Миколай Лютостанський – новгород-сіверський судовий підстароста (липень-листопад 1636), без сумніву, був особою залежним від Пісочинських. Родове гніздо М. Лютостанського якого знаходилося в Ломжинській землі Мазовецького воєводства [76, s. 126], фіксується як рукодайний слуга О. Пісочинського ще з середини 1620-х рр. У 1625 р. Богдан Копієвський звинувачував людей О. Пісочинського, в тому числі й М. Лютостанського, у нападі на його замочок Кунич у Брацлавському воєводстві. Довести це йому не вдалося і 1630 р. за рішенням Коронного трибуналу в Любліні він мав сплатити 200 гривен і 10 тисяч золотих О. Пісочинському. Останній поступився цією сумою (ще нестягненою з Миколая Копійовського, сина Богдана [74, s. 120]) на користь саме М. Лютостанського [13, арк. 117–117 зв.; 14, арк. 120–120 зв.]. Очевидно, що з прибуттям О. Пісочинського на Чернігово-Сіверщину туди ж перебрався і М. Лютостанський. 13. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4058. 154 арк. 14. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4059. 164 арк. 74. Boniecki A. Herbarz Polski. Warszawa, 1907. T. XI. 397 s. 76. Boniecki A., Reiski A. Herbarz Polski. Warszawa, 1912. T. XV. 396 s. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Л >