У середині 1630-х - на початку 1640-х рр. як підписок Руської канцелярії фігурує Базиль Лехович482. Першим відомим нам представником родини Леховичів на Волині є Яким Лехович - слуга князя Олександра Острозького, який сплатив 4 жовтня 1593 р. з його маетностей міста Рівне й прилеглої до нього волості податок волинському поборці Богушові Гораїну483. У 1620-х рр. досить відомим прокуратором, що працював при судах центрального рівня, був Ян Лехович484, вписаний у 1604-1605 рр. до списків студентів Замойської академії485. Походив він з Холмської землі; ім’я його батька - Якуб. Чи були якісь родинні стосунки між Яном і Базилем Леховичами, сказати важко. Базиль вперше виступає в луцьких гродських книгах в кінці 1633 р., коли йому віддав борг 7 шелягів Базилій Філіповський, а він, своєю чергою, повернув 6 шелягів Миколаєві Рошковському486. З 1635 р. Ян починає виступати як довірена особа Я.Бедермана або як свідок при укладенні ним різних угод. У квітні цього року ЯЛехович поставив свій підпис як свідок під угодою про позику між Я.Бедерманом і любецькими міщанами, у травні 1641 р. - під угодою про продаж своїм шефом А.Мозеллі фільварку Жолендівщизна у селі Жабче487. У січні - травні 1639 р. підписок виступав заступником Я.Бедермана в процесі з Марціном Насиловським488. З кінця 1630-х рр. його клієнтами, крім Яна та Павла Бедерманів, стають луцькі міщани, грабовецький войський Павло Станкар, Олександр Немирич, київський митрополит Рафаїл Корсак та ін.489 Не виключено, що саме виконання прокураторських функцій Яна в різних суцах стало причиною нападу на нього та Юзефа Савицького, ймовірно, теж прокуратора О.Немирича, 26 серпня 1640 р. у Луцьку Василя Колчинця й Андрія Юркевича, слуг луцького православного владики А.Пузини. ЯЛехович якраз мав від правлятися до Любліна, щоб вписати до реєстру київських консерват справи Р.Корсака, О.Немирича, С.Хрінницького. Побитий і пограбований, ЯЛехович втратив гонорар від О.Немирича - 20 злотих та оксамитову шапку, відклав поїздку й започаткував справу проти владичних слуг490. Невідомо яку осілість мав Ян на Волині. Угоди, які він укладав були дрібного характеру, зокрема, в серпні 1640 р. він продав Олександрові Чеховському за 20 злотих червону кайтанку491. Ймовірно, у 1642-1643 рр. Лехович остаточно переключився на захист інтересів окремих осіб у судах, полишивши працю в канцелярії. 40 ЛНБ, від. рукописів, ф. 5, спр. II4061, арк. 78-79; Інститут рукопису НБУ, ф. II, спр. 20862, арк. 9 -І Ізв.; Ф. X, спр. 10532. 481ЦДІАК, ф. 25, on. 1, спр. 41, арк. 577-577зв. 484 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 209, л. 1 ІЗоб. 485 Album studentów Akademii Zamojskiej. S. 52. ЦДІАК, ф. 25, on. І, спр. 190, арк. 418-418зв„ 429зв.-430зв. 487 Там само. Спр. 198, арк. 1533зв.-1535зв.; спр. 225, арк. 870-872зв. 488 Там само. Спр. 218, арк. 155—155зв., 429-430зв., 634зв.-636зв. 48’ Там само. Спр. 219, арк. 528зв.-529зв.; спр. 221, арк. 715; спр. 222, арк. 701-702зв. 4,0Там само. Спр. 222, арк. 701—702зв.; спр. 224, арк. 156-157; спр. 226, арк. І83зв.-185зв. 4.1 Там само. Спр. 221, арк. 685-685зв. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Л >