ЛІШКА (СТАРШИЙ і МОЛОДШИЙ) — у джерелах натрап-

ляємо на імена трьох слуг князя Януша-Павла Острозького, які носили

це прізвище: Войтех, Малхер та Ян Лішки (сини Станіслава Лішки-Ново-

селецького ?). Двоє з них потрапили до опублікованого вище переліку,

проте складно однозначно встановити, хто саме з них. Акти Володимир-

ського ґродського суду і матеріали Адама Бонєцького вказують на те, що

фамілія походила з Холмської землі (родовий маєток — село Новосілки),

а на Волині окремі її представники жили вже в кінці XVI ст. Якийсь кон-

флікт з острозьким євреєм у 1619 р. намагалися залагодити Станіслав і

Малхер Лішки. У березні того ж року три десятки слуг Януша-Павла Ос-

трозького були позвані до Кременецького ґродського суду краківським

каштеляном Янушем Острозьким, який закидав їм спілкування з Малхе-

ром, Войцехом та Яном Лішками, що є банітами і „виволанцями“ з Речі

Посполитої. Напередодні Хотинської війни 1621 р. один із Лішків — Мал-

хер (Мельхіор) — отримав приповідний лист від короля на козацьку

хоругву (ЦДІА України у Києві, ф. 21, оп. 1, спр. 61, арк. 59, 63—63 зв.;

ф. 28, оп. 1, спр. 13, арк. 144 зв.—146 зв., 156 зв.—158 зв.; спр. 20, арк. 384—

384 зв.; спр. 26, арк. 478 зв.—479;Akta grodzkie i ziemskie czasów

Rzeczypospolitej polskiej z Archiwum tak zwanego bernardyńskiego we

Lwowie.— Lwów, 1884.— T. X.— S. 211; Herbarz Polski...— 1911.—

T. XIV.— S. 387).