НЕЧАЇ с Мстиславльщины, а затем и Киевщины и Брацлавщины. Василь Семенович Нечай господарський дворянин. Розпорядження Сигізмунда І Старого до кременецького намісника пана Якуба Монтовтовича з наказом ув’язати гос- подарського дворянина Василя Семеновича Нечая у чотири пустих дворища у селі Супунові у Кременецькому повіті (Краків. — 17.03.1524 р.) LM 12. — P. 291. Стефан Нечай 25 января 1627 года Анна Петровна Нечаевая Невмирицкая, отписала на церковь «остров, на котором церковь с плебанией» и восьмую часть своей земли в Васьковщизне-Невмиричах,[ДАЖО, Фонд 178, Опись 53, Дело 43 «Главное обозрение (генеральное описание) костёлов Овручского и Барашевского деканатов»; ЦГИАК: Фонд 2125. Опись 1. Дело 1.http://forum.vgd.ru/1231/18290...iew&o=] купленную ей 16 марта 1612 года в Мартина Гридковича Левковского за 1000 злотых польских.[«Xiąg ziemskich i grodzkich Kijowskich w Kijowskim magistracie znajdujących się zacząwszy od roku 1571 aż do roku 1646 z datą i essencją wypisana kwerenda; Powtorna kwerenda w Kijowie reszty tranzakcyj rόżnych, kwerenda xiąg ziemskich i grodzkich w magistracie Kijowskim najdujących się od roku 1570 do roku 1640».\\ — ІР НБУВ. — Ф. 1. — Спр. 4104.] Это та же Васьковщизна спор за которую Мартина и его жены Елены Васильевны Немиричовой был из князьями Збаражскими.https://ru.wikipedia.org/wiki/...0.B3.D0.BE Мартин получил землю в собственность по жене своей, а ОНА БЫЛА ДОЧЕРЬЮ ВАСЬКА НЕМИРИЦКОГО, от КОТОРОГО ЭТА ЗЕМЛЯ И ПОЛУЧИЛА свое название - Васьковщизна.http://forum.vgd.ru/post/1231/...#pp2226229 Муж Анны Петровны, Стефан Нечай, вместе с Антоном Тимофеевичем Невмирицким был указан владельцем части села Невмирицкого («Нечаевщины») в поборовом реестре 1628 года.http://www.runivers.ru/bookrea...2/mode/1up [В 1646 году Ян Стецкий из Стечанки герба Радван купил Нечаевщину в Невмирицких (см. ІР НБУВ. — Ф. 1. — Спр. 4104. Арк. 70; ЦГИАК, Фонд 11, Оп. 1, Дело 9, Лист 869.), а в 1664 году эту же Нечаещину купили в него Михал Максимович и Васько Якович Левковские (см. Adam Boniecki. Herbarz Polski, Tom XIV. Warszawa, 1911. S. 208).] Рід Нечаїв відомий як у Мстиславському воєводстві, так і у Бар.ському старостві на Поділлі. Вважається, що батько знаних козаць.ких полковників — шляхтич Мстиславського воєводства вийшов і осів на Київщині. Можливо якимсь родинним зв’язкам по жіночій лінії завдячує Данило Нечай народженню у Барі [1254, 18]. На Київщині ж перед Визвольною війною шляхтич Стефан Нечай володів селом Невмиринці (1629). Брати Данило, Іван, Матвій і Юрій Нечаї становили досить впливову групу у козацтві [957, 83]. Будучи свояками через шлюб Івана Нечая з донькою Хмельницько.го Степанидою, вони здійснювали повний контроль над козацькими формуваннями Білої Русі. Лише по смерті гетьмана вплив роди.ни Нечаїв було знищено, як і їх самих. Так, у 1660 р. російський цар вказував: «Івашку де Нечая живу быть отнюдь невозможно, потаму что многие черкасы ево не любят и жива ево видеть не хо. тят...» [656, 7]. В Помянике КПЛ (с. 30) имя Стефана стоит перед Данилом Нечаем, так что может быть и отцом. 2. 1628, 18 октября (Посессия) Анны Нечаевой на грунт Васьковщизна церкви Левковской служащих. Ориентировочно на момент написания фундуша от Анны Петровой Невмирицкой Нечаевой, в актовых документах упоминаются следующие Нечаи: Стефан Нечай - держал с Антоном Тимофеевичем Невмирицким часть Невмирицкой земли в Овручском повете, Федор Нечай ( Кубилинский) - 1606 год, Микола Нечай - 1602 год, Еще упоминается Федор Нечай бурмистр киевский в 1675 году. Иван Левковский прав, Анна есть дочь Петра Федоровича Гридковича Невмирицкого, она же была женой Стефана Нечая. Мое предположение, что она также стала монахиней. Проживали Стефан Нечай и Анна под Киевом ( Борщаговка была общим имением для Невмирицких и Нечаев). Вероятно Петр отдал в качестве вена свою часть Невмирицкой земли Стефану Нечаю, которая получила название Нечаевщина. Тот же з Бугайовки з дымов 24 - злотых 24. Тот же з Беркова (в Яковенко, Берковцы) з дымов 22 - злотых 22.»ЦГИАК, Фонд 11, Оп. 1, Дело 9, Лист 869. НЕЧАЄНКО [Нечай] Данило. Військовий товариш у Стародубському полку (1680). НЕЧАЙ Аврам. - 1737 р. н. Значковий товариш Борзнянської сотні (1782). НЕЧАЙ Василь. Значковий товариш Прилуцького полку (1738). Учасник походів російсько-турецької війни 1735-1739 рр. НЕЧАЙ Данило. - Народився на початку 1600-х рр. в містечку Бар-на Поділлі в родині православного шляхтича, який походив з Мстиславського воєводства. Старший брат Івана, Матвія та Юрія Нечаїв. Разом з Б. Хмельницьким брав участь у підготовці повстання, у битвах 1648 року. У липні - серпні 1648 р. створив Брацлавський полк і став його полковником (1648-1651). Брав участь у походах на Межибіж, Зборів, Збараж (1649), на Ясси у 1650 р. На початку 1651 р. його полк захищав територію гетьманату Б. Хмельницького від вторгнення військ Мартина Калиновського по лінії: Чернівці - Шаргород - Мурафа - Красне. Вночі 20 лютого 1651 р., обороняючи Красне від переважаючих сил шляхти, Данило Нечай загинув у бою. На місці загибелі в XX ст. встановлено пам’ятник. Тіло полковника перевезено до Києва і поховано в одному з монастирів. НЕЧАЙ [Нечаєнко] Данило. Небіж Данила Нечая, брацлавського полковника. Сотник Брацлавської полкової сотні (1649). НЕЧАЙ Іван. - Молодший брат Данила Нечая. Народився на Поділлі в середині 1620-х рр. Походив з роду білоруської (мстиславської чи могильовської) православної шляхти. З початком 1648 р. взяв участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького у складі Кальницького полку, наказним полковником якого він згадується у 1648 році. У Зборівський реєс тр 16 жовтня 1649 р. він записаний як полковий старшина Брацлавського полку, який очолював його брат Данило. 1650 року Іван Нечай одружився з донькою Б. Хмельницького Степанидою, поєднавши рід Нечаїв з родом гетьмана, який відтоді всіляко їм сприяв. Впродовж 1650-1653 рр. перебував у Бахчисараї як посол (резидент) гетьмана при уряді хана Іслам-Гірея III. Повернувшись у Чигирин, після погіршення стосунків з Кримом, він у серпні 1654 р. взяв участь у поході корпусу наказного гетьмана. І. Золотаренка до Білорусі. Вже наприкінці 1654 р. призначений полковником Білоруського (Гомельського, а від 1655 р. - Чауського) полку (1654-1659). 28 серпня 1659 р. названий королем чауським та старобихівським полковником. Після смерті 7 липня 1655 р. І. Золотаренка став наказним гетьманом у Білорусі, очистивши впродовж лютого-березня 1656 р. білоруські містечка від московських залог. Як наказний гетьман і чауський полковник активно впроваджував козацький устрій, а в лютому 1657 р. здобув і Старий Бихів, у боях за який загинув І. Золотаренко. Підтримував І. Виговського, вів бої з російською армією під Мстиславом і в Старому Бихові (1659). Відмовився виконувати рішення Переяславської ради 1659 р. про передачу Білорусі Москві. Восени 1659 р. царські полки взяли Старий Бихів, де оборонялися козаки. Іван Нечай (з братом Юрієм) потрапив у московський полон і на початку 1660 р. був засланий до Сибіру (в Тобольськ). Цар Олексій Михайлович у 1660 р. навіть хотів його стратити, говорячи боярам: «Йвану Нечаю живу бьггь отнюдь невозможно, потому что многие черкасьі ево не любят и жива его видеть не готят» [А, с. 107]. Вагітна дружина Степанида напровесні 1660 р. переїхала з Білорусі до брата Юрія (тоді гетьмана) в Чигирин. За останніми даними, у 1663 р. його відпустили в Україну (на Стародубщину чи Чернігівщину) і в 1669 р. він очолював найманий полк та їздив до П. Дорошенка у справі допомоги Олексію Михайловичу зайняти польський королівський трон після зречення Яна II Казимира. Подальша доля невідома.І. Нечай походив з православної шляхти чи то Київського, чи то Подільського, чи то Мстиславського воєводства (щодо родового гнізда цієї гілки Нечаїв і досі не дійшли спільної думки). Він доводився рідним братом героя Національно-визвольної війни, знаменитого брацлавського полковника Данила Нечая, який загинув у бою під Красним у лютому 1651 р. Іван Нечай був зятем Богдана Хмельницького, чоловіком його дочки Степаниди, причо- му одружився з нею ще до 1648 р. З 1649 р. був у складі Брацлавського полку, у 1650–1653 рр. – послом-резидентом Української держави до Кримського ханства. З кінця 1654 р. він бере активну участь у боях у Білорусі. Наприкінці 1655 р. він уже був полковником чауським та новобихівським, а в січні 1656 р. – Б. Хмельницький призначив його білоруським полковником, він став і наказ- ним гетьманом у Білорусі після загибеліІвана Золотаренка (рідна сестра І. Зо- лотаренка Ганна була дружиною Б. Хмельницького). Нечай активно протидіяв московським воєводам на Білорусі, відмовлявся віддавати білоруські міста у таких повітах Білорусі як Борисівський, Мінський, Могилевський, Мстиславсь- кий, Оршанський, Шкловський царським військам, особливо такі як Копись, Пропойськ, Рославль, Старий Бихов, Чауси, Чичерськ, через що у нього ви- ник гострий конфлікт з Москвою. Природно, що Нечай цілком підтримав геть- мана Івана Виговського, який уклав Гадяцький договір 1658 р., на підставі якого Україна й частина Білорусі як “Велике князівство Руське” мали увійти до Речі Посполитої вже як рівноправний член федерації. Після цього Бихов був обложений московськими військами. Разом з Нечаєм обороною міста керував бихівський полковник СамійлоВиговський, який доводився двоюрід- ним братом гетьману Івану Виговському та його молодшому брату, полков- никові Данилу Виговському (Данило Виговський був одружений із Оленою – другою дочкою Богдана Хмельницького). Бихов впав після тривалої облоги аж у грудні 1659 р. Іван Нечай потрапив у полон і разом з Самійлом Виговсь- ким, братом Юрієм та своєю родиною був засланий до Тобольська. Сучас- ний дослідник біографії І. Нечая В. Горобець вважав, що саме Нечай був керівником литовського посольства, яке прибуло у січні 1669 р. до гетьмана Петра Дорошенка в Чигирин і передав останньому запрошення на коронацію Михайла Вишневецького. Після 1669 р. “відомостей про Івана Нечая в доку- ментах вже не зустрічаємо” (6). У світлі виявлених нами документів, які наводяться нижче, ясно, що внаслі- док укладення Гадяцького миру 1658 р. Іван Нечай та його дружина Стефа- нида Нечай (Хмельницька) отримали від короля Яна Казимира “Бобруйське староство, яке лежить у Речицькому повіті”, тобто І. Нечай став бобруйсь- ким старостою і полковником військ Речі Посполитої. З маєтностей, що нале- жали королеві Людвиці-Марії (дружині Яна Казимира і удові його брата Владислава ІV) і які перед цим тримала княгиня Софія Друцька-Горська Ход- кевич, їм було виділено у 1659 р. саме місто Бобруйськ з різними маєтностя- ми (села, фільварки, рудні, млини і т.д.): села Брожа, Демидовичі, Зеленьковичі, Ковчиці, Петровичі та ін. на правому боці Березини, також за рікою Берези- ною, (на її лівому боці) села Ольша, Берди, Панкратовичі, Параличі, Хомичі, Клибоковичі, Кочерище, Овсімовичі, Плесси, Товзиловичі, Воротинь та ін.). На сучасній карті Білорусі легко знайти деякі з цих сіл (Брожа, Петровичі, Панкратовичі, Плесси, Воротинь), які входять до Бобруйської району Моги- левської області. Оскільки Нечай потрапив у полон, то це староство взяв до своїх рук польний писар Великого князівства Литовського, ошьмянський ста- роста Олександр Іларіон (Гіларій) Полубинський та його дружина Софія По- лубинська (уроджена Володкович). Коли ж Нечай вийшов з полону, а це сталося, на наш погляд, внаслідок Андрусівського перемир’я 1667 р., і повер- нувся до Бобруйська, то виникла малоприємна колізія, яку було вирішено у Варшаві 18. 03. 1668 р. очевидно не без втручання короля. Було досягнуто компромісу: Нечай та його дружина мали відмовитися від Бобруйського ста- роства на користь О. Полубинського та його дружини, а взамін отримати менш престижне Загальське староство (Загаль знаходиться на шляху між Речи- цею та Мозирем, місце пам’ятної поразки українських військ полковника Іллі Голоти у червні 1649 р. Нині це село на березі р. Віць в Хойницькому районі на шляху з Юревич до Хойників). Відступний запис Нечай ствердили стражник ВКЛ Михайло Обухович, писар і референдар Ципріян Павел Бжостовський та віленський підкоморій Гіларій Чиж Мінтовт, щой визнав канцлерВКЛКриш- тоф Пац.). Оскільки відступний запис Нечай підписав і від імені своєї дружи- ни, то він іншим документом брав на себе зобов’язання умовити погодитися на цеСтефаниду і остаточно вирішити данепитання на найближчій цьогорічній сесії мозирського гродського суду. Без сумніву дане питання було вирішено позитивно, що посередньо стверджують інші, знайдені нами і вже опубліко- вані документи (7). Це два польськомовних листи чернігівського полковника Василя Дунін-Борковського, писаних уЧернігові 22(12). 10 і 27 (17). 12. 1678 р. і адресованих Олександру Іларіону Полубинському, тепер уже великому мар- шалку ВКЛ. Мова йшла про підданого Полубинського – якогось Гурського, котрий втік до Гетьманщини. Чернігівський полковник відмовлявся видати українця Гурського на тій підставі, що втікача-підлітка з його полку до Лоєва у ВКЛ не хоче видати Юрій Нечай. Врешті Гурського довелося повернути, причому чернігівський полковник запевняв Полубинського у своїй “сусідсь- кий приязні” з “їх мостями, милостивими панами Нечаями”. Юрій Нечай – це очевидно брат Івана Нечая, або ж син Івана Нечая та Стефаниди Хмель- ницької, згадування Нечаїв у множині дає певні підстави вважати, що і сам Іван Нечай ще був живим і володів тим же староством. 967. – № 59. 6 Горобець В. Іван Нечай // Полководці Війська Запорозького. – К., 1998. – Кн. 1. – С. 275–276. 7 Мицик Ю. З джерел до історії Сіверської України та Білорусі ХV–ХVІІ ст. // СЛ. – 2001. – № 1. – С. 63–64. НЕЧАЙ Іван. - Значковий товариш Прилуцького полку (1740). Жив у с. Гайворон. НЕЧАЙ Іван Кирилович. - Народився 1747 р. Син сотника. Значковий товариш Прилуцького полку (1770-1782). НЕЧАЙ Ілля. Значковий товариш Прилуцького полку (1731-1751). Жив у с. Гайворон. НЕЧАЙ Ісак Максимович. - Значковий товариш Стародубського полку. Священик. НЕЧАЙ Кирило. - Значковий товариш Прилуцького полку (1741— 1767). Сотник в абшиті (1772-1779). Жив у с. Гайворон. Перша дружина (1772) Гудима Ганна Федорівна, донька корибутівського козака, друга дружина (1779) донька Тимофія Биківця з Ічні. НЕЧАЙ Кирило. - Народився 1740 р. Шляхтич. Сотенний отаман (з 1769). Значковий товариш Миргородського полку (з 1775). НЕЧАЙ Кузьма. - 1749 р. н. Значковий товариш Ніжинського полку (1782). НЕЧАЙ Максим. Шляхтич. Герб «Побуг». Знатний військовий товариш (1718). Наказний сотник Мглинської сотні (1730). З роду брац-лавських та білоруських с таршин Нечаїв. НЕЧАЙ Матвій. Брат Данила та Івана Нєчаїв. Народився на Поділлі. Від 1648 р. - учасник Визвольної війни. 16 жовтня 1649 р. записаний до реєстру у складі полкового товариства Брацлавського полку, який очолював його брат Данило. У грудні 1653 р. згадується як наказний полковник Уманського полку. Ймовірно, загинув 1653 чи 1654 р. захищаючи Умань від польської армії Станіслава Потоцького. НЕЧАЙ Пилип Ісакович. - Значковий товариш Стародубського полку. Священик. НЕЧАЙ Юрій. - Молодший брат Данила та Івана Нєчаїв. Походив з білоруського шляхетського роду, який осів на Брацлавщині, де, ймовірно, народився і Юрій. Уперше згаданий у реєстрі 1649 р. у складі Романівської сотні Уманського полку. 1654 р. разом з братом Іваном відправлений гетьманом до Білорусії керувати повстанським рухом. У квітні-червні 1659 р. - сотник Білоруського полку, обороняв Старий Бихів від царської армії. У грудні 1659 р., з падінням міста, потрапив до московського полону і разом з братом 1660 року засланий до Сибіру. Відтоді звістки про нього губляться. В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України. Далее Кривошея продолжает:Очолити Чернівецьку сотню Нечай направив Гаврила Невми.рецького, який був його родичем ще по спільній маєтності с. Невми.ринцях. Но здесь у меня сомнения, этот Невмирицкий может быть из Кременецкого повета (помните Немирицы князей Збаражских), хотя может быть и наш. Согласно ПСБ (автор Wiesław Majewsкі), Nieczaj (Neczaj) Daniło h. Pobóg z odmianą (zm. 1651), kozacki pułkownik bracławski. Pochodził z rodziny szlacheckiej osiadłej na Kijowszczyźnie, wywodzącej się z Mścisławskiego, то есть Нечаи осели на Киевщине (в том числе наши Невмиричи, а пришли с Мстиславского повета (Литва или Беларусь).http://ipsb.nina.gov.pl/index.php/a/danilo-nieczaj-h-pobog-z-odmiana В этом же источнике сказано, что Przed Adamem Kisielem domagającym się (także za pośrednictwem króla) śmierci N-a Chmielnicki usprawiedliwiał jego ułaskawienie prośbami posła tatarskiego, bardziej jednak zapewne zależało hetmanowi kozackiemu na znalezieniu modus vivendi z opozycją. То есть, перед Адамом Киселем (воевода Брацлавский, а затем Киевский), который также требовал смерти Данила Нечая, при посредничестве короля, Богдан Хмельницкий оправдал его в этот раз с помощью посла татарского. Дальше: W zamian Chmielnicki pozwalał mu na ostre wypowiedzi w stosunku do wysłanników Rzpltej: np. w marcu (?) N., wysłany przez hetmana kozackiego naprzeciw wjeżdżającemu do Kijowa Kisielowi, przyjął go mocnymi wyrzutami. - В свою очередь Хмельницкий позволяет Данилу Нечаю резко выражаться по отношению к посланникам Речи Посполитой, в том числе к А. Киселю, посланному в Киев. Таким образом, даже малейшего намека нет на то, что Кисели и Нечаи - один род, это совершенно далекие друг от друга роды (их вражда носила не кровно-родовой, а социально-политический характер): Кисели из Владимирщины (Низкиничи, Дорогиничи), а Нечаи с Мстиславльщины, а затем и Киевщины и Брацлавщины. Общая заинтересованность в овручских владениях может быть и была, но это нигде не проглядывается (вспомните, я писал в предыдущем письме: Власове селище (остров Заясенецкий, он же Слушов) думаю в сторону Можаров - это не Борки и Великий лес под Стуговщиной. В разделе 1548 года это также отображено: Остров Спасский и Крушинна, которые граничат до болота Люблинского мха, до Деснового, до Савинца, з Савинца в Великий Лес, з Великого Леса в волоку до Уласова селища граничат. Ведь, в судебном процессе А. Киселя с Грузевичем - зятем Стефана Нечая иск формально был направлен не против владений Стефана, а против шляхетства Ивана Грузевича, как адвоката совершенно по другому делу. Вот как написано в реестре 1640 года (лист 869) - (см. высланный файл реестра по Грузевичу-Нечаю, здесь все хорошо видно) : «Пан Иван Грузевич, войский киевский з села Масанов (в Яковенко неправильно: Мошки) и слободки Борщовки (та ли самая в Невмирицких?) з дымов 51 - злотых 51. Тот же з Бугайовки з дымов 24 - злотых 24. Тот же з Беркова (в Яковенко неправильно: БЕРКОВЦЫ) з дымов 22 - злотых 22.» Бугаевка и Берков - это современное село Великая Бугаевка, Киевская область. Ранее существовало городище Берков на добрах села Бугаевки. В районе села Великая Бугаевка до сих пор сохранился топоним Беркове поле: "Свідчення очевидців у селі Велика Бугаївка: «Ясько Євгенія Яківна, підтверджую, що 6 листопада 1943 року під вечір було багато літаків, вели повітряний бій, дуже стріляли. Один радянський літак загорівся, пролетів над нашою хатою і впав на підвищенні Беркового поля."https://books.google.com.ua/bo...B3%D0%BE++ Еще один источник (Сергій Коваленко. Останній чин великого Гетьмана, 2010 - С. 255): [q]...Павло Яненко-Хмельницький отримав права на маєтки у селах Бугаївці, Берковому (тепер це село Велика Бугаївка Васильківського району Київської області), Масанах, Борщівці (тепер Хойницького району Гомельської області Білорусі). [/q] Также это очевидно из подкоморской справы (1643 год) между Андреем Фирлеем, панами Тишами-Быковскими и другими, в том числе и Иваном Нечаем Грузевичем, о разграничении добр обуховских, копачевских и нещеровских: [q]Ерьі(и) на Чє(р)нєховє Нємири(ч), по(д)коморн(и) воєво(д)ства Киє(в)ского, урожоному его м(л). пну Иоанови Нєчаєви Грузєвичови, во(и)скому зє(м)ли Києвьскоє, зовси(х) енєралитє(р) добрь вє(р). твоєє, лєжачихь и рухомихь, звє(р)хностю его к(р). м(л). а владзою уряду моє(г)[о] по(д)комо(р)ско(г)[о] приказую, абистєвє(р). вша пєрєдо (м)ною а(л)бо судо(м) мои(м) по(д)комо(р)скимь за инотє(с)тє(н)цнєю моєю дня два(д)ца(т) дєвято(г)[о] мца априля, в року тєпєрєшнє(м), тисєча шє(ст)соть чотн(р)дєсять трєтємь, припадаючо(г)[о] на мє(ст)цу ро(з)ниць, та(м), гдє сторона поводовад нижє(и) мє зв. нованая, мєнє а(л)бо уря(д) мо(и) по(д)комо(р)ски(и) во(д)лу(г) правь и диспозьіцьі(и) своихь о(т) добрь урожоннхь пановь Кгабриєля, Яна и Павла Тишовь-Быко(в)скихь з бы(т)но(ст)ю и прито(м)но(ст)ю опєкуновь, ихь м(л)., имь вє(д)лугь права и тєстамє(н)ту записанн(х), то єсть замьку Копачовьского, а добрь нижє(и) мєнованого повода за(м)ку, и мєста Обухова и Обуховьсчи(з)ны и приналє(ж)носте(и) ихь поставить и юри(с)диция уфу(н)дована будєть, на жалобу и правноє попартье вє(л)мо(ж)ного єго м(л). пна Аньдрєя з До(м)бровицы Фи(р)лєя, каштеляна Бє(л)зско(г)[о], стали. Которы(и) вє(р). твою яко ко(л)лятерала и суграни(ч)ника познває(т) до пи(л)нованья стєньї со(т) добрь Бє(р)кова сєла и припатрєня сє проваженья дукто(в) прє(з) сторону поводовую, тудє ж ь и ставє(н)д по(д)даньіхь своихь з мєновано(г)[о] сєла Бє(р)кова для вьіданья свєдє(ц)ства и при(з)наня пятьі. Прото абьі(с) вє(р). твоя на тє(р)минє, вьі(ш) мєновано(м) ста(в)ши и по(д)даньіхь своихь для вьіда(н)я свєдецьства ставиль по(д) винами, в праве описаньїми. Писа(н) в Горошка(х) дня два(д)цать со(с)мо(г)[о], мца февраля, року тисєча шє(ст)со(т) чотьі(р)дєсять трєтєго. Аньдрє(и) Кговарє(в)ски(и), коморьникь граничьньі(и) києвьски(и)... А умоцованьі(и) поводовоє стороньї, указуючи то, же су(с)пє(н)са прє(з) по(з)ваньі(х) до припа(т)нєнья [!] справьі с при(н)цьіпа(л)ньіми по(з)занн(ми) афектованая ити нє має(т), тую даль радьію: пє(р)шая — ижь диляцьія масори(с) нєправнє по(з)волєная, тєдьі и су(с)пє(н)са до нєє по(з)волєна бьі(т) нє маєть; другая — жє належить акторови с ко(л)лятєралами впєрєдь тє(р)минумь албо дукту(с) взяти, што (бьі(т) нє можє(т) синє акгницисонє ко(л)лятєрали(с), которьіє вєдаю(т) добрє, ижь пятьі Обуховьская з Бє(з)ради(ц)кою и Бє(р)ковьскою при устю рє(ч)ки О(л)шаницьі в рєку Сту(г)ну и початокь сво(и) здавна, вє(д)лу(г) пра(в) и ди(с)позицьі(и) и на Обуховь служачи(х), мають. Зачимь до дукту да(л)шо(г)[о] приступуючи тру(д)но, коли бьі су(с)пє(н)са // су(с)пє(н)са наступи(т) мєла... Опубл.: Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. Збірник актових документів / Відп. ред. В. В. Німчук; Підг. до видан.: В. В. Німчук, В. М. Русанівський, К. С. Симонова, В. Ю. Франчук, Т. К. Черторизька. АН Української РСР. Ордена Трудового Червоного Прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Вид-во "Наукова думка", 1981. – С. 231-233.http://history.org.ua/LiberUA/...d_1981.pdf [/q] По поводу первичных владельцев Бугаевки и Беркова, то я уже писал ранее при разборе Василия Панковича, что это был Семен Полоз: [q]Документ №59 от 20 января 1495 года "Потверженье Сенку Полозовичу на селище Бугаевъ, куплю его въ мещанки Киевское"http://www.runivers.ru/bookrea...1/mode/1up из которого ясно, что первичная отчизна того самого Василия Панковича, а здесь еще совсем юного Васка - село Бугаев (совр. Великая Бугаевка (укр. Велика Бугаївка) — село, входит в Васильковский район Киевской области Украины). Его родная бабушка - Настасья Гришковая, а это значит, что его родной дедушка - Гришко Бугаевич, а его отец - Панко Гришкович, а не Панко Русанович.http://forum.vgd.ru/post/1231/...#pp1826784 [/q] Сенько Полоз оставил единственную дочь Фенну (уп. 40-е годы 16-го века), которая была дважды замужем: 1) за князем Иваном Сенским, 2) за князем Дмитрием Видницким-Любецким (Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku / ułożył i wyd. Adam Boniecki. S. 252). Со вторым оставила одну дочь, также по имени Фенна, которая вышла замуж за Щасного Харлинского, в посаге с другими имениями получившего и дедичное имение Полозов Бугаевку (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich › Tom III › strona 163http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_III/163; см. также Архив Юго-Западной России: Часть 8. Том VI. С. 224-227https://www.runivers.ru/bookre...0/mode/1up). Начиная с 1600 года, в Книгах Люблинского Трибунала встречаются записи (см. Zrodła Dziejowe, T. XX, S. 37, 71, 75, 172; T. XXI, S. 62, 64, 141,184, 212, 269, 589) о судебном разбирательстве за Бугаевку и городище Берков в ее добрах. Так, становится понятным, что Щасный Харлинский заставил Бугаевку и Берков за 470 коп грошей литовских Василию Ходыке. По видимому, Василий Ходыка пытался таким путем захватить и Бугаевку, но это ему не удалось, так же, как и его сыну Федору Ходыке Криницкому, ведь согласно поборового реестра 1581 года Бугаевка была Щасного Харлинского, а по реестру 1628 года - его сына Станислава Харлинского, хотя и в державе Федора Криницкого (см. Zrodła Dziejowe, T. XX, S. 37, 71). Поэтому, В. Антонович ошибочно считал, что Василий Ходыка [q]Получая из своих поместий значительные доходы, он стал соседям шляхтичам занимать крупные суммы под залог имений и, при неустой, ке плательщиков, отбирал их имения в свое владение, за суммы, далеко не отвечавшие их стоимости; так он приобрел: села Варевичи и Рыжки от Харлепских, Бугаевку и Давидковичи от Солтанов и т. п.http://litopys.org.ua/anton/ant09.htm [/q], ведь Бугаевка никогда не фигурировала в собственности Солтанов, несмотря на то, что они и имели родство с Полозами через Суриновичей. На эти же бугаевские земли претендовали также соседи Криштоф и Емерцианна с Ганинских малжонки Сулимовские, а также митрополит Иосиф Руцкой, заселявший своими людьми бугаевский грунт, но все эти споры были выиграны Станиславом Харлинским. К примеру, декретом Люблинского трибунала от 1609 года за Станиславом Харлецким утверждено было дедицтво добр Бугаевских, с которыми вместе шли Берков с грунтами к нему належачими (Zrodła Dziejowe, T. XXI, S. 141). Что касается другого села Берково под Киевом, которое в свое время было, очевидно, даниной Витовта татарскому князю Яголдаю Сараевичу, поскольку документ 1497 г. представляет собой ответ великого князя литовского Александра на «челобитье» киевских бояр Дебра Калениковича, Михаила Гагина, Федька Голенчича и Кунцы Сеньковича, которые «поведали, штож дядько жон их, князь Роман Яголдаевич, одну дочку в себе мел, и тая его дочка была за князем Юрьем Борисовичем Вяземским, и князь Роман записал был той дочце своей именья свои отчинные»: в Путивльском повете – Мужеч, Милолюбль, Оскол, в Киевском – Ядреевцы и Берковоhttp://forum.vgd.ru/post/1231/...#pp1842009, то вполне, очевидно, что речь идет о современном районе Киева - Берковец https://www.google.com.ua/maps...30.3652243, которое, оказалось со временем в руках доминиканского костела и монастыря и это уже никак не связано ни с Нечаями, ни с Невмирицкими. (см. Zrodła Dziejowe, T. XX, S. 172; Архив Юго-Западной России: Часть 8. Том IV. Вступ. статья М. Владимирского-Буданова, С.14https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false). [q]Католицьке духовенство кляштора (монастиря) і костьолу ордену домініканців у Києві також розширювало свої земельні володіння. Домініканцям, згідно з королівськими привілеями 1560 і 1577 рр., надавалися у Києві і воєводстві значні права... Монастир захопив і приєднав до своїх володінь села Яснівка, Пріорка, Мостище, Берковець... (Історія Києва: В 3 т., 4 кн. Т. 1: Стародавній і середньовічний Київ / АН УРСР. Ін-т історії; Гол. редкол.: Ю. Ю. Кондуфор (голов. ред.) та ін.; Редкол. тому: І. І. Артеменко (відп. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1986. – С. 246). еще в 1683 году пан Грузевич платит налоги с подымного за Масанов и Борщевку.https://www.runivers.ru/bookre...8/mode/1up Это, очевидно, связано с тем, что данная территория после Андрусовского перемирья отошла Польше. Кстати, Похилевич утверждает, что в конце 1660 года царь передал Масаны (Мосаны) Киевскому Златоверхому монастырю, но поляки не признали это и захватили эти земли.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false Кстати, здесь же в реестре 1683 года указано wies Iolcza pana Niczaia. Это село Иолча пана Нечая. Иолча находилась там же за Припятью. Возможно, Масанов и Борщевку держал родной сын пана Ивана Нечая-Грузевича (Иван умер в 1645 году), по имени Василий Грузевич-Нечай, а Иолчу и Бережки в тракте Лоевском в воеводстве Киевском получил "prawem dozywotnym" шляхетный Юрий Нечай вместе с женой Домицелией Ходычанкой от короля Яна Казимира в Варшаве еще 20 марта 1659 года (см. Руська (Волинська) метрика. Книга за 1652—1673 pp." / Упорядник: П. Кулаковський. — Острог-Варшава-Москва, 1999; док. № 27, стор. 109-110http://forum.vgd.ru/file.php?fid=431192&key=1214869120). Неясно можно ли этого пана Юрия Нечая отождествлять с младшим братом Данила Нечая (см. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. - Том 1. С. 93-97: "Нечай Юрій (?-1649-60-?). Український державний та військовий діяч походженням з українсько-білоруського шляхетського роду Нечаїв. Молодший брат Данила Нечая та Івана Нечая... 1654 року Юрій Нечай перейшов, разом з братом Іваном Нечаєм, на службу до Білоруського полку і від цього часу невідступно перебував при братові. Взяв участь у Старобихівській обороні 1659 року від московського війська. Коли Старий Бихів у грудні 1659 року впав, Юрій Нечай разом з братом Іваном Нечаєм потрапив до московського полону і їх 1660 року було заслано до Сибіру. Подальша доля Юрія Нечая лишається поки-що невідомою..."),но В. Липинский утверждал, что шляхтич Стефан Нечай и Грузевичи-Нечаи, очевидно, были одного рода с известным полковником козацким Данилом Нечаем: Szlachcic Stefan Neczaj posiada w r. 1628 część Niewmierzyc w Kijowskiem (Źr. Dziej. XX s. 82). Rodzina Neczajów (wedle Niesieckiego h. Pobóg odmianą Podobiznę tego herbu podają Compendium. wydane w „Heroldzie Polskim", Nomenclator Kojałowicza. w Arch. Czart. rkp. 1741 222. wymieniając między herbownikami Iwana: „Nieczay celebris Zaporov. Tribunus") stanowi, jak się zdaje, jeden ród ze szlachecką również rodziną Neczajów-Hruziewiczów, których znamy Jana w r. 1630 komornika granicznego, później wojskiego kijowskiego (Opis nr. 14, s. 47 nr. 26 s. 4. Adam Kisiel zadał mu w r. 1630 nieszlachectwo, ale sprawę przegral). Na to wskazuje wniesienie do księgi grodzkiej kijowsk. w r. 1707 lóżnych dokumentów majątkowych jednocześnie: przez Wasyla Neczaja-Hruziewicza, syna owego Jana, który zmarł w r. 1645 (opieku nem małoletniego Wasyla był znany Maksymilian Brzozowski) Michała Neczaja, syna Iwana pułkownika kozackiego rodzonego brata Danyła (Opis nr. 26 s. 4. por. s. 3,i Opis nr. 27 s. 29). Że Danyło. Iwan Matwij Neczaje są szlachtą, dowodzi także stale tytułowanie Iwana w konstytucyach sejmowych „urodzonym", cho ciaż wbrew zwyczajowi nie był on, jak inni „buntownicy", nobilitowanym, Но, как шляхтич Стефан Нечай появился в Левковичах пока загадка. Причем, факт близких отношений Нечаев с Невмирицкими подтверждается также жалобой на уряде володимерском 7 июня 1651 года пана Ивана Невмирицкого (Iwan Oniskowicz с реестра 1640 года? - сын Федора Гридковича) именем всей компании товаритства хоругви Овручской (дислоцировалась в с. Хоболтове, Волынь) против управителей Каменщизны, что принадлежала капитуле виленской, о нападении на двух шляхтичей этой хоругви, пана Антона Левковского и пана Павла Нечая в селе Городке крестьян, вместе с козаками и немцами, волости Каменецкой, нанесении им тяжких побоев и ран, а также ограблении имущества и коней хоруговных (см. Архив Юго-Западной России: Часть 3. Том IV. Киев: 1914. С. 587-590: https://www.runivers.ru/bookre...9/mode/1up Вероятно, этот же Павел Нечай указан в Помянике КПЛ, рядом с Феодосией, очевидно, женой. Сенько Полоз оставил единственную дочь Фенну (уп. 40-е годы 16-го века), которая была дважды замужем: 1) за князем Иваном Сенским, 2) за князем Дмитрием Видницким-Любецким (Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku / ułożył i wyd. Adam Boniecki. S. 252). Со вторым оставила одну дочь, также по имени Фенна, которая вышла замуж за Щасного Харлинского, в посаге с другими имениями получившего и дедичное имение Полозов Бугаевку (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich › Tom III › strona 163http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_III/163; см. также Архив Юго-Западной России: Часть 8. Том VI. С. 224-227https://www.runivers.ru/bookre...0/mode/1up). Начиная с 1600 года, в Книгах Люблинского Трибунала встречаются записи (см. Zrodła Dziejowe, T. XX, S. 37, 71, 75, 172; T. XXI, S. 62, 64, 141,184, 212, 269, 589) о судебном разбирательстве за Бугаевку и городище Берков в ее добрах. Так, становится понятным, что Щасный Харлинский заставил Бугаевку и Берков за 470 коп грошей литовских Василию Ходыке. По видимому, Василий Ходыка пытался таким путем захватить и Бугаевку, но это ему не удалось, так же, как и его сыну Федору Ходыке Криницкому, ведь согласно поборового реестра 1581 года Бугаевка была Щасного Харлинского, а по реестру 1628 года - его сына Станислава Харлинского, хотя и в державе Федора Криницкого (см. Zrodła Dziejowe, T. XX, S. 37, 71). Поэтому, В. Антонович ошибочно считал, что Василий Ходыка Получая из своих поместий значительные доходы, он стал соседям шляхтичам занимать крупные суммы под залог имений и, при неустой, ке плательщиков, отбирал их имения в свое владение, за суммы, далеко не отвечавшие их стоимости; так он приобрел: села Варевичи и Рыжки от Харлепских, Бугаевку и Давидковичи от Солтанов и т. п.http://litopys.org.ua/anton/ant09.htm, ведь Бугаевка никогда не фигурировала в собственности Солтанов, несмотря на то, что они и имели родство с Полозами через Суриновичей. На эти же бугаевские земли претендовали также соседи Криштоф и Емерцианна с Ганинских малжонки Сулимовские, а также митрополит Иосиф Руцкой, заселявший своими людьми бугаевский грунт, но все эти споры были выиграны Станиславом Харлинским. К примеру, декретом Люблинского трибунала от 1609 года за Станиславом Харлецким утверждено было дедицтво добр Бугаевских, с которыми вместе шли Берков с грунтами к нему належачими (Zrodła Dziejowe, T. XXI, S. 141). согласно реестра подымного Киевского воеводства за 1628 год Миколай Францкевич Радзиминский платил за Масаны с дымов 5, огородников 4 (Zrodła Dziejowe, T. XX, S. 85). Слободка Борщевка не указана в Актах Трибунала, видимо она, как в случае с Бугаевкой, входила в добра Масанова (ведь Масанов и Борщевка расположены по соседству). Исходя из этого, получается, что имения Ивана Грузевича, указанные в реестре 1640 года, не были дедичными Нечаев, и что он или же еще его тесть Стефан Нечай, купил Бугаевку с городищем Берково у Станислава Харлинского, а Масаны и слободку Борщевку в Миколая Радзиминского. Ерьі(и) на Чє(р)нєховє Нємири(ч), по(д)коморн(и) воєво(д)ства Киє(в)ского, урожоному его м(л). пну Иоанови Нєчаєви Грузєвичови, во(и)скому зє(м)ли Києвьскоє, зовси(х) енєралитє(р) добрь вє(р). твоєє, лєжачихь и рухомихь, звє(р)хностю его к(р). м(л). а владзою уряду моє(г)[о] по(д)комо(р)ско(г)[о] приказую, абистєвє(р). вша пєрєдо (м)ною а(л)бо судо(м) мои(м) по(д)комо(р)скимь за инотє(с)тє(н)цнєю моєю дня два(д)ца(т) дєвято(г)[о] мца априля, в року тєпєрєшнє(м), тисєча шє(ст)соть чотн(р)дєсять трєтємь, припадаючо(г)[о] на мє(ст)цу ро(з)ниць, та(м), гдє сторона поводовад нижє(и) мє зв. нованая, мєнє а(л)бо уря(д) мо(и) по(д)комо(р)ски(и) во(д)лу(г) правь и диспозьіцьі(и) своихь о(т) добрь урожоннхь пановь Кгабриєля, Яна и Павла Тишовь-Быко(в)скихь з бы(т)но(ст)ю и прито(м)но(ст)ю опєкуновь, ихь м(л)., имь вє(д)лугь права и тєстамє(н)ту записанн(х), то єсть замьку Копачовьского, а добрь нижє(и) мєнованого повода за(м)ку, и мєста Обухова и Обуховьсчи(з)ны и приналє(ж)носте(и) ихь поставить и юри(с)диция уфу(н)дована будєть, на жалобу и правноє попартье вє(л)мо(ж)ного єго м(л). пна Аньдрєя з До(м)бровицы Фи(р)лєя, каштеляна Бє(л)зско(г)[о], стали. Которы(и) вє(р). твою яко ко(л)лятерала и суграни(ч)ника познває(т) до пи(л)нованья стєньї со(т) добрь Бє(р)кова сєла и припатрєня сє проваженья дукто(в) прє(з) сторону поводовую, тудє ж ь и ставє(н)д по(д)даньіхь своихь з мєновано(г)[о] сєла Бє(р)кова для вьіданья свєдє(ц)ства и при(з)наня пятьі. Прото абьі(с) вє(р). твоя на тє(р)минє, вьі(ш) мєновано(м) ста(в)ши и по(д)даньіхь своихь для вьіда(н)я свєдецьства ставиль по(д) винами, в праве описаньїми. Писа(н) в Горошка(х) дня два(д)цать со(с)мо(г)[о], мца февраля, року тисєча шє(ст)со(т) чотьі(р)дєсять трєтєго. Аньдрє(и) Кговарє(в)ски(и), коморьникь граничьньі(и) києвьски(и)... А умоцованьі(и) поводовоє стороньї, указуючи то, же су(с)пє(н)са прє(з) по(з)ваньі(х) до припа(т)нєнья [!] справьі с при(н)цьіпа(л)ньіми по(з)занн(ми) афектованая ити нє має(т), тую даль радьію: пє(р)шая — ижь диляцьія масори(с) нєправнє по(з)волєная, тєдьі и су(с)пє(н)са до нєє по(з)волєна бьі(т) нє маєть; другая — жє належить акторови с ко(л)лятєралами впєрєдь тє(р)минумь албо дукту(с) взяти, што (бьі(т) нє можє(т) синє акгницисонє ко(л)лятєрали(с), которьіє вєдаю(т) добрє, ижь пятьі Обуховьская з Бє(з)ради(ц)кою и Бє(р)ковьскою при устю рє(ч)ки О(л)шаницьі в рєку Сту(г)ну и початокь сво(и) здавна, вє(д)лу(г) пра(в) и ди(с)позицьі(и) и на Обуховь служачи(х), мають. Зачимь до дукту да(л)шо(г)[о] приступуючи тру(д)но, коли бьі су(с)пє(н)са // су(с)пє(н)са наступи(т) мєла... Опубл.: Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. Збірник актових документів / Відп. ред. В. В. Німчук; Підг. до видан.: В. В. Німчук, В. М. Русанівський, К. С. Симонова, В. Ю. Франчук, Т. К. Черторизька. АН Української РСР. Ордена Трудового Червоного Прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Вид-во "Наукова думка", 1981. – С. 231-233.http://history.org.ua/LiberUA/...d_1981.pdf № 1 1668, березня 19. – Варшава. – Цесійний запис щодо відмови від Бобруйського староства бобруйського старости і полковника Івана Нечая та його дружини Стефаниди Нечай (Хмельницької) “Ja,Jan Nieczaj i ja, Stephanida Chmielnicka Nieczajowa, ma”¸onkowie, czynie.my wiadomo i zeznawamy tym naszym za consensem jeo kr. mºi, pana naszego m”ºiwego, cessyjnym listem dobrowolnym zapisem, i¸ maj·c z ”aski jeo kr. m̺i nam, ma”¸onlom, in solidum conferowane starostwo Bobrujskie, w powiecie Rzec.zyckim ”e¸·ce, a z dobr reformatiej Ìwiƒtej pamiƒci krŸlowej jej mºi, paniej naszej, przez constitucy· roku tysi·c sze̺ set piƒºdziesi·t dziewi·tego wyjƒte i w nasz· possessi· od Rzptej oddane, tak same miasto Bobrujsk, jako i wszytkie in genere et specie przyna”e¸no̺i i okoliczno̺i, tak jako przed nami trzyma”a i u¸ywa”a jaÌnie wielmo¸na niegdy j. m. pani Zophia Drucka Horska ChodkiewiczŸwa, wojewodzina wile’ska, wsi Broza, Dziemidowicze, Ziele’kowicze, Kowczyce, Piotrowicze i ich wszystkie przysio”ki i wsi, tak¸e za rzek· Berezyn· wieÌ Olsza, wieÌ Biordy, wieÌ Pankratowicze, wieÌ Paralicze i ich wszystkie przysio”ki i wsiChomicze, K”ybokowic.ze, Koczerycze, Owsimowicze, Plosy, Towzy”owicze, Wrotyn i ich przysio”ki, zgo”a nic nie wy”·czaj·c i nie wyjmuj·c od pomienionego starostwa z poddanemi i ich powinno̺iami, z gruntami orowemi i nie orowemi, dworami, folwarkami, rudniami, stawami, rzekami, rzeczkami, jeziorami, m”ynami, hony bobrowemi, ”owy zwierzyn.nemi i rybnemi, lasami, siano¸ƒciami, ”·kami, b”otami, zaroslami, gajami, drzewem bortnym, czynszami, daninami, dziak”em, robociznami i wszelk· powinno̺i·; ktŸre to starostwo po dostaniu siƒ moim za dostojenstwo jeo kr. m̺i i Rzptej w moskiewskie wiƒzenie obj·” by” rigore summy ante unionem wniesionej na to starostwo wielmo¸ny j. m. pisarz polnyW. ks. L., tedy ja, wyszedszy potym z wiƒzenia, wielmo¸nemu j. m. panuAlexandrowi Hi”aremu Po”ubi’skiemu, pisarzowi polnemuW. ks. L., oÌmia’ski.emu staro̺ie i wielmo¸nej j. m. paniej Zophiej Wo”odkowiczownie Po”ubi’skiej, marsza”kom, ust·piwszy i tym listemnaszymustƒpujemy i z prawa naszego do¸ywot.niego, na starostwo Bobruskie s”u¸·cego, wiecznymi czasy zrzekszy siƒ na osoby j. m. pana Po”ubi’skiego, pisarza polnegoW. ks. L., isamej jej mºi paniej Po”ubi’skiej, ma”¸onkŸw, w”ewamy, a sobie samym i nikomu ¸adnego przystempu do wy¸mianow.anych dobr starostwa wszystkiego Bobruskiego i po¸ytkow, z jego przychodz·cych, nie zostawujemy wicznemi czasy. Maj· i mocni bƒd· j. m. pan pisarz polnyW. ks. L. i j. m. pani pisarzowa polna, ma”¸onkowie, starostwa Bobruskie, jako siƒ z dawnych czasŸw w pewnych miedzach i granicach mia”o, i teraz ma i jakom ja mia” i ma”ponka moja, do possessyi swej obi·wszy one wed”ug przywi”eju krŸla j. m. za te dobra s”u¸·cego, na ca”e to starostwo trzyma”, po¸ytkŸw u¸ywaº i onewed”ug woli i upodoba.nia swego obracaº. Na co dajemy wielmo¸nym j. m. panu Alexandrowi Hi”aremu Po”ubi’skiemu, pisarzowi polnemu W. ks. L., oÌmia’skiemu etc. staro̺ie i j. m. paniej Zophiej Wo”odkowiczownie Po”ubi’skiej, ma”¸onkom, starostom ju¸ teraz Bobruskim, ten nasz list dobrowolny, cessyjny zapis, z podpisem rƒki naszej i pieczƒ- ciami i z podpisami r·k ich mºi panŸw pieczƒtarzŸw od nas uproszonych do tego listu zapisu naszego na podpisach ni¸ej mianowanych. Pisan w Warszawie roku tysi·c sze̺ set sze̺dziesi·t oÌmego, miesi·ca marca oÌmnastego dnia. Jan Nieczaj, Proszony pieczƒtarz od jeo m. pu”kownik jego pana Nieczaja, Micha” krŸ”ewski mo̺. Obuchowicz, stra¸nik W. ks. L.; jako proszony podkomorzy (?) od j. m. p. pu”kownika j. k. m.; Cyprian Pawe” Brzostowsky, ref. i pis. m. p.; HilariuszCzy¸ Mintowt, podkomorzy wi”e’ski, m. p.” (АГАД. – Ф. “АР”. – Відділ Х. – № 290. – Арк. 14–14 зв. Запис рукою др. пол. ХVІІ ст.: “Roku tysi·c sze̺set sze̺dziesi·t oÌmego, msca marca dziewiƒtnastego dnia j. m. pan Jan Nieczaj, stan·wszy oczewisto, ten list przyzna”. Chrisztoph Pac, kanc”er W. ks. Litt.”). № 2 1668, березня 19 (?). – Варшава (?). – Офіційне зобов’язання загальського старости і полковника Івана Нечая “List i dobrowolny zapis przez mnie, Jana Nieczaja, staroste zahalskiego, pu”kownika jeo kr. mºi, dany wielmo¸nemu j. m. panu Alexandrowi Hilaremu Po”ubi’skiemu, pisarzowi polnemu W. ks. L., oÌmia’skiemu etc. staro̺ie i samej wielmo¸nej j. m. paniej ZophiejWo”odkowiczŸwnie Po”ubi’skiej, ma”¸onkom, na to, i¸ co ja, Nieczaj, uczyni”em swoim i ma”¸onki mej, jej mºi pani Stephanidy Chmielnickiej, imieniem, rƒk· m· podpisawszy cessi· prawn· i przez mnie przyznan· za konsensem krŸla j. m., pana mego m”ego, na starostwo Bobruskie, zrzekszy siƒ onego za uiszczeniem mnie ca”ej i zupe”nejsatisfactiej za do¸ywocie moje i ma”¸onki mej, j. m. paniej Stephanidy Chmielnickiej, na osoby j. m. pana pisarza polnego W. ks. L. i samej j. m. paniej pisarzowej polnej W. ks. L., tedy i ma”¸onke moj·, j. m. pani· Stephanide Chmielnick·, przywie̺ i stanowiº mam do przyznania owej cesy na roczkach grodzkich majowych mozyrskich, wst·piwszy w roczki czwartego dnia po odprawieniu trŸjga wo”ania nazajutrz, w roku terazniejszym tysi·c sze̺set sze̺dziesi·t oÌmym, a w niedoj̺iu tych roczkŸw grodzkich majowych mozyrskich, na innych, blisko przypadaj·cych a s·downie odprawuj·cych roczkach grodzkich mozyrskich to¸ zi̺iº i strzymaº powinien bƒdƒ, zapisuj·c siƒ do evinkowania z osoby mej i wszelakich dobr mych ”e¸·cych ruchomych teraz bƒd·cych i napotym nabytych pod warunkami i obowi·zkami in casu non statuitionis na terminie do przyznania we srzedzinie tego listu opisanymi.” (АГАД. – Ф. “АР”. – Відділ Х. – № 290. – Арк. 20–21. Запис іншою рукою того ж часу: “№ 25. Assecuratia jeo mo̺i pana Nieczaja, ¸e ma ma”¸onkƒ sw· przywie̺ do zrzeczenia Bobrujska i przyznaº”). (Варіанти даної статті були нами вже опубліковані: Мицик Ю. А. Рідня Богдана Хмельницького у Речицькому краю // Чацвёртыя міжнародныя Доўнараускія чытанні // Гомель, 2002. – Ч. 2. – 75–81; Мицик Ю. Рідня Богдана Хмельницького у Білорусі // Соціум. – К., 2004. – Вип.4. – С. 189–192). |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Н >