Монвиди-Кухмистровичі-Дорогостайські

Кухмистровичи волинські і київські зем’яни — 72 зв.

І

Кайлікин

ІІ

Алберт (Войцех) Монивид
Юрій Гедигольд
Ян Римовід
принявшего польский герб Гржимала в 1413 году.
Вяж

ІІІ

Олехно Римовідович
маршалок
Юрій Римовидович Заберезинський
IV

Петро Олехнович
Станіслав Олехнович
Миколай Олехнович
Андрій Олехнович Римовидович
Андрея Олехновича Римовидовича у Кривичах в Жосне и в Кудрянци, а в Оленех и брата его пана Скобейка (1493 год,
V


Станіслав Петрович
Миколай Петрович Олехнович Дорогостайський
литовський мечник (пом. 1547 р.), мав на Київщині чималу Обухівську волость. Вона дісталася наймолодшому з його синів Янові.

VI

Миколай Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський
волинський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича-Дорогостайського, брат Петра, Станіслава і Яна Кухмистровичів - Дорогостайських.
Петр Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський
Наступного року виник конфлікт між підданими 
І.Ф.Чорторийського та пана Петра Кухмистровича Дорогостайського. Так, у 
заяві князя до Луцького ґродського суду від 11 жовтня 1558 р. він скаржився 
на напад і грабунок його підданих урядником останнього50.
50 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.50.
Станіслав Миколаєвич Дорогостайський
Ян Миколаєвич Дорогостайський
Значні володіння на Київщині мали й Дорогостайські. Ще Миколай, литовський мечник (пом. 1547 р.), мав тут чималу Обухівську волость. Вона дісталася наймолодшому з його синів Янові, 
a після його ранньої смерті – малолітньому Яновому сину – Павлові. 
Якуб Миколаєвич

VII

Криштоф Миколаєвич
Миколай Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський
Петро Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський
Раїна Миколаєвна
Павел Янович Кухмистрович Дорогостайський
Обухівську волость після його ранньої смерті Яна  дісталася малолітньому Яновому сину – Павлові. Здійснюючи опіку над племінником, Петро продав усі маєтності
Костянтинові Острозькому. У 1588 р. Павло після досягнення повноліття опротестував цей акт і після тривалої правової суперечки повернув у 1599 р. родові володіння. Проте тішився перемогою він недовго – помер (1607/1609 рр.), залишивши двох малолітніх доньок Гелену та Ганну. Друга, вірогідно, померла незаміжньою
(остання згадка датується 1613 р.). Гелена (пом. l639 p.) принесла Обухівщину в посагу в дім Фірлеїв, одружившись (між 1618 і 1621 рр.) з Анджеєм (згодом сандомирський воєвода, пом. 1649 р.)50
50. Книга київського.., с. 131–135, 282–287; Ukraina, 11/42, 76, 103, 149, 191, 250, 331, 
475; Augustyniak U., Testamenty ewangelików reformowanych w Wielkim Księstwie Litewskim, Warszawa, 1992, s. 134; Похилевич Л., Уезды.., с. 119–120. 5


VIII


У відповідь на багаторазові прохання чоловіка повернутися Катерина Харленська (з Монвидів Дорогостайських) чинить на нього і його здоров’я «похвалки і погрозки» – погрожує мститися, як це традиційно відбувалося в разі конфлікту між шляхтичами33. 
33 АЮЗР. – Ч. 8. – Т. ІІІ. – С. 497-498. 


Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Микола(и) Олехнович, Микола(и) сын Петров королівський мечник, син Петра Дорого- стайського і Юршанки, батько Миколая, Петра, Станіслава і Яна Кухмистровичів- Дорогостайських — 72 зв., 204
Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Петр, Дорогоста(и)ски(и) Петр, Кухмистровичъ Петр волинський і київський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича- Дорогостайського, брат Миколая, Станіс¬лава і Яна Кухмистровичів-Дорогостай- ських, стрий Павла Монвида-Дорогостай- ського — 72 зв., 73, 73 зв., 74, 75 зв., 204, 205 зв.
Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Ста-нислав, Кухмистровичъ Станислав волин-ський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича-Дорогостайського, брат Миколая, Петра і Яна Кухмистровичів- Дорогостайських — 72 зв.
Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Янъ, Дорогоста(и)ски(и) Янъ, Кухмистровичъ Янъ волинський і київський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича- Дорогостайського, брат Миколая, Петра і Станіслава Кухмистровичів-Дорогостай- ських, батько Павла Монвида-Дорого- стайського — 72 зв., 73, 79, 204
Кухмистровичъ Микола(и) див. Кухмистро-вичъ Дорогоста(и)ски(и) Микола(и)
Кухмистровичъ Петр див. Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Петр
Кухмистровичъ Станислав див. Кухмистро-вичъ Дорогоста(и)ски(и) Станислав
Кухмистровичъ Янъ див. Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Янъ.

Миколай Монвид-Дорогостайський поскаржився королеві на старосту кн. Олександра
Пронського, який не «вчинив справедливість» зі своїх ґродських урядників, 
оскаржених у несправедливому декреті та відмові вписати до актових книг
протестацію умоцованих Дорогостайського у справі з Олександром Семаш-
ком. Тож король своїм листом наказував старості видати всі виписи з книг у
тій справі для передачі її на апеляцію19. 

Вялікія, але неабжытыя воласці займалі на Кіеўшчыне 
Кухмістровічы-Дарагастайскія. Гэтыя зямельныя 
надзелы мелі назву Абухаў, але таксама ўзгадваліся як 
Кухмістроўшчына22. Яшчэ да 1569 г. (адпаведна і пасля 
1569 г.) яны складалі долю ў спадчыне Яна, малодша-
га сына Мікалая, мечніка літоўскага. Па прычыне заў.часнай смерці Яна кіеўская спадчына перайшла яго не­.паўнагадоваму сыну Паўлу, якім апекаваўся дзядзька 
Пятро23. Па ўсім відаць, Пятра Дарагастайскага мала 
цікавілі прыдняпроўскія землі, таму ён прадаў іх Кан.станціну Астрожскаму ў 1588 г., калі разышліся чуткі, 
што ягоны пляменнік, які быў выпраўлены па навуку за 
мяжу, там і памёр. Павел Дарагастайскі, аднак, не па-
мёр, і калі вярнуўся на радзіму, нагадаў дзядзьку пра 
страчаную маёмасць. Землі вярнуліся да яго пасля дру-
гога аспрэчання ў 1598 г. Праўда, гаспадар праз пару 
гадоў пакінуў гэты свет (1607/1609), а Абухаў стаў улас-
насцю Андрэя Фірлея, мужа дачкі Паўла — Альжбэты 
(Гальшкі)24. Сувязі Паўла з ВКЛ цалкам перарваліся, 
хіба што ён кантактаваў са сваякамі.
Землі ў Кіеўскім ваяводстве імкнуліся пакінуць у 
сваёй уласнасці не толькі Дарагастайскія, але і іншыя 
22 Rulikowski E. Obuchów… [у:] Słownik geograficzny Królestwa 
Polskiego i innych krajów słowiańskich (далей SGKP). T. 7. 
S. 356–358. 23 Op. cit. На жаль, Рулікоўскі пераблытаў тут дзве постаці. 
На самай справе, Паўлам апекаваўся ягоны дзядзька Пя-
тро, што быў сынам вялікалітоўскага мечніка Мікалая, які 
ў хуткім часе пасля 1588 г. памёр (A. Boniecki. Herbarz… Op. 
cit. T. 13. S. 86). Рулікоўскі жа пераблытаў яго з Пятром, сы-
нам полацкага ваяводы Мікалая. Названы Рулікоўскім Пя-
тро, менскі кашталян з 1597 г., а пасля ваявода мсціслаўскі 
з 1600 і смаленскі з 1605 (†1611), быў па ўзросце амаль 
равеснікам Паўла і не мог быць ягоным апекуном. 24 Ukraina (Kijów — Bracław)… Dz. II. S. 42, 76, 149, 191, 250, 
331, 475.
Comments