Михаловські МИХАЛОВСЬКІ (de Michalowice, Michalowsstij, Michałowscy, Michalewscy) – земянський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Перемишльському повіті Перемишльській та Львівській землях. Джерело: Пашин С. C. Перемышльская шляхта второй половины XIV — начала XVI века. Историко- генеалогическое исследование. Тюмень 2001.Родоначальник Михайловских Федорко известен по перемышльским и львовским запискам 1436-1465 гг., причем во Львове его называли то Федорко с Михайловичей, то Федорко с Угорцев ( по названию принадлежавшего ему села под Городком (ныне ( Угры Городокского района). Михайловичи (ныне ( Михайлевичи на севере Самборского района) находились на стыке Перемышльского, Самборского и Львовского поветов, так что Федорко стал перемышльским шляхтичем, можно сказать, волею случая. У Федорка было двое сыновей: Сенько Михайловский и бездетный Ивашко с Угорцев. Последний упоминается только в львовских актах 1462-1479 гг. Сенько с начала 70-х годов держал в залоге от Станислава Челятицкого село Шаломуничи, а умер в 1480 или 1481 г. В браке с Анастасией Тустановской у Сенька было шестеро сыновей: Миколай, Васько, Ян-Грицко, Авраам, Олехно и Яцко. Его дочь Маруся (Марушна) сначала вышла за соседа Ивашка Хлопчицкого (1475 г.), а позднее была женой Проца Анфала Ступницкого. Миколай упоминается всего один раз: когда он в феврале 1483 г. уступил пятерым младшим братьям 264-гривенную запись на Шаломуничах. Олехно умер после февраля 1494 г., Яцко ( после июля 1491 г. Здравствовавший еще осенью 1505 г. Авраам на рубеже XV-XVI вв. перебрался в Угорцы и, кажется, отказался от своих прав на Михайловичи. Записка львовского суда от 16 мая 1505 г. называет его (вместе с Яном-Грицко) дядей и опекуном сыновей Ивашка Мальчицкого и Анны Гдашицкой. Из этого следует, что матерью покойного Мальчицкого вполне могла быть неизвестная дочь Федорка Михайловского. Второй по старшинству сын Сенька Михайловского, Васько, умер в 1498 или 1499 г. В браке с Ульяной Чолганской (1483 г.) у него было трое сыновей: Андрей, Павел (упом. в 1491 г.) и Станислав. Последний в начале XVI в. получил в залог от кузена Ивашка Хлопчицкого половину Хлопчиц, уступил дяде Яну-Грицко части Шаломуничей и Тустановичей и в 1508 г. заплатил с (частей?) обезлюдевших Михайловичей и Хлопчиц 40 грошей (0,83 гривны) налогов. Третий по старшинству сын Сенька Михайловского поначалу именовался Грицко, в 1494-1495 гг. ( Яном-Грицко (“Ян, иначе Грицко”) и, наконец, Яном. Причину подобной метаморфозы мы видим в женитьбе на Екатерине Хлопицкой и переходе в католичество. 150-гривенное приданое супруги помогло Яну-Грицко прибрать к рукам Шаломуничи и доставшиеся от родителей части Тустановичей и львовского села Жасковичи. Последнюю он в 1506 г. обменял на Вощанцы и Шамичи. В 1508 г. Яном было уплачено 2,5 гривны 6 грошей с Шаломуничей, (части) Тустановичей, Вощанцев, а также заложенных в 1496 г. Яном Никловским Ворховичей. Размеры налогов могли быть и выше, однако в Шаломуничах добрая половина ланов осталась без кметов, а Шамичи совсем обезлюдели. 1. На червоному полі три срібних вруба.  Джерела: – печатка Федорка з Михаловичів 1427 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 704; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 1178). – печатка Івана з Михаловичів 1427 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 702; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 1113). – печатка Юрія Михаловського з Угерців 1552 р. (MNK, Rkps 526, Plik 208, st. 1). – печатка Юрія Михаловського з Угерців 1571 р. (MNK, Rkps 526, Plik 208, st. 3; Wittyg W. Nieznana szlachta polska. – S. 200). – Paprocki B. Panosza. – S. О 4v. 2. На червоному полі три срібних пояса.  Джерела: – Paprocký B. Zrcadlo slavného Markrabství Moravského. – L. 105–106. 3. На червоному полі три срібних вруба; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику з золотого корчака виникає срібний пес, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак).  Джерела: – Paprocki B. Gniazdo cnoty. – S. 1030, 1036. – Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. – S. 683. – Okolski S. Orbis Polonus. – Vol. I. – P. 437. – Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том VІ. – S. 381. Олег Однороженко Витяг, що відклався в справі Михалевських з Олександрівки у Таращанському повіті, був зроблений з другого і третього томів “Korony polskiej”. В другому томі використано початок статті “Korczak herb”. Слід відзначити, що текст виписано звідти з певними змінами, які, однак, не змінюють його суті. Проте у витягу помилково вказана сторінка, з якої робилася виписка – 604. Насправді виписка зроблена з 603 сторінки. Що ж стосується виписки з третього тому “Korony polskiej”, то вона зроблена зі статті “Michalewski herbu Korczak”, текст якої був переписаний до витягу дуже ретельно – без будь-яких змін і втручань. Малюнок герба Корчак, вміщений у витягу, зроблений у досить наївній манері та відрізняється від малюнка в гербівнику. Найзначніша відмінність полягає в тому, що річки в щиті мають прямокутні краї. Цей Корчак є досить рідкісним у порівнянні з варіантом, де кінці річок зображені навкіс, хоча й існував уже в XVI ст. Поза тим малюнку з витягу бракує шолома – корону покладено безпосередньо на щит. У нашоломнику замість чаші з ручкою зображений кубок. Цей герб оригінально прикрашений двома шаблями та зеленим листям з дрібними червоними квітками або плодами7 . Відмінності, зафіксовані нами між малюнками герба Корчак у витягу зі справи Михалевських та в гербівнику “Korona polska”, з якого походить текстова частина витягу, свідчать про існуван- ня незалежного від гербівника взірця для першого з них. Можемо припустити, що Михалевські з Олександрівки мали якусь родинну пам’ятку з оригінальним зображенням Корчака (наприклад, перстень). Останнє, можливо, і стало взірцем малюнка герба, вміщеного у витягу з гербівника Каспра Несецького. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > М >