Монастирські

МОНАСТИРСЬКІ h. Сас (de Manastyryk, de Manasterzec, Manastyrscy, Manasterscy) – земянський рід, у XV–XVІI ст. землевласники у Перемишльській землі.
4 листопада 1424, Владислав, король польський надає Петрові і Іванкові з Марковиць пустку Монастир над рікою Черхавою і дозволяє закласти село на ленному праві. Наступна згадка про Монастирських датується 1508 р. На початок 16 ст. власниками Монастирця були брати Петро та Ігнат.
ZDM, t. VII, nr 1973; Polska XVI wielu pod względem geograficz.no-statystycznym, opr. А. Jabłonowski, [w:] Źródła dziejowe, t. XVIII, cz. 2, Warszawa 1903, s. 115
Джерела:
Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.).

МОНАСТИРСЬКІ 

1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).

Джерела:
– Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том VІІІ. – S. 285.
– Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. Tom XІ. – S. 233.
– Akta grodzkie i ziemskie. – Tom XVIII. – S. ХХ.
– Грушевський М. Історія України-Руси. – Том VI. – С. 240, 244.

2. На зеленому полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику три золотих павичевих пера, які пронизує срібна стріла вістрям вліво, навколо щита зелено-золотий намет (герб Сас відмінний).

Джерела:
– герб Інокентія Монастирського на стінописі Троїцької церкви Кирилівського монастиря у Києві зламу XVII–XVIII ст. (Білецький П. Український портретний живопис XVII–XVIII ст. – С. 104, мал.; Белецкий П. Украинская портретная живопись XVII–XVIII в. – С. 75, илл. 67; Білецький П. Українське мистецтво другої половини XVII – початку XVIII століть. – С. 37, мал.; Степовик Д. Леонтій Тарасевич. – С. 214, мал.; Величко С. Літопис. – Том II. – С. 482, мал.; Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель святого Кирила. – С. 173–174, мал.).

Олег Однороженко

, у 1485 році 
підстароста Миколай Липський, уповноважений від галицьких старост, визначив 
особливий податок королівського поборника Андрій Милованського для 
шляхетного Яна з Монастирського на села Лядське (Laczkye de iure ruthinico), 
Бобрівники, Низьколизи, Задарів, Коростятин (наразі Криниця), Бариш, 
Бертники, Чехів, Добровода, Wyelyczonow (?), Пархова (Parchowa iuris rutinici), 
Косьмирин, Костільники [20, с.307]. Видається цікавим означення «iure
ruthinico» біля маєтків у галицькій землі, що в перекладі означало такі що 
перебували на «руському праві». Цьому досить цікавому явищу як на другу 
половину XV століття, а отже після запровадження норм коронного права на 
руських землях, присвятив увагу у своєму дослідженні Юрій Зазуляк. Дослідник 
на прикладі львівських і сяноцьких судових записок пізнішого часу, зазначив, 
що окреслення «руське право», ототожнювалося насамперед з юрисдикцією та 
владою королівських старост, що поширювалась як на території цих маєтків так 
і на їх власників, які підлягали «iure castri Ruthenico» [21, с.65].Важко достеменно вказати на яких суспільно-правових нормах базувалось 
«руське право» у вищезазначених землях галицької землі, але внаслідок ухилу 
від сплати податку з цих територій, суд наклав штрафну санкцію у розмірі 14 
грошів і зобов’язав Яна з Монастирського виплатити її з усіх своїх маєтків. 
20. Зазуляк Ю. «Руське право» в Галичині XV століття: критичний огляд джерел 
та історіографії //Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди його 80-річчя. 
/Редколегія: О. Вінниченко Г. Гмітерек, Л. Зашкільняк, А. Заяць, О. 
Купчинський, Н. Яковенко. Львів. 2012. С. 65. 
21. Urzędnicy województwa ruskiego XIV–XVIII wieku. Spicy. № 139. S.48
Comments