ЛЕПЕСОВИЦЬКІ - земяни Берестейського повіту. Григорій Лепесовицький 9 лютого 1586 р. датовано запис Юрія Івановича Чорторийського і Софії Ходкевичівни, вдови покійного кн. Михайла Олександровича Чорторийського, яким вони визнають позику грошей у Григорія Лепесовицького, «в которой менованой суме я, Юрей, половицу своего именя и села Маркова Ставу сполного нашого [...], а я, Зофея [...], половицу того ж села [...] мы сами на себе и на манастыр Земен- ский, которого мы обоя сторона сполне а нерозделне уживаючи волньши подав- цами архимандрицтва манастыра Земенского и всих добр до него належачих» передали йому в заставу на один рік. За умови вчасного неповернення грошей, поселення залишалось у заставі ще на один рік219. «Увязане» Лепесовецького у володіння маєтком відбулося 13 березня 1586 р. Виглядає на те, що Марків Став перебував у заставі більш ніж рік - 14 липня 1593 р. його «державцей» названо зем.янина Берестейського повіту Григорія Лепесовицького220. Через місяць 17 серпня, Юрій Чорторийський і Софія Ходкевичівна позичили у Григорія Сушка Лепесовицького 300 кіп литовських грошів і передали йому в заставу на три роки «имене наше манастьірскоє» Марків Став. У 1596 р. Лепесовицький перезаставив село: «Пану Шпраскому половицу помененого именъя Маркова Ставу [...] в полчварту сту копах грошей литовских подали». У серпні 1598 р. Лепесовицького і Шпраського занотовано «як держачих на сей час именя Маркова Ставу»221. У вересні 1597 р. Григорій Лепесовицький за 7 000 золотих передав Марків Став у заставу Миколаю Вільчопольському (за таку суму грошей він отримав бенефіцій від «князя Чорторыского и кнегини Чорторьіскоє»)222. Записом від 1 грудня 1597 р. Юрій Михайлович Чорторийський підтвердив, що позичив у М. Вільчо- польського 1 000 золотих, передавши йому за це в заставне володіння на три роки Марків Став, «которую маєтност перед тым урожоный пан Грегорей Сушко Лепесовицкий и малжонка єго [...] од князя Юря Чорторыского [...] пана стрыя моего держали и уживали»223. Знайдено ще кілька нотаток про острів «Манастырщизна», наприклад, у скарзі С. Кандиби Прокшича на Григорія Лепесовицького і Григорія Шпраського у зв.язку з подіями 28 серпня 1597 р., тобто «о покошене гвалтовне острова моего близшого от Манастырщизны, то єст от Липовца, о выбите мене спокойного держаня»20. 1 лютого 1598 р. возний «єздил з листом увяжчим [...] до пана Гри- горя Лепесовецкого и пана Григоря Шпраского [...] на первей остров близко з манастырщизных названого Липовца во именю Чесном Хресте [...], с которого был пан Кандыба от пана Лепесовицкого и пана Шпраского спокойного держаня выбит»21. 28 квітня 1598 р. ці ж Г. Лепесовицький і Г. Шпраський, як скаржився С. Кандиба Прокшич, наслали своїх підданих «на грунт мой чеснохреский, на остров близший з манастырщизною, то єст Липовец»22. 219 ЦДІА України у Києві, ф. 28, on. 1, спр. 19, арк. 102-102 зв., 116-116 зв. 220 ЦДІА України у Києві, ф. 28, on. 1, спр. 26, арк. 461 зв. 221 Там само, арк. 586 зв.; спр. 29, арк. 220 зв.; спр. 30, арк. 609 зв. 222 Там само, спр. 31, арк. 380. 223 Там само, спр. 30, арк. б/н (між 77 і 78). 20 ЦДІА України у Києві,ф. 28, on. 1, спр. ЗО, арк. 656. 21 Там само, спр. 31, арк. 29 зв.-30. 22 Там само, арк. 153. Лепесовицький Григорій 1603 р. на з’їзді волинської шляхти в Любліні разом з іншими його учасниками підписав заяву на ім’я короля та Сенату, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві. Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120. Лепесовицький Олександр 1603 р. на з’їзді волинської шляхти в Любліні разом з іншими його учасниками підписав заяву на ім’я короля та Сенату, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві. Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120. Лепесовицький Петро 1603 р. на з’їзді волинської шляхти в Любліні разом з іншими його учасниками підписав заяву на ім’я короля та Сенату, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві. Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120. Лепесовицький Самуель 1603 р. на з’їзді волинської шляхти в Любліні разом з іншими його учасниками підписав заяву на ім’я короля та Сенату, в якій заявив про прийняття унії і закликав державних мужів Речі Посполитої надати підтримку З’єднаній Церкві. Z dziejw Ukrainy. — Kijw, 1912. — S. 120. Валицька Урсула (чоловік Григорій Лепесовицький). Рік написання: не пізн.1624. Віровизнання: римо-католичка. Місце поховання: костел оо. до- мініан у Луцьку. Пожертви: на Луцький домініканський костел . 100 злотих. ЦЩАК України: Ф. 25. . On. 1. . Спр. 129. .Арк. 123 зв. (Без закінчення). 6. ГембаровнаЯдвіга (дружина Миколая Лепесовицького, згодом . Лукаша Головинського). Рік написання: 1647. Віровизнання: римо- католичка. Місце поховання: Березнецький костел. Пожертви: на Березнецький костел . 200 злотих, срібний келих вартістю в 100 злотих, а також матерію для виготовлення орнату. Борг в розмірі 2 тис. злотих, забезпечений маєтком Осове, дарує луцьким єзуїтам. ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1.. Спр. 258. . Арк. 15.19. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Л >