МиколайМишкаВарковський (27 квітня 1613 р.): заповів у Луцький доминиканский Монастир 2000 золотих, з яких його дружина мала давати щорічний видеркаф 50 золотих. Зазначено, що монастир повинен був до збудованого М. Вар- ковським костелу у Варковичах «kapłana na swięta uroczyste do chwały Bozey przysyłacz, тоб- то na Boze narodzenie, na Wielką noc, na Swiątki y na swięta Panny naswiętszey Panny Mariey», за що власники села також платили домінікан- цям щорічний видеркаф у 70 золотих [4, спр. 95, арк. 150–155; 5, спр. 22, арк. 1362 зв.–1363]. Зауважимо, що впродовж 1614–1616 рр. монас- тир так і не отримав відписаних грошей, хоча не- одноразово через суд вимагав їх у дружини по- мерлого Миколая Мишки Варковського Галшки Сенютянки з Ляховець і його брата Станіслава [4, спр. 97, арк. 461 зв.; спр. 98, арк. 771 зв.–772; спр. 99, арк. 462 зв.; спр. 100, арк. 125–126, 274 зв., 304–305, 328; спр. 105, арк. 570–571 зв.; спр. 106, арк. 465–465 зв.]. 4. Центральний державний історичний ар- хів України у м. Києві (далі – ЦДІАК України). – ф. 25, оп. 1. 5. ЦДІАК України. – ф. 26, оп. 1 |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > М >