Мошковські

МОШКИ (МОШКОВСЬКІ)
Село Мошки знаходиться на правому березі Норині, в 9 км від Овруча. Ця  маєтність була надана боярам Мошковським у 1518 р. королем Зигмунтом І***. В  1604 р. власники скаржились на старосту Абрама Мишку-Варковського за наїзд його підданих на с. Мошки і завдання шкод*. У 1622 р. у селі було 30 боярських 
дворів. У книзі «кверенд» зафіксований вічистий запис від 9 вересня 1644 р. від 
пані Полонії з Мошковських Ходаковської на острів Посушники і Темний бір над рікою Ушою своїй дочці і пану Войтеху Рильському, київському гродському писарю і житомирському войському†
.
*** Архив Юго-Западной России. – Киев, 1867. – Ч. 4. – Т. 1. – С. 405.
* Źródła Dziejowe. – T. XXI. – S. 483.
† НБУВ. – ІР. Ф. 1, спр. 4104, Ч. І, № 2174, 2176.


Григорій Мошкович
В 1544 году Сигизмундъ Августъ охранилъ Ущаповъ отъ посягательствъ овруцкаго державцы, Криштофа Кмитича; но Кмитич попытался, не смотря на неудачу подчинить себе некоторыя другія околицы, он потребовал от них замковой сторожи, а когда к нему явились Григорій Мошкович и Иван Барановичъ съ документами, доказывавшими их земянскія права, то он документы у них отобрал и уничтожил, а их посадил в тюрьму, как ослушных бояръ. Депутація от околиц отправилась къ великому князю, который для обсужденія дела немедленно назначилъ коммиссію, состоявшую изъ епископа луцкаго и берестейскаго, Юрія Хвальчевскаго, и изъ кіевскаго воеводы, Ивана Юріевича Глебовича. Коммиссія, разсмотрѣвъ документы, представленные истцами, признала Бмитича виновнымъ въ превышеніи власти я приказала, ему уплатить 20 рублей штрафу въ пользу истцевъ, которымъ и выдала, въ замѣнъ документовъ уничтоженныхъ Кмитичемъ, новую подтвердительную въ званіи земянъ грамоту 2 ).


35/952 k. 9 – 9v Lublin, 4 listopada 1634 Władysław IV potwierdza sporządzony urzędowo testament zmarłego bezpotomnie Mitka Ankułowicza Morzkowskiego (Moszkowskiego) bojara z powiatu owruckiego, który zapisał wieczyście majątek Moszka1 krewnym – bojarom Andrzejowi (Jendrzejowi) Charytonowiczowi i Tarasowi Klimoniczowi, Martyniczom i Raszkowicom, ich małżonkom i potomkom, mianowicie gruntu Szeliszcza (Szeliscza)2 z przynależnościami, także jazów na rzece Norynie (Nezynie)3, przez niego ongiś użytkowanych, z obowiązkiem wypełniania powinności bojarskich. Dokument podpisany przez Władysława IV i Stanisława Siedleckiego. 
j. pol.
36/953 k. 9v – 10 Lublin, 4 listopada 1634 Król na prośby niektórych z panów rad potwierdza okazany i sporządzony na papierze w języku ruskim, opatrzony pieczęcią mniejszą koronną przywilej Zygmunta III, opisujący dawne wolności i grunty bojarów powiatu owruckiego, ziemi kijowskiej, gruntu moszkowskiego (mosskowskie)1. Król stwierdza, że bojarzy mają wedle obyczajów tamtych krajów odprawiać służbę wojenną przy staroście owruckim i podaje do wiadomości publicznej, aktualnego i przyszłych starostów owruckich, aby bojarzy gruntu moszkowskiego przy posiadaniu ziemi i dawnych wolnościach byli zachowani i bronieni od wszelkich krzywd. Dokument podpisany przez Władysława IV i Stanisława Siedleckiego. 
j. pol.
Comments