Новоселецькі

НОВОСЕЛЕЦЬКІ - земянський рід Кременецького повіту.



І

Григорій

ІІ

Федір Григорович
1566 р. Сигізмунд ІІ Август підтвердив кременецькому зем’янину Федору Григоровичу Новоселецькому право на володіння трьома волоками землі біля с. Верхня Вілія, дані йому
господарським дворянином Василем Петровичем Загоровським заміною за лан землі у тому ж селі4 РДАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб. 48. – Арк. 80 зв.–82 зв. 

ІІІ


Ян (Іван) Федорович Новоселецький (бл. 1565-1615)
Писар Руської канцелярії в 1591-1597 рр., відповідальний за ведення фрагменту 
однієї книги PM (К-10).
Походив з роду, осілого в селі Новосілки Кременецького повіту147. Ще в середині 
80-х рр. XVI ст. називався в актах Іваном148, далі -Я ном . Син Федора, кременецького 
війта, який згадується у 1567 р. як слуга литовського підканцлера Остафія Воловича149. 
Цей факт дозволяє з певною долею умовності припустити, що саме завдяки протекції 
О.Воловича Ян потрапив до королівського двору. Сталося це, правдоподібно, під час 
походу 1581 р. Стефана Баторія на Псков, в якому взяв участь і О.Волович, вже як 
литовський канцлер. Не піддається сумніву, що саме в роки правління Стефана Баторія.
Ян розпочав свою службу в королівській канцелярії150, де, правдоподібно, виконував 
обов’язки підписка для руських документів.
10 листопада 1590 р. за послуги в канцелярії він одержав пожиттєве право на 
попівство в селі Городище під Ковелем разом з церковними людьми по смерті Марка 
Кузьмовича Жаби-Городиського151. Ян ув’язався в держання, але невдовзі після цього 
ковельський староста Анджей Фірлей з нього його “вибив” і передав попівство синові 
М.Жаби-Городиського Федорові, який також 3 січня 1591 р. отримав привілей на це ж 
попівство152. Розпочався судовий процес, який протікав з перемінним успіхом153. Янові 
вдалося випросити ще один привілей на попівство від 6 травня 1596 р., на підставі 
якого він позивав свого опонента до асесорського суду. Суд своїм рішенням 11 травня 
1596 р. вирішив остаточно справу на користь Городиського154.
У березні 1595 р. руський писар згадується вже як кременецький війт155. Це 
війтівство було спадковим; Ян отримав його після смерті батька, який тримав війтівство 
від 1563 р.156 Згідно з привілеєм Сигізмунда Августа від 13 травня 1568 р., воно включало 
належні війтові присуди, чотири волоки (дві орні, дві сіножатні), фільварк біля міста, 
будинок з лазнею, крамницею, двома ятками, звільненими від податків157. У середині 
1590-х рр. Ян розпочав займатися юридичною практикою, виступаючи повіреним в 
асесорському суді158.
У середині 1597 р. кременецький війт залишив працю в Руській канцелярії, 
але ще деякий час продовжував займатися прокураторством. Так, 1599 р. він виступає 
як “ приятель умоцований ” остерського старости Михайла Ратомського в ході судового 
процесу останнього з міщанами містечка Бобровниця159. Як свідчать вписи до кременець­
ких земських книг, Ян був прихильником необмеженої “шляхетської демократії*”: пози­
вався в кінці 1603 р. - за побиття дружини й нанесення образ Войтехові Закревському, 
на початку 1604 р. за побиття й образи Офанаса Пахинського160, а на початку 1607 р. 
згадується як організатор наїзду й захоплення майна у Івана Лешницького161. Обов’язки 
війта колишній руський писар виконував не найкраще; міські цехмістри намагалися 
уникати звернень до нього, вирішуючи суперечки в цеху162. Зрештою, у 1606 р. дійшло 
до відкритого виступу міщан, які скинули Яна з війтівства за зловживання владою163.
1605 р. Ян скаржився Сигізмундові III про відібрання трьох волок, належних 
до його села Новосілки, на користь королівського села Верхня Вілія. 9 грудня того ж 
року король в листі кременецькому старості, князеві Янушові Збаразькому розпорядився 
повернути їх Новоселецькому на знак подяки за службу його на королівському дворі164. 
Кременецький війт перебував у довірених стосунках із князями Збаразькими. Саме 
його обрали князі Юрій і Криштоф Збаразькі у листопаді 1608 р. як одного з двох своїх 
приятелів для проведення розмежування спірних володінь князів Острозьких і 
Збаразьких у Брацлавському воєводстві165.
Дружиною кременецького війта була Олександра з Іваницьких, якій він записав 
як віно з привінком 3 тис. польських золотих на Новосілках. 23 лютого 1607 р. 
Олександра подарувала цю суму Янові з умовою повернення половини суми після 
його смерті166. Це було виконано, про що свідчить впис до кременецьких гродських 
книг 20 лютого 1616 р.167 Нащадків кременецький війт не мав. Помер десь на початку 
1615 р., а вже в лютому його дружина уступила війтівство Миколаєві Мисловському, 
що Сигізмунд III потвердив привілеєм від 14 березня 1615 р.168 Новосілки, натомість, 
вона залишила собі, а після того, як удруге вийшла заміж за Флоріана Стемпковського, 
уступила їх Маруші Новоселецькій, сестрі Яна169.
Початково Я.Новоселецький сповідував православ’я, але під кінець життя, 
напевно, перейшов на католицизм, оскільки заповідав у своєму тестаменті передати 
кременецькому католицькому костелу певну суму грошей170.
147 AGAD. Zbiór dokumentów papierowych, nr 3286; Paprocki В. Herby rycerstwa polskiego. Kraków,
1858. S. 866.
148 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 198, л. 81 об.; ЛНБ, від. рукописів, ф. 5, спр. II 7444, ч. III, арк. 89.
149 Переписи войска литовского / Изд. С.Пташицкий // Русская историческая библиотека.
Петроград, 1915. Т. 33. С. 446-447.
150 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 200, л. 149.
151 Там же. Л. 149—149об.
152 Там же. Л. 139—139об.
153 Там же. Л. 139—139об., 148об.-150.
154 Там же. Д. 197, л. 82об.-85. Це потверджують пізніші документи (Там же. Д. 220, л. 142об.-144.
155 Там же. Д. 200, л. 136.
156 Владимирський-Будаиов М. Німецьке право... Ч. 2. С. 253.
157 ЦДІАК, ф. I, on. 1, спр. 5, арк. 266зв.; Lietuvos Metrika. Knyha Nr 51 (1566-1574)/ Parenge:
A.Baliulis, R.Ragauskiene, A.Ragauskas. Vilnius, 2000. P. 131-133.
158 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 200, л. 145об.
159 Там же. Д. 202, л. 18-18об.
160 ЦДІАК, ф.22, on. 1, спр. 14, арк. 549зв.-551 (зустрів В.Закревського біля церкви святої Трійці
у броні й словами скоромними обзивав), 606-606зв.
161 Там само. Арк. 965зв.-966, 981зв.-982.
162 Заяць А. Інститут війтівства... С. 109.
163 Там само. С. 110; ЦДІАК, ф. 21: Кременецький гродський суд, on. 1, спр. 43, арк. 7-8.
164 AGAD. Zbiór dokumentów papierowych, nr 3286.
165 Архив ЮЗР. 1886. Ч. VII: Акты о заселении Юго-Западной России. Т. 1: 1386-1700. С. 265.
166 ЦДІАК, ф. 22, on. 1, спр. 14, арк. 770-771.
167 Там само. Ф. 21, on. I, спр. 55, арк. 120зв.-121зв.
168 Там само. Ф. 1, on. 1, спр. 5, арк. 266зв.
169 Там само. Ф. 22, on. 1, спр. 37, арк. 141—142зв.
170 Там само. Ф. 21, on. 1, спр. 71, арк. 385-385зв.
Маруша Федорівна Новоселецька

Comments