Оріховським був щасливішим. Подружжя прожило разом більше трьох десятиліть. З Оріховським Ядвіга мала 11 дітей.
В другій половині 1541 – першій половині 1542 р. Ядвіга стає вдовою. По смерті чоловіка вона ще кілька років одноосібно провадить господарські справи. В середині 1540-х років численна сім’я Оріховських розподіляє між собою батьківський спадок. Ядвіга остаточно відступає свої майнові права на маєтності синам та внукам33. Вона дожила до глибокої старості: востаннє на сторінках перемишльських актів Ядвіга з’являється в 1552 р. у справі з Веронікою Конюшецькою, дружиною Станіслава Ковиницького, двоюрідного племінника Ядвіги34
Дочь и наследница Миколая, Ядвига Баранецкая, в январе 1500 г. записала своему мужу Петру Ваповскому треть Баранчиц, но владела большей частью этого села. На землях Ядвиги трудились не менее 20 кметов, однако доходность имения оставляла желать лучшего: арендовавший в начале XVI в. половину Баранчиц Миколай Слупский платил всего 25 гривен за 3 года аренды.
Вышедшая второй раз за Станислава Ожеховского Ядвига и ее двоюродный племянник Станислав Ковыницкий здравствовали еще в 1535 г. К тому времени “тянувшие” к Ковыницам, Баранчицам и Баранецкой Воле угодья простирались почти на 10 км, достигая границ Берестян, Выкотов и самборских Местковичей, Луневичей и Пьяновичей.
~ 1. Петро Ваповський; 24 AGZ, t. 17, nr 2766.
25 Пашин С.С., Перемышльськая…, op. cit., С. 80. 26 AGZ, t. 18, nr 2807.
27 ЦДІАЛ України. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 6. – С. 51.
28 Ibidem, С. 121.
29 Ibidem, Спр 6. – С. 276; спр. 7. – С. 132, 188, 224, 229-230; спр. 9. – С. 178, 184, 186, 197.
30 Ibidem, Спр. 6. – С. 394-396.
31 Ibidem, Спр. 12. – С. 133.
32 Ibidem, Ф. 12. – Оп. 1. – Спр. 11. – С. 574; ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 14. – С. 83-84, 509, 545, 547, 576, 690, 975 576, 626, 860, 979, 989, 991, 1070, 1100-2, 1142. J. Tumenówna, Rodzina…, op. cit., s. 38. 33 ЦДІАЛ України. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 14. – С. 450, 509, 626.
34 Ibidem, Оп. 1. – спр. 265. – С. 19.
Олександр син Олександра
Анна,
дружину Томаша Замєховського;
Барбара,
дружину Станіслава Яскманицького;
Наталію, інакше Навойку,
дружину Станіслава Рашка, а згодом Михайла Подфіліпського;
Катерину,
дружину Адама Сємушовського; Єлизавету, дружину Станіслава Броньовського;
Станіслав син Станіслава Оріховський гербу Oкшa (Stanisław Or ze.chowski, Stanislaus Orichovius Ruthenus / Roxolanus; 1513—1566) — видатний ук ра- їнсько-польський оратор, історик, публіцист, філософ і правознавець пан-єв ро- пейського рівня. Вважається видатним представником ренесансного гуманізму в Україні. Народився в селі Оріховці Перемишлянського повіту Руського воєвод- ства в Польщі. Був сином земського писаря Станіслава Оріховськoго і Ядвіги Баранецької, доньки православного священника. Початкову освіту здобув у м. Пе- ремишль, а потім багато років вчився за кордоном. Докладніше про це пізніше. Після повернення додому у 1541 році був висвячений і став парохом у Журавиці. Мав зв’язки зі шляхетським табором супротивників політики короля Сигиз- мунда II Aвгустa та із захисниками шляхетських привілеїв, симпатизував люте- ранству. Був дуже популярним політичним письменником і оратором. У 1543 році виголосив промову, звану “Турчика перша”, в якій закликав короля до хрес- то вого антитурецького походу. У рік пізніше опублікував “Турчику другу”, в якій звертається на ту ж тему до поль- ської шляхти. Станіслав Оріховський відомий з приводу оголошених ним поглядів у питанні релігії і церковної догматики, а також і з діяльності, яка викликала ба- гато замішання в польській римсько- католицькій церкві XVI ст. У написаній 1547 року промові “Про закон целібату” (Dе lege coelibatus) Станіслав Оріхов- ський публічно про тестував проти без- шлюбності ксьондзів і на підтверджен- ня своїх переконань висловив бажання одружитися. Власні погляди пояснював необхідністю продовження свого роду. За цей твір на нього чекав костьольний суд. Але вирок анулювали на підставі рішення Сейму від 1550 р. Та вже наступного року всупереч забороні він од- ружився з Магдалиною Холмською і почав підтримувати кальвінізм, який по- ширювався тоді в Малій Польщі. Це спричинило негайну заборону ведення свя- щеницької служби на сеймику в Судовій Вишні єпископом перемишлянським Яном Дзядуським. Од відлучення від церкви його врятувала підтримка з боку українського шля- хетського гурту на Сеймі 1552 року, а також папа Юлій III, який під впливом по- дій і настроїв суспільства в Польському Королівстві вирішив, щоб цю справу роз- глянув скликаний для цього синод. 1561 року казус ксьондза Оріховськoго був темою засідань вармінського синоду, який вирішив передати справу безпосеред- ньо на розгляд Папи римського, який звільнив Оріховського від тяжіючого над ним обвинувачення в єресі. Однак питання про одруження передав вирішити на засіданні Тридентського собору, який цю проблему так і не розглянув. Наприкін- ці життя Станіслав Оріховський через конфлікт з приводу целібату був позбавле- ний гідності і костьольного майна. Зберіг однак свій маєток в Журавицях. Згодом Папа римський дозволив йому правити в тамтешній парафії меси святих. Після примирення з католицькою церквою став завзятим прихильником контррефор- мації, дотримуючись однак поглядів інколи відмінних від догм католицької церк- ви, зокрема, з дружиною прожив до кінця життя і дочекався дітей. Миколай
перемишльського земського писаря;
Олександр, інакше Олехна,
змигродського пробоща;
Рох
Ян
не згадан в перемишльських актах, однак про нього повідомляє Туменувна32.
32. Tumenówna, Rodzina…, op. cit., s. 38. 33
Давид син Станіслава
не згадан в перемишльських актах, однак про нього повідомляє Туменувна32.
32. Tumenówna, Rodzina…, op. cit., s. 38. 33
Ян .......
краківський канонік (1552 р.), каменецький (1545 р.) та куявський єпископ (1551 р.);
Станіслав ...........,
королівський секретар (1556 – 1571 рр.), перемишльський каштелян (1574 – 1582 рр.).
Від імені Яна Ходецького як уповноважені «cum procuratorio a gso Capitaneo nblem» діяли ґродський писар Григорій у 1488 р., а також земські писарі Ян Каспер з Ожехова у 1481р. і Добжислав Поплавницький у 1491 р. [15, с.305, 297, 221].
15. AGZ. T. XIX. №1674. S. 308. № 1699. S. 312.
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > О >