Ледуховськi (Лосятинськi, Лудвиськi)

ЛІДИХІВСЬКІ (Ледуховські)



Рід Лідихівських започаткував подільський боярин Нестор, який пе­ребрався на Волинь і в 1442 р. отримав тут від великого князя литовсь­кого маєток Лідихів. У першій половині XVI ст. один із нащадків Нестора придбав половину села Лосятин і заснував рід Лосятинських, а інший завдяки шлюбу прибрав до своїх рук поселення Лудвцщі й започаткував рід Лудвиських. У другій гіолр^ині XVI ст. одне з відгалужень зем’йн Лосятинських повернулося до прізвища, похідного від назви первісного 
родового гнізда, і тим самим поиовнило рід Лідихівських. На середину XVII ст. в роду змінилося 8 поколінь, які, за відомими нам джерелами, репрезентують 96 осіб (Схема 1).
Тривалий час нащадки Нестора належали до дрібної шляхти, тому до середини XVI с^. про них практично не чути. Нарощування зем’янами Лідихівськими суспільної активності починається з Гнівоша Івановича, що зумів проявити себе в забезпеченні українських замків продовольством, а незадовго до смерті став одним з бірчих Кременецького повіту. Здобутйй.ним успіх закріпили син Макар і внук Самуель, перший з яких тривалий час займав уряд кременецького земського писаря, а другий — кременець­кого земського судді.
За два століття у володінні зем’ян Лідихівських побувало 17 поселень південно-західної Волині, серед яких було навіть одне містечко. Але до середини XVII ст. рід не зумів вийти за межі регіону, в якому сформував­ся, і маєтково проникнути в інші землі Речі Посполитої. До того ж, часто маєтки належали Лідихівським лише короткотривало або епізодично, а саме родове гніздо під час численних поділів і переділів постійно дробило­ся, у результаті чого напередодні повстання Богдана Хмельницького тут 
було вже близько десяти частин. Переважна більшість села Лідихів і всі інші поселення, які на кінець досліджуваного нами часу належали зем’янам Лідихівським, сконцентрувалися в руках родини земського судді Самуеля, що виразно виділилася серед своїх родичів.
У шлюбні зв’язки зем’яни Лідихівські вступали переважно з малові­домими шляхетськими родами Волині, а подекуди навіть і з міщанами, і тільки в нащадків Гнівоша Івановича в першій половині XVII ст. почали вже налагоджуватися відповідні стосунки із заможнішими і впливовіши­ми родами регіону.
Маєтки, службова кар’єра, матримоніальні зв’язки нащадків Кузьми Несторовича — гілки, яку в гербовниках називають графською та кар­динальською,— свідчать про досягнення нею в першій половині XVII ст. статусу середньозаможної шляхти. Блискуча кар’єра, яка судилася цій галузі роду Лідихівських, як і деяким іншим кровноспорідненим шляхет­ським спільнотам з периферії, почалася вже в другій половині XVП ст.

Література:
Собчук В. Шляхетський рід Лідихівських. // Крізь століття студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя.

Геральдика та сфрагістика роду Лідихівських.

Сфрагістичні матеріали XVI — першої половини XVII ст. показують, що нащадки Нестора користувалися різними геральдичними символами. Знак Салава, який традиційно вважається споконвічним гербом роду Лі­дихівських, наприкінці XVI ст. вживало лише одне з його відгалужень. У герб усього роду він перетворився вже в другій половині XVII ст.
Пізньосередньовічна й ранньомодерна польська знать, як відомо, ко­ристувалася гербами, що належали цілим групам родів. Натомість шля­хетські спільноти крові, сформовані у Великому князівстві Литовському (особливо в руській частині цієї держави), вживали здебільшого власні ге­ральдичні знаки, і ті могли бути різними навіть в осіб, які належали до одного роду. У літературі побутує думка, що рід Лідихівських споконві­ків уживав герб Салава , а споріднений із ним рід Лосятинських кори­стувався власним гербом (із зображенням кола, усередині якого знаходився рівнораменний хрест, а зверху — стріла вістрям догори369), проте виявлені нами сфрагістичні матеріали переконливо свідчать про помил­ковість такого твердження.
Печатка Івана Гавриловича Лосятинського на документі 1550 р. міс­тить стрілу, яка спрямована вістрям догори, а нижнім кінцем перетинає коло, причому лівий кінець вістря заламаний, унаслідок чого воно нага­дує розтягнуту літеру N (Рисунок 1.2)370. В одному з варіантів печатки кременецького підстарости Григорія Богдановича Лосятинського стріла вістрям догори нижнім кінцем перетинає коло (Рисунок 1.2)371, а в іншо­му — нижній кінець стріли загнутий по колу (Рисунки 1.3 і 1.4 г 12. На пе­чатках Семена Семеновича й Семена Васильовича Лосятинських 1618 р. зображено коло з хрестом усередині, верхній кінець якого, продовжений за межі кола, переходить у стрілу (Рисунок 1.5)373. Цей варіант уже май­же тотожний відомому з літератури.

Рисунок 1. Геральдичні фігури
на печатках нащадків Нестора Лідихівського
368 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. B o b r o w ic za.— Lipsk,1841.— T. VI.— S. 272—273.
369 P a p r o c k i B. Herby rycerstwa polskiego / Wyd. K. J. T u r o w s k ie g o .— Kraków, 1858.— S. 864; Herbarz polski Kaspra Niesieckiego...— T. VI.— S. 272—273; O s tr o w s k i J. Księga herbowa rodów polskich.— Warszawa, 1897— 1906.— Cz. 2.— S. 195; S z y m a ń s k i J. Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku.— Warszawa, 2001.— S. 173.
370 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 228.V.3, арк. 44.
3,1 Т ам сам о.— Ф. 103, on. 1, спр. 6341, арк. 78 (1579 p.); спр. 6321, арк. 21 (1580 p.); спр.-6289, арк. З (1582 p.); спр. 6386, арк. 14 (1584 p.).
372 Т ам сам о.— Ф. 91, спр. 222.V.3, арк. 34 зв. (1581 p.), 11 (1585 p.).
373 Т ам сам о.— Спр. 230.V.3, док № 9. 

На печатці Павла Лудвиського, який був сином Дениска Лідихівського, з документа 1540 р. бачимо коло з хрестом усередині, верхній кінець 
якого виходить за його межі і перехрещується ще однією перекладиною 
(Рисунок 1.6)374. Схожа фігура вміщена на печатках його сина Федора на 
документах 1589—1590 рр., та якщо в першому випадку обидві перекла­
дини приблизно рівні діаметру кола, то тут верхня виразно довша (Рису- 
кок І.7)375.
Печатки дочок Богдана Васьковича Лідихівського, якими вони скріп­
лювали свої листи 1560 р., містять усього лише по дві рівні за розмірами 
горизонтальні планки (Рисунок 1.8) . На печатках Макара Гнівопіовича
Лідихівського 1587 і 1595 рр. зображено хрест із роздвоєним нижнім кін­
цем, ускладнений декоративними елементами (Рисунок 1.9)377. Чотири­
складова печатка його сина Самуеля на документі 1627 р. містить чотири 
фігури, основною серед яких, гадаємо, є три хрести кінцями до середини 
в правому верхньому полі (Рисунок 1.10) .
Нарешті, печатка Семена Федоровича Лідихівського, який репрезен­
тує відгалуження роду, що виділилося з Лосятинських, на документі 
1595 р. містить герб Салава (Рисунок 1.11)379.
Як бачимо, сфрагістичні джерела переконливо свідчать: нащадки Не- 
стора, з яких на середину XVII ст. на Волині сформувалися три шляхет­
ські роди, користувалися кількома геральдичними знаками. Знак Салава 
на кінець XVI ст. вживало тільки одне з відгалужень роду Лідихівських. 
Коли і як він перетворився в герб цієї кровноспорідненої спільноти, поки­
що неясно.
374 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 103, on. 1, спр. 6314, арк. 3. Документ спорядже­
ний під час старостування в Кременці Станіслава Фальчевського і датований жовтнем 14-го
індикту, якому в даному випадку відповідає 1540 р.
Там сам о.— Ф. 91, спр. 222.У.З, арк. 5; ф. 103, on. 1, спр. 6314, арк. 28.
376 AGAD w Warszawie, perg. 7754—7755.
377 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 112.У.2, арк. 12; ф. 103, on. 1, спр. 6293,
арк. 85 зв.
378 Там сам о.— Ф. 103, on. 1, спр. 6328, арк. 25.
379 Там сам о.— Ф. 91, спр. 112.У.2, арк. 12.






І генерація


Нестор
Рід заснував виходець із Кам’янецького повіту Подільської землі Нестор, який 12 січня 1442 р. в нагороду „за вірну службу" отримав від великого князя литовського Казимира на вічність село Лідихів із правом збору мита на річці Іква6. Перейти з Корони в Литву він міг під час динас­тичної війни між Свидригайлом Ольгердовичем і Сиґізмундом Кейстутовичем, під час якої існувала гостра потреба в людях, здатних носити зброю. Наданий йому маєток лежав на витоках річки Слонівка на захід­
ній окраїні Кременецького повіту Волинської землі, на межі з Львівською землею Руського воєводства Польського королівства.
7 Barącz S. Pamiętnik:..— S. 4. Використаний тут витяг з кременецької земської кни­ги з текстом надання в перекладі на польську мову, датований 20 вересня 1714 р., див.:Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника (далі — ЛННБ Украї­ни), від. рукописів, ф. 91 (Радзимінські), спр. 144.1.2, арк. 167— 168). На думку С. Баронча, указаному в привілеї 5-му індикту відповідає 1457 р. Насправді це 1442 р., оскільки Кази­мир фігурує тут як королевич, а з 1445 р. він був уже королем.


ІІ генерація


...... Несторович 
13 лютого 1490 р. чи 1505 р. Васько, Яцько (?), Дениско, Кузьмина вдо­ва Сонька та син останньої Іванко Лідихівські, що доводилися Нестору, мабуть, онуками, за згодою своїх сестер Олянки (?), Мотруші й Ганни, які держали від них у 30-ти копах широких грошів село Пляшева в Перемильському повіті, заставили цю огчину в тій самій сумі якомусь Сеньку Матвійовичу з умовами викупу її тільки власними грішми та сплати за­трат на поліпшення7. З виданого ними листа випливає, що засновник роду 
залишив спадкоємцям ще одне поселення.
Оскільки нащадкам згаданого вище Іванка належала пізніше, як по­бачимо далі, одна половина, а нащадкам Васька — третина іншої поло­вини села Лідихів, володіння Нестора мали успадкувати два сини — Іван­ків батько Кузьма та старший, очевидно, від нього невідомий на ім’я бать­ко Васька, Яцька (?) й Дениска.
Особу N Несторовича можна реконструювати на основі листа про за­ставу села Пляшева та документів пізнішого часу про права його нащад­ків на відповідні частини села Лідихів. З дітей цього з панів Лідихівських відомі вказані вище сини Васько, Яцько (?) й Дениско. середній з яких в інших документах фігурує під ім'ям Іван.
Кузьма Несторович, 
на час застави села Пляшева вже покійний, у шлюбі з дружиною, яку звали Сонька, мав сина Івана (див. вище про за­ставу села Пляшева). Через передчасну смерть Кузьми, а потім і його сина тривалий час у залишеній ними половині родового гнізда господарю­вала Сонька. 1539 р. внук Гнівош згадував, як у порозумінні з паном Цебровєьким вона розмежувала Лідихів із сусідніми селами Накваша й Попівці, що лежали за кордоном Великого князівства з Короною8.
Олянка (?) М, Мотруша N і Ганна М, які фігурують у листі про заставу села Пляшева, доводилися Нестору, скоріше за все, внучками, оскільки екс­поненти акта називали їх своїми сестрами, але чиї вони дочки — невідомо.
Barącz S. Pamiętnik...— S. 5. Замість відчитаних автором „Hasko" й „Hanna “ більше ймовірні „Jacko“ й „Olanka" (див. використаний ним витяг із кременецької земської книги з текстом листа в перекладі на польську мову: ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ.4, арк. 12— 12 зв.). Якщо взяти до уваги, шо лист видавали внуки Нестора, при­ чому здебільшого повнолітні, m вказаному в ньому 8-му індикту відповідають 1489/1490 або 1504/1505 роки. 1474/1475 рік з огляду на сказане виглядає передчасним, а 1519/1520 рік відпадає, оскільки син Кузьми Іван не дожив до 8 лютого цього індикту (див. далі про його загибель в серпні 1519 р. у битві під Сокалем).

ІІІ генерація


Васько ..........
Васько N згаданий тільки в листі кінця XV чи початку XVI ст. про заставу села Пляшева [1]. Під час поділу отчини цьому з онуків Нестора перепала третя частина половини села Лідихів — саме, стільки вимагала згодом у родичів його правнучка Федора Юхнівна (див. далі).
1 Barącz S. Pamiętnik...— S. 6—7.
Яцько (?) ..........
Яцько (?) М, згаданий у листі кінця XV — початку XVI ст. про за­ставу села Пляшева , тотожний, гадаємо, Іванові Лідихівському: після 
одруження з дочкою Васька Ісернського, що володів сусіднім селом Лосятин, він придбав у тестя половину цього маєтку з пустим селищем Рацлавка й узяв прізвище, похідне від назви свого придбання, та тим самим 
започаткував окремий рід. 6 вересня 1533 р. на клопотання синів Івана 
Лосятинського (на цей час* очевидно, вже покійного) монарх видав їм під­
твердження на батькову купівлю на вічність, і в цьому акті викладено 
історію появи нового роду . Тим часом сини другої дочки Васька Ісерн- 
ськиго вишневецький піп Война і його брат Олехно Красниковичі оскар­
жили родичів у відмові поділитися з ними спадщиною діда по матері, але 
віленський біскуп Януш, який 10 березня 1534 р. розглянув у Вільні їхні 
претензії, відхилив їх як безпідставні39.
37 Barącz & Pamiętnik...— S. 5. Замість „Jacko“ дослідник відчитав „Hasko".
38 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 5 (Оссолінські), оп. З, спр. 2103.
39 Т ам само.— Ф. 91, спр. 140.1, арк. 48—48 зв.; спр. 410.1.4, арк. 47.
Дениско ..........
Олянка (?)..........
Мотруша .........
Ганна ............
2. Гілка Васька Лідихівського

ІV генерація


Богдан Васькович 
за переписом Литовського війська 1528 р. мав ви­ставляти на земську службу одного вершника10, а за ревізійними описами 1545 й 1552 рр. виконував разом зі своїми родичами з родового маєтку городову повинність на користь Кременецького замку11. Дружиною цього з панів Лідихівських була луцька повітниця Марія Лецьківна Баївська, за якою йому перепала половина села Баїв. 8 березня 1558 р. він скаржився ще на сусідів стосовно незаконного захоплення там п’яти сімей, підда­них12. а 2 грудня 1560 р.— як можна зрозуміти з укладених дітьми угоді — ані його, ані дружини вже не було серед живих. 
Дружина: Марія Лецьківна Баївська, 
Діти: сини Юхно й Іван та дочки Мілка, Настасія і Марія.
10 Перапіс войска Вялікага княства Літо^скага 1528 года. Метрика Вялікага княства Літоускага.— Кн. 523: Кніга публічних спра^ 1 / Падрьіхт. А. І. Г р уша , М. Ф. С п і р ь і д она?, М. А, В а й т о в і ч . — Мінск, 2003.— С. 149 (помилково: Ледогостьскии).
11 Литовська Метрика.— К., 2005.— Кн. 561: Ревізії українських замків 1545 року / Підготував В. Кравченко.— С. 196, 200; Архив Юго-Западной Россіи, издаваемьій временною коммиссіею для разбора древних актов, вьісочайше учрежденною при Кіевском Военном, Подольском и Вольшском генерал-губернаторе (далі — Архив ЮЗР).— К, 1890.—Ч. 7.— Т. 2.— С. 23.
12 ЦДІА України у Києві, ф. 25 (Луцький гродський суд), on. 1, кн. 1, арк. 25 зв.
13 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі — AGAD w Warszawie), perg. 7754—7755.



V генерація



Мілка Богданівна 
за згодою свого чоловіка Василя Дривінського, що походив з володимирських повітників, разом із сестрами видала 2 грудня 1560 р. в селі Затурці два листи: за одним з них третини своїх часток у половині села Баїв, що залишилася після матері, продали за 150 кіп гро­шів своєму дядькові Василю Гулевичу, а за другим — заставили йому решту за вдвічі більшу суму14. 22 вересня наступного року Мілка оповіла в Луцькому замку, що відступила також тому самому покупцеві частину материзни, незадовго перед тим успадковану після передчасно померло­го брата Івана15. Чоловік пані Дривінської у зв’язку з Люблінською унією в червні 1569 р. присягав у Володимирі на вірність Короні16, а про саму  Мілку вже більше не чути.
14. AGAD w Warszawie), perg. 7754—7755.. Другу полову успадкувала інша дочка Лецька Баївського.
15 ЦДІА України у Києві, ф. 25, оп. І, кн. З, арк. 206.
16 Akta unji Polski z Litwą 1385—1791 / Wyd. S. K u t r z e b a i W. S e m k o w i c z . — Kra.ków, 1932.— S. 326.
Настасія Богданівна 
в згаданих вище листах на материзну, датова­них 2 грудня 1560 р., фігурує як дружина володимирського повітника Януша Билицького17.
~ Януш Билицький.
17 AGAD w Warszawie, perg. 7754—7755.
Марія Богданівна
 вийшла заміж за володимирського повітника Сте­пана Мировицького, за згодою якого 2 грудня 1560 р. разом із сестрами відступила свою частину материзни в селі Баїв18. З частиною, успадкова­ною після брата Івана, вона поступила за прикладом сестри Мілки, про що оповіла разом із нею 22 вересня наступного року урядові Луцького замку19.
~ Степан Мировицький
18 AGAD w Warszawie, perg. 7754—7755.
19 ЦДІА України у Києві, ф. 25, on. 1, кн. З, арк. 206.
Іван Богданович 
уперше згаданий у вказаних вище листах сестер, датованих 2 грудня 1560 р.20, а 23 квітня 1561 р. фігурує разом із братом у поданій урядові Луцького замку скарзі священика Кузьмодем’янської 
церкви села Баїв: коли останній, перед тим „седевши в дому корчнмном с подданьїми свосго пана“ Василя Гулевича, повертався додому, брати Лідихівські напали на нього й ледве не забили21. 15 серпня того самого року цього Івана Богдановича вже не було серед живих, оскільки його частина материзни в селі Баїв належала братові й сестрам22. Судячи з долі спадщини, він не залишив нащадків.
20 AGAD w Warszawie, perg. 7754—7755.
21 ЦДІА України у Києві, ф. 25, on. 1, кн. З, арк. 94—94 зв.
22 Т ам само.— Арк. 172 зв.— 173.
Юхно Богданович 
так само названий 2 грудня 1560 р. у зв’язку з уго­дами сестер про відчуження материзни23 і 23 квітня наступного року фігу­рує разом із братом у щойно згаданій скарзі священика Кузьмодем’янської церкви про розбій24. 18 вересня 1561 р. Юхно продав свою четвертину материної спадщини в селі Баїв і двір у місті Луцьку троцькому воєводі Миколаю Радзивіллу25 (унаслідок смерті Івана йому припала вже не п’ята, а четверта частина материзни), а 28 січня 1562 р. скаржився в Луцьку на шляхтича Семена Зброховича-Воютинського: звинувачував останнього у тому, що приїхав після смерті брата у Каїв? повідбивай у дворі покійного замки та позабирав гроші, речі й документи на Лідихів і Баїв26. Восени 
1567 р. Юхна Лідихівського не було вже серед живих, бо вершника виря­дила на земську службу вдова. За реєстром 1570 р., за частину Яхна (!) Богдановича в селі Лідихів, що нараховувала всього лиш два дими й п’ять городників, платив податок якийсь Іван Другий Лідихівський28.
За даними А. Бонецького, дружина Юхна Богдановича походила з луць­ких повітників Смиківських і в шлюбі з нею народилася дочка Федора .
23 AGAD w Warszawie, perg. 7754—7755.
24 ЦДІА України у Києві, ф. 25, on. 1, кн. З, арк. 94—94 яв.
25 Там само.— Арк. 195 зв.
26 Там само.— Кн. 4, арк. 27 зв.—28.
27 Русская историческая библиотека.— Петроград, 1915.— T. XXXIII: Литовская Мет­рика.— Отдел первьій. Часть третья: Книги публичньїх дел. Переписи войска Литовского.—Стлб. 1245.
28 Źródła dziejowe.— Warszawa, 1889.— T. XIX: Polska XVI wieku pod względem geo.graficzno-statystycznym.— T. VIII: Ziemie ruskie. Wołyń i Podole / Opisane przez A. Jabło.n o w s k i e g o . — S. 26.
29 Herbarz Polski...— T. XIV.— S. 54.



VІ генерація

Федора Юхнівна 
1578 р. була вже замужем за шляхїичем. Василем Григоровичем Орловським . Останній відомий також з прізвиськом Не­питущий31 і походив, здається, з луцьких повітників, що володіли селом Охматків32. 1597 р. пані Горловська зажадала від родичів, щоб виділили їй третину в половиці йа£тку Лідихів33. Частка, на яку вона претендува­
ла, переконливо свідчить, що інших спадкоємців її батька й діда на цей 
час вже гіе було. У листопаді 1609 р. родичі згодилися, нарешті, переді­
лити село, а суд зобов’язав сторони стати через чотири тижні перед 
приятелями й завершити справу , та невідомо чи дійшло до виконання 
вироку. Остання згадка про Федору Юхнівну датується 1612 р.35 Її чоло­
віка 10 листопада 1615 р. Гордіян Лідихівський призначав ще одним з опі­
кунів своїх дітей36.
30 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 54.
31 Т ам само.— 1904.— Т. VII.— S. 340.
32 1545 р. зем’янин Грицько Непитущий відповідав з маєтку Охматків за городню у Ве­
ликому земському містку в Луцьку (Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 149).
ЦДІА України у Києві, ф. 22 (Кременецький земський суд), on. 1, кн. 10, арк. 63—
63 зв.; кн. 17, арк. 268 зв.—269.
34 Т ам само.— Кн. 17, арк. 331—332 зв.
35 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 54.
36 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 24, арк. 451—451 зв.

3. Лідихівська гілка Яцька / Івана Лідихівського

З дітей Яцька / Івана відомі названі вище сини Гаврило й Михно.
Гаврило / Гасьісо / Лоско Іванович уперше згаданий — як Лоско 
Лосятинський — у переписі Литовського війська 1528 р., за яким мав ви­
ставляти на земську службу одного коня40. У згаданих вище підтвер­
дженні монарха 1533 р. на половину маєтку Лосятин41, судовому листі 
біскупа Януша 1534 р. , а також у ревізійному описі Кременецького зам­
ку 1545 р. він фігурує як Гаврило Лосятинський, у листі короля Сиґіз-


40 Перапіс войска Вялікага княства Літо^скага...— С. 149.
41 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 5, оп. З, спр. 2103.
42 Т ам само.— Ф. 91, спр. 140.1, арк. 48— 48 зв.; спр. 410.1.4, арк. 47.
43 Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 196.

мунда 1547 р. про врегулювання меж із сусідніми маєтками Корони тт як 
:Гаврило^Лідихівський , у судовому листі 1549 р. про розмежування села 
іДІдихів4- та акті ревізії 1552 p., що містить останню прижиттєву згад­
ку про нього46,-т- як Гасько Лідихівський.
Дружину Гаврила Івановича звали Немихна47. З дітей відомі сиюі 
Богдан, Масько, Іван і Яцько, але прізвище, похідне від наз^и первісного 
родового гнізда, успадкував, здається, тільки останній із них, тому інших 
залишимо п<?за увагою.
Яцько Гаврилозич у ; дільчому листі синів Дениска ЛІДИХІВСЬКОГО, 
складеному 24 квітня 1552 p.* згаданий як Лосятинський48, та оскільки 
одна з дочок називала себе по батькові Яцьківною Лідіисівського**, то 
молена гадати, що він користувався також і топоантроцонімом, похідним 
від первісного родового гнізда. Маєток цього з нащадків Нестора стцно- 
вили частини сіл Лідихів і Лосятин. З дітей Яцька Гавриловича відомі 
дочки Ганна й Орина,
Ганна Яцьківна за життя фігурує тільки в справі за переділ села Ді- 
дихів, датованій б жовтня 1570 p., де значиться як дружина Григорія Мо­
товила50. Успадковану після батька частину села Лосятин вона продала 
двоюрідному братові Семену Богдановичу Досятинському51, а частину в 
селі Лідихів залишила синові Яцьку, що мав ще ім’я Ян .
Орина Яцьківна 10 грудня 1574 р. склала лист про обмін своєї отчи- 
ни в селі Лідихів, яку відказувала пану Макару Лідихівському, на поло­
вину розташованого під Кременцем маєтку Сапановець Малий: у листі 
вона фігурує як дружина шляхтича Семена Садівського53. Під час опові­
ді 21 листопада 1596 р. в земському суді про втрату паперів на виміня­
ний маєток пані Садівська була вже вдовою . Лосятинську частину отчи- 
ни Орина Яцьківна продала згаданому вище Семенові Лосятинському6* 
Михайло / Михно Іванович у переважній більшості історичних дже­
рел значиться як Лосятинський, у судовому листі 1549 р. про розмежу­
вання села Лідихів — як Лідихівський56, а в ревізійному описі Креме­
нецького замку 1552 p., що містить останню прижиттєву згадку про ньо­
го, фігурує під обома прізвищами57.
Михно Лосятинський був одним із фігурантів справи, розглянутої
19 квітня 1517 р. князем Костянтином Острозьким у присутності „княжат 
й панят Вольїнскоє зш ли“ за позовом господарських зем’ян „Вольїнского
4? Barącz S. Pamiętnik...— S. 189— 190.
45 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 49, арк. 85.
46 Архив ЮЗЇ5.— 4. 7.— Т. 2.— С’ 23 („городня лосятинская а лидухов'ьская земян’ь
Михна, а Богдана, а Гаска, а Винка, а Гневоша Лидухов,ьских,ь“).
47 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 228ЛЛЗ, арк. 44.
48 Т ам само.— Спр, 191.ІУ.4, арк. 33 зв.
49 Т ам само.— Спр. 228.V.3, арк. 96 зв.—98 зв..
50 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. З, арк. 36—37.
51 Там само.— Кн. 17, арк. 31 зв.
52 Наприкінці 1598 р. Яцько Мотовило продав материну спадщину за 200 кіп грошів
Костянтину Жашківському (Там само.—: Кн. 12, арк. 299 зв.—302 зв.).
53 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 228.V.3, арк. 96 зв.—98, зів.
54 Т ам само:— Арк. 95—95 зв.
55 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 17, арк. 31 зв.
56 Т ам само.— Кн. 49, арк. 85.
57 Архив ЮЗР.— 4 . 7 — Т. 2.— С.. 23—24.

повіту" Зенка й Микити Андрушковичів Русановичів, які оскаржували 
його та Микиту Виґурича і Яцька Яковицькоґо у відмові повернути їм 
отчину — маєток Чаруків і селище Ходорково. Під час розгляду скарги 
з’ясувалося, що тесть відповідачів Роман Ботенчич отримав указані маєт­
ки від діда позивачів Русана Чаруківського в рахунок віна за його дочкою 
на 50 кіп широких грошів, а також сплатив борги їхнього батька Андруш- 
ка і мав відповідні папери. Оскільки „Андрюшко неслушне все имінє за- 
писал, детеи с в о и х т ї отдаляючи, чого ж и в панстве господаря нашого, вь 
править хрестьянских ніт, а листов потверженьїх господарьских в себе на 
тоє имЬньє Чаруково и на селищо Ходорково не ймели“, суд вирішив, щоб 
позивачі віддали за тітчине віно й батькові борги 86 кіп грошів литовсь­
кої лічби готівкою, а решту 15 кіп кіньми та взяли спірні володіння у свої 
руки58.
6 вересня 1533 р. Михно Іванович разом з братом отримав підтвер­
дження на придбану батьком половину маєтку Лосятин , а 10 березня 
наступного року з братовим сином Богданом виграв у Вільні справу з 
вишневецьким попом Войною та його братом Олехном Красниковичами, 
синами материної сестри, які вимагали поділу спадщини діда60.
За переписом Литовського війська 1528 р. Михно Лосятинський пови­
нен був виставляти одного коня61. За описом Кременецького замку 1545 р., 
крім частин у селах Лосятин і Лідихів, йому належало також село Баш- 
ківці62 по сусідству з Кременцем, що могло становити спадщину тестя, 
оскільки ні брат, ні його нащадки не мали до цього маєтку відношення.
З дітей Михна Івановича відомі сини Вінко, Федір, Іван, Левко й Ва­
силь та дочка Ганна. Прізвищем, похідним від назви села Лідихів, корис­
тувалися, здається, тільки Вінко й Федір Михновичі.
Ганна Михнігна 1566 р. була заміжня за шляхтичем Калспиісом Ва­
сильовичем Батківським63, спочатку луцьким, а після адміністративно-те­
риторіальної реформи 1560-х років кременецьким повітником.
Вінко Михнович у ревізійному описі Кременецького замку 1552 р. 
фігурує як Лідихівський , та оскільки 2 червня 1552 р. обміняв свою час­
тину маєтку Лідихів братові Федору на частину в селі Лосятин65, то далі 
пишеться вже Лосятинським. Останній раз він згаданий 15 січня 1573 р. 
як свідок складеного в селі Лідихів акта . Дружина Вінка Михновича під 
час запису 28 травня 1578 р. вказаного вище листа про обмін братів части­
нами в земську книгу була ще серед живих, але як її звали — невідомо.
Федір Михнович згаданий 28 липня 1543 р. у зв’язку з поїздкою в 
супроводі дворян монарха та вижів Луцького й Кременецького замків до
58 Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie.— Lwów, 1890.— T. III: 1432—1534 /
Wydane przez B. Gorczaka.— S. 152— 153. Оригінал листа: AGAD w Warszawie, perg. 8409.
59 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 5, on. З, спр. 2103.
80 Т ам само.— Ф. 91, спр. 140.1, арк. 48— 48 зв.; спр. 410.1.4, арк. 47.
61 Перапіс войска Вялікага княства Літоускага...— С. 149.
62 Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 196. У рукописі помилково „з Баковвц"; видавець
виправив у примітці на „з Биковщ“, а насправді мало бути „з Башковбц“.
63 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. З, арк. 29.
г 64 Архив ЮЗР.— Ч. 7.— T. 2.— С. 23.
65 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 6, арк. 9 зв.— 10. Те саме див.: ЛННБ України,
від. рукописів, ф. 91, спр. 215.У.З, арк. 5—5 зв.
6 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 215.У.З, арк. 90.

князя Василя Острозького в справі зем’ян Грибів-Гтрим’яцьких67,
18 жовтня 1548 р. засвідчував у селі Серетець одну з угод®8, 23 березня 
1550 р. судився перед старостою^ кременецькими повітниками Андрузь- 
кими , причому в усіх цих випадках"фігурує як Лосятинський. Проміняв­
ши 2 червня 1552 р. свою частину отчйни в селі Лосятин братові Вінку на 
частику в селі Лідихів70, він повертається до старого родового прізвища. 
Як Федір Лідихівський 16 лютого 1569 р. засвідчив поділ синів двоюрід­
ного брата Богдана Лосятинськогб71, Ї570 р. сплатив податок зі своєї час­
тини села Лідихів, що нараховувала три дими й чотири городники72, 
6 жовтня того ж року судився з родичами за переділ родового гнізда73, на 
початку 1573 р. видав заміж дочку Зофію74, а 24 вересня 1578 р. знову 
засвідчив один з актів75. Останню згадку про нього містить реляція воз-* 
ного про доставку позову, датована 13 листопада 1597 р.76 Успадковану 
після батьків частину села Башківці Федір Михнович продав братові Лев­
ку77. З дітей його відомі дочки Зофія, Гелена й Ганна та сини Богдан- і 
Семен.
Зофія Федорівна 15 січня 1573 р. отримала в селі Лідихів від Федо­
ра Ісернського, за якого вийшла заміж, лист на 100 кіп грошів віна з при^ 
вінком із забезпеченням на половині його маєтку в селі Лосятин78. Інших 
згадок про неї не виявлено. Судячи з того, що 22 липня 1595 р. пан Ісерн- 
ський вніс лист дружині в земську книгу , вона мала бути серед живих.
Гелена Федорівна відома тільки зі судової справи її сина Юрія 
Івановича Лідихівського 1633 р. зі Стефаном Богдановичем та Самуелем 
Семеновичем Лідихівськими (онуками Федора Михновича): позивач до­
магався від них сплати материного посагу або виділення третини в чет­
вертій частині спадщини її батька в селі Лідихів80. З цієї вимоги випли­
ває, що його мати була дочкою Федора Михновича і мала двох сестер, з 
ними і слід було ділити четверту частину отчини, належну за Статутом 
дочкам.
Ганна Федорівна 25 лютого 1602 р. судилася разом зі своїм чолові­
ком Ярошем Гулялницьким зі своїми братами Богданом і Семенам Ліди­
хівськими за якийсь борг у розмірі 20 кіп грошів81, а в лютому 1607 р. по-
67 ЦДІА України у Києві, ф. 21 (Кременецький ґродський суд), on. 1, кн. 1, арк. 35;
ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.V.3, арк. 1 зв.
68 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 8, арк. 196.
69 Т ам само.— Ф. 21, on. 1, кн. 2, арк. 5 зв.—6.
70 Т ам само.— Ф. 22, on. 1, кн. 6, арк. 9 зв.— 10; ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91,
спр. 215.У.З, арк. 5.
71 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 215.V.3, арк. 18— 18 зв.
72 Źródła dziejowe.— Т. XIX.— S. 27.
73 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. З, арк. 36—37.
74 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 215.У.З, арк. 89—90.
75 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 6, арк: 55 зв.
76 Там само.— Кн. 10, арк. 63—63 зв.
77 Т ам само.— Кн. 4, арк. 44— 47 зв. (згадка в тестаменті Левка Лосятинського, дато­
ваному 24 серпня 1571 р.).
7 Там само.— Кн. 9, арк. 379—380. Те саме див.: ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91,
спр. 215.У.З, арк.. 89.
79 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 9, арк. 379—380.
80 Там само.— Кн. 40, арк. 340—341.
81 Т ам само.— Кн. 13, арк. 142 зв.— 144.
зйвала вдову й нащадків першого з них82. Чоловік її походив із дрібної 
шляхти Луцького повіту.
Богдан Федорович тотожний 1) Богданові Лосятинському, який
9 червня 1579 р. виступав як урядник удови князя Олександра Вишне- 
вецького в селі Снігурівка83, 17 лютого наступного року квитував у селі 
Залужжя кременецьких повітників Григорія і Юрія Михайловичів Кор- 
ницьких за сплату ними своїй сестрі Катерині, з якою вступив у шлюб, 
посагу й виправи , а в листопаді 1592 р. разом з родиною жінки вів бо­
ротьбу за спадщину її баби Богдани Кунівської85, та 2) Богданові Лідихів- 
ському, який 25 лютого 1602 р. судився разом з братом Семеном з Яро- 
шем Гулялницьким і його дружиною Ганною з Лідихівських за якісь
20 кіп грошів боргу86.
У лютому 1607 р. Богдана Федоровича не було вже серед живих, 
оскільки Гулялницькі позивали пані Богданову Лідихівську Катерину з 
Корницьких87. Судячи з того, що возний доставив позови в селі Лідихів 
до воріт їхнього підданого Куцика Якимченяти88, вони проживали десь за 
межами родового гнізда. У шлюбі з Катериною Богдан Лосятинський / Лі- 
дихівський мав четверо дітей — Стефана, Федора й дві Анни.
Стефан Богданович уперше згаданий 12 жовтня 1609 р. у зв’язку з 
доставкою возним позовів про переділ села Лідихів, адресованих матері, 
йому та братові89, а востаннє фігурує в справі, яку мав 24 листопада
1633 р. разом з двоюрідним братом Самуелем Семеновичем з родичем 
обох Юрієм Лідихівським (той домагався в них посагу своєї матері)90. Про 
дружину цього з панів Лідихівських даних немає; нащадків він, скоріше 
за все, не залишив.
Федір Богданович у перший раз поіменований так само 12 жовтня 
1609 р,— у зв’язку з указаними вище позовами91 Зі судової справи, яка 
розглядалася 12 листопада того ж року, відомо, що він перебував ще під 
опікою брата Стефана92. Далі про молодшого з синів Богдана Федоровича 
в актових джерелах згадок немає. Нащадків у нього, мабуть, не було.
Анна Богданівна старша, дружина якогось Яна Івоні, та однойменна 
з нею сестра на початку серпня 1644 р. уклали угоду. Згідно з нею, не 
маючи змоги викупити частину в селах Загірці, Юськівці, Татаринівці, 
Якймівці й Красна Лука, яку вони успадкували після своєї матері Кате­
рини з Корницьких Богданової Лідихівської, сестри відступили свої права 
на ці володіння кременецькому ґродському судді Юзефу Фрикачу Фри- 
ку93. У 1648 р. Ян Івоня тримав у маєтку Лідихів 14 димів, а в 1650 р. в
82 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 14, арк. 964 зв.—965.
83 Т ам само.— Кн. 7, арк. 90.
84 Т ам само.— Кн. 38, арк. 94 зв —96.
85 Т ам само.— Кн. 8, арк. 206—211 зв.
86 Т ам само.— Кн. 13, арк. 142 зв.—144.
87 Т ам само.— Кн. 14, арк. 964 зв.—965.
88 Т ам само.— Арк. 268 зв.
89 Т ам само.— Кн. 17, арк. 268—269.
90 Т ам само.— Кн. 40, арк. 340—341.
91 Т ам само.— Кн. 17, арк. 268—269.
92 Т ам само.— Арк. 331—332 зв.
93 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ4, арк. 48г—49 (витяг, дата листа
втрачена; у ґродську книгу внесено 6 серпня 1644 р.).

частині села, що перебувала в його руках, не було вже жодного піддано- 
гом.
Анна Богданівна молодша, заміжня за якимсь Теодором Сеножець- 
ким, на початку серпня 1644 р. брала участь у згаданій вище угоді яро 
продаж Юзефу Фрикачу Фрику прав на свою материзну в селах Загірці, 
Юськівці, Татаринівці, Якимівці й Красна Лука95.
Семен Федорович, який, на відміну від брата, постійно користувався 
прізвищем Лідихівський, 6 травня 1584 р. виступав у ролі почаївськош 
урядника Ганни Гостської96. 13 листопада 1594 р. фігурував як орленсь- 
кий намісник тої самої пані97, а 4 жовтня 1595 р. засвідчував у містечку 
Орлє один з актів98. Наприкінці життя СбМен Федорович проживай у селі 
Лідихів, бо саме тут 1609 р. возний увіткнув позов у сінні двері99.
Протягом 1591—1592 рр. спільно з дружиною Раїною Маськівіюю, що 
походила з луцьких повітників Шпаківських, Семен Федорович скуііив у 
своїх двоюрідних братів Андрія, Семена й Філона Вінковичів ЛосятййСь- 
ких їхні частини Села Лосятин по 200 кіп грошів кожна100, 22 липня 
1596 р. за 40 кіп грошів набув у Петра Некрашовича Бережецького дві 
волоки поля в селі Нижні Бережці101, пізніше придбав у Богдана ‘Васи­
льовича Лосятинського дворище в селі Лосятин . 11 червня 1595 р. він 
склав у містечку Орлє два листи: за одним з них на частинах села ЛосЯ- 
тин, куплених у Семена й Андрія Вінковичів, записав дружині 200 кіп 
грошів, а частину, придбану у Філона Вінковича, залишив нащаідкам віль­
ною103, за іншим — на випадок своєї смерті забезпечив дружині на всіх 
трьох частинах проживання до кінця життя „на вдовиному стільці“ш .
21 серпня 1621 р. Семен Федорович загинув. Діти звинуватили в його 
смерті шляхтича Миколая Ісернського, сусіда по маєтку Лосятин, а Той 
позвав їх улітку 1622 р. як наклепників до суду105.
У шлюбі з Раїною зі Шпаківських Семен Федорович мав синів Самуе- 
ля й Григорія.
Самуель Семенович 7 жовтня 1616 р. був свідком однієї з угод106, 
восени 1632 р. брав участь в елекційному сеймі1 . На початку 1636 р. 
судився ще з Андрієм Розволичем-Телецьким і його дружиною за пору­
шення умов орендй маєтку, а наприкінці липня 1637 р. спір вели вже вдо^ 
ва й діти108. Дружиною Самуеля Семеновича була Кристина Жуховсь-
94 Архив ЮЗР.— Ч. 7.— Т. 2.— С. 443.
95 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ.4, арк. 48—49.
96 ЦД1А України у Києві, ф. 21, оп. 1, кн. 23, арк. 134.
97 Т ам само.— Ф. 22, оп. 1, кн. 9, арк. 81—81 зв.
98 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 192.У.1, арк. 92 (копія кінця XIX ст.).
99 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 17, арк. 268 зв.
100 Т ам само.— Кн. 8, арк. 125— 127 зв. (лист Андрія, 1 липня 1591 р.),~127 зв;— 130 зв.
(лист Семена, 2 грудня 1591 р.), 270 зв.—272 зв. (лист Філона, 9 жовтня 1592 р.).
101 Т ам само.— Кн. 9, арк. 563 зв.—565:
102 На початку 1607 р. покупець скаржився на продавця, що не зізнав свій лист (Там
само.— Кн. 14, арк. 656—657).
103 Т ам само.— Кн. 9, арк. 171— 171 зв.
104 Т ам само.— Арк. 171 зв.— 172 зв.
195 Там само.— Кн. 32, арк. 198 зв.—199 зв.
106 Т ам само.— Кн. 24, арк. 454 зв.
107 Архив ЮЗР.— 1861.— Ч. 2.— Т. 1.— С. 220.
108 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 43, арк. 85—87 зв

ка ■ , у шлюбі з нею мав синів Єреміяша й Петра та дочок Гелену і Зу- 
занну.
іЄреміяш / Єронім / Геронім / Єремій Самуельович уперше згада­
ний у зв’язку зі справою з Розволичами-Телецькими, датованою 24 липня 
1637 р.110 Восени 1645 р. разом з братом і сестрами він брав участь у спра­
ві про переділ села Лосятин111, а наприкінці 1647 р. судився з Юрієм 
Лідихівським, який вимагав від нього та від його брата повернути якісь 
документи на село Лідихів, позичені ще їхнім дідом . У 1648 р. Геронім 
Лідихівський мав у селі Лосятин 25 димів, а в 1650 р.— уже тільки 
6 димів113. 25 лютого 1650 р. Єремій Лідихівський чинив присягу про кіль­
кість димів у селах Біла Криниця, Антонівці, Єловиця, Стіжок, Тилявка 
й Угорське , що становили спадщину князя Януша Вишневецького й 
підпорядковувалися йому, очевидно, як урядникові.
Петро Самуельович 24 серпня 1637 р. брав участь у справі з Розво- 
личами-Телецькими115, восени 1645 р. судився разом з братом і сестрами 
про переділ села Лосятин116, а 28 листопада 1647 р. відповідав разом з бра­
том на претензії Юрія Лідихівського стосовно паперів на маєток Лідихів
Гелена Самуелівна 24 серпня 1637 р. згадана поряд з матір’ю і бра­
тами в справі з Розволичами-Телецькими118. Восени 1645 р., будучи вже 
замужем за якимсь Марцином Коцельським, разом з братами й молод­
шою сестрою брала участь у справі про переділ села Лосятин119.
Зузанна Самуелівна восени 1645 р. фігурує разом з родичами в спра­
ві про переділ села Лосятин, на час якої ще була незаміжньою120.
Григорій Семенович 27 лютого 1627 р., імовірно під час одруження, 
записав дружині Зузанні Дмитрівні з Коритенських, за якою отримав по­
саг і виправу на 1 000 золотих, на половині своєї частини села Лосятин 
подвійну суму віна й привінку . У листопаді 1633 р. Григорія Семенови­
ча вже не було серед живих, оскільки братія Почаївського монастиря на 
чолі з ігуменом Іоанном Желізо позивала його брата Самуеля Семенови­
ча, що тримав маєток Григорія, вимагаючи віддачі 300 золотих, записа­
них ним на монастир та церкви в селах Лідихів і Лосятин122. Дружина 
Григорія Семеновича після його смерті вийшла заміж за Стефана Лося- 
тинського, а потім за Андрія Доманського, разом з яким у лютому 1636 р. 
судилася з братом першого чоловіка стосовно вибиття з частини села Ло­
сятин, заставленої їй у 13 тисячах золотих123.
109 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 43, арк. 85—87 зв.
110 Там само.
111 Т ам само.— Кн. 47, арк. 39 зв.—40, 266 зв.—268 зв.
112 Т ам само.— Кн. 49, арк. 257 зв.— 258 зв.
113 Архив ЮЗР.— Ч. 7.— Т. 2.— С. 443.
114 Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Інститут рукопису, ф. 83
(Архів І. М. Каманіна), спр. 53, арк. 9 зв.
115 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 43, арк. 85—87 зв.
116 Т ам само.— Кн. 47, арк. 39 зв.—40, 266 зв.—268 зв.
117 Т ам само.— Кн. 49, арк. 257 зв.—258 зв.
118 Т ам само.— Кн. 43, арк. 85—87 зв.
119 Т а м само.— Кн. 47, арк. 39 зв.—40, 266 зв.—268 зв.
120 Т ам само.
121 Т ам само.— Кн. 36, арк. 10— 11.
122 Т ам само.— Кн. 40, арк. 9 зв.—10, 295 зв.—295-а зв.
123 Т ам само.— Кн. 43, арк. 236 зв.—238 зв.

4. Гілка Дениска Лідихівського
Дениско N згадується в листі кінця XV чи. початку XVI ст. прр за­
ставу села Плящева 4 та в переписі Литовського війська 1528 р., за яким 
виставляв одного коня125. Володіння цього з онуків Нестора мали стано­
вити третю частину половини родового гнізда. Дід час прділу їх синами, 
здійсненого 24 квітня 1552 р., тут сиділо 14 сімей підданих1 .
З дітей відомі; сини Тищко, Петро, Яцько, Юхно, Цавло й Левко.
Тишко Денискович згаданий у листі кременецького старости про по­
діл зем’янами Дедеркалами ґрунтів, датованому 6 вересня 1540 р.: тутовій 
фігурує як один з дільчих . Під час судової справи 1549 р. за переділ 
села Лідихів цього із синів Дениска вже не було серед живих128.
Петро Денискович згаданий V переліку шляхти, яка з ’явилася, вліт­
ку 1545 р. в Кременець на ревізію . Під час згаданої вище справи 1549 р. 
про переділ родового гнізда його вже не було, очевидно, серед живих13 .
Яцько Денискович 28 липня 1543 р. супроводжував дворян великого 
князя і вижів Луцького й Кременецького замків у поїздці др князя Васи­
ля Острозького в справі зем’ян Грибів-Грим’яцьких131. За ревізійним опи­
сом 1545 р., він виконував разом з родичами городову повинність на ко­
ристь Кременецького замку132. На частині, отриманій ним під. час поділу 
24 квітня 1552 р. батькової спадщини, сиділи три сім’ї підданих133. Трети­
ну маєтку 17 серпня 1564 р. він продав за 80 кіп грошів Ярофію Гостсь- 
кому на вічність , а решту заставив135.
Дітей у Яцька Денисковича, імовірно, не було, оскільки на його спад­
щину претендували потім родичі. У 1585 р. вони навіть позивали вдову 
Ярофія Гостського стосовно частини села Лідихів, узятої її чоловіком у 
заставу136, але безрезультатно. Восени 1598 р. частина, про яку йшлося, 
перебувала вже у володінні Макара Лідихівського, і тоді Яцьків племін­
ник Григорій Левкович спробував відсудити її. Він посилався на те, що 
дядькова дочка Уляна, заміжня за Миколаєм Томковичом Єсмонтом, вли­
ла на нього своє право, але позваний відповів, що Уляна не була дочкою 
Яцька Денисковича й не належала до шляхетського стану, тому не могла 
нічого вливати. На доказ своєї правоти Макар Лідихівський постазив у
124 B a r ą c z S. Pamiętnik...— S. 5.
125 Перапіс войска Вялікага княства Літо^скага...— С. 149 (помилково: Денисть Каледо-
ховскии).
126 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ.4, арк. 33— 34 зв. (витяг 1797 р. із
кременецької земської книги на староукраїнській мові латинськими літерами). Датовано 10-
м індиктом, якому в даному випадку відповідає 1552 р.
127 Там само.— Спр. 215. УЗ, арк. 1—2.
128 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 47, арк. 85 зв.
129 Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 194.
130 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 47, арк. 85 зв.
131 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.V.3, арк. 1.
132 Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 196, 200.
133 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ4, арк. 33—34 зв.
134 24 грудня 1564 р. Ярофій Гостський записав дружині деякі маєтки, і серед них час­
тину „в Лидухови, .которуюмт» купил в пана Яцка Лидуховского за осмдесят коп литовских
грошей" (ЦДІА України у Києві, ф. 25, on. 1, кн. 7, арк. 267 зв.). Дату продажу взято зі згад­
ки про заставу решти маєтку (див. нижче).
135 Там само.— Ф. 22, on. 1, кн. 11, арк. 88 зв.—89 зв. (згадка про заставу).
136 Там само.— Арк. 89 зв. (згадка про позов, датований 3 травня 1585 р.)

суді кілька родичів, у тому числі й брата позивача Івана, і вони одностай­
но підтвердили достовірність слів відповідача137.
Юхно Денискович згаданий у джерелах у зв’язку з поділом панами 
ЛіДйхівськими родового гнізда, здійсненим 1549 р.138 24 квітня 1552 р. в 
результаті поділу з братами батькової спадщини він отримав шестеро 
підданих139. Помер, здається, в 1580 р.: цим часом одна з дочок датувала 
пізніше захоплення племінниками спадщини її батька140. Зі судової спра­
ви 1598 р. між нащадками Юхна Денисковича за його спадок відомо, що 
він залишив сина Богуша і п’ять дочок, всі діти вступили в шлюб за жит­
тя батька141. Одну з дочок звали Василиса, а імена інших чотирьох неві­
домі.
Василиса Юхнівна, дружина шляхтича Костянтина Жашківського,
14 листопада 1592 р. уклала зі синами брата угоду про вирішення ініці­
йованих нею спорів приятельським шляхом142, а ЗО серпня 1595 р. пози­
вала тих самих племінників та їхню матір за четверту частину батькової 
спадщини143. На святомихайлівських роках 1596 р. затіяна нею справа за­
вершилася апеляцією відповідачів до Трибуналу . З часом пані Жашків­
ська домоглася частини отчини: восени 1598 р. братові сини звинувачува­
ли її в тому, що вона забрала чимало рухомих речей їхнього діда, та ви­
магали, щоб вона узяла гроші й повернула частину маєтку . Натомість 
діти сестер збиралися судитися з Василисою Юхнівною, щоб та поділи­
лася з ними четвертиною дідової спадщини, належної також і їхнім ма­
терям146. 6 грудня 1598 р. Костянтин Жашківський придбав у Яцька або 
Яна Григоровича Мотовила за 200 кіп грошів спадщину його матері в се­
лі Лідихів , а 13 липня 1600 р. перепродав її за 100 кіп грошів Макару 
Лідихівському148.
N Юхнівна вийшла заміж за якогось Гінштовського. Восени 1598 р., 
вже після її смерті, сини Григорій, Юхно й Іван збиралися судитися, як 
зазначено вище, з Жашківськими за виділення їм материної частки в 
спадщині діда149.
N Юхнівна в шлюбі з якимсь Сиреватчинським мала синів Павла й 
Григорія, які фігурують серед позивачів у згаданій вище справі 1598 р.150
N Юхнівна стала дружиною якогось Мшенецького, їх сини Іван і 
Григорій значаться в тій самій справі151.
137 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 11, арк. 88 зв.—89 зв.
138 Т ам само.— Ф. 247, оп. 1, спр. 13, арк. 1.
139 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ.4, арк. 33—34 зв.
140 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, ке. 9, арк. 183— 183 зв. (датовано ЗО серпня
1595 р.).
Т ам само.— Арк. 182 зв.— 184 зв.
142 Т ам само.— Кн. 8, арк. 183— 183 зв.
143 Т ам само.— Кн. 9, арк, 183— 183 зв.
144 Т ам само.— Арк. 182 зв.— 184 зв.
145 Т ам само.— Кн. 11, арк. 26 зв.
146 Т ам само.— Арк. 27. До розгляду справ не дійшло, оскільки син Жашківських
пред’явив „отвороньїй лист“, згідно з яким його батьки мали в Києві важливішу справу.
147 Т ам само.— Кн. 12, арк. 299 зв.—302 зв.
148 Т ам само.— Арк. 303 зв.—305.
149 Т а м само.— Кн. 11, арк. 27.
150 Т а м само.
151 Т ам само.

N Юхніьна в шлюбі з якимсь Курниковським мала дочку Домну, яка
1598 р., будучи вже замужем за Щасним Поводовським, теж домагалася 
від материної сестри частки в спадщині діда152.
Богуш Юхнович помер, як оповідали потім його сини, ще за життя 
батька . З ЙоЗову однієї з дочок, датованого 3 січня 1593 р., відомо, що 
його дружийу звали Маруша і в шлюбі з нею народились сини Данило, 
Василь, Ян і Лукаш154. Крім них Богуш залишив дочок Любку й Марушу, 
мабуть, від-Шлюбу з іншою жінкою.
Любка Богушівна згадана 3 січня 1593 р. у зв’язку з доставкою воз­
ним позовів, за якими домагалася належного їй віна з четвертої частини 
отчини від братів і батькової вдови Маруші. Заміж вийшла за якогось 
Мартина Янковського155.
Маруша Богушівна поіменована в реляції возного про доставку 
13 жовтня 1597 р. у Лідихів двох позовів до Яна Богушовича Лідихівсь- 
кого: одного — за скаргою Маруші (названа тут як Несторова Бодачівсь- 
ка) щодо якихось маєтностей і речей, іншого — за скаргою князя Стані­
слава Радзивілла щодо грабежу худоби, належної радивилівській міщан­
ці Несторовій Бодачівській156. Чоловіка Маруші Богушівни тоді вже не 
було, очевидно, серед живих.
Лукаш Богушович уперше згаданий 14 листопада 1592 р. в контекс­
ті угоди з батьковою сестрою Василисою про вирішення спорів приятель­
ським шляхом157. Ще 15 січня 1596 р. Лукаш Богушович в селі Заболотці 
позичив шляхтичу Петрові Вовківському шість кіп грошів, а 23 травня 
того ж року його Ьже не було серед живих, а боржника позивав брат по­
кійного Василь158. Через передчасну смерть Лукаш Богушович не встиг, 
мабуть, уступити в шлюб і не залишив нащадків.
Першу згадку про Василя Богушовича містить та ж угода від 14 лис­
топада 1592 р. з тіткою Василисою159, а останню — реляція возного про 
доставку позовів щодо чергового переділу родового гнізда, датована 
13 листопада 1609 р. Судячи з місця покладання позову, він жив у двірці 
в селі Лідихів разом з братами Данилом і Яном160. Свою частину родового 
гнізда, що складалася з двох дворищ і трьох осілих на них сімей підда­
них, 4 серпня 1595 р. Василь Богушович продав за 120 кіп грошів братові 
Яну161. Дружини й дітей у нього, мабуть, не було.
Данило Богушович перший раз згаданий 13 листопада 1592 р. в ре­
ляції возного про доставку йому позову за скаргою Івана Лудвиського 
стосовно нападу на двір підданого162, а востаннє — в указаній вище ре­
ляції про доставку 13 листопада 1609 р. позовів щодо переділу родового 
гнізда, за якою разом з братами Василем і Яном жив у двірці в селі Лі-
152 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 11, арк. 27.
153 Т ам само.— Кн. 9, арк. 182 зв.—184 зв.
154 Там само.— Кн. 8, арк. 387—387 зв.
155 Там само.
156 Т ам само.— Кн. 10, арк. 62—62 зв.
157 Т ам само.— Кн. 8, арк. 183— 183 зв.
158 Т ам само.— Кн. 9, арк. 612—613 зв.
159 Т ам само.— Кн. 8, арк. 183— 183 зв.
160 Там с а м о — Кн. 17, арк. 268 зв.—269.
161 Т ам само.— Кн. 9, арк. 385 зв.—387.
162 Т ам само.— Кн. 8, арк. 1626— 


дихів163. З його дітей відомі дочки Гальшка, Маруша, Катерина й Наста- 
сія.
Гальшка Данилівна 28 лютого 1630 р. виступала разом зі своїм чоло­
віком Павлом Андрузьким, який походив із кременецьких повітників, у 
справі про переділ родового гнізда164. 21 лютого 1645 р. разом з сестрою 
Марушою уклала угоду з Яном Дроздовським, сином сестри Катерини: 
згідно з нею, під зарукою непорушності в сумі 50 кіп грошів, сестри ви­
ділили йому четвертину спадщини свого батька й зобов’язалися поділити 
частину, належну сестрі Настасії, якщо вона протягом двох років не 
озветься до неї1 . Останню згадку про пані Андрузьку та її чоловіка міс­
тить реляція возного про покладання в їхньому дворі в селі Лідихів чер­
гового позову щодо переділу (реляція датована 16 листопада 1645 р.)16 .
Маруша Данилівна, дружина якогось Івана Созанського, 1630 р. ви­
ступала разом із чоловіком у згаданій вище справі про переділ167, 
21 лютого 1645 р. за згодою чоловіка уклала разом із сестрою Гальшкою 
угоду з племінником168, а 16 листопада того ж року, імовірно будучи вже 
вдовою, отримала у своєму дворі в селі Лідихів позов щодо переділу169.
Катерина Данилівна відома з угоди свого сина Яна Дроздовського 
1645 р. із сестрами матері про спадщину діда170: на час укладання угоди 
її вже, очевидно, не було серед живих.
Настасія Данилівна згадана в указаній вище угоді 1645 р. про поділ 
батькової спадщини, на час укладання якої родина не знала про місце її 
перебування .
Ян / Яцько Богушович. який під другим із наведених тут імен за­
писаний лише кілька разів , уперше згаданий 3 січня 1593 р. у зв’язку 
з позовом сестри Любки щодо виділення їй віна173. Дружина Ганна, яка 
походила з зем’ян Лосятинських, уперше з ’явилася поряд з ним у люто­
му 1607 р.174 15 лютого 1616 р. Ян і Ганна Лідихівські заставили Федору 
і Єві Домашевським у сумі 900 золотих строком на чотири роки свою ча­
стину села Лідихів з панським двором, підданими і ґрунтами175. На цьо­
му згадки про них обриваються. З їх дітей відомий тільки син Олександр.
Олександр Янович через неспроможність сплатити 25 золотих боргу
1 серпня 1620 р. переписав Самуелю Лідихівському таку саму суму, 
заборговану Григорієм Лудвиським його покійному батькові176, 1630 р. 
фігурує в позові про переділ родового гнізда177. У реляції возного про
153 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 17, арк. 268 зв.—269.
164 Т ам само.— Кн. 37, арк. 483 зв.—484.
165 Там само.— Кн. 47, арк. 88 зв.—90 зв.
166 Т ам само.— Арк. 25—26.
167 Т ам само.— Кн. 37, арк. 483 зв.—484.
168 Т ам само.— Кн. 47, арк. 88 зв.—90 зв.
169 Т ам само.— Арк. 25—26.
170 Т ам само.— Арк. 88 зв.—90 зв.
171 Т ам само.
172 Т ам само.— Кн. 8, арк. 169 зв.—170 (1592 р.), 319—319 зв. (1593 р.).
173 Т ам само.— Арк. 387—387 зв.
174 Т ам само.— Кн. 14, арк. 972 зв.—973.
175 Т ам само.— Кн. 23, арк. 206—206 зв.
176 Т ам само.— Кн. 31, арк. 246—248. У записі листа 1 березня 1621 р. в книгу його
помилково датовано 1 серпня 1621 р.
177 Т ам само.— Кн. 37, арк. 483 зв.—484.

покладання 29 вересня 1645 р. в його дворі в селі Лідихів іншого позову 
зг&даці вже його нащадки, але без імен178.
Левко Денискович з’являється в джерелах у зв’язку з судовою спра­
вою 1549 рч про розмежування маєтку Лідихів179 та поділом його того 
самого року18®. Під час поділу з братами 1552 р. спадщини батька йому 
перепали батьківський двір із садом і пасікою, ще один сад, дворище й 
три сім'ї підданих181. Із дітей відомі сини Іван і Григорій.
Іван Левкович 12 січня і 8 червня 1561 р. записаний як служебник 
луцького підстарости Бориса Сови182, а 29 травня 1574 р,— як кременець­
кий земський підписок1 . 16 листопада 1610 р. разом із сином і невісткою 
судився з якимсь Стефаном Дуниновичем, який позивав їх за напад під 
час збирання в лісі Лутовому ягід на пасіку та за побиття пасічника Яна 
Залеського184. На цій справі прижиттєві згадки про Івана Левковича об­
риваються. У шлюбі з дочкою Федора Михновича Лідихівського, яку зва­
ли Гелена (див. вище), мав сина Юрія і невідому на ім’я дочку.
N Іванівна 23 лютого 1593 р. згадана в справі батька про невиконан­
ня угода синами Богуша Юхновича, які мали перепросити його жінку й 
дочку1
Юрій Іванович 10 жовтня 1607 р. отримав від батька половину маєт­
ку в селі Лідихів186, а через місяць, 9 листопада, очевидно під час одру­
ження, на цій частині записав 1 200 золотих дружині Настасії, дочці Ва­
силя Себестіяновича та Ганни з Єло-Букоємських187. Тривалий час * Юрій 
Іванович судився з родичами щодо належного виділення йому частини се­
ла Лідихів. У 1630 р. через хворобу одного з відповідачів започатковану 
ним справу відклали188 Повернувшись до неї наступного року, суд задо­
вольнив позов і відіслав учасників до підкоморія189, та завершити спір чо­
мусь не вдалося. 20 листопада 1645 р. Кременецький земський суд ще раз 
виніс вирок на користь позивача, але відповідачі апелювали до Трибуна­
лу190, і чим завершився спір — невідомо. Восени 1633 р. Юрій Іванович 
мав справу зі своїми двоюрідними братами Стефаном Богдановичем і Са^ 
муелем Семеновичем Лідихівськйми щодо материного посагу191, 
28 листопада 1647 р. судився з Геронімом і Петром Лідихівськими за 
документи на маєтки, позичені свого часу їхнім дідом192, а з Григорієм 
Лудвиським правувався стосовно належного виділення частини села Лі­
дихів, придбаної в його брата Семена193. 4 грудня 1647 р. згаданий у спра­
178 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 47, арк. 25—26.
179 Т ам само.— Кн. 49, арк. 85 зв.—86.
180 Т ам само.— Ф. 247, оп. 1, спр. 13, арк. 1.
181 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ.4, арк. 33—34 зв.
182 ЦДІА України у Києві, ф. 25, оп. 1, кн. З, арк. 42, 124.
183 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 103 (Сапєги), оп. 1, спр. 6358, арк. 53.
184 ЦДІА України у. Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 18, арк. 74 зв.—75 зв.
185 Т ам само.— Кн. 8, арк. 319—319 зв.
186 Т ам само.— Кн. 15, арк. 46—47, 244 зв.—245.
187 Там само.— Арк. 136 зв.— 138, 265 зв.
188 Т ам само.— Кн. 37, арк. 483 зв.—484.
189 Т ам само.— Кн. 38, арк. 444— 445 зв.
190 Там само.— Кн. 47, арк. 247 зв.—250.
191 Там само,— Кн. 40, арк. 340—341.
192 Т ам само.— Кн. 49, арк. 257 зв.—258 зв.
193 Т ам само.— Арк. 258 зв.—259.
ві Анни Свєнтоянської щодо спадщини її батька Олександра Лідихівсько- 
го, яку приймав свого часу за дорученням брата останнього Під опіку194. 
Восени 1632 р. Юрій Лідихівський брав участь в елекційному сеймі1 . З 
дітей його відомий син Самуель.
Самуель Юрійович 1637/1638 навчального року був слухачем Замой- 
ської академії, про що свідчить запис Samuel Georgii Ledochowski distr.
Wołhynensis в альбомі студентів цього навчального закладу196. Інших зга­
док про нього не виявлено.
Григорій Левкович 23 вересня 1567 р. брав участь у переписі литов­
ського війська, на який виставив разом з братом одного коня197, а 
6 жовтня 1570 p., також спільно з братом — у судовій справі про переділ 
села Лідихів198. У 1584, 1590 й 1591 pp. Григорій Левкович виступав в яко­
сті возного199. Деякий час він мусив служити князю Василю-Костянтину 
Острозькому, оскільки в грудні 1593 р. на краю Базалійської волості кня­
зя тримав невеличке село Лідихівка, яке, судячи з назви, сам осадив200.
10 грудня 1595 р. Григорій Левкович за 200 кіп грошів придбав у свого ро­
дича Григорія Федоровича Лудвиського частину села Лідихів, що склада­
лася з панського двору і п’яти сімей підданих1 .
Постійно конфліктуючи з синами двоюрідного брата Богуша Юхнови- 
ча202, молодший з Левковичів став жертвою родинних чвар: 12 квітня
1599 p., коли він виїхав до Любліна на сесію Трибуналу, Ян і Василь Бо- 
гушовичі перепинили його на дорозі з села Лідихів на Броди і „з живого 
умЕрлого учинили"203.
Дружиною Григорія Левковича була зем’янка Овдотя Дедеркало з 
родини дрібних землевласників Кременецького повіту (посаг становив 
100 кіп грошів204). У шлюбі з нею він мав синів Гордія та Івана205, перший 
з яких інколи іменувався Гордіяном, а другий частіше фігурував під ім’ям 
Ян. 23 липня 1600 p., через три місяці після загибелі пана Лідихівського, 
його діти й маєток потрапили під опіку Івана, брата покійного. Досягнув­
ши повноліття, старший син узяв батькову спадщину свого молодшого
194 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 49, арк. 409 зв.— 412.
195 Архив ЮЗР.— 4. 2 — Т. 1.— С. 217.
196 Album studentów Akademii Zamojskiej 1595— 1781 / Oprać. H. Gmiterek.— War.szawa, 1994.— S. 160.
197 Русская историческая библиотека.— T. XXXIII.— Стлб. 1251.
198 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. З, арк. 36—37.
199 Там само.— Ф. 21, on. 1, кн. 23, арк. 139 зв.; ф. 22, on. 1, кн. 8, арк. 17, 20.
200 У лютому 1594 р. Григорій Лідихівський скаржився на гайдуків і підданих Адама
Човганського зі села Турівка за напад на слугу й мірошника, яких він посилав до свого маєт­
ку Лідихівка (Там само.— Ф. 22, on. 1, кн. 15, арк. 46— 47). Указаному поселенню тотож­
не однойменне з ним сучасне село в басейні річки Полква (по сусідству зі селом Турівка).
Поява його тут — на стику володінь панів Човганських і Сенют та Базалійської волості кня­
зя В.-К. Острозького, на спірних землях, за які точилася тривала боротьба,— була можли­
ва, скоріше за все, зусиллями людей останнього, з допомогою яких князь інтенсивно освою­
вав тоді верхів’я Случі й Полкви.
201 Т ам само.— Кн. 9, арк. 17, 388—390 зв.
202 Т ам само.— Арк. 347 зв., 544 зв.—545; ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91,
спр. 222.У.З, арк. 72—72 зв.; спр. 223.V.3, арк. 37—37 зв.
203 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.V.3, арк. 39—39 зв.
204 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 15, арк. 40.
205 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.V.3, арк. 39—39 зв.
брата під свою опіку. Виданий дядькові з цього приводу квит датований 
23 червня 1607 р.20в
Гордій / Гордіян Григорович уперше згаданий 9 червня 1600 р. в по­
зові до родичів, які вбили його батька207. 23 червня 1607 р. він квитував 
свого дядька Івана з опіки над ним і молодшим братом . 10 листопада 
1615 р., збираючись у волоську експедицію, Гордій Григорович уклав у 
селі Лідихів „рукою с в о е ю власною писмом полским“ лист, за яким на ви­
падок смерті записав дружині 200 золотих і половину рухомих речей, а 
дітей і маєток передав під опіку кременецького земського судді Самуеля 
Лідихівського, Василя Горловського та брата Івана209. 7 жовтня 1616 р., 
коли до села дійшла звістка про загибель Гордія Григоровича, його вдова 
уклала з братом покійного чоловіка угоду, за якою могла жити в садибі 
тільки до „римського свята“ Трьох Королів наступного року. Далі вона 
мала залишити собі корову, свиню й одну бджолину сім’ю, а підданих, 
житло й усе решту віддати Янові Григоровичу для сплати чоловікових 
боргів: „...а ижь нЕбож'ьчик'ь паніз ГордЕянт> Л е д о х о в с к и й у подданьїх'ь 
збож^я немало побрал,— сказано далі,— т е д ь і т о е з 6 о ж е за слушньїм'ь 
прЕзг тьіхь же подданьїх показанЕм и доводом пант^ Яніз — половицу с 
части своее, а половицу с части сьіновцов своих — отдати буднть пови- 
нент»"210 На Святого Войтеха „римського свята“ 1629 р. Ян Григорович 
зрікся опіки над дітьми й маєтком брата на користь його вдови — з умо­
вою, що в разі її виходу заміж до повноліття дітей вона передасть маєток 
синові Миколаю211. За поділом спадщини Григорія Левковича, здійсненим
23 квітня 1629 р., на частину дітей Гордіяна Григоровича перепали поло­
вина панського двору і сім сімей підданих212.
Дружиною Гордіяна Григоровича була шляхтянка Ганна Новицька213. 
Після смерті чоловіка вона вийшла заміж за якогось Яна Кубаєвеького, 
але на час згаданої вище угоди 1629 р. знову була вдовою214. З її й Гор­
дія Григоровича дітей відомі син Миколай і дочка Гальшка.
Миколай Гордіянович в угоді 1629 р. між матір’ю і батьковим братом 
фігурує як неповнолітній215, а 6 серпня 1631 р. остаточно квитував дядь­
ка з опіки216. Остання згадка про цього з панів Лідихівських — у зв’язку 
зі справою за позовом одного з родичів щодо переділу села Лідихів — да­
тована 20 листопада 1645 р.217
Гальшка Гордіянівна згадується тільки в угоді про поділ дідової 
спадщини, датованій 23 квітня 1629 р.218
206 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 15, арк. 39 зв.—41.
207 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.У.З, арк. 39— 39 зв.
208 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 15, арк 39 зв.—41.
209 Там само.— Кн. 24, арк. 451—451 зв.
210 Там само.— Арк. 452—454 зв.
211 Там само.— Кн. 38, арк. 138—140.
212 Там само.— Арк. 140—141 зв.
213 Там само.— Кн. 24, арк. 451— 451 зв.
214 Т ам само.— Кн. 38, арк. 139.
215 Т ам само.
216 Там само.— Арк. 43 зв.
217 Там само.— Кн. 47, арк. 247 зв.—250.
218 Там само.— Арк. 140— 141 зв.

Іван / Ян Григорович, уперше згаданий 9 чер&ня .1600 р. в позові до 
родичів, які вбили його батька , тривалий час перебував дід опікою — 
спочатку дядька Івана, а згодом брата Гордія. Під, нас виїзду останнього 
восени .-.1615- р. у волоську експедицію він; був уже повнолітнім, оскільки 
був призначений одним з опікунів дітей і маєтку старшого брата220. Мо­
лодший син Григорія Івановича тотожний Янові Лідихівському, послові на 
елекційний сейм 1632 р.221 20г листопада 1645 р. він брав ще участь у 
справі про переділ села Лідихів222, відтак згадок про нього в джерелах 
немає.,Частина Яна Григоровича в отчині, 23 квітня; 1629 р. остаточно по­
діленій між ним і дітьми старшого брата, складалася з половини батьків­
ської садиби й .засіву полів та близько семи сімей підданих223.
У шлюб Ян Григорович уступав двічі — з Ганною Длуґошівною та з 
Катериною Висоцькою. 6 серпня 1631 р., після смерті першої дружини, він 
мав справу щодо якихось коштовностей, що були передані нею
2 листопада 1630 р. своєму братбві Станіславу Длуґошу на збереження224.
21 серпня 1637 р. разом з другою жінкою Ян Григорович вніс в актову 
книгу лист про заставу якомусь Матею КорчаковсЬкому свого маєтку в 
селі Лідихів . З його дітей відомі син Ґабріель і дочки Теофіля й Цеци- 
лія; усі вони походили від першого шлюбу.
Габріель Янович, поіменований 6 серпня 1631 р. у зв’язку зі справою 
батька стосовно материних коштовностей226, тотожний, мабуть, шляхти­
чу Ґабріелю Лідихівському, який 25 лютого 1647 р. брав участь у соборі 
духовенства й мирян (тоді київським митрополитом було обрано Сильве- 
стра Косова) і скріпив підписом та печаткою відповідний акт227.
Теофіля Янімта відома зі справи 1630 р. стосовно материних коштов­
ностей22 .
Цецилія Янівна так само згадана тільки в тій самій справі щодо копі-
900
товностеи .
Павло / Паніко Денискович після одруження з Дочкою кременець­
кого повітника Онацька Волоса, яку звали Уляна, перебрався на прожи­
вання в успадковане нею село Лудвищі, прибрав собі прізвище, утворене 
від назви цього поселення, і таким чином започаткував новий шляхетсь­
кий рід. За переписом литовського війська 1528 р. він був зобов’язаний ви­
ставляти на господарську службу два вершники (одного з окремою гру­
пою шляхти230, а іншого з Волинською землею231), а за ревізійними опи­
219 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.V.3, ąp K . 39—39 зв.
220 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 24, арк. 451—451 зв.
221 Elektorowie królów Władysława IV, Michała Korybuta, Stanisława Leszczyńskiego i
spis stronników Augusta III / Zestawili w porządek abecadłowy J. hr. Dunin-Borkowski i
dr. M. D u n i n - W ą s o w i c z / / Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie.— Lwów,
1910.— T. I: Rok 1908/9.— S. 116.
222 ЦДІА України у Києві, ф. 22, On. 1, кн. 47, арк. 247 зв.—250.
223 Т ам само.— Кн. 38, арк. 140— 141 зв.
224 Т ам само.— Арк. 515 зв.
225 Т ам само.— Кн. 43, арк. 7, 18 зв.
226 Т ам само.— Кн. 38, арк. 515 зв.
227 Архив ЮЗР.— 4. 2.— Т. 1.— С. 348.
228 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 38, арк. 515 зв.
229 Т ам само.
230 „Павел Лудвиц'ькии маеть ставити конь“ (Перапіс войска Вялікага княства Літо-
Ускага...— С. 56).
231 „Пашко Лудвипгьскии кон“ (Там само.— С. 145).

сами Кременецького замку 1545 і 1552 рр.— відповідати за одну з його го- 
родень з маєтку Лудвищі разом з кількома сусідами232. У 1549 р. брав 
участь у поділі села Лідихів , а в 1552 р. ділив із братами батькову спад­
щину, з якої отримав дві сім’ї підданих . Останню прижиттєву згадку 
про засновника роду Лудвиських містить запис у книгу Кременецького 
замку його скарги на мешканців села Вілія за перехід межі, датований
24 липня 1561 р.235
У заповіті Уляни Волосівни, складеному в Кременці 22 липня 1571 р., 
зазначено, що третину отчини вона відступила свого часу чоловікові на 
вічність, а на решті записала йому 300 кіп грошів, відтак Павло Дениско- 
вич перед смертю подаровану частину віддав синам Федору, Іванові й Бо- 
гушу, а записану повернув їй, щоб поділила між усіма дітьми236.
Крім села Лудвищі, сини Павла отримали також частину первісного 
родового гнізда, тому і вони самі, і їхні нащадки інколи додавали до за­
початкованого батьком прізвища складові Лідихівський та / або з Ліди-
хова.
5. Нащадки Кузьми Лідихівського
Іван Кузьмович під час укладання угоди про село Пляшева, яка міс­
тить єдину прижиттєву згадку про цього онука Нестора237, був, очевидно, 
неповнолітнім (промовисті натяки на його вік — здрібніло-пестлива фор­
ма імені та участь в угоді матері). 2 серпня 1519 р. він загинув у відомій 
битві з татарами під Сокалем238. Його передчасно овдовіла дружина вдру­
ге вийшла заміж за луцького повітника Микиту Чаруківського239. З дітей 
Івана Кузьмовича відомі дочка Фенна і син Гнівош.
Фенна Іванівна вийшла заміж за кременецького повітника Федора 
Микитовича Андрузького. Як оповідав потім її чоловік, за браком коштів 
на посаг і виправу мати й вітчим дали за нею половину маєтку, яку по­
дружжя тримало протягом шести літ, поки брат Фенни не досяг повно­
ліття і не виділив їй приданого240. Цим і обмежуються відомості про дочку 
Івана Кузьмовича; лише в 1571 р. її чоловік пояснював у Кременецькому 
ґродському уряді причини, з яких деякий час користувався частиною 
села Лідихів .
Гнівош Іванович осиротів, очевидно, у ранньому дитинстві (згодом 
він скаржився, що „в сиротстве всховал" ), оскільки він не згаданий у
232 Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 194— 195, 198; Архив ЮЗР.— Ч. 7.— Т. 2.— С. 23.
233 ЦДІА України у Києві, ф. 247, оп. 1, спр. 13, арк. 1.
234 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ІУ.4, арк. 33—34 зв.
235 Т ам само.— Спр. 222. УЗ, арк. 66.
236 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 4, арк. 80—82.
237 Там само.
238 У судовому листі середини XVI ст. яі слів Тванового сина Гнівоша зазначено, що
батько загинув під Сокалем (Там само.— Кн. 49, арк. 86).
239 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.ГУ4, арк. 2—3 (витяг із ґродської книги
кінця XVIII ст. з текстом зізнання Ф. Андрузького в перекладі на польську мову). Прізви­
ще другого чоловіка вдови Івана Лідихівського передане у формі СгагкоюБІсі, але в судово­
му листі середини XVI ст. Гнівош Іванович називає вітчима Микитою Чаруківським (ЦДІА
України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 49, арк. 86^
240 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 191.IV.4, арк. 2—3.
241 Там само.
242 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 49, арк. 86.

переписі литовського війська 1528 ,р., складеному через дев’ять років піс­
ля загибелі батькгі (а тут зафіксовані майже всі землевласники Волині243). 
У джерелах Гнівош Іванович з ’являється аж 22 жовтня 1539 р.— у зв’яз­
ку з виїздом суддів, яких він запросив для'захисту маєтку від підданих 
удови- йюдільського воєводи Ядвігй з Олеськйх Каменецької зі сіл Полів­
ці й Шісйаша. Останні постійно вступали в його сіножаті й діброву. Огля­
нувши давні знаки, установлені вдовою Кузьми, і вислухавши підданих 
та урядників сусідій (ті визнали, іЦо вживані ними ґрунти доходять тіль­
ки до згаданих знакіЬ)у судді видали тоді відповідний лист із забороною 
порушувати межі244.
За ревізійними бписаАш 1545 й'1552 рр. Гнівош Іванович виконував 
разом з родичами городову повинність на користь Кременецького замку, 
що полягала в забезпеченні належного стану відповідних частин оборон­
ної стіни й моста245. Восени 1546 р. він показував польсько-литовській 
комісії кордон між Великим князівством Литовським та Польським коро­
лівством на відтинку села Лідихів і, користуючись нагодою, скаржився, 
що сусіди з Корони постійно забирають збіжжя, б’ють його підданих, за­
хопили поля та сіножаті й навіть осадили на його ґрунтах над Іквою п’ять 
років тому своїх людей246. Відтак наступного року Гнівош Іванович разом 
із Гаврилом Лідихівським виклопотав у короля лист, адресований галиць­
кому каштеляну Яну Сененському з Гологір, львівському судді Миколаю 
Лешньовському та буському земському писарю Петру Ожзі: їм наказано 
виїхати на місце, вислухати свідків і справедливо розсудити скаржників 
і Яна Каменецького стосовно меж між їх володіннями . Чи дійшло до 
реалізації волі монарха — невідомо.
1549 р. син Івана Кузьмовича судився зі своїми родичами, від яких 
вимагав половини села Лідихів і „вічистого“ поділу. Під час розгляду 
справи в і д п о в ід а ч і заявили: „Ест правда, манмь мьі вси, братя, з дідова 
И ОТЦЕВ СЗОИХ половину ро ЙМЕН'ЬЮ нашом Л е д о х о в е , але д е д ь і и отцьі на­
пій и мьі сами од дав'ьньїхть часовь од діда и отца его и от н его самого во 
отділе НЕмальїй час с п о к о й н е мЕшкаЕм, подобно, ж е ест тому колкос родов, 
якь оньїи ділт> во впокоях“. На вимогу показати листи або знаки „вічис- 
того“ поділу вони відповіли: „ А ч 'ь к о л ь в е к 'ь л и с т о в д е л ь ч и х т > на то в себе
не маЕМО, бо естгь р Е ч ь давная. П ередт> тьшпь бьівали татарщини частьіЕ. 
Трудт>но бьіло ихт> нам з а д Е р ж а т и “ , але показали с т а р і м е ж і й копці24®.
243 Перапіс войска Вялікага княства Літо^скага...— С. 149— 150.
244 Barącz S. Pamiętnik...— S. б—7.
245 Литовська Метрика.— Кн. 561.— С. 194, 196, 200; Архив ЮЗР.— 4. 7.— Т. 2.— С. 23.
246 Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной
Руси, издаваемьій при управлений Виленского учебного округа.— Вильна, 1867.— Т. 1.—
С. 108— 109.
247 Barącz S. Pamiętnik...— S. 189—190. Датовано в Пйотркові в п'ятницю після дня
Святого Франциска (feria sexta post festum Sancti Francisci proximo,) 1547 p.
248 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 49, арк. 85 зв.—86. Дата листа, текст якого
зберігся лише частково, випливає з того, що строк розгляду справи призначав кременець­
кий староста Іван Боговитинович: про нього відомо, що зайняв цей уряд восени 1548 р.
(Собчук В. Кременецька волость у XVI столітті: територія і поселення / / Записки Нау­
кового товариства імені Шевченка.— Львів, 1996.— Т. ССХХХІ: Праці Комісії спеціальних
(допоміжних) історичних дисциплін.— С. 386, прим. 33), а влітку 1549 р. нащадки Нестора
вже поділили родове гніздо.
Проте 8 липня того ж .року оскаржені таки здійснили поділ, виділивши 
позивачеві належне йому згідно права249.
Наприкінці життя Гнівош Іванович служив господарським дворяни­
ном і займався забезпеченням залог українських замків продовольством. 
На цьому поприщі він зблизився з земським підскарбієм Остафієм Воло- 
вичем і з його допомогою отримав від монарха пусте селище Сапановець 
Малий та шмат землі над гостинцем з Кременця до містечка Козин. У ли­
сті Сиґізмунда Авґуста на ці надання, датованому в Більську 21 червня 
1564 р., під час великого вального сейму, зазначено, що клопотання реци­
пієнта підтримав Остафій Волович, „поведаючи, ижт> в служьбах скарбу 
нашого землекоп), то єсть в скупованью живности и подаванью на заміт­
ки наши украиньїе для людей служебт>ньіх п и л ь н е и верне заховань, не 
маючи жадного опатренья зь скарбтьу нашого"250. 15 вересня 1564 р. ве­
ликий князь підписав у Книшині ще один привілей на те саме селище, 
але цього разу надання обґрунтовувалось тим, що отчина реципієнта ле­
жить на кордоні з Короною, тому він утратив чимало ґрунтів і зубожів251. 
Через війну з Москвою кременецький староста князь Миколай Збаразь­
кий ув’язав пана Лідихівського у вислугу аж 9 серпня 1566 р.252
Крім половини родового гнізда і вказаної вище вислуги, Гнівош Іва­
нович мав садибу на Боярській вулиці в місті Кременці . 10 листопада 
1562 р., під час проведення тут волочної поміри, королівський дяк Андрій 
Іванович звільнив займану нею землю від податку .
Останню прижиттєву згадку про Гнівоша Івановича містить ухвала 
Городенського сейму від 6 січня 1567 р., за якою він разом з Федором Бо- 
гозитиновичем мав збирати в Кременецькому повіті черговий податок255.
' 3 дітей Гнівоша Лідихівського достовірно відомі син Макар і п’ять до­
чок. У літературі йому приписують також інших дітей (Богдана, Полонію, 
кількох безіменних синів)256, але перевірити ці твердження неможливо.
Ганна Гнівошівна 1583 р., за даними А. Бонецького, була вже заміж­
ня за кременецьким повітником Фалелієм Некрашовичем Бережець- 
ким257. 6 серпня 1601 р. чоловік видав на її користь два листи: першим з 
них, не маючи дітей, записав усі рухомі речі (за винятком половини ви­
їзних коней)258, другим — 200 кіп грошів з тисячі золотих готівкою, що 
наскладав за життя259. 11 грудня 1601 р. Ганна склала в селі Сапановець 
тестамент, в якому заповідала поховати її „во именю Ледухове при церкви
 Поділ 1549 р. та його учасники відомі з родовідної схеми, складеної Зиґмунтом Лю-
бою-Радзимінським, який, очевидно, мав у своєму розпорядженні дільчий лист (ЦДІА
України у Києві, ф. 247, on. 1, спр. 13, арк. 1).
250 Российский государственньїй архив древних актов. Москва (далі — РГАДА), ф. 389
(Литовская метрика), on. 1, кн. 41, л. 321—321 об.
251 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 144.1.2, арк. 60—60 зв.
252 Т ам само.— Спр. 191.ІУ.4, арк. 36.
253 Архив ЮЗР.— Ч. 7.— Т. 2.— С. 56.
254 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 19, арк. 57—57 зв.
255 Русская историческая библиотека.— Юрьев, 1914.— Т. XXX: Литовская Метрика.—
Отдельї первьій—второй. Часть третья: Книги публичньїх дел.— Т. 1.— Стлб. 417.
256 Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI — першої половини XVII ст. (ре­
конструкція родинних структур: методологія, методика, джерела).— K., 2009.— С. 250.
™ Herbarz. Polski...— Т. XIV.— S. 54.
258 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 12, арк. 284—285.
259 Т ам само.— Арк. 285—286.

заложгня святого Мйколая водле звьічаю христйян'ьбкого и з.акону нашо­
го ірЕЧБСКОГо", а на час вписання акту останньої волі 22 лютого 1602 р. в 
земську книгу була вже покійною260.
Федора Гнівошівна 1583 р. була замужем за шляхтичем Тимофієм 
Васильківським261; Останню з прижиттєвих згадок про неї містить теста- 
мент сестри Ганни262.
Настасія Гнівошівйа 1586 р. згадана як безіменна дружина креме­
нецького повітника ївана Андрузького •. У тестаменті Ганни Гнівошівни, 
з іякого відоме ім’я цієї зі сестер Лідихівських, вона згадана як покійна264.
Настасія / Устяна Гнівошівна, дружина кременецького повітника 
Івана Павловича Лудвиського, у листі чоловіка синам, датованому 9 лип­
ня 1592 р., фігурує під ім’ям Настасія265, а в тестаменті сестри Ганни по­
смертно згадана як дружина Івана Лудвиського на ім’я Устяна266. Цій із 
дочок Гнівоша Івановича тотожна, ймовірно, безіменна дружина якогось 
Івана Пашкевйча 1586 р., названого в гербовнику А. Бонецького267: під 
ним слід розуміти, скоріше за все, того ж І. Лудвиського (патронім остан­
нього, вжитий у формі Пашкович, помилково міг бути сприйнятий пере­
писувачем як прізвище)*
N Гнівошівна на час спорядження сестрою Ганною тестаменту, що 
містить єдину згадку про неї, була дружиною якогось Кевича (імена доч­
ки Гнівоша та її чоловіка через дефект аркуша з текстом запису втраче­
ні)268.
Макар Гнівошович уперше згаданий ЗО серпня 1568 р.— у зв’язку зі 
скаргою стосовно посягань на належні йому сіножаті зем’ян Минківських, 
сусідів по маєтку Сапановець268. Останню прижиттєву згадку про цього 
Гнівоша Івановича містить дільчий лист сйнів покійного Савина Єловиць- 
кого, багатолітнього кременецького земського підсудка й войського, спо­
ряджений у Любліні 12 червня 1611 р.: тут він виступив як один зі свід­
ків .
13 грудня 1572 р. шляхта Волинського воєводства обрала Макара Гні- 
вошовича на час безкоролів’я після смерті Сиґізмунда Авґуста писарем 
каптурового суду271. 13 січня 1587 р., після смерті Стефана Баторія, він
260 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 13, арк. 47 зв.—49 зв.
261 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 54.
262 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 13, арк. 47 зв.—49 зв.
263 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 54.
264 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 13; арк. 47 зв.—49 зв.
265 Т ам само.— Кн. 8, арк. 99— 100.
266 Т ам само.— Кн. 13, арк! 47 зв.—49 зв,
267 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 54.
* Вацлав Руліковський, на якого посилаються укладачі гербовника, скористався, ма­
буть, колекцією 3. Люба-Радзимінського, яку допомагав упорядковувати — у цій збірці чи­
мало документів у пізніших витягах і нерідко в надзвичайно поганому стані.
268 ЦДІА України у Києйі, ф. 2.2, оп. 1, кн. 13, арк. 47 зв.—49 зв.
269 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.V.3, арк. 9—9 зв.
270 Т ам само.— Ф.Чб (Єловицькі), тека XXI, серія III, № 1164.
271 Старченно Н. Йаґітуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572—
1574) / / Український археографічний щорічник.— К., 2009.— Вип. 13/14.— С. 268. Про
участь у роботі суду: Radzimiński Z. L. Monografia xx. Sanguszków or&z innych potomków
Lubarta-Fedora Olgerdowicza x. Ratneńskiego.— Lwów, 1912— 1913.— T. 2 .^ Cz. 2: Gałąź
Niesuchojeżska (dokończenie).— S. 6—8, 15
знов увійшов у цей надзвичайний орган2?2: 11 вересня 1589 р. черговий 
сеймик делегував його пис&рем до Коронного трибуналу . Близько 
тридцяти років Макар Гнівошович займав уряд кременецького земського 
писаря, який посів після смерті Григорія Болбаса-Розтоцького: з відповід­
ним титулом його у джерелах вперше записано в листопаді 1581 р.274
17 грудня 1568 р. Макар Гнівошович отримав привілей на вільну 
корчму в Кременці . 10 грудня 1574 р. за половину маєтку Сапановець 
Малий він виміняв в Орини Яцьківни з Лідихівських, заміжньої за Семе­
ном Садівським, половину спадщини її батька в селі Лідихів276, а 13 липня
1600 р. за 100 кіп грошів перекупив другу половину, що залишилася після 
Ганни Яцьківни з Лідихівських синові останньої Яцьку Мотовилу й була 
продана ним Костянтину Жашківському277. Крім того, Макар Гнівошович 
прибрав до своїх рук спадщину двоюрідного дядька Яцька Денисковича 
Лідихівського, яка потрапила до Ярофія Гостського278, власника сусідньо­
го маєтку Почаїв. У 1603 р. успішно завершив спір за межі своїх володінь 
з маєтком Броди, належним спадкоємцям Миколая Жолкєвського279.
З реляції возного про покладання позову, датованої кінцем 1609 p., ві­
домо, що пан писар мешкав в окремому дворі в селі Лідихів280
З дітей Макара Гнівошовича в джерелах поіменовані дочки Зофія й 
Ганна та сини Олександр і Самуель.
Зофія Макарівна згадувалась в джерелах від 1615 до 1636 р.— спо­
чатку як дружина, а потім як удова королівського секретаря й креме­
нецького войського Захаріяша Єловицького Зофія з Лідихівських2 . То­
тожність останньої з дочкою Макара Гнівошовича підтверджується тим, 
що її син Станіслав у своєму тестаменті 1657 р. назвав синів Саму еля Ма- 
каровича братами. Чоловік Зофії Макарівни, виходець із заможної пра­
вославної родини кременецьких повітників. у 1598 р. опинився в таборі 
прихильників церковної унії, але невдовзі повернувся до православної 
віри й залишився в ній до кінця життя .
Ганна Макарівна вийшла заміж за кременецького повітника Федора 
Болбаса-Розтоцького. З листа, виданого останнім у селі Розтоки 6 серпня 
1602 p., відомо, що він отримав за дружиною готівкою і рухомими речами 
понад 3 000 золотих посагу і записав їй на своїй частині сіл Розтоки, Ве­
лика Горинка, Мала Горинка й Поріччя 4 000 золотих284. За податковим
272 С т а р ч е н к о Н. Каптуровий суд у Волинському воєводстві часів третього безкоро-
лів’я / / Записки Наукового товариства імені Шевченка.— 2006.— Т. CCLI: Праці історично-
філософської секції.— С. 472.
27‘ Archiwum Państwowe w Krakowie, zespół 637 (Archiwum Sanguszków), teki rzym.skie, teka XVII a, N 74.
274 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 223.V.3, арк. 13.
275 ЦДІА Українй у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 19, арк. 58—58 зв.
278 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 228.V.3, арк. 95— 100.
271 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 12, арк. 303 зв.—305.
278 B a r ą c z S. Pamiętnik...— S. 8—9.
279 Т ам само.— S. 9.
280 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 17, арк. 268 зв.
281 Herbarz Polski...— Т. XIV.— S. 66.
282 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 46, тека XXI, серія III, № 1191.
283 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) Метрики 1569— 1673 рр. Сту­
дія з історії українського реґіоналізму в Речі Посполитій.— Острог; Львів, 2002.—- С. 160.
284 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 31, арк. 251 зв.—253.
реєстром 1629 р. частина, яку Ганна Макарівна тримала в цих поселен­
нях, будучи вже вдовою, нараховувала 47 димів28*^.
Олександр Макарови** був підписком керолізськОЇ канцелярії, на 
якого її писар. Захаріяш Єловицький § ведення 1605 р. залишив — у 
зв’язку зі своїм від’їздом з двору монарха,^ книги Руської метрики . 
Цісля смерті кременецького ґродського'Ш?сарл?.Федора Бруяки на пропо­
зицію повітової шляхти князь Криштоф Збаразький, який тоді старосту­
вав у Кременці, призначив Олександрі Макарсшича на цей вакантний 
уряд, і 19 березня 1611 р. той скла^звідповідау присягу287. 26 квітня 
1618 р. пан. писар ще скріплював своїм підписом витяг з ґродської кни­
ги288, а в листопаді 1627 р. в його кріслі сидів уже Юзеф Фрик289.
Крім поважцої частини родового тнізда, деякий час Олександру Ма- 
каровичу належали також частини сусіднього села Лосятин, придбані в 
Станіслава Вітунського та Івана Лосятинського і в листопаді 1617 р. пе­
репродані Миколаю Лосятинському290. У березні 1631 р: за 11 000 золотих 
він узяв у житомирського старости Януша Тишкевича в заставу містеч­
ко Райгородок і село Терехове Житомирського повіту Київського воєвод­
ства291.
Перебравшись, імовірно, на проживання у містечко Райгородок, 
1 лютого 1633 р. Олександр Лідихівський склав тут тестамент, заповівши 
поховати його в православному монастирі в селі Дениші292. На час запи­
су цього акту останньої волі 25 березня того ж року в кременецьку ґрод- 
ську книгу тестатора вже не було серед живих .
Дружиною Олександра Макаровича була Марина Юревичівна. Після 
смерті чоловіка вона вийшла заміж за якогось Доброгоста Бєлінського, а 
наприкінці 1647 р. вже згадана як покійна294.
З дітей Олександра Лідихівського відомі дочки Настасія, Анна, Поло- 
нія та Катерина. Тривалий час за заповітом батька вони перебували ра­
зом із залишеною ним нерухомістю під опікою його брата Самуеля. У 
зв’язку з цим наприкінці 1647 р. одна з дочок Олександра Макаровича су­
дилася з родиною дядька, на той час уже покійного, стосовно присвоєння 
частини спадщини .
Настасія Олександрівна вперше згадується серед родичів Юрія 
Лідихівського, з якими він судився 20 листопада 1645 р. щодо переділу 
родового маєтку, причому в записі про цю справу вона фігурує з прізви­
щем Білінська , отриманим, очевидно, в результаті заміжжя.
285 Б ар а новим О. Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст.—
К, 1930.— С. 109.
286 Руська (Волинська) Метрика. Регести документів Коронної канцелярії для україн­
ських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569— 1673 / Пе­
редмова П. Кеннеді Ґрімстед; упорядники Г. Боряк та інші.— К., 2002.— С. 531!
287 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 19, арк. 1— 1 зв.
288 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 103, оп. 1, спр. 6347, арк. 143 зв.
289 РГАДА, ф. 389, оп. 1, кн. 210, л. 36—37.
290 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 27, арк. 31 зв.
291 Т ам само.— Ф. 21, оп. 1, кн. 82, арк. 42 а—44 б зв.
292 ЛННБ України, від. рукописів, ф. 91, спр. 245ЛЛ4, арк. 45— 46.
293 Т ам само.—г Арк. 48.
294 ЦДІА України у Києві, ф. 22, оп. 1, кн. 49, арк. 410.
295 Т ам само.— Арк. 409 зв.—412.
296 Там само.— Кн. 47, арк. 247 зв.—250.
Анна Олександрівна, під час згаданої вище справи 1645 р. незаміж­
ня297, невдовзі вийшла за шляхтича Адама Свєнтоянського і разом з ним
4 грудня 1647 р. судилася з родиною дядька Самуеля за батькову спад­
щину298. У 1648 р. частина села Лідихів, що перебувала у володінні її чо­
ловіка, нараховувала п’ять димів299.
Полонія Олександрівна, теж незаміжня під час справи 1645 р.300, у 
1663 р. в джерелах, якими користувався С. Баронч, згадана як дружина 
шляхтича Федора Ощівського , який мав походити з Луцького повіту.
Катерина Олександрівна поіменована єдиний раз у зв’язку зі спра­
вою 1645 р. про переділ родового гнізда, тоді фігурує як незаміжня302.
Самуель Макарович уперше згаданий у привілеї на кременецьке 
земське писарство* який він отримав від монарха 3 грудня 1612 р. в обозі 
під Федоровськом у нагороду за заслуги у ..військових експедиціях у 
Мультянах, у Волохах, Інфлянтах і в Москві . 14 травня 1615 р. шлях­
та повіту обрала його одним із кандидатів на уряд кременецького земсь­
кого судді, а через п’ять днів, зупинившись на ньому, король видав від­
повідну номінацію304. З червня 1632 р. під час безкоролів’я після смерті 
Сиґізмунда III сеймик Волинського воєводства обрав пана Лідихівського 
одним зі семи послів — „ludzi zacnych starożytnych у w prawie pospolitym 
dobrze wiadomych у umieiętnych“ — на конвокаційний сейм, який було 
скликано на 22 червня305. 8 листопада того ж року він брав участь в елек- 
ційному сеймі306. У 1636 р. в складі спеціальної королівської комісії пан 
суддя ділив між православними й уніатами храми міста Кременця307.
Наприкінці життя, за даними С. Баронча, зібраними в архіві доміні­
канського монастиря в містечку Підкамінь, Самуель Макарович хворів, 
тому часто навідувався з дружиною до цього кляштору і навіть пожертву­
вав йому на спорудження криниці 300 золотих308. Інших свідчень щодо ві­
ровизнання цього із синів Макара Гнівошовича немає, але судячи з того, що 
його сини були католиками, він теж, імовірно, поміняв віру своїх предків.
Дружиною Самуеля Макаровича була дочка луцького ключника й 
ґродського судді Войтеха Станішевського на ім’я Гальшка. За віновним 
листом, датованим 26 жовтня 1614 р., вона прийшла в дім нареченого з 
посагом у розмірі 4 000 золотих і отримала на третині його володінь по­
двійну суму віна й привінку309.
297 ЦДІА України у Києві, ф. 22, ош 1, кн. 47, арк. 247 зв.—250.
298 Т ам само.— Кн. 49, арк. 409 зв.—412.
299 Архив ЮЗР.— 4. 7.— Т. 2.— С. 437.
300 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 47, арк. 247 зв.—250.
301 Barącz S. Pamiętnik...— S. 9— 10.
302 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 47, арк. 247 зв.—250*
303 РГАДА, ф. 389, on. 1, кн. 204, л. 61—61 об. (публікацію за копією латинською графі­
кою див.: Barącz S. Pamiętnik...— S. 10— 11); Urzędnicy wołyńscy XIV—XVIII wieku. Spisy /
Oprać. M. Wolski.— Kórnik, 2007.— [Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku.
Spisy / Pod red. A. Gąsiorowskiego.— T. 3: Ziemie ruskie.— Zesz. 5].— S. 49.— N 64.
304 Urzędnicy wołyńscy...— S. 56.— N 110.
305 Архив ЮЗР.— 4. 2.— T. 1.— С. 186— 187.
306 Elektorowie królów Władysława IV...— S. 116.
307 Архив ЮЗР— 1883.— 4. 1.— Т. 6.— С. 719.
308 Barącz S. Pamiętnik...— S. 13.
309 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 23, арк. 34 зв.—36
Самуель Макарович* розгорнув бурхливу, і ^ зле на шляхту його рів­
ня — господарську діяльність, завдяки якій шідчутно розширив свої во­
лодіння. У Семена Богдановича Лосятинського десь у середині-другого де­
сятиліття XVII ст. він придбав частину сусіднього-маєтку Лосятин310. 
Миколай Іванович Батківський у 1618 р: продав йому третину в селах Пе- 
ренятин і Волиия311. Пізніше пан суддя прибрав до своїх рук і решту цих 
двох поселень3*?;гі. січня; 163:1 р. він розмежував свої надбання зі селами 
Батків і Башарізка* що належали Северинові Батківському313, а заодно 
докупив у сусіда за & 000 золотих добрий шмат землі314. У київського вой- 
ського Петра Стрибиля в 1620-х роках пан Лідихівський придбав його ча­
стину в селах Татаринівці, Якимівці, Красна Лука, Юськівці й Загірці, але
4 серпня 1633 р. відступив ці маєтки Юрію Ярмолинському315. Половину 
села Сапанівчик, що залишилася після згаданого вище обміну батька із, 
Садівськими, 3 березня 1627 р. Самуель Макарович продав кременецько­
му земському підсудку Янові Горайну316. Натомість у Миколая Оссолін- 
еького та його дружини 1638 р. він придбав частину маєтку Коритно317, 
що складався з однойменного села та присілків Рідків і Хотень, розташо­
ваних у Кременецькому повіті на його стику з Луцьким повітом і Львів­
ською землею Руського воєводства.
За даними С. Баронча, в 1617 р. тесть Самуеля Макаровича передав 
йому і своїй дочці право на довічне користування маєтками У він і Рома­
нів у Буському повіті Белзького воєводства. 31 березня наступного року 
пан Лідихівський отримав відповідне підтвердження монарха, але в
1634 р. відступив це доживоття Миколаю Оссолінському318.
Розширюючи володіння, пан суддя займався також і їх розбудовою.
З березня 1623 р., під час вального сейму, він отримав привілей на засну­
вання в маєтку Лідихів, де вже заклав невеличкий замок, однойменного 
містечка з двома ярмарками на рік та щотижневим торгом , а 14 лютого 
1629 р.— аналогічний акт на локацію містечка під назвою Краснополь у 
маєтку Перенятин320. Проте перший з привілеїв йому, очевидно, не вдало­
ся реалізувати, оскільки Лідихів і далі фігурував у джерелах як село .
16 квітня 1639 р. Самуель Лідихівський спорядив тєстамент322, а 
ЗО травня наступного року його вже не було серед живих323. У шлюбі з
310 1616 р. позивав Семена Лосятинського стосовно зізнання продажного листа (ЦДІА
України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 24, арк. 368—369), а 1621 р. домагався від решти власників
села Лосятин виділення належної йому частйни (Там само.— Кн. 31, арк. 37—38 зв.).
311 Т ам само.— Кн. 28, арк. 4— 4 зв.
312 Т ам само.— Кн. 39, арк. 33 зв.
313 Т ам само.— Арк. 32 зв.—35.
314 Т ам само.— Арк. 35— 36.
315 Т ам само.— Кн. 40, арк. 80—81 зв.
316 Т ам само^— К& 39, арк. 10— 10 зв.
317 Т ам cąMÓ.— Кн/44 а, арк. 151— 151 зв., 153^-154 зв.
318 Barącz k Parru^rik...— S. 11, 190— 192.
319 РГАДА, ф. 389, on. 1, кн. 209, л. 304—304 зв. (публікацію за копією латинською гра­
фікою див.: Barącz S. Pamiętnik...— S. 12—13).
320 РГАДА, ф. 389, on. 1, кн. 210, л. 120—121.
321 Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII століт­
тя.— Львів, 2003.— С. 87.
322 ЦДІА України у Києві, ф. 21, on. 1, кн. 111, арк. 115 зв.— 117 зв.
323 Urzędnicy wołyńscy...— S. 56.—;N 110.
Гальшкою зі Станішевських він залишив синів Яна, Стефана, Мартина й 
Самуеля та дочку Анну.
Під час перебування „на вдовиному стільці" пані Лідихівська разом з 
дітьми й іншими родичами судилася зі спадкоємцями покійного поморсь­
кого воєводи Павла Дзялинського та деякими іншими особами за село 
Пляшева з присілками Острів, Пляшівка й Рідків (справа за була розпо­
чата, імовірно, ще її чоловіком). 1 грудня 1644 р. Кременецький земський 
суд видав вирок: позивачі отримали дозвіл викупити цей маєток324, що 
його півтора століття тому був заставлений їх предками за невеличку 
суму грошей, але до виконання судового декрету, здається, не дійшло. 
Насїуйного року родина покійного позивала сусідів стосовно справедли­
вого виділення придбаної ним частини села Лосятин325.
Ян Самуельович записаний 1635/1636 навчального року в альбом 
слухачів Замойської академії326, а востаннє згаданий у справі за спадщи­
ну батькового брата Олександра, що її 4 грудня 1647 р. вела з родиною 
дочка останнього Анна Свєнтоянська327. За даними С. Баронча, він хворів 
ревматизмом у важкій формі328, і ця недуга могла зумовити його смерть 
у молодому віці.
Стефан Самуельович також 1635/1636 навчального року став слуха­
чем Замойської академії329, а в 1638 р. навчався вже в Краківській ака­
демії330. Здобувши освіту, він деякий час служив у війську, в травні 
1648 р. потрапив у полон під час битви під Корсунем і два роки перебу­
вав у татарській неволі331, поки не викупився3 2
8 березня 1658 р. сеймик Волинського воєводства призначив Стефана 
Лідихівського одним з делегатів до коронного великого гетьмана Станісла­
ва 'Потоцького для обговорення ситуації зі спустошенням військами 
краю333. З квітня 1559 р. шляхта повіту вибрала його кандидатом на уряд 
кременецького підкоморія, 5 квітня король видав йому привілей на цей 
уряд, а 1 липня він склав присягу334. 28 березня 1661 р. і ЗО січня 1662 р. 
сеймик Волинського воєводства обирав Стефана Самуельовича послом на 
сейм335. За ухвалою сеймику, винесеною 16 червня 1662 р., він отримав за 
свої заслуги 1 000 золотих винагороди336. Наприкінці 1665 р. король дору­
чив йому вести переговори з Московською державою337. Весною 1669 р.
324 B a rą cz S. Pamiętnik...— S. 13— 14.
325 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 47, арк. 39 зв.—40, 266 зв.—268 зв.
326 Album studentów Akademii Zamojskiej...— S. 154.
327 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 49, арк. 409 зв.—412.
328 B a rą cz S. Pamiętnik...— S. 13.
329 Album studentów Akademii Zamojskiej...— S. 154.
330 W a s ile w s k i T. Ledóchowski (Leduchowski) Stefan h. Szaława / / Polski Słownik
Biograficzny.— T. XVI.— S. 634—635.
331 У королівському привілеї Стефанові Лідихівському на уряд кременецького підкомо­
рія зазначено, що він потрапив під Корсунем у полон і перебував у ньому два роки
(B arącz S. Pamiętnik...— S. 25).
332 Архив ЮЗР.— 1888.— Ч. 2.— Т. 2.— С. 102—103.
333 Там сам о.— С. 25.
334 Urzędnicy wołyńscy...— S. 52.— N 80. Текст привілею див.: B a rą cz S. Pamiętnik...—
S. 24—26.
335 Архив ЮЗР.-— Ч. Т. 2.— С. 87, 136.
338 Т ам сам о.— С. 156.
337 B a rą cz S. Pamiętnik...— S. 26.

дар підкоморій, представляв Волинь на конвокаційному сеймі338, а 
20 серпня сеймик обрав його одним із послів на коронаційний сейм,.скли­
каний в Кракові на 29 вересня339. За конституціє^) звичайного сейму 
1670 р. він увійшов до складу комісій для вирішення прикордонних супе­
речок з Угорщиною, .щострації Перемишльського староства та супере­
чок між Пілтинським повітом і Курляндією341.
4 березня 1572 р. Стефан Лідихівський став брацлавським каштеля­
ном342, а, 2 березня 1676 р. отримав номінацію на уряд волинського каш­
теляна343, залишивсь на ньому до кінця життя. Будучи сенатором, за кон­
ституцією елекційного сейму 1674 р. він став одним із комісарів у справі 
Замойської ординації344, а за ухвалою коронаційного сейму увійшов до 
складу Скарбового трибуналу, покликаного займатися коштами на плат­
ню воякам .
Остання прижиттєва згадка про Стефана Лідихівського датована 
Іб травня 1679 р.346, а 31 травня тою ж року уряд волинського каштеля­
на посідала вже інша особа347.
Під час поділу з братами отчини цьому із синів Самуеля Макарови- 
ча перепали, очевидно, володіння, придбані батьком в Оссолінських, і він 
перебрався в село Коритно: принаймні в ухвалі волинського сеймику
20 серпня 1669 р. йогр названо Стефаном Лідйхівським на Коритні348. За 
податковим реєстром 1673 р. ані в старому родовому гнізді, ані в містеч­
ку Церенятин та його передмістях його часток не було349.
Дружиною Стефана Самуельовича була дочка галицького підчашого 
Анна зі Средзинських, з якою він одружився близько 1656 р.350
Мартин Самуельович 1635/1636 навчального року був слухачем За­
мойської академії351, а в 1638 р. навчався в Краківській академії352. У 
1648 р. брав активну участь у боротьбі з козаками, але в битві під Корсу­
нем разом з братом Стефаном потрапив у полон і два роки перебував у 
татар у неволі353. 8 лютого 1659 р. сеймик Волинського воєводства обрав
338 Volumina I-egom. Przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarów w Warszawie, od roku
1732 do roku 1782, wydanego.— Petersburg, 1860.— T.4V.— S. 499.
339 Архив ЮЗР.— 4. 2.— T. 2.— C. 270. Про участь у сеймі див.: Yolumina Legum.—
1860.— Т. V.— S. 21.
340 Volumina Legum.— T. V.— S. 38—39.
341 Т ам сам о.— S. 53.
342 Urzędnicy wołyńscy...—1 S. 52.— N 80.
343 Т ам сам о.— S. 74.— N 234. Текст привілею див.: B a rą cz S. Pamiętnik...— S. 27—
28.
344 Volumina Legum.— T. V.— S. 138.
345 Там. сам о.— T.VL— S. 63.
346 Urzędnicy wołyńscy...— S. 74.— N 234.
347 Т ам сам о.— S. 74.— N 235.
348 Архиз ЮЗР.— Ч. 2.— T. 2.— С. 270.
349 AGAD w Warszawie, zespół Archiwum Skarbu Koronnego (далі — ASK), cjział I, sygn. 71.
350 B a r ą c z S. Pamiętnik...— S. 24—27.
351 Album studentów Akademii Zamojskiej...— S. 154.
3*2 W a s ile w s k i T. Ledychowski (Leduchowski) Stefan,..— S. 634—635.
353 В інструкції сеймику Волинського воєводства, датованій 28 березня 1661 р., зазна­
чено, що Стефан Лідихівський перебував кілька літ у татарській неволі разом 'свбїм бра­
том суддею (Архив ЮЗР.— 4. 2.— T. 2.— С. 102— 103), під яким слід розуміти <іаме‘Марти­
на Самуельовича.

Мартина Лідихівського одним із послів на сейм354. За ухвалою повітового 
сеймику 9 грудня 1660 р. він став одним із кандидатів на уряд кременець­
кого земського судді, а 16 грудня король уже номінував його . 23 лютого 
1667 р. пан суддя помер356. Поховали його, за відомостями С. Баронча, у 
домініканському монастирі в містечку Підкамінь .
Дружина Мартйна Самуельовича, яку звали Маріанна, була дЬчкою 
кременецького повітнйка Даніеля Єловицького і його дружини Барбарй з 
Човганських358. За податковим реєстром 1673 р. частини сіл Лідйхів і Ло^ 
сятин, містечко Перенятин і його передмістя Старики та село Комарївка 
належали родині покійного судді і йогй брату Самуелю. Вдбва, її сйн і 
дочка проживали тоді в панському дворі в <іелі Старики, а в селі Лідикій; 
де вже не було панського двору, сидів урядник359.
Саму ель Самуельович, наймолодший із синів Саму еля' Макаровича, 
двічі — 29 березня і 4 квітня 1662 р,— отримував привілей на уряд во­
линського ловчого, але так і не зайняв його (оскільки попередник не зміг 
авансувати на вищу посаду)360, натомість 7 липня 1662 р. став чернігівсь^ 
ким стольником361. 2 квітня 1670 р. шляхта обрала пана стольника кацди^ 
датом на уряд кременецького земського судді, що вакував уже кілька літ 
після смерті його брата Мартина: 12 квітня Саму ель отримав від короля 
номінацію, а ЗО липня склав присягу362. Остання прижиттєва згадка про 
цього з панів Лідихівських датована 28 вересня 1673 р., а 2 січня 1674 р. 
його вже не було серед живих363.
Дружиною Самуеля Самуельовича була Олександра Андріївна Ли- 
нівська^64, яка походила з зем’ян Луцького повіту. За податковим реєст­
ром 1673 р. пан суддя проживав з дружиною та двома дітьми в містечку 
Перенятин, а володів він разом з нащадками брата Мартина, як зазначе­
но вище, частинами сіл Лідйхів і Лосятин, містечком Перенятин і його пе­
редмістям Старики та селом К о м ар івка.
Анна Самуелівна 1 грудня 1644 р. названа поряд з матір'ю й брата­
ми у вироку в згаданій вище справі щодо маєтку Пляшева , а 
20 листопада наступного року — у справі стосовно справедливого виді­
лення придбаної батьком частини села Лосятин367; на той час вона була 
ще незаміжньою. Більше згадок про неї немає.
354 Архив ЮЗР.— Ч. 2.— Т. 2.— С. 57.
355 Urzędnicy wołyńscy...— S. 57.— N 114.
356 Там сам о.
357 B a rą cz S. Pamiętnik...— S. 14.
358 Т ам сам о.
359 AGAD w Warszawie, ASK, dział I, sygn. 71, k. 864 v., 865, 868 v.
360 Urzędnicy wołyńscy...— S. 134.— N 642.
381 Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV—XVIII wieku. Spisy /
Óprac. E. J a n a s i ł W. K łą c z e w s k i.— Kórnik, 2002.— [Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej
XII—XVIII луіеки. Spisy / Pod red. A. G ą s io r o w sk ie g o .— T. 3.— Zesz. 4].— N 1490.
362 Urzędnicy wołyńscy...— S. 57.— N 115.
363 Там сам о.
384 B a rą cz S. Pamiętnik...— S. 14.
365 AGAD w Warszawie, ASK, dział I, sygn. 71, k. 864 v., 865, 868 v.
366 B a rą cz >S. Pamiętnik...— S. 13— 14.
367 ЦДІА України у Києві, ф. 22, on. 1, кн. 47, арк. 39 зв.— 40, 266 зв.—268 зв



БратиЛевковичі Лидухів-
ські (Ледуховські/Лидихівські) – Іван і Гриць-
ко, слуги підстарост – ідентифікуються за ро-
довим маєтком Лидухів у Кременецькому пові-
ті. За переписом 1528 р., рід представлено одні-
єю особою24; на другу половину століття – це
досить розгалужений рід, який за описами кре-
менецьких земських книг нараховує 12 Лиду-
хівських чоловічої статі25; представники його
посідають у Кременецькому повіті чільнізем-
ські уряди: Макар Лидухівський – земський
писар 1582–1611 рр.; його син Самійло Мака-
рович – земський суддя 1615–1638 рр.
26 Ко-
лишній луцький виж Іван Лидухівський у
1574 р. стає кременецьким ґродським підпис-
ком27. У Луцькому повіті родинне відгалу-
ження Лидухівських займало половину Баєва під Луцьком – через шлюб Богдана Лидухівсь-
кого з Марією Лецківною Баєвською (в 1561 р.
згадуються як покійні)
28. Серед їхніх дітей у
записі від 19.08.1561 р. згадуються: Іван († до
1561), Юхно, Милка (за Василем Дривин-
ським), Марія (за Степаном Мировицьким),
Настасія (за Янушем Билицьким)
29. Як бачимо,
зі згаданими слугами-вижами вони не іденти-
фікуються. Швидше за все, вижі Лидухівські
відносяться до міської шляхти Луцька: за реві-
зією волинських замків 1552 р. серед луцьких
міщан (очевидно, замкового, а не маґдебур-
зького присуду) фіксується якийсь «Леду-
ховский» безімені30. На занепад баївського від-
галуження Лидухівських вказує факт передачі
сестрами своїх земель в опіку Василю Гуле-
вичу31. До того ж, 18.09.1561 р. Юхно Богда-
нович Лидухівський продав четверту частину
Баєва (разом з часткою покійного брата Івана)
і двір у Луцьку троцькому воєводі, гетьману
ВКЛ М. Ю. Радзивилу32. Згідно з гетьманським
реєстром 1567 р., його вдова, Юхнова Лиду-
хівська, виставила «коня без зброи»33.


24 У тексті, на мою думку, помилково передано ім’я та прізвище: замість «Денисъко Ледоховскии» надруковано не-
вірно: «Денисъ Коледоховский». Див.: Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года … – С. 149.
25 Кременецький земький суд. Описи актових книг. Вип. 1: книги № І–ІІ (1568–1598 рр.) / Ред. І.Л. Бутич. Описи
склали: Л.А. Попова, З.С. Хомутецька, В.Д. Чунтулова. – К., 1959. – С. 243.
26 Яковенко Н.М. Українська шляхта … – С. 189.
27 Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій … – С. 343.
28 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк. 204 зв., 206.
29 Там само. – Арк. 185.
30 РГАДА. – Ф. 389 Литовская Метрика, оп. 1. (Цитується за мікрофільмом: ЦДІАК України. – КМФ-
36, спр. 563, арк. 182).
31 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк. 173.
32 Там само. – Арк. 195 зв. 33 Литовская метрика. – Отд. 1. – Ч. 3: Книги публичных дел … – Стб. 1245.
34 Поліщук В. Врядове вижівство красносільських бояр … – С. 224–227 (Гл. «Бояри-шляхта Гуляницькі на замкових


Левко Михайлович Лосятинський 1 жовтня 1570 р. 
призначив опікункою дочки дружину, 
зауваживши при цьому: «кдыж и Cтатут 
права посполитого того не забороняетъ 
и овшемъ позволяет». Щоправда, крім 
неї, він призначає ще й інших опікунів, 
зокрема кременецького земського пи-
саря Григорія Болбаса Ростоцького та Михайла Марковича Жоравницького, 
які повинні були опікуватися не лише 
дочкою, а й дружиною Уляною Короб-
чанкою. У випадку смерті дружини він 
просив опікунів «тую дочку мою Ка-
терину ... в моц, в опеку и в оборону 
взяти и о нее ся водле Бга и звыклости 
правое хрстиянское, яко на кров цнот-
ливую шляхетскую залежит, старати, а 
доховавши ее в себе лет, за доброго по-
цтивого шляхтича цнотливого члвка в 
малжонство ее выдати маютъ» [13, ф. 22, 
оп. 1, спр. 4, арк. 44 – 47]. 

Олександр Ледуховський згадується як підписок Руської канцелярії у 1605 
р.415. Потрапив на королівський двір завдяки протекції руського писаря З.Єловицького, 
що був одружений на його кревній Софії. Олександр походив з волинського шляхетсь­
кого роду, осілого у Кременецькому повіті. Батько Олександра Макар займав з 1582 до 
1611р. посаду кременецького земського писаря416, тому перші навички канцелярської 
роботи майбутній підписок Руської канцелярії міг отримати під його керівництвом. У 
Руській канцелярії виконував обов’язки підписка при З.Єловицькому. Орієнтовно 1610 
р. повернувся в рідний Ледухів - село досить велике417, але кількість власників якого 
перевищувала інколи 10 осіб418. Добра школа діловодства, отримана Олександром у 
королівській канцелярії, а також авторитет його батька сприяли тому, що після смерті 
кременецького гродського писаря Федора Бруяки сеймик кременецької шляхти, який 
відбувся на початку 1611 р., подав кременецькому старості князеві Криштофові 
Збаразькому його кандидатуру серед чотирьох претендентів на цей уряд. Ми не знаємо 
його конкурентів, тому важко пояснити, чому К.Збаразький, який перебував у 
королівському таборі під Смоленськом, обрав саме Олександра 19 березня 1611 р. 
ОЛедуховський після читання листа старости склав присягу перед кременецьким 
земським урядом419. Наступного року його брат Самуель став кременецьким земським 
писарем420. Довгий час брати виступають в актах разом: активно надають позики, інколи досить значні, як, наприклад, князеві Михайлові Вишневецькому42', спільно володіють 
маетностями, призначаються опікунами421 422, доручають один одному ведення справ423. 
Особливо довгою справою, у якій вони виступали разом, то як позивачі, то як відповідачі, 
була справа зі Стефаном Дуніновичем. У 1612 р. він, за версією братів, купив у них у 
кредит два гумна збіжжя: одне в Ледухові за 250 злотих, друге в Лосятині за 120 злотих; 
з часом збіжжя продав, але гроші не повернув. Рішення кременецького земського суду 
від 26 лютого 1616р. було винесене на користь Ледуховських424. С.Дунінович намагався 
в лютому 1617 р. добитися перегляду цієї справи, але безуспішно425.
Під час спільної діяльності братів виявилося, що Олександр був менш 
підприємливим: його позики були переважно дрібними426, сам він потрапляв у боргову 
залежність від брата427. Боляче по авторитету гродського писаря серед шляхти вдарила 
справа, ініційована дружиною кременецького гродського судді Григорія Дениска 
Гапжбєтою Речицькою про згвалтування ним у жовтні 1615 р. їхньої доньки Гальшки. 
Те, як поводив себе заступник ОЛедуховського, його слуга Іван Влосович, під час 
засідання земського суду 24 лютого 1616р., коли розглядалася ця справа, свідчить, що 
звинувачення були не безпідставними. І.Влосович всіляко намагався не допустити 
проведення шкрутиніума (слідства), спочатку намагаючись передати цю справу на 
розгляд гродського суду, потім закинувши позивачам відсутність осілості, зрештою, 
відвівши всіх скрутаторів (слідчих) на тій підставі, що вони, начебто, є рукодайними 
слугами позивачів або їх рідні, та вимагаючи взяття свідчень у шляхти, яка на той час 
була у Кременці, і міщан - сусідів Денисків428. Попри те, що справу вдалося спочатку 
загальмувати, а потім, правдоподібно, якось полагодити, позиція Олександра серед 
кременецької шляхти похитнулася. З часом у виконанні своїх службових обов’язків 
писар почав проявляти недбалість. Зокрема, 23 січня 1618 р. Костянтин Ярмолинський 
у гродському уряді скаржився на ОЛедуховського за порушення правил запису до 
реєстру його справи з волинським ловчим Михайлом Хрінницьким429.
Олександр, крім своєї частини у Ледухові, яку 1 серпня 1620 р. “влив” братові430, 
володів частками ще декількох сіл у Кременецькому повіті. Разом з братом володів 
селом Млинів, яке ЗО травня 1616 р. вони віддали в оренду Мацєєві Корчаковському431. 
У селі Лосятин гродському писарю належала частка, набута в Станіслава Вітунського 
та Івана Лосятинського. Цю частку він у листопаді 1617р. продав Миколаєві Лосятинсь- 
кому432. Мав земельну власність у селі Мала Плющівка, щодо якого за незаконне 
привласнення разом з іншими власниками позивав до кременецького земського суду 
князя Олександра Пронського та белзького воєводу Рафала Лєщинського433. Разом з 
братом з листопада 1616р. володіли селом Перенятин, яке спочатку тримали як заставу 
від Батьківських, а потім після смерті глави цієї родини Івана привласнили за несплату 
Батьківськими боргів. їх право намагався оспорювати у земському суді та коронному 
трибуналі від імені дружини І.Батьківського Стефан Дунінович, але безуспішно434. Утім, 
на початку 1620-х рр. як власник Перенятина виступає лише Самуель435. Приблизно 
тоді ж Олександр за невідомих обставин втрачає посаду гродського писаря.
Протягом 1620-х рр. фінансові позиції колишнього руського підписка 
зміцнилися. У березні 1631 р. він надав досить значну позику (11 тис. злотих) житомирсь­
кому старості Янушові Тишкевичу, за що отримав в заставу містечко Райгородок та 
село Терехове в Бердичівському ключі Київського воєводства436. Протягом наступних 
двох років Я.Тишкевичу так і не вдалося повернути борг, про що свідчить тестамент 
ОЛедуховського, складений у Райгородку 1 лютого 1633 р. Згідно з ним, Олександр 
призначив своїм дітям опікунів - брата Самуеля, дядька Семена Лосятинського, креме­
нецького гродського суддю Олександра Ушака-Куликовського, кременецького гродсь­
кого писаря Юзефа Фрика. Суму, записану на Райгородку, та рухоме майно він заповів 
дружині й дітям. Наказав поховати своє тіло у Денішевському монастирі (в селі Денішах 
Житомирського повіту), що свідчить про його православне віровизнання437. Дружиною 
ОЛедуховського на момент смерті виступає Маріанна Юревичівна, яка в травні 1633 
р. занесла протестацію до київського гродського уряду про відібрання опікунами в неї 
рухомого майна438. Від їхнього шлюбу залишилося дві доньки: Аполонія, що вийшла 
заміж за Теодора Ощовського, й Катерина, яка 1661 р. судилася з Тишкевичами, 
намагаючись, напевно, повернути якусь частину батьківської позики439.

415 Там же. Д. 204, л. 124 -13 травня 1613 р. він навіть поставив свій підпис під привілеєм
Валенти-Олександрові Кал иновському на пустиню Умань, що дало підстави пізніше, в 1618 р., в обляті
цього привілею назвати його писарем (Там же. Д. 209, л. 1 Зоб.—15об.) Це був одиничний випадок,
викликаний відсутністю в канцелярії руських писарів.
416 Boniecki A. Herbarz Polski. 1913. Т. XIV. S. 54-55; Яковенко Н. Українська шляхта... С. 189.
417 За подимним реєстром 1629 р. у ньому було 163 дими (Баранович О. Запюднення... С. 107).
4111 На початку 1630 р. у Ледухові нараховувалося 11 власників, а саме: Самуель, Яп, Семен,
Олександр, Стефан, Григорій, Миколай, Юрій, Григорій Ледуховські, Григорій Лудвизький, Гальшка та
Іван Зузанські, Марина й Павло Андрузькі (ЦДІАК, ф. 22, on. 1, спр. 37, арк. 483зв.-484зв.).
419 Там само. Спр. 19, арк. 1—Ізв. Викликає здивування, чому на неелекційний уряд, право
призначення на який належало цілковито старості, було подано чотири претенденти від шляхти. Можливо
в умовах ведення війни з Московською державою королівська адміністрація робила подібні поступки
шляхті. Не виключено, що це було просто бажання старости.
420 Яковенко Н. Українська шляхта... С. 189.
421 Олександр і Самуель позивали у січні 1617р. вдову князя М.Вишневецького Раїну Могилянку
та її дітей Ярему й Анну до кременецького земського суду за неповернення померлим князем боргу 1700
злотих (ЦЦІАК, ф. 22, on. 1, спр. 25, арк. 87-88). Пізніше їх претензії збільшилися до 2400 злотих
(Кременецький земський суд. Вип. III. С. 181).
422 Брати були призначені тестаментом Івана Батьківського опікунами його дітей. Щоправда,
під час судового процесу зі Стефаном Дуніновичем у листопаді 1616р. Самуель це заперечував (ЦЦІАК,
ф. 22, on. 1, спр. 24, арк. 41 Ізв.—413зв.).
423 1 0 квітня 1618р. Самуель в кременецькому гродському уряді уповноважив Олександра на
ведення справ з Юрієм Шлемінським (Там само. Ф. 21, on. 1, спр. 57, арк. 60).
424 Там само. Ф. 22, on. 1, спр. 23, арк. 180а—18Ізв.; Ф. 21, on. 1, спр. 55, арк. 155—155зв.
425 Там само. Ф. 22, спр. 25, арк. 50—5 Ізв.
426 Юрій Коршиковський позичив у нього піввосьма злотих (справа у земському суді 19
листопада 1616 р.), Микола і Федора Ісерницькі позичили 100 злотих (справа у земському суді 2 січня
1620 р.), Григорій Лудвизький - 25 злотих, які Олександр не міг стягнути і 1 березня 1620 р. доручив це
братові (Там само. Спр. 24, арк. 273зв.-274зв.; Кременецький земський суд. Вип. III. С. 172; 206).
427 І березня 1620 р. Олександр зобов’язався повернути всі свої борги Самуелеві. У 1618 р.
був винен якусь суму Івану Бурському (Кременецький земський суд. Вип. III. С. 207, 139).
421 ЦЦІАК, ф. 22, on. 1, спр. 23, арк. 144зв.-149зв.
429 Там само. Ф. 21, спр. 58, арк. 52.
430 Кременецький земський суд. Вип. НІ. С. 207. Те, що Олександр після цього не мав частки у
Ледухові, підтверджується полисом посполитого рушення волинської шляхти у жовтні 1621 р., згідно з
яким з Ледухова виставили 4 коней по п'ятигорські Юрій, Самуель, Григорій та Іван Ледуховські (AGAD.
Zbiory Biblioteki Narodowej, sygn. 5, k. 10, 53).
431 ЦЦІАК, ф. 21, on. 1, спр. 55, арк. 210-210зв.
432 Там само. Ф. 22, on. 1, спр. 27, арк. Зізв.
433 Там само. Спр. 29, арк. 31зв.-32зв.
434 Там само. Спр. 24, арк. 411зв.-413зв.
435 Кременецький земський суд. Вип. III. С. 205.
436 ЦДІАК, ф. 21, on. 1, спр. 82, арк. 42а-44бзв.
437 ЛНБ, від. рукописів, ф. 91: Люба-Радзимінські, № 245. V. 4, арк. 45-46. Висловлюю подяку
кременецькому історикові Володимирові Собчуку за інформацію про цей факт.
438 Там само. Арк. 46.
439 Kossakowski S.K. Monografie historyczno-genealogiczne niektórzych rodzin polskich (z przypisami
Juliana Błeszczyńskiego). Warszawa, 1860. T. 2. S. 3.


 Самуель Ледухетський
Самуель був сином кременецького земського писаря Макара Ледуховського184. 
У 1612 р. цю посаду займав уже Самуель. Через три роки (19 травня 1615 р.) він отримав 
королівський привілей на суддівство у цьому ж повіті185. Обирався волинською шляхтою
посланцем до короля з депутатського сеймику 1613 р. та послом на сейм 1635 р.186 
Користувався кременецький земський писар і довір’ям Сигізмунда III: 2 жовтня 1621 
р. його разом з Захаром Єловицьким й Іваном Гурським монарх призначив опікуном 
пані Грушевської187. Самуель у числі іншої волинської шляхти взяв участь в елекції 
Владислава IV188. Належав до підприємливих людей: часто надавав позики; під гарантію 
їх повернення отримував у заставу чужу нерухомість, яка з часом переходила у його 
власність {див. розд. V.2, с. 179-180). Точно визначити величину земельних володінь
С.Ледуховського важко, оскільки Ледуховські основним фондом родинних земель 
володіли нероздільно189. Крім своєї частки у Ледухові, а з 1620 р. - й частки брата 
Олександра190, Самуель володів у Кременецькому повіті селами Перенятин, Волиця, 
які частково купив у Миколи Батьківського191, частково отримав у рахунок касації боргів 
від Домантії і Федора Лудвизьких192. На місці Волиці він заснував місто Краснопіль193. 
У 1621 р. кременецькі маєтності Ледуховських були знищені татарами, у зв’язку з чим 
Самуель, Юрій, Григорій та Іван виставили до посполитого рушення під Глиняни лише 
4-х коней по-п’ятигорськи. Самуель став персонально, оскільки мав ще суму, записану 
на королівщині - селі Двірець Кременецького повіту194. Кременецький староста князь 
Януш Вишневецький за королівським консенсом від 22 лютого 1633 р. уступив 
земському судді село Пляшева в цьому ж повіті195. Шлюб з Ельжбєтою Станішевською 
приніс Самуелеві села у Буському старостві Руського воєводства Увин і Романівка, які 
подружжя уступили в 1634 р. Є.Оссолінському196. СЛедуховський помер раніше 1 
червня 1640 р.197
184 Яковенко H. Українська шляхта... С. 189.
185 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 208, л. 99об.-100.
186 Biblioteka PAN w Kórniku, oddz. rękopisów, rkps 325; ЦДІАК, ф. 25, on. 1, cnp. 196, арк. 1231зв.
187 Кременецький земський суд. Вип. III. С. 211.
188 Архив ЮЗР. 4. II. Т 1.С. 215.
189 Баранович О. Залюдиення... С. 148 (433 дими).
190 Кременецький земський суд. Вип. III. С. 207.
191 Там само. С. 129, 135.
192 Там само. С. 205.
193 Boniecki A. Herbarz Polski. T. XIV. S. 55.
194 AGAD. Zbiory z Biblioteki Narodowej, sygn. 5, k. 10, 53.
195 Ibid. MK, sygn. 180, k. 96-96v.
196 Boniecki A. Herbarz Polski. T. XIV. S. 55.
197 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, cnp. 221, арк. 273-273зв.

Drzewa genealogiczne

Nestor "Halka" Ledóchowski h. Szaława ok. 1450 
1. Kosma (Kuźma) Kazimierz Ledóchowski ok. 1480 + Semka ?? ok. 1480
1.1. Jan Ledóchowski ok. 1510 
1.1.1. Gniewosz Ledóchowski ok. 1540, 1547 pisarz ziemski krzemieniecki
1.1.1.1. Makary Ledóchowski ur. ok. 1570, zm. ok. 1612, 1583 opłaca 11 dymów podatku z Liduchowa, 1598 pisarz ziemski krzemieniecki
1.1.1.1.1. Samuel Ledóchowski ok. 1600, sędzia ziemski krzemieniecki, dziedzic: Ledochów, Pereniatyn, własność: Uwin, Romanów + Elżbieta Staniszewska z Wielowski h. Pobóg ok. 1600
1.1.1.1.1.1. Stefan Ledóchowski ur. ok. 1630, zm. 1675, podkomorzy krzemieniecki, senator, kasztelan wołyński +(ok. 1656) Anna Szredzińska ok. 1630 [Barącz Sadok, Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu]
1.1.1.1.1.1.1. Franciszek Ledóchowski ok. 1660, zm. 1703, rotmistrz JKM, dziedzic: Płaszowiec, Czeczeniowiec, własność: Gródek, Obarów i in., podstoli wołyński, senator + Helena Siemaszko ok. 1660-1741 (1-v. Daniel Hulewicz), ojciec: Samuel, matka: Zofia Górska;
1.1.1.1.1.1.1.1. Adam Ledóchowski 18.11.1685, zm. 5.11.1754, dowódca chorągwi pancernej, dziedzic: Pieczychwosty, Chocimm 1720 starosta włodzimierski, 1745 kasztelan wołyński,  + Marianna Wierzbowska ok. 1700
1.1.1.1.1.1.1.1.1. Franciszek Antoni Ledóchowski ur. 1728, zm. 1783 Wiedeń, kawaler orderu Orła Białego, wojewoda czarnichowski + Ludwika Denhoff, wniosła dobra Klimontów
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1. Antoni Bartłomiej hr. Halka Ledóchowski ur. 23.8.1755 Krupa pod Łuckiem, zm. 11.11.1835 Warszawa jako diakon w zakonie misjonarskim, dziedzic: Pieczychwosty, Milatyn i in., kawaler gwiazdy Leopolda + Julia Julianna Ostrowska ok. 1760, ojciec: Tomasz
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1. Józef Zachariasz Ledóchowski, ur. 10.3.1786 Pieczychwosty, zm. 24.11.1859 Wchring, Austria, szambelan dworu królewskiego, dziedzic: Klimontów, Górki, Nowowieś, Nowodzice, Smerdynia +(31.5.1818 Krupa) Maria Rozalia Zakrzewska ok. 1790, zm. 30.3.1863 ojciec: Jan Nepomucen, matka: Helena Darowska [Klimkiewicz W., Kardynał ...]
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1. Julian Andrzej Ledóchowski ur. 13.2.1820, porucznik ułanów, dziedzic: Klimontów, bpt.   + Karolina Hulewicz, ojciec: Karol;  
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2. Helena Anna Ledóchowska ur. 25.2.1821 + Atanazy Anastazy hr. Miączyński 1808, dziedzic: Stachury, Maciejowa, powstaniec styczniowy, skazany na utratę majątku i wygnanie
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.5.1. Eleonora hr. Miączyńska 1873
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3. Mieczysław Jan od Krzyża Ledóchowski ur. 29.10.1822 Górki, k. Klimontowa, zm. 22.7.1902 Rzym, kardynał Polski [Klimkiewicz W., Kardynał ...]
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.4. Jan Józef Ledóchowski 16.1.1825, dziedzic: Pęchów, Łaskarzew +(1) Melania Maria Kossowicz h. Gryf +(2) ??
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.4.1. Maria Ledóchowski + Paweł Peterson
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.4.2. Bronisława Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.4.3. Mieczysław Ludwik Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.4.4. Jan Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5. Antoni Franciszek Ledóchowski ur. 4.10.1832, zm. 1885, oficer 56 pułku piechoty, porucznik huzarów, mieszkał: Hradisch, Morawy +(1)(1851) Julia hr. Logothetty +(2) Izabela bar. Zessner von Spitzenberg
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5a.1. Gabriela Ledóchowska, ur. 1866, zm. 1960
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5a.2. Helena Ledóchowska + Ernest Kopfinger von Trebbienau
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.3. Paulina Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.4. Franciszka a Paulo Ledóchowska + Gustaw bar. von Henikstein
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.5. Maria Antonina Ledóchowska, ur. 1868, zm. 1876
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.6. Anna Maria Ledóchowska, ur. 1870, zm. 1902
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.7. Zofia Ledóchowska, ur. 1871, zm. 1944 + Maksymilian hr. Bissingen
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.8. Mieczysław Wincenty Gabriel hr. "Halka" Ledóchowski ur. 19.1.1858 Praha, zm. 23.7.1935 Lipnica Murowana podpor 8 pułku ułanów astriackich +(25.2.1892) Franciszka Józefa hr. "Halka" Ledóchowska 
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.8.1. Józefina hr. "Halka" Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.8.2. Mieczysław Franciszek hr. Halka Ledóchowski + Jolanta Czecz s. Ryszarda Karola i Aurelii Sövenyhazy-Fricke
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.8.2.1. Jolanta hr. "Halka" Ledóchowska + Jan Kazimierz Michał Starzeński s. Michała Henryka i Eugenii Brońskiej
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.8.3. Antoni Maria "Halka"" Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.8.4. Izabella Ernestyna "Halka" Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.9. Teresa Maria Ledóchowska, ur. 1859, zm. 1880
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.10. Zygmunt Antoni Ledóchowski, zm. 1944
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.11. Gabriel Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.12. Henryk Wincenty Ledóchowski, ur. 1864, zm. 1904 + Hilda Rosenau
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.13. Włodzimierz Ledóchowski, ur. 1864, zm. 1933
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.14. Józef Franciszek Ledóchowski ur. 1867, zm. 1941 + Wiktoria Conti, ur. 1868, zm. 1953
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.14.1. Julena Ledóchowska 1909 + Istvan Lakits de Nemes-Szakacs
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.14.1.1. Istvan Lakits de Nemes-Szakacs 1932- + Annette Rasmussen 1936-
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.14.1.1.1. Anne Lakits de Nemes-Szakacs 1961-
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.14.1.1.2. Stephane Lakits de Nemes-Szakacs 1962-
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.15. Izabela Ledóchowska, ur. 1873, zm. 1963
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.16. Julia Ledóchowska, ur. 1874, zm. 1970
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17. Franciszek Władysław Cyryl Ledóchowski, ur. 1876, zm. 1954 +(1903) Ewa bar. Bethlen, ur. 1878, zm. 1961
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17.1. Antoni Maria Ledóchowski 1904 +1941 Dorota Kraus
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17.1.1. Maria Teresa Ledóchowski + Fryderyk Corcon
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17.1.2. Franciszek Józef Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17.1.3. Włodzimierz Antoni Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17.1.4. Gabriela Maria Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17.1.5. Maksymilian Antoni Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5b.17.2. Klara Maria Ledóchowska, ur. 1911, zm. 2000
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2. Ignacy Hilary hr. Halka Ledóchowski ur. 13.1.1789 Krupa, Wołyń, zm. 29.3.1870, gen. brygady WP, powstaniec listopadowy, obrońca twierdzy Modlin  + Ludwika Joanna Górska 1797-1833, ojciec: Adam, matka: Weronika Sierakowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.1. Ludwika Ledóchowska ur. 25.4.1828, zm. 6.1.1860 + Lucjan Morykoni, dziedzic: Soły, Świadoście
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.2. Józef Jan Ledóchowski ur. 8.3.1822, dziedzic: Poszyrwińce, Gentyliszki +(27.5.1847) Aleksandra Łęska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.1. Maria Ledóchowska 1850
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.2.2. Ignacy Ledóchowski 1856
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3. Antoni August hr. Halka Ledóchowski ur. 3.8.1823 Warszawa, zm. 21.2.1885 Kraków, rotm. huzarii, mieszkał Loosderf, własność tabularna: Lipnica, Królówka pow. bocheński +(1) Maria hr. Seilern und Aspang ur. ok. 1825, zm. 17.4.1861 +(2)(17.6.1862) Józefa hr. Salis, zm. 14.7.1909 Lipnica, ojciec: Rudolf, matka: Teresa Buhler [Tab.; Marzani M., Matka Świętych...]
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.1. Tymoteusz Ledóchowski ok. 1855, zm. 1890
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.2. Kazimierz Ledóchowski ok. 1855 + Antonina hr. Toggenburg + Maria bar. von Haymerle
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.2.1. Teresa Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.3. Antoni Ignacy Ledóchowski 1856-1935 +(1890) Ludwika hr. Thun 1870
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.3.1. Karol Ledóchowski 1891 +(1922) Eliżbieta hr. Nostitz-Kienecka
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.3.2. Ernest Filip Alojzy Antoni Ledóchowski 1893
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.3.3. Maria Ledóchowska 1895
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3a.3.4. Franciszek Maria Alojzy Antoni Ledóchowski 1897
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.4. Maria Teresa Franciszka Józefa Ledóchowska, ur. 29.4.1863, błogosławiona, dama dworu toskańskiego w Salzburgu, opiekunka i moderatorka ruchu misyjnego w Europie, założycielka Misjonarek św. Piotra Klawera
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.5. Julia (Urszula) hr. Halka Ledóchowska, ur. 17.4.1865 Loosdorf, zm. 29.5.1939 Rzym, święta ( )
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.6. Włodzimierz Ledóchowski, ur. 7.10.1866 Sitzenthal (Loosdorf), zm. 13.12.1942 Rzym, Przełożony Generalny Towarzystwa Jezusowego.  
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.7. Maria Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.8. Ernestyna Ledóchowska, zakonnica
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.9. Franciszka (Fanny) hr. "Halka" Ledóchowska + Mieczysław hr. "Halka" Ledóchowski  1858
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.9.1. Józefina hr. "Halka" Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.9.2. ?? Ledóchowska
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.10. Ignacy Kazimierz hr. "Halka" Ledóchowski, ps. Krak, ur. 1871, zamordowany 9.3.1945 Auschwitz, szambelan austriacki, generał dywizji + Paulina Paula hr. Łubieńska  ok. 1870 - ok. 1920
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.10.1. Józefa hr. "Halka" Ledóchowska  ok. 1900 - ok. 1950
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.10.2. Włodzimierz hr. "Halka" Ledóchowski  ok. 1900 - zm. 21.10.1987, po wojnie pracował W RPA + Morawska, ojciec: Kajetan [Ledóchowski W., Pamiętnik pozostawiony w Ankarze...]
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.10.3. Jadwiga "Halka" Ledóchowska  ok. 1900 - ok. 1950
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.10.4. Maria Teresa hr. "Halka" Ledóchowska  ok. 1900 - ok. 1950 + ?? Tyszkiewicz  ok. 1890 - ok. 1940
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.11. Józefa Ledóchowska, zm. kilka dni po urodzeniu [Marzani M., Matka Świętych...]
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3b.12. Stanisław Ledóchowski, zm. kilka dni po urodzeniu
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.4. Anna Ledóchowska 24.12.1824 Warszawa, zm. 23.10.1839 Warszawa, poch. cm. świętokrzyski, przeniesiona na Powązki
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3. Apolonia Ledóchowska ur. 9.2.1787, zm.28.2.1873 +(1) Stanisław hr. "Witold" Aleksandrowicz  +(2) Józef Walenty Ledóchowski 1788
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3a.1. Maria Marianna hr. "Witold" Aleksandrowicz + Tomasz Aleksander hr. Potocki  1809
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3a.2. Antoni Tomasz hr. "Witold" Aleksandrowicz
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3a.3. Stanisław Alojzy hr. "Witold" Aleksandrowicz ok. 1825 + Wanda hr. "Gołąbek" Jezierska 1824
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3a.4. Apolonia hr. "Witold" Aleksandrowicz + Ludwik Teodor Popiel 1812
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3b.5. Konstanty Ledóchowski (patrz niżej)
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3b.6. Katarzyna Ledóchowska (patrz niżej)
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.3b.7. Marianna Ledóchowska (patrz niżej)
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.4. Tadeusz Ledóchowski, ur. 28.10.1790 Krupa, Wołyń, podchorąży 2 pułku piechoty,  porucznik huzarów, rotmistrz ułanów, dowódca brygady, pochowany w grobie rodzinnym pod Wiedniem + Leopoldyna Leopldyna Bäuerle
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.5. Iazabella Rozalia Ledóchowska ok. 1790, zm. 11.10.1866 Warszawa + Wiktor Łukasz Rembieliński, senator, kasztelan Kr. Pol.
1.1.1.1.1.1.1.1.1.1.6. Tymoteusz Ledóchowski ur. 27.1.1797, zm. 17.7.1846 Wiedeń, uczył się w Akademii Inżynierów we Wiedniu
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2. Apolonia Ledóchowska ok. 1760, zm. 1795 + Tomasz Adam Ostrowski 1735-1817, kasztela czerski, kawaler orderu Orła Białego i św. Stanisława
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.1. Antoni Jan hr. Ostrowski ur. 1782, zm. 1845, walczył pod Samosierrą,  własność: Ujazd +(1805) Józefa Morska 1787 +(1821) Antonina Józefa Michałowska  [Ledóchowski J, Antoni Otrowski, Paryż 1859]
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.2. Ludwika Aleksandra Ostrowska 1787-1855 + Michał Potocki 1790-1855
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.3. Władysław Tadeusz Ostrowski , psb wybitny 1790-1869 + Klementyna ks. Kowelska Sanguszko  ok. 1770 - ok. 1820
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.4. Jan Tadeusz Ostrowski ok. 1790
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.5. Marianna Ostrowska ok. 1790 + Ludwik Morsztyn
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.6. Franciszek Ostrowski ok. 1790
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.7. Józef Ostrowski ok. 1790
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.8. Anastazy Ostrowski ok. 1790
1.1.1.1.1.1.1.1.1.2.9. Helena Ostrowska ok. 1790 + Jan Malfatti
1.1.1.1.1.1.1.1.1.3. Adam Ledóchowski ok. 1760, zmarł Padwa
1.1.1.1.1.1.1.1.1.4. Anna Ledóchowska ur. 1747, zm. 25.2.1837 Warszawa + Michał August "Hutten" Czapski ur. 1702 Nakło, zm. 1796 [Min., Bon, PSB, Żychl.]
1.1.1.1.1.1.1.1.1.5. Marianna Maria Ledóchowska ur. 1753, dama orderu Krzyża Gwiaździstego, pod koniec życia mieszkał w Baden pod Wiedniem + Tomasz hr. Witold Aleksandrowicz, kasztelan podlaski, marszałek dworu królewskiego
1.1.1.1.1.1.1.1.1.5.1. Stanisław hr. "Witold" Aleksandrowicz + Apolonia Ledóchowska ok. 1790
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6. Stanisław Ledóchowski 1764, zm. 1802 +(1) Elżbieta Hoffman +(2)(1801) Józefa Wiktoria Franciszka Truskolaska ur. 6.3.1781 Lwów, zm. 14.3.1849 Warszawa, ojciec: Tomasz, matka: Agnieszka Marunowska; aktorka
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.1. Anna Ledóchowska ok. 1790 + ?? Albertow
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2. Franciszek Ledóchowski ok. 1790 + Maria Zofia Krompolc + Ludwika hr. Broel-Plater
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.1. Ludwika Tekla Ledóchowska +(1) Paweł "Poklewski" Koziełł +(2) ?? Żelaskowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.1.1. rodziny: "Poklewski" Koziełł
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.2. Władysława Katarzyna Ledóchowska + Władysław Poklewski-Koziełł
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.2.1. Władysław Poklewski-Koziełł
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.2.2. Zdzisław Poklewski-Koziełł
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.2.3. Michał Poklewski-Koziełł
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.2.4. Stanisław Poklewski-Koziełł
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.2.5. Piotr Poklewski-Koziełł
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.3. Zdzisław Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.4. Bronisław Ledóchowski
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.2.5. Bogumiła Elżbieta Ledóchowska + Juliusz bar. Ropp
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3. Marianna Ledóchowska ok. 1790 + Łukasz Biernacki
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3.1. Michał Biernacki 1836
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3.2. Aleksander Biernacki 1838
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3.3. Leonid Biernacki 1839
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3.4. Mikołaj Biernacki 1841
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3.5. Maria Biernacka 1842
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3.6. Zofia Biernacka 1843
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.3.7. Helena Biernacka 1846
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.4. Franciszek Ledóchowski 1802
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.5. Anna Ledóchowska 1804
1.1.1.1.1.1.1.1.1.6.6. Marianna Ledóchowska 1806
1.1.1.1.1.1.1.1.2. Anna Euzebia Ledóchowska ok. 1730 + Józef Dumicz-Popiel
1.1.1.1.1.1.1.1.2.1. Ksawery Dumicz-Popiel
1.1.1.1.1.1.1.1.2.2. Magdalena Dumicz-Popiel + Franciszek Ksawery Drzewicki
1.1.1.1.1.1.1.2. Konstancja Ledóchowska ok. 1690 +(1) Stanisław Druszkiewicz +(2) Ignacy Sadowski h. Lubicz, starosta słonimski
1.1.1.1.1.1.1.2.1. Elżbieta Druszkiewicz
1.1.1.1.1.1.1.2.2. Ludwika Maria Sadowska ok. 1720 +(1) Józef Brzostowski ok. 1720 +(2) Franciszek Towiański
1.1.1.1.1.1.1.2.2.1. rodziny: Brzostowski, Benisławski, "Broel" Plater
1.1.1.1.1.1.1.3. Stefan Ledóchowski ok. 1690 + Anna Ledóchowska, dziedzic: Gródek, Obarów, podstoli wołyński
1.1.1.1.1.1.1.4. Salomea Ledóchowska ok. 1690 +(1) Jan "Fox" Potocki ok. 1690 +(2) Kazimierz Kamiński, cześnik łukowski
1.1.1.1.1.1.1.4.1. Stefan "Fox" Potocki ok. 1720
1.1.1.1.1.1.1.4.2. Piotr "Fox" Potocki ok. 1720
1.1.1.1.1.1.1.4.3. Ignacy "Fox" Potocki ok. 1720
1.1.1.1.1.1.1.4.4. Zuzanna "Fox" Potocka ok. 1720
1.1.1.1.1.1.1.5. Teresa Ledóchowska ok. 1690 + Stefan Karczewski
1.1.1.1.1.1.1.6. Rozalia Ledóchowska ok. 1690 + Jerzy Olszański, starosta i chorąży owrucki, 1728 Marszałek Trybunału Koronnego
1.1.1.1.1.1.1.6.1. Antonina Olszańska ok. 1720 + Jan Józef Stadnicki ok. 1720
1.1.1.1.1.1.1.7. Józefa Ledóchowska, chrz. 25.11.1657 Podkamień Brodzki [par. za: AGAD 1-301-79]
1.1.1.1.1.1.1.8. Barbara Ledóchowska, chrz. 27.06.1660 Podkamień Brodzki [par. za: AGAD 1-301-79]
1.1.1.1.1.1.2. Felicjan Ledóchowski zginął 1863 pod Wiedniem
1.1.1.1.1.1.3. Kazimierz Ledóchowski ok. 1660, rotmistrz królewski, 1863 walczył pod Wiedniem, chorąży czernichowski
1.1.1.1.1.1.4. Barbara Ledóchowska chrz. 27.6.1660 Podkamień + ?? Orda
1.1.1.1.1.1.5. Stanisław Ledóchowski ok. 1666, zm. 17.8.1719, walczył pod Wiedniem, Chocimiem, na Węgrzech, pułkownik chorągwi pancernej, wojski nowogrodzki, podczaszy wołyński  +(1) Marianna Wielhorska +(2) Krystyna Zorawnicka
1.1.1.1.1.1.6. Teresa Ledóchowska chrz. 1657 Podkamień + Aleksander "Jeło" Maliński, cześnik wołyński
1.1.1.1.1.1.6.1. Jan "Jeło" Maliński ok. 1690 + Ludwika Leszczyńska ok. 1690 c. Władysława i Barbary Walewskiej
1.1.1.1.1.1.6.2. ?? "Jeło" Maliński ok. 1690 + Marianna Ledóchowska ok. 1690 c. Jerzego i Konstancji Lutomierskiej
1.1.1.1.1.1.6.3. Anna Malińska ok. 1690 + Ludwik Tarnowski ok. 1690 s. Pawła i ?? Zelskiej
1.1.1.1.1.2. Samuel Ledóchowski ok. 1630 +(1) Aleksandra Osiecka +(2) Aleksandra Liniewska, ojciec: Andrzej [Barącz Sadok, Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu]
1.1.1.1.1.2.1. Józef Ledóchowski ok. 1660 + Teresa Bogusz
1.1.1.1.1.2.1.1. Marianna Ledóchowska + Wiktoryn Stoiński ok. 1740
1.1.1.1.1.2.1.2. Antoni Ledóchowski, zm. 1760, podstoli łomżyński + ?? Humieniecka
1.1.1.1.1.2.2. Stefan Jakub Ledóchowski, chrz. 25.6.1660 Podkamień [par. za: AGAD 1-301-79], zm. młodo 
1.1.1.1.1.2.3. Mikołaj Ledóchowski chrz. 3.12.1662 Podkamień, zm. młodo  [par. za: AGAD 1-301-79]
1.1.1.1.1.2.4. Jan Ledóchowski ok. 1660 + Teresa Gołuchowska ok. 1660
1.1.1.1.1.2.4.1. Józef Ledóchowski ok. 1690, chorąży łomżyński + Helena Rotarjusz
1.1.1.1.1.2.4.1.1. Elżbieta Ledóchowska + Tomasz Lechnicki, podstoli zakroczymski
1.1.1.1.1.2.4.1.2. Tomasz Ledóchowski, stolnik włodzimierski
1.1.1.1.1.2.4.1.3. Jan Ledóchowski + Julia Bentkowska
1.1.1.1.1.2.4.1.3.1. Anna Ledóchowska
1.1.1.1.1.2.4.1.3.2. Ignacy Ledóchowski, brygadier kawalerii narodowej
1.1.1.1.1.2.4.1.4. Aleksander Ledóchowski + Marianna Rzątkowska
1.1.1.1.1.2.4.1.5. Dymitr Ledóchowski, dziedzic: Kisielin,  1783 stolnik włodzimierski
1.1.1.1.1.2.4.2. Andrzej Ledóchowski ok. 1690
1.1.1.1.1.2.4.3. Franciszek Ledóchowski ok. 1690
1.1.1.1.1.2.4.4. Aleksandra Ledóchowska ok. 1690
1.1.1.1.1.2.4.5. Barbara Ledóchowska ok. 1690
1.1.1.1.1.2.4.6. Anna Ledóchowska ok. 1690 + Jan Zagórski
1.1.1.1.1.2.4.6.1. Franciszek Zagórski
1.1.1.1.1.2.4.7. Franciszka Zofia Ledóchowska ok. 1690 + Jan Grocholski ok. 1690
1.1.1.1.1.2.4.8. Teresa Ledóchowska ok. 1690 + ?? Batkowski ok. 1690
1.1.1.1.1.2.4.8.1. Jan Batkowski ok. 1720
1.1.1.1.1.2.4.8.2. Marianna Batkowska ok. 1720 + Wojciech Żebrowski ok. 1720
1.1.1.1.1.2.5. Dominik Ledóchowski chrz.  1666 Podkamień, zm. młodo
1.1.1.1.1.2.6. Wacław Antoni Ledóchowski chrz. 1669 Podkamień
1.1.1.1.1.2.7. Michał Ledóchowski ok. 1660, ksiądz w Podkamieniu
1.1.1.1.1.2.8. Anna Ledóchowska chrz. 26.9.1661 Podkamień [par. za: AGAD 1-301-79]
1.1.1.1.1.3. Jan Ledóchowski ok. 1630
1.1.1.1.1.4. Anna Ledóchowska ok. 1630 + ?? Ożga
1.1.1.1.1.5. Marcin Kazimierz Ledóchowski ok. 1630-1681 + Marianna Maria Bożeniec-Jełowicka ok. 1630-1681/
1.1.1.1.1.5.1. Andrzej Ledóchowski, chrz 17.12.1657 Podkamień Brodzki [par. za: AGAD 1-301-79], podstarości Krzemieniecki ok. 1660-1720 + Zuzanna Podoska  ok. 1690 - ok. 1740
1.1.1.1.1.5.1.1. Franciszek Ledóchowski, podstoli Wołyński ok. 1690 - ok. 1730 +(1) ?? Olizar  ok. 1700 - ok. 1750 +(2) ?? ks. Światopełk Czetwertyńska  ok. 1670 - ok. 1720
1.1.1.1.1.5.1.1.1. Franciszka Ledóchowska  ok. 1690 - ok. 1780 + Feliks hr. Krasicki  ok. 1710-1749 + Michał Stoiński  ok. 1730 - ok. 1780 (drzewa rodzin: Stoiński)
1.1.1.1.1.5.1.1.1.1. Anna hr. Krasicka  ok. 1720 - ok. 1770 + ?? Cyryna  ok. 1710 - ok. 1760
1.1.1.1.1.5.1.1.1.2. Dominik hr. Krasicki  ok. 1720 - ok. 1770
1.1.1.1.1.5.1.1.1.3. Jan hr. Krasicki  ok. 1720 - ok. 1770 + ?? Rohozińska  ok. 1730 - ok. 1780
1.1.1.1.1.5.1.1.1.3.1. rodziny: Krasicki
1.1.1.1.1.5.1.1.2. Michał Ledóchowski, starosta rawicki ok. 1700-1785 + Zuzanna "Beydo" Rzewuska  ok. 1730 - ok. 1780
1.1.1.1.1.5.1.1.2.1. Stanisław Ledóchowski, generał adiutant ok. 1760 - ok. 1810 
1.1.1.1.1.5.1.1.2.1.1. Hipolit Ledóchowski  ok. 1790 - ok. 1840
1.1.1.1.1.5.1.1.2.2. Feliks Ledóchowski, pułkownik wojsk koronnych ok. 1760-ok. 1820, bpt.
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3. Benedykt Ledóchowski, starosta nowosielecki ok. 1760 - ok. 1810 
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.1. Jan Ledóchowski  ok. 1790 - ok. 1840
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.2. Ignacy Ledóchowski  ok. 1790 - ok. 1840 + ?? ks. Szujska  ok. 1800-ok. 1850
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.3. Aniela Ledóchowska  ok. 1790 - ok. 1840 + ?? ks. Czetwertyński  ok. 1780 - ok. 1830
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.4. Karol Ledóchowski  ok. 1810 - ok. 1850  + ?? Dunin  ok. 1780 - ok. 1830
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.4.1. Władysław Ledóchowski  ok. 1840 - ok. 1890
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.4.2. Stanisław Ledóchowski  ok. 1840 - ok. 1890
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.4.3. Tyburcy Hipolit Ledóchowski  ok. 1810 - ok. 1860 
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.4.3.1. Stanisław Marcin Ledóchowski, ur. 1851, zm. ok. 1890 Victoria, Australia, legit. szlach. 1870  +(prawd) Regina [Morm.] + Lily Beverley Alicia Kossak 
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.4.3.2. (prawd.) Julia Ledóchowska, ur. 1852, zm. 23.5.1940 Lublin + Wiktor Zbyszewski
1.1.1.1.1.5.1.1.2.3.4.4. Nestor Michał Ignacy Ledóchowski  ok. 1840 - ok. 1890 [Spis kijowski]
1.1.1.1.1.5.2. Michał Antoni Ledóchowski, chrz. 26.8.1663 Podkamień  [par. za: AGAD 1-301-79]
1.1.1.1.1.5.3. Franciszek Jan Ledóchowski, chrz. 26.8.1663 Podkamień  [par. za: AGAD 1-301-79]
1.1.1.1.1.5.4. Katarzyna Ledóchowska ok. 1660
1.1.1.1.1.5.5. Joanna Ledóchowska ok. 1660
1.1.1.1.1.5.3. Marcin Antoni Ledóchowski, chrz. 4.10.1667 Podkamień  [par. za: AGAD 1-301-79]
1.1.1.1.2. Aleksander Ledóchowski ok. 1600, pisarz grodzki, krzemieniecki [Drzewo Ledóchowskich, Wiedeń, mieszkanie prywatne rodziny]
1.1.1.1.2.1. Apolonia Ledóchowska ok. 1620 + Teodor Oszczowski ok. 1620
1.1.1.1.2.2. Katarzyna Ledóchowska
1.1.1.2. Anna Ledóchowska + Falelej Berezecki
1.1.1.3. Teodora (Fedora) Ledóchowska + Tymoteusz Wasilkowski
1.1.1.4. ?? Ledóchowska + Jan Andruski
1.1.1.5. ?? Ledóchowska + Jan Paszkiewicz
2. Dionizy Denys Ledóchowski ok. 1490 
2.1. Leon Ledóchowski ok. 1530 
2.1.1. Grzegorz Ledóchowski ok. 1570 + Eudoksja Dederkał ok. 1570 + Katarzyna Wysocka
2.1.1.1. Jan Ledóchowski ok. 1600 + Anna Długosz ok. 1600 + Katarzyna Wysocka
2.1.1.1.1. Wojciech Ledóchowski ok. 1630 + Teresa Tarnowska ok. 1630
2.1.1.1.2. Teofila Ledóchowska ok. 1630 + ?? Kopystyński
2.1.1.1.3. Cecylia Ledóchowska ok. 1630 + ?? Kornicki
2.1.1.1.4. Jerzy Gabriel Ledóchowski ok. 1630 + Anna Bychowska
2.1.1.1.4.1. Teresa Ledóchowska + ?? Piątkowski
2.1.1.1.4.2. Jan Ledóchowski
2.1.1.1.5. Wojciech Ledóchowski ok. 1630
2.1.1.1.6. Jerzy Gabriel Ledóchowski ok. 1630 
2.1.1.1.6.1. Jan Ledóchowski
2.1.1.1.6.2. Teresa Ledóchowska + ?? Piątkowski
2.1.1.1.7. Stanisław Ledóchowski +(1) Krystyna Żórawnicka +(2) Katarzyna Uchańska
2.1.1.1.7.1. Barbara Ledóchowska +(1) Kasper Staniszewski +(2) ?? Strzyżewski
2.1.1.1.7.2. Katarzyna Ledóchowska + Adam Peretyatkowicz
2.1.1.1.7.3. Teresa Teofila Ledóchowska + Paweł Kurdwanowski
2.1.1.1.7.3.1. Cecylia Kurdwanowski
2.1.1.1.7.3.2. Kajetan Kurdwanowski
2.1.1.1.7.3.3. Franciszek Kurdwanowski + Rozalia Magnuska
2.1.1.1.7.4. Mikołaj Ledóchowski + Anna Czarnecka
2.1.1.1.7.4.1. Romuald Ledóchowski
2.1.1.1.7.4.2. Józef Ledóchowski + Magdalena Dobrzyńska
2.1.1.1.7.4.2.1. Piotr Ledóchowski + ?? Tomkowicz
2.1.1.1.7.4.2.2. Wincenty Łukasz Ledóchowski, ur. ok. 1780 + Anna Głębocka [Spis wołyński]
2.1.1.1.7.4.2.2.1. Jan (Janusz) Ledóchowski ok. 1810, marszałek dubieński, mieszkał: Bokujma (Wołyń) + Aniela Małyńska (Młyńska) ok. 1810 [Puł., CSUI]
2.1.1.1.7.4.2.2.1.1. Władysław Antoni Józef Ledóchowski  ur. 4.12.1846 Bokujma par. Targowica, zm. 1894 + Maria hr. Ledóchowska  ok. 1830 - ok. 1880, ojciec: Romuald, matka: Leontyna hr. Czacka
2.1.1.1.7.4.2.2.1.1.1. August Ledóchowski, właściciel majątku: Ostrożec pow. dubieniecki, 1939 aresztowany przez NKWD
2.1.1.1.7.4.2.2.1.2. Piotr August Władysław Ledóchowski ur. 1842 Wołyń, gimnazjum realne Warszawa, 1861-3 student prawa UJ [CSUI, Spis Wołyński]
2.1.1.1.7.4.2.2.1.3. Felicjan Ferdynand Leon Ledóchowski ok. 1840, własn.: Wołoczyska + Maria Świejkowska, właścicielka Ostropola, ojciec: Włodzimierz, matka: Izabela Sobańska [Puł., Spis Wołyński]
2.1.1.1.7.4.2.2.1.3.1. Włodzimierz Nestor Maria Józef Ledóchowski, 1915 emigracja do USA [Morm.]
2.1.1.1.7.4.2.2.1.3.2. Janina Maria Anna Ledóchowska
2.1.1.1.7.4.2.2.1.3.3. Maria Leonina Ledóchowska + ?? Leon
2.1.1.1.7.4.2.2.1.3.4. Zofia Izabela Maria Ledóchowska
2.1.1.1.7.4.2.2.1.4. Michał Rajmund Ledóchowski ur. 31.8.1851 Bokujma, par. Targowica + Maria Zagórska [wolyn-metryki.pl]
2.1.1.1.7.4.2.2.1.4.1. Aleksander Ledóchowski ok. 1870, 1927 właściciel: Bokujma, Berehy, Smordwa
2.1.1.1.7.4.2.2.1.4.2. Maria Ledóchowska ok. 1870 + Stefan hr. Moszyński
2.1.1.1.7.4.2.2.1.4.3. Zofia Ledóchowska ok. 1870
2.1.1.1.7.4.2.2.1.5. Helena Antonina Józefa Ledóchowska ok. 1840 + Czesław hr. Miączyński ok. 1840
2.1.1.1.7.4.2.2.1.6. Apolonia Julia hr. Ledóchowska  ur. 28.5.1919 Młynów + Władysław Hieronim Adam hr. Chodkiewicz ur. 22.1.1845 Drezno, zm. 14.11.1906 Młynów, ojciec: Mieczysław, matka: Ludwika Olizar
2.1.1.1.7.4.2.2.1.6.1. Mieczysław hr. Chodkiewicz ur. 1876, zm. 1933 + Felicja Stecka, ur. 1888, zm. 1977 Wrocław, ojciec: Adam, matka:  Emilii Bogusz 
2.1.1.1.7.4.2.2.1.6.2. Jan Karol Chodkiewicz
2.1.1.1.7.4.2.2.1.6.3. Zofia Chodkiewicz
2.1.1.1.7.4.2.2.1.7. Maria Anna Ledóchowska, ur. 8.4.1845 Bokujma, par. Targowica, zm. 1925 + Kazimierz hr. Tarnowski 1832-1902 [wolyn-metryki.pl]
2.1.1.1.7.4.2.2.1.7.1. Aniela hr. Tarnowska ok. 1870 +1889 Ignacy Żurowski
2.1.1.1.7.4.2.2.1.7.2. Laura Tarnowska 1875 + Józef Mańkowski 1862-1940
2.1.1.1.7.4.2.2.1.7.2.1. Emeryk Mańkowski 1896-1941
2.1.1.1.7.4.2.2.1.8. Józef Ledóchowski, ur. 1848, zm. 1850 Bokujma, par. Targowica [wolyn-metryki.pl]
2.1.1.1.7.4.2.2.2. Apoloniusz Ledóchowski 
2.1.1.1.7.4.2.2.2.1. Karol Ledóchowski
2.1.1.1.7.4.2.2.3. Leon Ezechiel Izydor Ledóchowski + Laura Czosnowska [Spis Wołyński]
2.1.1.1.7.4.2.2.3.1. Mieczysław Marian Ledóchowski, ur. 1844 Matwiejowce + Wanda Trzecka
2.1.1.1.7.4.2.2.3.1.1. Leon Ledóchowski + Julia Dorożyńska [Spis wołyński]
2.1.1.1.7.4.2.2.3.2. Władysław Marian Karol Ledóchowski, ur. 1847 Matwiejowce  [par.]
2.1.1.1.7.4.2.2.3.3. Anna Ledóchowska, ur. 1849 Matwiejowce +(1873 Katerburg) Urban Pio Breza, ur. 1848 Siekierzyńce, par. Kunów ojciec: Hipolit Erazm, matka: Honorata Radzimińska  [par.]
2.1.1.1.7.4.2.2.3.3.1. Laura Honoryna Breza
2.1.1.1.7.4.2.2.3.3.2. Zofia Breza
2.1.1.1.7.4.2.2.3.3.3. Krystyna Breza
2.1.1.1.7.4.2.2.3.3.4. Bronisław Breza
2.1.1.1.7.4.2.2.3.4. Janina Ledóchowska
2.1.1.1.7.4.2.2.3.5. Zofia Julia Ledóchowska, ur. 1842 Matwiejowce [par.]
2.1.1.1.7.4.2.2.3.6. Karol Ledóchowski + Zofia Czosnowska
2.1.1.1.7.4.2.2.3.6.1. Maria Ledóchowska + Waldemar Weyssenhoff
2.1.1.1.7.4.2.2.3.6.2. Natalia Ledóchowska
2.1.1.1.7.4.2.2.3.7. Zygmunt Ledóchowski, zm. 1843
2.1.1.1.7.4.2.2.3.8. Joanna Teodora Anna Ledóchowska, ur. 1840 Matwiejowce [par.]
2.1.1.1.7.4.2.2.3.9 Stefan Włodziemierz Ledóchowski, ur. 1848 Matwiejowce [par.]
2.1.1.1.7.4.2.3. Katarzyna Ledóchowska + ?? Wąż
2.1.1.1.7.4.2.4. Łukasz Ledóchowski, ur. ok. 1756, zm. 1844 Ostrożec, par. Jałowicze + Tekla Stecka
2.1.1.1.7.4.2.4.1. Romuald Onufry Rafał hr. Ledóchowski  ok. 1820 - ok. 1870 + Leontyna hr. Czacka  ok. 1810 - ok. 1860
2.1.1.1.7.4.2.4.1.1. Maria hr. Ledóchowska  ok. 1830 - ok. 1880 + Władysław Ledóchowski  ok. 1840-1894, ojciec: Jan (Janusz) matka: Aniela Małyńska (Młyńska)
2.1.1.1.7.4.2.4.1.1.1. August Ledóchowski, (patrz wyżej)
2.1.1.1.7.4.2.4.1.2. Zofia hr. Ledóchowska  ok. 1840 - ok. 1890 + Feliks hr. Czacki  ok. 1870 - ok. 1910
2.1.1.1.7.4.2.4.1.2.1. Pelagia hr. Czacki  ok. 1870 - ok. 1920 + Ignacy Karnkowski  1858 - ok. 1920
2.1.1.1.7.4.2.4.1.2.1.1. Stanisław Karnkowski  1893 - ok. 1940
2.1.1.1.7.4.2.4.1.2.1.2. Jan Karnkowski  1896 - ok. 1950
2.1.1.1.7.4.2.4.1.2.2. Tadeusz hr. Czacki  ok. 1900 - ok. 1950
2.1.1.1.7.4.2.4.1.2.3. Stanisław hr. Czacki  ok. 1900 - ok. 1950
2.1.1.1.7.4.2.4.1.2.4. Rozalia hr. Czacki  ok. 1900 - ok. 1950
2.1.1.1.7.4.2.4.1.3. Jadwiga Ledóchowska, ur. 1844, zm. 1870 Ostrożec, par. Jałowicze [wolyn-metryki.pl]
2.1.1.1.7.4.2.4.2. Emilia Ledóchowska [wolyn-metryki.pl]
2.1.1.1.7.4.2.4.3. Ludwika Ledóchowska
2.1.1.1.7.4.2.4.4. Olimpia Ledóchowska
2.1.1.1.7.4.2.4.5. Marianna Ledóchowska
2.1.1.1.7.4.3. Wojciech Ledóchowski + Brygida Bąkowska + ?? Pągowska
2.1.1.1.7.4.3.1. Stefan Ledóchowski
2.1.1.1.7.4.3.2. Tekla Ledóchowska + Piotr Dobrzyński
2.1.1.1.7.4.3.2.1. Franciszek Dobrzyński + Michalina Kłodnicka
2.1.1.1.7.4.3.2.1.1. Ludwik Dobrzyński +1868 Ludwika Moraczewska
2.1.1.1.7.4.3.2.1.1.1. Cezary Piotr Dobrzyński
2.1.1.1.7.4.3.2.1.1.2. Helena Dobrzyńska
2.1.1.1.7.4.3.2.2. Faustyn Dobrzyński + Marianna Rudzieńsk
2.1.1.1.7.4.3.2.2.1. Józef Dobrzyński + Aleksandra Srokowska
2.1.1.1.7.4.3.2.2.1.1. Kazimierz Dobrzyński
2.1.1.1.7.4.3.2.2.2. Antoni Dobrzyński + Zofia Jacewicz
2.1.1.1.7.4.3.2.2.2.1. Wiktor Dobrzyński
2.1.1.1.7.4.3.2.2.2.2. Aleksander Dobrzyński
2.1.1.1.7.5. Franciszka Ledóchowska + Jakub Kamiński + Stanisław Szaszowski
2.1.1.1.7.6. Antoni Ledóchowski
2.1.1.1.8. Katarzyna Ledóchowska
2.1.1.1.9. Maria Ledóchowska
2.1.1.1.10. Barbara Ledóchowska
2.1.1.1.11. Konstancja Ledóchowska
2.1.1.1.12. Anna Ledóchowska
2.1.1.2. Andrzej Ledóchowski ok. 1600
2.1.1.3. Abraham Ledóchowski ok. 1600
2.1.1.4. Katarzyna Ledóchowska ok. 1600
2.1.1.5. Hordy Ledóchowski ok. 1600 + Anna Nowicka
2.1.1.5.1. Mikołaj Ledóchowski ok. 1630 + ?? Osuchowska
2.1.1.6. Wojciech Ledóchowski ok. 1600
2.1.1.7. Gabriel Ledóchowski ok. 1600
2.1.1.8. Stanisław Ledóchowski
2.1.1.9. Katarzyna Ledóchowska
2.1.1.10. Maria Ledóchowska
2.1.1.11. Barbara Ledóchowska
2.1.1.12. Konstancja Ledóchowska
2.1.1.13. Anna Ledóchowska
2.1.2. Jan Ledóchowski ok. 1570
2.1.2.1. Jerzy Ledóchowski, 1632 podpisał elekcję Władysława IV + Anastazja, ojciec: Sebastian
2.1.2.1. Michał Ledóchowski ok. 1630, wojski nowogrodzki + Regina Hawratyńska ok. 1630
2.1.2.1.1. Jerzy Ledóchowski ok. 1660 + Konstancja Lutomierska
2.1.2.1.1.1. Marianna Ledóchowska ok. 1690 + ?? "Jeło" Maliński ok. 1690
2.1.2.1.1.2. Michał Ledóchowski ok. 1690, starosta rawicki + Hajkiewicz
2.1.2.1.1.2.1. ?? (córka) Ledóchowska + ?? Tołkacz
2.1.2.1.1.3. Mikołaj Kazimierz Ledóchowski ok. 1690
2.1.2.1.1.4. Kazimierz Ledóchowski ok. 1690
2.1.2.1.1.5. Urszula Teresa Ledóchowska, chrz. 15.6.1696 Podkamień
2.1.2.1.1.6. Teresa Ledóchowska ok. 1690
2.1.2.1.1.7. Krzysztof Ledóchowski, chrz. 15.3.1694 Podkamień
2.1.2.1.1.8. Dominika Ledóchowska ok. 1690, zm. 1766, dominikanka we Lwowie, przeorysza
2.1.2.1.2. Mikołaj Ledóchowski ok. 1660
2.1.2.1.3. Anna Ledóchowska ok. 1660 + ?? Golański
2.1.2.1.4. Katarzyna Ledóchowska ok. 1660 + ?? Piotrowski
2.1.2.1.5. Anastazja Ledóchowska ok. 1660 + ?? Humirowski
2.1.2.1.6. Teofila Ledóchowska, chrz. 6.5.1680 Podkamień + ?? Czosnowski [par. za: AGAD 1-301-79]
2.1.2.1.7. Piotr Ledóchowski, chrz. 26.7.1677 Podkamień [par. za: AGAD 1-301-79]
2.1.2.1.8. Stefan Ledóchowski, chrz. 22.7.1671 Podkamień, bpt. + Marianna Trykacz [par. za: AGAD 1-301-79]
2.1.2.1.9. Samuel Ledóchowski ok. 1660, stolnik smoleński + Anna Nench
2.1.2.1.9.1. Marianna Ledóchowska ok. 1690 + Mikołaj Dunin-Borkowski, łowczy czernichowski
2.1.2.1.9.2. Antoni Ledóchowski ok. 1690, zm. 1760 Łosiatyń, podczaszy łomżyński
2.1.2.1.9.3. Józef Ledóchowski ok. 1700 +(1) Justyna Kakowska, zm. 1734 +(2) Konstancja Aleksandrowicz
2.1.2.1.9.3a.1. Stanisław Ledóchowski, chrz. 16.12.1723 Podkamień
2.1.2.1.9.3a.2. Felicjan Mateusz Ledóchowski, chrz. 3.10.1724 Podkamień
2.1.2.1.9.3b.3. Marcin Ledóchowski ok. 1740-1800, starosta rycki, bronowski, 1788 poseł na sejm +(1) Elżbieta Karaś +(2) Marianna Łączyńska (1-v. Rembielińska) +(3) Elżbieta Izabela Hubińska
2.1.2.1.9.3b.3b.1. Jan Ledóchowski, ur. 1791, zm. 10.1865 Paryż, marszałek szlachty, sędzia pokoju w Miechowie, poseł, organizator i przywódca powstania 1831, emigrant, ostatni prezes Towarzystwa Demokratycznego  + Joanna Wielowiejska
2.1.2.1.9.3b.3b.2. Franciszek Ledóchowski ok. 1780
2.1.2.1.9.3b.3b.3. Józef Walenty Ledóchowski 14.2.1788, zm. 10.3.1866, własność: Konstantynów, Polinów, Rudnik, Zakrz, 1825 uzyskał tytuł hrabiego, powstaniec listopadowy +(1)(1822 rozwód) Honorata Łączyńska ok. 1790 zm. 1840 +(2) Apolonia Ledóchowska ok. 1790 [nad. Szachmi, za par.]
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.1. Konstanty Ledóchowski ok. 1810, osiadł we Francji + Maria de Menneufal
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.1.1. Napoleon Ledóchowski, emigracja do USA + Maria Szwejkowska (opuściła męża kilka dni po ślubie i włóczyła się po Litwie)
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.1.2. Eugeniusz Ledóchowski, kpt wojsk francuskich + bar de Brimont
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.2. Piotr Ledóchowski ok. 1810
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.3. Katarzyna Ledóchowska ok. 1810
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.4. Włodzimierz Ledóchowski ur. 15.05.1815 Zakalinki, zm. 13.10.1815 Zakalinki [nad. Szachmi, za par.]
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.5. Marianna Ledóchowska ur. 24.04.1816 Zakalinki, pow. konstantynowski, zm.31.10.1879 Polinów przy Łosicach, dziedziczka Polinowa + Józef Perkowski h. Peretyatkowicz, ur. 25.3.1814 Powodów, zm 26.04.1879 Polinów przy Łosicach [nad. Szachmi, za par.]
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.5.1. Józef Artur Perkowski h. Peretyatkowicz ur. 18.03.1842 Boczki Domaradzkie + Józefa Jankowska
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.5.2.  Stanisław Włodzimierz Perkowski h. Peretyatkowicz ur. 18.04.1843 zm.20.04.1894 + Waleria Teodozja Jurkowska 1-v Czarkowska (wdowa po Władysławie Czarkowskim - powstańcu styczniowym) ur.29.05.1843 Białobrzegi, zm 1931? Biała Podlaska 
2.1.2.1.9.3b.3b.3a.5.3.  Ludwik Leopold Perkowski h. Peretyatkowicz ur. 1846 15.11.1846. Cędrowice
2.1.2.1.9.3b.4. Aniela Ledóchowska ok. 1740
2.1.2.1.9.3b.5. Teresa Ledóchowska ok. 1740 + Szymon Szyrkow
2.1.2.1.9.3b.6. Franciszka Ledóchowska ok. 1740 +(1) August Miączyński, starosta krzepicki, +(2) ?? Grzegorzewski
2.1.2.1.9.3b.7. Mikołaj Ledóchowski ok. 1740, rotmistrz,  starosta włodzimierski + Natalia de Tepplow
2.1.2.1.9.3b.8. Angelika Ledóchowski ok. 1740, zm. 1825 +(1) Piotr "Borsza" Drzewiecki h. Nałęcz +(2) Janusz Sanguszko
2.1.2.1.9.3.9. Mateusz Ledóchowski
2.1.2.2. Samuel Ledóchowski ok. 1630 + Teofila Wysocka
2.1.2.2.1. Aleksander Ledóchowski + Anna
2.1.2.2.1.1. Franciszek Ledóchowski, chrz. 18.4.1706 Podkamień
2.1.2.2.2. Wojciech Ledóchowski + Konstancja Drzewiecka
2.1.2.1.2.1. Marianna Ledóchowska + Stanisław Guliński
2.1.2.1.2.2. Anastazja Ledóchowska + ?? Dobrzański
2.1.2.3. Zachariasz Ledóchowski ok. 1630 Aleksandra Szczeniowska
2.1.2.3.1. Bazyli Ledóchowski + Joanna Hordyniec
2.1.2.3.1.1. Kazimierz Ledóchowski
2.1.2.3.2. Jakub Ledóchowski, podstoli drohicki + Marianna Saszewska
2.1.2.3.2.1. Anna Ledóchowska, ur. 1725  zm. 1747, poch. Podkamień + Józef Wyhowski
2.2. Piotr Ledóchowski ok. 1530
2.3. Jacek Ledóchowski ok. 1530
2.3.1. Fedora Ldwóchowska + Wasyl Horłowski
2.4. Paweł Pasco Ledóchowski ok. 1530 
2.4.1. Maciej Ledóchowski
2.4.2. Teodor Ledóchowski + Maria Mojsiej
2.4.2.1. Grzegorz Ledóchowski 
2.4.2.1.1. Aleksandra Ledóchowska +  ?? Falkowski
2.4.2.1.2. Teodora Ledóchowska + ?? Ihnatowski
2.4.3. Bogusz Ledóchowski 
2.4.3.1. Jan Ledóchowski 
2.4.3.1.1. Marianna Ledóchowska + ?? Zurański
2.4.3.1.2. Elżbieta Ledóchowska +(1) Paweł Andruszek, +(2) Jan Żańkowski
2.4.3.2. Daniel Ledóchowski
2.4.3.3. Bazyli Ledóchowski 
2.4.3.3.1. Aleksander Ledóchowski
2.4.3.4. Łukasz Ledóchowski
2.4.4. Jan Ledóchowski 
2.4.4.1. Jerzy Ledóchowski + Katarzyna Bukojemska
2.4.4.1.1. Teodor Ledóchowski
2.4.4.1.2. Jerzy Ledóchowski
2.4.4.1.3. Jan Ledóchowski
2.5. Juchno (Joachim?) Ledóchowski ok. 1530 + ?? Smykowska
3. Jan Hasko Ledóchowski ok. 1490 
3.1. Michał Ledóchowski ok. 1520 
3.1.1. Teodor Ledóchowski ok. 1550 
3.1.1.1. Szymon Ledóchowski ok. 1590 
3.1.1.1.1. Hieronim Ledóchowski ok. 1620 
3.1.1.1.1.1. Kazimierz Ledóchowski ok. 1650 
3.1.1.1.1.1.1. Franciszek Ledóchowski ok. 1680
3.1.1.1.1.2. Samuel Ledóchowski ok. 1650
3.1.2. Jan Ledóchowski ok. 1550
3.2. Gabriel Ledóchowski ok. 1520 
3.2.1. Jacek Ledóchowski
3.2.2. Jan Ledóchowski
4, Waśko Ledóchowski [Klimkiewicz W., Kardynał Ledóchowski ...]



1. ?? Ledóchowska + Adam Świętojański
1.1. Stefan Świątojański, ur. 1661 Podkamień  [par. za: AGAD 1-301-79]

Zachariasz Ledóchowski, 1661 chrzestny Stefana Świętojańskiego w Podkamieniu (rodzice: Adam i ?? Ledóchowska]  [par. za: AGAD 1-301-79]





Lista osób nie powiązanych w drzewo



1. Aleksander Ledóchowski zm. 1633  + Maria Juriewicz [Czesław Świętojański - informacje rodzinne]
1.1. Anna Ledóchowska +(ok. 1600) Adam Świętojański h. Szeliga
1.1.1. Stefan Świętojański + Magdalena Dunin-Szpot
1.1.1.1. Adam Świętojański, stolnik czerski + Helena Posiadzka
1.1.1.1.1. Mateusz Świętojański podwojewoda włodzimierski +(1) Kararzyna Szotajska +(2) Ewa Sokołowska
1.2. Anastazja Ledóchowska 
1.3. Apolonia Ledóchowska 
1.4. Katarzyna Ledóchowska 


1. Katarzyna Ledóchowska +(1) Hieronim Kurdwanowski +(2) Marcin Laskowski s. Waleriana i Marianny Świdzińskiej (2-v. Anna Cebrowska) +(3) Józef Grotowski
1a.1. Teresa Kurdwanowska
1a.2. Józef Wawrzyniec Kurdwanowski
1a.3. Paweł Kurdwanowski
1a.4. Marianna Kurdwanowska
1a.5. Franciszek Kurdwanowski
1c.6. Jan  Grotowski
1c.7. Petronela  Grotowska
1c.8. Michał  Grotowski


1. Helena Ledóchowska, ur. ok. 1770 + Klemens(?) Zagórski
1.1. Krystyna Zagórska + Dionizy Bielski, właścicieL: Bodjaców, ojciec: Stanisław, matka: Dioniza Feliksa Rabczewska; w 1831 "emigrant"
1.1.1. Adam Józef Alojzy Piotr Bielski, ur. 29.6.1831 Stojanów [AGAD 1-301-1433]


1. Michał Leduchowski + Marianna Karbowska
1.1. Michał Leduchowski, ur. 17.9.1820 par. pelplińska [par.]


1. Walery "Halka" Ledóchowski, ur. ok. 1825, powstaniec 1863 + Konstancja ?? 
1.1. Konstanty "Halka" Ledóchowski ur. 1853 zm. 27.10.1897, urzędnik sądowy, fundator grobu rodzinnego Warszawa Bródno 19c-2-20  + Aleksandra Cecylia Chorin, ur. 2.11.1838 Węgrów, ojciec: Franciszek, matka: Izabela (Ceycyli Izabela) Smorągiewicz 
1.1.1. Lucjan "Halka" Ledóchowski ur. 30.12.1880, od 1919 w WP, porucznik, urzędnik  + Maria Radomska 
1.1.1.1. Konstanty Raul Ledóchowski ur. 26.11.1902 zm. 30.09.1987 (nota) + Maria Zalewska ur. 02.1904 zm. 17.05.1991 
1.1.1.1.1. Renata Zofia Ledóchowska  + Jan Nalaskowski, ojciec: Józef Nalaskowski, matka: Wanda Meyer
1.1.1.1.1.1. Joanna Nalaskowska ur. 1977 + Hubert Niewalda ur. 1970; ojciec: Witold, matka: Urszula Tarłowska; (mail)
1.1.1.1.1.1.1. Adam Niewalda ur. 2006 
1.1.1.1.1.1. Jarosław Nalaskowski 
1.1.1.1.2. Włodzimierz Lucjan Ledóchowski ur. 21.07.1939 zm. 26.11.1940 
1.1.1.1.3. Elżbieta Maria Ledóchowska ur. 16.04.1941 zm. 17.04.1941 
1.1.1.1.4. Ewa Barbara Jolanta Ledóchowska ur. 20.12.1944 
1.1.1.1.5. Marek Konstanty Ledóchowski ur. 23.04.1946 + Jolanta ?? 
1.1.1.2. Jerzy Ledóchowski ur. 1904 zm. 31.05.1909 
1.1.1.3. Henryka Ledóchowska ur. 17.05.1906 zm. 14.08.1969 +(1) Józef Matuszewski  +(2) Stanisław Zalewski 


1. Sebasitan Leduchowski + Józefa
1.1. Teofil Leduchowski, ur. 1816, zm. 22.1.1895 Warka [par.Warka]
1.1.1. Franciszek Leduchowski, ur. 1849
1.1.2. Kacper Leduchowski, ur. 1853


1. Stanisław Leduchowski, ur. ok. 1825 + Marianna Dobrzyńska
1.1. Karol Leduchowski, ur. ok. 1855 +(1883 Warka) Helena Wójcicka, ojciec: Stanisław, matka: Joanna Bonikowska [par.]
1.1.1. Wanda Leduchowski, ur. 1884 Warka [par.Warka]
1.1.2. Stanisława Zofia Leduchowski, ur. 1886 Warka [par.Warka]
1.1.3. Zygmunt Leduchowski, ur. 1898 Warka [par.Warka]
1.1.4. Albin Antoni Leduchowski, ur. 1890 Warka [par.Warka]
1.1.5. Ryszard Bolesław Leduchowski, ur. 1892 Warka [par.Warka]
1.1.6. Aurelia Leduchowski, ur. 1894 Warka [par.Warka]
1.1.7. Henryk Ryszard Leduchowski, ur. 1895 Warka [par.Warka]
1.1.8. Izabela  Leduchowski, ur. 1902 Warka [par.Warka]
1.1.9. Mieczysław Saturnin Leduchowski, ur. 1905 Warka [par.Warka]



1. Adam Nestor Marian Ledóchowski, h. Szaława, ur. ok. 1880, właściciel dóbr: Chwalemicze + Ewa Naumczuk (błędnie: Naumezuk), Tatarka, poznana przez Adama u kowala. [Gazeta Sądowa Warszawaska 1934]
1.1. Irena Tekla Ledóchowska, ur. 1908 Tumin, zm. 2010 Warszawa +(1932) Piotr Paweł Stefan Sumiński, ur. 1908, ojciec: Artur Edward (jego babka urodzona Słotwina k. Brzeska); matka: Sabina Nina Anna Oczosalska h. Kuszaba [PSB, Lenczewski T., Genealogia ..., Min., Sumińska D., "Autobiografia na czterech łapach"]
1.1.1. Edward Sumiński, ur. 1933 Tumin
1.1.2. Zofia Sumińska
1.2. Leon Ledóchowski, ur. 1915 Żytomierz


1. Franciszek Ledóchowski, ur. ok. 1810 + Franciszka Grzybowska [akty ur. wnuków AP Tarnów]
1.1. Wincenty Ledóchowski (Leduchowski), ur. 17.10.1840 Zagórze, pow. wieluński Kr.Pol., zm. 14.12.1911  par. św. Mikołaja, powstaniec styczniowy, oficjalista prywatny, piwowar i kasjer browaru Goetza, 1887 w Straży Pożarnej w Okocimiu, mieszka: 1891 Słotwina k. Brzeska, 1905: Kraków, ul. Nad Wisłą 3, 1910: Kraków ul. Krupnicza 4, 1911: Kraków, ul. Lubicz, poch. Kraków-Rakowice     +(1870) Maria Drapella, ur. 3.12.1848 Sucha, zm. 1919, ojciec: Wincenty, matka: Magdalena  Sucharda; poch. Kraków-Rakowice [archiwum cmentarza rakowickiego; Galicia 1891 Business Directory; par. (akt zgonu); KEK; Nowa Reforma 1911/572; Kuryer Lwowski 25.10.1887]
1.1.1. Stefania Julia Leduchowska, ur. 1875 Sucha +(18.11.1894 Słotwina 333 ) Kazimierz Stefan Bieńkowski, ur. 1855 Chronów, ojciec: Jan, matka: Rozalia Wolnik; [par.]
1.1.2. Helena Antonina Ledóchowska, ur. 11.2.1877 Okocim, zm. 1955, poch. Kraków-Rakowice +(18.11.1894 Słotwina 333 ) Artur Władysław Zygmunt Kowatsch, ur. 1856 Kraków, ojciec: Gustaw, matka: Maria Włoszczeńska [par.Okocim ADT]
1.1.3. Henryk Franciszek Ledóchowski, ur. 30.8.1878 Okocim  [par.Okocim ADT]
1.1.4. Wincenty Józef Ledóchowski, ur. 27.1.1880 (4.2.1880) Okocim, gimnazjum w Bochni, 1907 mieszkał Kraków, ul. Podwale 6, 1900-1908 student prawa UJ, sędzia, 1914 przeniesiony do Nowego Targu +(1) ?? +(2)(8.7.1936 Zakopane) Sabina Gałas [SCUI, Sprawozdanie Dyrekcji Gimnazjum w Brzesku 1900r; par.Okocim ADT; Kuryer Lwowski 03.01.1914]
1.1.5. Artur Eugeniusz Ledóchowski, ur. 12.2.1882 Okocim [par.Okocim ADT]
1.1.6. Franciszek Jan Ledóchowski, ur. 24.6.1883 Okocim, zm. 21.10.1940, 1906-10 student prawa UJ, pochowany Kraków Rakowice  , 1910 mieszkał: Kraków Krupnicza 4  + Stefania Giebułtowska ur. 1885, zm. 19.5.1934 ojciec: Kazimierz, matka: Franciszka Stecka [par.Okocim ADT; SCUI; Księga adresowa Krakowa 1910]


1. Emilia Ledóchowska + Edward Cieciszewski
1.1. Pawlina Feliksa Maria Józefa Urszula Cieciszewska, ur. 1839 Zaborol
1.2. Marianna Cieciszewska, ur. 1844 Zaborol


1. Józefa Ledóchowska + Wincenty Hurko zm. 1839 Kurjanki
1.1. Klemens Hurko
1.2. Gabriel Hurko
1.3. Franciszka Hurko
1.4. Waleria Hurko


1. Ludwika Ledóchowska +  Antoni Woronicz, dziedzic Prawutyna, ojciec: Wojciech. matka: Franciszka Kruszewska [Puł.]
1.1. Franciszka Tekla Ludwika Zofia Woronicz, ur. 1841 Prawutyń Wielki


1. Stefan Ledóchowski ur. 1857, zm. 1890  + Maria Sulatycka, ojciec: January, matka: Ewelina Łaźnińska
1.1. Stefan Ledóchowski, ur. 1881, +(31.10.1923 Lublin) Maria Kamelia Burysiak, ojciec: Jan, matka: Anna Szewczyk [Morm.]


1. Onufry Ledóchowski, ur. ok. 1860 + Małgorzata Gatazka (Gacka, Czacka?)
1.1. Stefania Ledóchowska, chrz. 23.12.1888 Trzetrzewina pow. tarnowski,  [Morm.]



Aleksandra Ledóchowska + Eugeniusz Podhorodeński
Aniela hr. Leduchowska, własność tabularna: Dorofijówka Stawym pow. skałacki, Proszowce pow. zbaraski [Tab.]
Małgorzata Ledóchowska + Marcin Czetwertyński s. Aleksandra i Joanny Ostrowskiej
Maria Ledóchowska + Erazm Stecki
Stanisław Ledóchowski 1680-1730  + Zuzanna Podoska  1690-1740 
Urszula Ledóchowska, 1907 przełożona ss. Urszulanek Kraków, ul. Starowiślna 9
Włodzimierz Ledóchowski + Elżbieta Miączyńska 1884

Comments