КУТРОВСЬКІ - земянський рід з Кутріва, с, Лубенський пов., Берестецька вол. над р. Стиром, 62 км. від Дубна. В кінці 19 ст. було там 93 дом. і 587 жит., дерев'яна церква св. Юрія з 1761 р. Село згадується в 1545 р. в описі Луцького замку, де була го родня Микити і Якова Кутровських. В 1565 р. Федора Требуховська купила третю частину села від Микити Кут- ровського і сестри його Анни. В 1577 р. Федір Дялинський платив з К. і Марви від 14 дим., 5 город, і 2 город. В 19 ст. К. належав до Ожаровських (Пам'ятники ч. 4, від ст. 2 до 116) справа за 1553 р., коли Сигізмунду ІІ Августу скаржився волинський зем’янин Микита Кутровський на справців мит волинської та підляшської комор Олехна та Івана Борзобагатих про те, що митники «через стародавние границы кгвалтовне земли, поля, дубровы и сеножатья именья его Кутрова отнимают и ку имень своему Галичаном приворочают». До того ж насильне відібрання Кутровського маєтку супроводжувалося постійними наїздами на прилеглі володіння Микити Кутровського: «и также дей кгвалтовне часто- крот на тые земли его выежджают, врадниковъ, слугъ и людей его кутров- скихъ побили и поранили, и многие шкоды и грабежи починили и тепер дей чинят»7 . Відповідно до норм права Микита Кутровський «их листы нашими позовными перед знаку права позывают», прагнучи притягти кривдників до розгляду судової справи на «рок певный». Проте митники на час розгляду справи перебували у Вільнюсі, тому за другим призначенням року (дата розгляду судової справи) Борзобагаті-Красенські зобов’язувалися вивести своїх суддів. Утім й цього разу митникам завадили «державні» справи й доручення короля («нижли они на он час за некоторыми послугами нашими для потреб замков украинных на то рок за комисиями зложоных на оный кгрунт земляный, где ся розницы деют, сами выехати и судей своих вывести не могли»)8 . Зважаючи на вагомі причини, Сигізмунд ІІ Август відстрочив розгляд судової справи на іншу дату, яка мала припасти на день «святое нароженя панни Марии» 1552 р. Вислухавши аргументи Микити Кутровського, великий князь литовсь- кий дав дозвіл позивачу вивести на спірні землі своїх суддів і разом із суддями Борзобагатих-Красенських вирішити всі суперечки щодо земель. У разі неявки суддів однієї з двох сторін Сигізмунд ІІ Август своїм листом зобов’язував господарського дворянина Федора Бокія, а також суддю Воло- димирського повіту Волчка Якимовича та волинського зем’янина Григорія Сенютича Ляховицького розглянути справу Микити Кутровського й винести відповідний вирок «водле обычаю и права посполитого статуту земского». До того ж у випадку, якщо хтось із суддів не міг приступити до виконання своїх обов’язків, позиваюча або відповідаюча сторона могла замінити такого («тогды он собе на местко того иншого, хто похочет, того мает судею с руки свое взяти, который таковую ж моц будет мети и то справовати»)9 . 7. Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі — AGAD). — Archiwum Potockich z Radzynia (далі — APR). — F. 334. — Sygn. 417. — S. 1. 8. AGAD. — APR. — F. 334. — Sygn. 417. — S. 2. 9. Ibidem. — S. 5–6. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >