Кухмистровичи волинські і київські зем’яни — 72 зв. І Кайлікин ІІ Алберт (Войцех) Монивид Юрій Гедигольд Ян Римовід принявшего польский герб Гржимала в 1413 году.Вяж ІІІ Олехно Римовідович маршалок Юрій Римовидович Заберезинський IV Петро Олехнович Станіслав Олехнович Миколай Олехнович Андрій Олехнович Римовидович Андрея Олехновича Римовидовича у Кривичах в Жосне и в Кудрянци, а в Оленех и брата его пана Скобейка (1493 год,V Станіслав Петрович Миколай Петрович Олехнович Дорогостайський литовський мечник (пом. 1547 р.), мав на Київщині чималу Обухівську волость. Вона дісталася наймолодшому з його синів Янові. VI Миколай Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський волинський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича-Дорогостайського, брат Петра, Станіслава і Яна Кухмистровичів - Дорогостайських. Петр Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський Наступного року виник конфлікт між підданими І.Ф.Чорторийського та пана Петра Кухмистровича Дорогостайського. Так, у заяві князя до Луцького ґродського суду від 11 жовтня 1558 р. він скаржився на напад і грабунок його підданих урядником останнього50. 50 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.50. Станіслав Миколаєвич Дорогостайський Ян Миколаєвич Дорогостайський Значні володіння на Київщині мали й Дорогостайські. Ще Миколай, литовський мечник (пом. 1547 р.), мав тут чималу Обухівську волость. Вона дісталася наймолодшому з його синів Янові, a після його ранньої смерті – малолітньому Яновому сину – Павлові. Якуб Миколаєвич VII Криштоф Миколаєвич Миколай Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський Петро Миколаєвич Кухмистрович Дорогостайський Раїна Миколаєвна Павел Янович Кухмистрович Дорогостайський Обухівську волость після його ранньої смерті Яна дісталася малолітньому Яновому сину – Павлові. Здійснюючи опіку над племінником, Петро продав усі маєтності Костянтинові Острозькому. У 1588 р. Павло після досягнення повноліття опротестував цей акт і після тривалої правової суперечки повернув у 1599 р. родові володіння. Проте тішився перемогою він недовго – помер (1607/1609 рр.), залишивши двох малолітніх доньок Гелену та Ганну. Друга, вірогідно, померла незаміжньою (остання згадка датується 1613 р.). Гелена (пом. l639 p.) принесла Обухівщину в посагу в дім Фірлеїв, одружившись (між 1618 і 1621 рр.) з Анджеєм (згодом сандомирський воєвода, пом. 1649 р.)50 50. Книга київського.., с. 131–135, 282–287; Ukraina, 11/42, 76, 103, 149, 191, 250, 331, 475; Augustyniak U., Testamenty ewangelików reformowanych w Wielkim Księstwie Litewskim, Warszawa, 1992, s. 134; Похилевич Л., Уезды.., с. 119–120. 5 VIII У відповідь на багаторазові прохання чоловіка повернутися Катерина Харленська (з Монвидів Дорогостайських) чинить на нього і його здоров’я «похвалки і погрозки» – погрожує мститися, як це традиційно відбувалося в разі конфлікту між шляхтичами33. 33 АЮЗР. – Ч. 8. – Т. ІІІ. – С. 497-498. Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Микола(и) Олехнович, Микола(и) сын Петров королівський мечник, син Петра Дорого- стайського і Юршанки, батько Миколая, Петра, Станіслава і Яна Кухмистровичів- Дорогостайських — 72 зв., 204 Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Петр, Дорогоста(и)ски(и) Петр, Кухмистровичъ Петр волинський і київський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича- Дорогостайського, брат Миколая, Станіс¬лава і Яна Кухмистровичів-Дорогостай- ських, стрий Павла Монвида-Дорогостай- ського — 72 зв., 73, 73 зв., 74, 75 зв., 204, 205 зв. Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Ста-нислав, Кухмистровичъ Станислав волин-ський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича-Дорогостайського, брат Миколая, Петра і Яна Кухмистровичів- Дорогостайських — 72 зв. Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Янъ, Дорогоста(и)ски(и) Янъ, Кухмистровичъ Янъ волинський і київський зем’янин, син Миколая Олехновича Кухмистровича- Дорогостайського, брат Миколая, Петра і Станіслава Кухмистровичів-Дорогостай- ських, батько Павла Монвида-Дорого- стайського — 72 зв., 73, 79, 204 Кухмистровичъ Микола(и) див. Кухмистро-вичъ Дорогоста(и)ски(и) Микола(и) Кухмистровичъ Петр див. Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Петр Кухмистровичъ Станислав див. Кухмистро-вичъ Дорогоста(и)ски(и) Станислав Кухмистровичъ Янъ див. Кухмистровичъ Дорогоста(и)ски(и) Янъ. Миколай Монвид-Дорогостайський поскаржився королеві на старосту кн. Олександра Пронського, який не «вчинив справедливість» зі своїх ґродських урядників, оскаржених у несправедливому декреті та відмові вписати до актових книг протестацію умоцованих Дорогостайського у справі з Олександром Семаш- ком. Тож король своїм листом наказував старості видати всі виписи з книг у тій справі для передачі її на апеляцію19. Вялікія, але неабжытыя воласці займалі на Кіеўшчыне Кухмістровічы-Дарагастайскія. Гэтыя зямельныя надзелы мелі назву Абухаў, але таксама ўзгадваліся як Кухмістроўшчына22. Яшчэ да 1569 г. (адпаведна і пасля 1569 г.) яны складалі долю ў спадчыне Яна, малодша- га сына Мікалая, мечніка літоўскага. Па прычыне заў.часнай смерці Яна кіеўская спадчына перайшла яго не.паўнагадоваму сыну Паўлу, якім апекаваўся дзядзька Пятро23. Па ўсім відаць, Пятра Дарагастайскага мала цікавілі прыдняпроўскія землі, таму ён прадаў іх Кан.станціну Астрожскаму ў 1588 г., калі разышліся чуткі, што ягоны пляменнік, які быў выпраўлены па навуку за мяжу, там і памёр. Павел Дарагастайскі, аднак, не па- мёр, і калі вярнуўся на радзіму, нагадаў дзядзьку пра страчаную маёмасць. Землі вярнуліся да яго пасля дру- гога аспрэчання ў 1598 г. Праўда, гаспадар праз пару гадоў пакінуў гэты свет (1607/1609), а Абухаў стаў улас- насцю Андрэя Фірлея, мужа дачкі Паўла — Альжбэты (Гальшкі)24. Сувязі Паўла з ВКЛ цалкам перарваліся, хіба што ён кантактаваў са сваякамі. Землі ў Кіеўскім ваяводстве імкнуліся пакінуць у сваёй уласнасці не толькі Дарагастайскія, але і іншыя 22 Rulikowski E. Obuchów… [у:] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (далей SGKP). T. 7. S. 356–358. 23 Op. cit. На жаль, Рулікоўскі пераблытаў тут дзве постаці. На самай справе, Паўлам апекаваўся ягоны дзядзька Пя- тро, што быў сынам вялікалітоўскага мечніка Мікалая, які ў хуткім часе пасля 1588 г. памёр (A. Boniecki. Herbarz… Op. cit. T. 13. S. 86). Рулікоўскі жа пераблытаў яго з Пятром, сы- нам полацкага ваяводы Мікалая. Названы Рулікоўскім Пя- тро, менскі кашталян з 1597 г., а пасля ваявода мсціслаўскі з 1600 і смаленскі з 1605 (†1611), быў па ўзросце амаль равеснікам Паўла і не мог быць ягоным апекуном. 24 Ukraina (Kijów — Bracław)… Dz. II. S. 42, 76, 149, 191, 250, 331, 475. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > М >