Красовські І

КРАСОВСЬКІ – волинський земянський рід;  клієнтів Острозьких11,

Н. Яковенко зафіксувала когось із Красовських серед волинської малоземельної шляхти початку ХVII ст. Відомо також, що Василь Михайлович Красовський десь у середині XVI ст. пошлюбився із княжною з Кропоток (Крокоток) Єловицьких (Див.: Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття: Волинь і Центральна Україна. — К., 2008, — С. 138, 154, 346; 
Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI — першої половини XVII ст. (реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела): Наук.-метод. видання. — К., 2009. — С. 247). Овдотя Василівна Красовська була заміжня за шляхтичами Федором Федоровичем Боговитином Козерадським (перший шлюб) та Олександром Вишинським (другий шлюб); Ян Васильович Красовський був першим чоловіком Катерини Адамівни Вербентівни, а ще один Ян Красовський — другим чоловіком Марини Дривинської (Див.: Ворончук І. Населення Волині в XVI — першій половині XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники. — К., 2012. — С. 460, 465, 469).

У 1545 р. Красовський має городню в Луцькому замку з Красова. [Zrodla dziejowe. - T.VI. - С.41.]

Об’єктом зацікавлень А.М. Сангушковича Кошерського стали села Луцького ключа Красне та Ставрів. Перше з двох королева Бона
отримала в дар від свого чоловіка великого князя литовського Сиґізмунда І Старого, яке він успадкував по зем’янину Волинської землі Андрієві Павловичу, а друге — уже сама господиня придбала з рук волинського зем’янина Матвія Красовського. а у грудні
1548 р. Бона продала подарований Сиґізмундом І Старим маєток Красне в Луцькому повіті, куплений за 400 кіп литовських грошів маєток Ставрів у луцького зем’янина Матвія Зеньковича Красовського та його синів, а також
отримані в її руки маєток Галичани з половиною села Зборешева в Луцькому повіті володимирському владиці Івану Яцьковичу Борзобагатому.

Жигимонт І у січні 1539 р. наказав луцькому ключникові, городничому і мостівничому Петрові Загоровському не допускати втручання, «не чинити кривды» у володіннях Матвія Красовського с. Ставрове, оскільки такі дії завдають йому чималої шкоди та збитків [10, s. 179–180]. Сутність справи полягала в тому, що 
за згодою володимирського старости Федора Андрійовича Сангушка до волинського зем’янина Красовського перейшло с. Ставрове («тепер на себе держит»), належне луцькому війтівству. Із володіння селом Красне, яке належало до луцького ключа, чиняться «кривды и втиски»: безправне присвоєння землі та сінокосів «того именя» (Ставрове), відсторонення власника з володіння, грабунки й побиття його людей, прийняття від нього «отчизныих» та «непохожих» людей, відмова видавати людей, які обікрали власника і втекли до ключника, тобто Петра Загоровського [10, s. 179–180]. 10. Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie / wydanie przez B. Gorczaka. − Т. IV : 1535–1547. − Lwów, 1890. –647 s


Джерело: 
Тесленко І. Хто є хто у імперії «старого» князя // Соціум. Альманах соціальної історії. — К., 2008. — Вип. 8. — С. 131;

Comments