Об’єктом зацікавлень А.М. Сангушковича Кошерського стали села Луцького ключа Красне та Ставрів. Перше з двох королева Бона
отримала в дар від свого чоловіка великого князя литовського Сиґізмунда І Старого, яке він успадкував по зем’янину Волинської землі Андрієві Павловичу, а друге — уже сама господиня придбала з рук волинського зем’янина Матвія Красовського. а у грудні
1548 р. Бона продала подарований Сиґізмундом І Старим маєток Красне в Луцькому повіті, куплений за 400 кіп литовських грошів маєток Ставрів у луцького зем’янина Матвія Зеньковича Красовського та його синів, а також
отримані в її руки маєток Галичани з половиною села Зборешева в Луцькому повіті володимирському владиці Івану Яцьковичу Борзобагатому.

Жигимонт І у січні 1539 р. наказав луцькому ключникові, городничому і мостівничому Петрові Загоровському не допускати втручання, «не чинити кривды» у володіннях Матвія Красовського с. Ставрове, оскільки такі дії завдають йому чималої шкоди та збитків [10, s. 179–180]. Сутність справи полягала в тому, що 
за згодою володимирського старости Федора Андрійовича Сангушка до волинського зем’янина Красовського перейшло с. Ставрове («тепер на себе держит»), належне луцькому війтівству. Із володіння селом Красне, яке належало до луцького ключа, чиняться «кривды и втиски»: безправне присвоєння землі та сінокосів «того именя» (Ставрове), відсторонення власника з володіння, грабунки й побиття його людей, прийняття від нього «отчизныих» та «непохожих» людей, відмова видавати людей, які обікрали власника і втекли до ключника, тобто Петра Загоровського [10, s. 179–180]. 10. Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie / wydanie przez B. Gorczaka. − Т. IV : 1535–1547. − Lwów, 1890. –647 s