НЕПИТУЩІ ОРЛОВСЬКІ - луцькі повітники, що володіли селом Охматків. І генерація Григорій Непитущий 1545 р. зем’янин Грицько Непитущий відповідав з маєтку Охматків за городню у Великому земському містку в Луцьку [1]. Архімандрит Макарій у 1544-1546 pp. тричі скаржився на Григорія Непитущого у зв'язку з його нападами на охматківські ґрунти: то він засипав монастирський став, то покосив сіножаті [8] і, нарешті, землю церковную охматиковскую моцно гвалтом за себе забрал [9]. 1552, мав двір в Овручі [4]. 1. Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 149). ЦДІА України у Києві, ф. 22 (Кременецький земський суд), on. 1, кн. 10, арк. 63—63 зв.; кн. 17, арк. 268 зв.—269. 8. Малевич А. Древняя Жидичинская архимандрия на Волыни // Волынские епархиальные ведомости (далі - BEB).- 1900 — №29 (Часть неофициальная).-С. 1015-1016. 9. Там само.-С. 1017-1018. 4. Люстрация Овручского замка в 1552 году. Волынские губернские ведомости. Часть неофициальная, 1856 год, №20—23. ІІ генерація Василь Григорович Непитущий Орловський 1597 р. пані Горловська зажадала від родичів, щоб виділили їй третину в половиці йа£тку Лідихів33. Частка, на яку вона претендувала, переконливо свідчить, що інших спадкоємців її батька й діда на цей час вже гіе було. У листопаді 1609 р. родичі згодилися, нарешті, переділити село, а суд зобов’язав сторони стати через чотири тижні перед приятелями й завершити справу , та невідомо чи дійшло до виконання вироку. Остання згадка про Федору Юхнівну датується 1612 р.35 Її чоловіка 10 листопада 1615 р. Гордіян Лідихівський призначав ще одним з опікунів своїх дітей36. П. Чешейківна, дружина покійного Федора Бокія Печихвостського невдовзі після оголошення свого розпорядження 19 вересня 1598 р. померла. У скрині небіжчиці знайшли за-повіт, який вписали до Вінницької ґродської книги. В ньому, серед іншого, йшлось про те, що П. Чешейківна всі свої маєтності в Брацлавському воєводстві – села Махнівці, Сьомаки, Бокіївці, Но-воселицю та містечко Браїлів передає у спадок племінникам Гост-ським. Їхні родичі: Василь, Роман, Андрій Григоровичі та Марина Григорівна Орловська також мали право на частку, але за умови, якщо вони сплатять частину коштів, записаних за цими маєтками, які становили 20 000 злотих [4, c. 707 – 709]. Забігаючи наперед, слід зазначити, що в 1604 р. до Луцької ґродської книги був зроб-лений запис, в якому йшлось про те, що в зв’язку з відсутністю коштів усі вищезазначені родичі відмовились від своїх прав на ви-куп і, таким чином, брати Гостські стали безумовними власниками всіх Брацлавських маєтностей П. Чешейківни [4, c. 878].
30 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 54. 31 Т ам само.— 1904.— Т. VII.— S. 340. 32 1545 р. зем’янин Грицько Непитущий відповідав з маєтку Охматків за городню у Великому земському містку в Луцьку (Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 149). ЦДІА України у Києві, ф. 22 (Кременецький земський суд), on. 1, кн. 10, арк. 63—63 зв.; кн. 17, арк. 268 зв.—269. 34 Т ам само.— Кн. 17, арк. 331—332 зв. 35 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 54. 36 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 24, арк. 451—451 зв. 4. Документи Брацлавського воєводства 1566 – 1606 років: Збірник документів / Упорядники М. Крикун, О. Піддубняк. Вступ М. Крикун. – Львів: Наукове товариство імені Шевченка. Андрій Григорович Непитущий Орловський Роман Григорович Непитущий Орловський Марина Григорівна Непитуща Орловська Федора ..... Непитуща Одружений з Уляною Юріївною Бранською, Богдан Михайлович Загоровський мав щонайменше четверо дітей – трьох синів: Петра, Яна, Олехна і дочку [13, ф. 26, оп. 1, спр. 10, арк. 153–153 зв.]. Найстаршим серед синів був Петро, наймолодшим – Олександр (Олехно), про якого залишилось мало згадок. Достеменно відомо, що 1536 р. Олехно одружився з князівною Софією Янушівною Заславською, але помер бездітним доволі рано, близько 1560 р. [9, 72]. У братів була також і невідома нам на ім’я сестра, одружена з N Непитущим. Вочевидь, вона рано померла, бо її дочка Федора Непитуща виховувалась у свого дядька Петра Богдановича, за тестаментом якого від 1566 р. дружина останнього Федора Федорівна Санґушківна мала видати її за пана Богдана Кузьминського, з яким вона була вже змовлена [1, 236]. в листі-наданні від 28 листопада 1523 р. зазначалося, що господар пожалував волинському зем’янину Івану Орловському чотири служби людей у Здитівській волості до господарської волі (тобто в будь-який час великий князь міг позбавити шляхтича права володіння наданою маєтністю) на умовах земської служби7. 7 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 17. — Л. 360 об.–361 об.; LM 17. — № 288. — P. 286. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Н >