КРЕХОВЕЦЬКІ (Krehouieczki, Krehowieccy) – земянський рід, у XV–XVI ст. землевласники у Галицькій і Льівіській землях. 1. На блакитному полі золотий знак у вигляді перехрещеної стріли вістрям додолу під півколом, що лежить кінцями додолу.
Джерела: 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).
Джерела: Krechowieccy mieli nadanie króla Jagiełły, opiewające na Krechowce halickie i Krechowce żydaczowskie z monasterem św. Piątnicy; wymiar służby wynosił jednego kopijnika i dwóch łuczników6. Data wystawienia aktu nieznana, jednak można ją umieścić w granicach 1387—1400 r., wtedy bowiem kolonizowano te okolice systema.tycznie. Na zjeździe 1427 r. było dwóch rodowców: z Krechowiec podpisał się i przy.wiesił pieczęć Al e k s a n d e r Lay, prawdopodobnie syn Leena lub też Vlajka, zaś z pobliskiego Kn i h i n i n a C h o d o r 6. Byli oni krewniakami, jak świadczą dalsze wzmianki o tych domach w księgach sądowych. I tak w r. 1442 stwierdził ówczesny wojewoda ruski a zarazem starosta halicki, Piotr ze Sprowy, że Matwiej z Knihinina zadośćuczynił całkowicie za głowę jakiegoś Sasa, sługi Wołczka Rohatyńskiego; ode.brano mu bowiem połowę dziedzicznych dóbr Knihinina i zarządzano niemi do chwili uiszczenia pieniężnej kary, którą wpłacił syn Matwieja, J a n vel Ja n i e c, i stryj tegoż, Aleksander z Krechowiec7. Okazuje się więc, że Matwiej a zapewne i Chodor byli braćmi własnymi Aleksandra, synami owego Layka. Od r. 1443 występuje w Kre.chowcach W a ś k o, syn poprzednika. On to zakupił od stryjecznego brata Janca 1450 r zwolnioną od ciąży połowę Knihnina za 100 grzywien, zwiększając swój obszar nabytkiem łąk tamże 1458 r. od Michała, zapewne po Chodorze8. Na pewien czas wszedł także drogą zastawu do Drohomirczan 9. Ożeniony z jakąś Uljanną miał z nią córkę Chocimkę, która wyszła zamąż 1470 r. za Fedka z Podmichala, i synów H rycia oraz Nyc h na czyli M i c h n a - Michała 10. Po śmierci ojca około 1480 r. objął rządy energiczny, rzutki ale niespokojnego umysłu, zawadjaka i pieniacz, Hryć Krechowiecki. Początkowo pisał się z tenuty Pedykowiec, lecz zaraz 1482 r. sprzedał ją Maksymowi z Łanczyna, nabywając w następnym roku Zagwóźdź i P a s i e c z n o 11. W r. 1497 pozwolił mu król wydzierżawić bogatą wieś Bohorod.czjany; w kilka lat później (1504 r.) musiał ją oddać z powodu popełnienia „crimen Laesae maiestatisu 18. W r. 1507 stwierdził jednak dokument Opolczyka na Zagwóźdź i Pasieczno ,s. Hryć był trzykrotnie żonaty; miał najpierw Ruchnę Kniaźdworską, potem Oluchnę Czołhańską, wreszcie Oluchnę Dzieduszycką14. Nie wiemy, ilu zostawił potomków, gdyż przy stwierdzeniu przywileju na Krechowce 1524 r. obecni są tylko Hr yć i Myk, bracia stryjeczni, zapewne Myk po Hryciu a Hryć po owym Michniel. Możliwe, że w tym czasie przeniosła się część rodowców na Podole tam bowiem dostał się do niewoli S t a n i s ł a w i J ac e k, podobno synowie Hrycia’*. Knihinińscy istnieli jako odrębna linja w ciągu całego tego okresu Prócz Janca występują 1458 r. stryjeczni bracia S y d o r i M i c h a ł, jeden niewątpliwie po Chodorze a drugi po Matwieju8. Janiec miał za żonę Hannę Drohomirecką *. Hryń czyli Hryć z przydomkiem Balukowicz procesował się z Wasylem Krechowieckim J476 r.6. Wasyl , syn Michała, oprawił za zgodą ojca źonęWaśkę 1490 r.6. W czasie walk z hosudarem mołdawskim miała przejść część rodowców dobrowolnie do obozu nieprzyjacielskiego. Pod wpływem tych oskarżeń skonfiskowano dobra W a ś k a i M a r k a w Knihininie, dając je bratu tychże Iwanowi». W następnym roku (1510) zjawili się oskarżeni przed komisją i udowodnili, że zdrady nie popełnili, gdyż wojska nie.przyjacielskie zagarnęły ich ze sobą przemocą«. W r. 1531 pojawił się drugi edykt królewski z powodu zbiegostwa dziedziców •. I w tym wypadku nie wyszło gniazdo z posiadania rodu, gdyż lustracje przytaczają spory zastęp Knihinińskich, posiadających udziały w Źurakach i Staruni10 5 Źródła dziejowe XVIII/1 B str. 35. Niektóre herbarze (Złota księga) zidentyfikowały ich z właści.cielami Kniehynic, rodem zupełnie odrębnym. * Notaty, nr 124, 1138. 2 Agz XII. 1007. 8 Ib. XII. 1206, 2376 a, 2896. 2 Ib. XII. 2893. Ib. XII. 2663, 3466 XV. str. 571 XIX. 956. 11 Ib. XIX. 931, 956. 977. ” Matr. Sum. II. 757 IV. Supp. 1288. 12 Ib. IV. 150. 14 Agz. XIX. 931, 1091. Kronika domowa, str. 43. 1 Matr. Sum. IV. 4579. 2 * Pułaski, Kronika rodów polskich, str. 123. » Agz XIX 2895 289fi ; Lb- XIX' 2" 6' 3219 * ,b' • Ib. XIX. ,185. . Matr. S™ IV 829 9M8 Hiuszewski, Materiały nr 65. » Matr. Sum. IV. 15948. >« Źródła dziejowe XVIII/1 str 93’ Максимиліан Креховецький Стефан Максимиліанович Креховецький До історії трехтемирівського монастиря варто додати, що 26 січня 1665 р. королівський привілей на ігументво після смерті Стефана Креховецького наданий Сильницькому. Стефан Максиміліанович Креховецький походив з старої червоноруської родини, яка у Галицькій землі мала родовий маєток Крехів. Його матір’ю була княгиня Ядвіга Козека [30,50]. Один із синів 1694 р. став архимандритом слуцьким. Іван Томашевич Креховецький з Демкова , писарь войска запорожскогожиттєвий шлях наказного ніжинського полковника у 1656–1657 ро- ках І. Креховецького. На думку В. Липинського, він був одним із «найкращих, найче- сніших і найбільш завзятих» прихильників Національної революції середини XVII ст. Перед початком козацького повстання шляхтич служив поручиком панцирної хоругви Речі Посполитої і поборцем жидачівським, володів с. Креховець у Галичині. I. Креховецький належав до полонізованої шляхти і мав родинні зв’язки з польськими шляхетськими родами. Проте після початку повстання він перейшов на бік повсталих і зробив успішну кар’єру в козацькому війську [25, c. 91; 26, c. 103, 151–152]. Попал в среду казачества, очевидно, еще перед 1648 г. К началу восстания Б. Хмельницкого 1648—1657 годов служил уже в чине поручика панцирной хоругви и сборщиком налогов Жидачевщины.В марте 1648 — писарь, (управляющий войсковой канцелярией) Корсунского полка, затем — наказной полковник нежинский. В январе 1650 по поручению Б. Хмельницкого вел дипломатические переговоры в Варшаве с польским правительством, которому привез казацкий реестр, составленный по условиям Зборовского договора 1649 года. В нем были перечислены писари отдельных полков и сотен, в том числе и в полку Корсуньском — «Иван Демкович Креховецкий писар». В апреле 1649 в числе 2-х генеральных писарей Войска Запорожского значатся Иван Креховецкий и Иван Виговский. Участвовал в создании Генеральной канцелярии Войска Запорожского . В сентябре 1654 и июне 1655 Креховецкий возглавлял украинское посольство к семиградскому князю Юрию II Ракоци. В конце 1656 был назначен советником киевского полковника Антона Ждановича, командующего двадцатитысячной казацким корпусом, который совместно с войсками Юрия II Ракоци вел военные действия на территории Речи Посполитой. В числе других украинских политиков — сторонников гетмана И.Выговского, принимал участие в подготовке Корсунского союз со Швецией против России. С 1658 года будучи корсунский полковник, участвовал в Конотопской битве 1659 г. В 1664 вместе с казацкой старшиной протестовал против казни поляками по обвинению в предательстве бывшего гетмана Украины И.Выговского. 4 апреля 1665 как генеральный судья гетмана Павла Тетери, вместе с генеральным обозным Т. Носачем и корсунским полковником Я. Улеским, был взят в плен царскими войсками. Проживал под надзором в Москве. Около 1668 был освобожден и вернулся на Украину, но участия в государственной жизни больше не принимал. Дальнейшая судьба его неизвестна. 25. Липинський В. Твори. Історична секція. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / В. Липинський. – Філадельфія ; Пеннсильванія : 1980. – Т. 2. – XCVII+637 с. 26. Липинський В. Твори. Історична секція. Україна на переломі (1657–1659): Замітки до історії украї- нського державного будівництва в XVII-ім столітті / В. Липинський. – Філадельфія : Східно- Європейський дослідний інститут ім. В.К. Липинського, 1991. – Т. 3. – LXX+346 с. овруцкий архимандрит (1658) По определению 1802 октября 3 дня, Васильковского уезда, Федор Степанов с сыновьями: Яковом и Иосифом и племянники его Василий и Александр Ивановы и 1806 г. октября 9 дня Павел Кириллов сын с сыновьями: Павлом, петром, Василием и Иваном. Примечание: Указ герольдии 1836 июля 10 дня за № 6845 об от мене определения Черниговского и сего собраний с исключеним рода сего из родословной книги. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >
