 КРАСНОСЕЛЬСЬКI.  I. Загальна характеристика та походження роду Красносельскiх. КРАСНОСЕЛЬСЬКI гербу Тужима (Прус І) — Równie znanym rodem byli Krasnosielscy. Założycielami dwóch głównych gałęzi familii byli synowie Iwana (zmarł po 1523 r.) — Roman i Juchno. Спостерігаючи за географічним розташуванням представників роду Красносельських в документах, видно, що основними їх пунктами перебування були Перемишльський, Брацлавський, Чигиринський, Черкаський повіти. Рід Красносельських, відомий під гербом Тужима, який ще називається Прусом І. Про це свідчить опис та кольорова ілюстрація його у справі Київської губернії Чигиринського повіту: “Доводи про шляхетність шановних Красносельських. Кольоровий від руки: картуш рожевий фон, листя зелене, в центрі на червоному тлі білий хрест з паличкою ліворуч, корона жовтого кольору, з червоним і зеленим паском, з неї - рука з шаблею піднята вгору ”[Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського: Папери Красносельських. – Фонд ІІ. –№23101–23113, 1692–1833 рр. (З колекції історичних установ ВУАН). №23110]. Література та джерела: B Czart., sygn. 2468, k. 35, 110, 128—131; BK, sygn. 1243, b.p.; Ukraina.— Dz. I.— S. 132, 140— 141; Dz. II.— S. 423, 524, 536, 541,557, 577, 616—617, 629; Dz. III.— S. 628, 713, 718, 720; Документи Брацлавського воєводства...— C. 243, 270, 737, 995; Архив ЮЗР.— Ч. 6.— Т. І.— С. 118; Ч. 7.— Т. І.— С. 228; 1890.—Ч. 7.— Т. II.— С. 411; Herbarz Polski...— Т. ХП.— S. 225; Нейман г Ц. Старая Брацлавщiнa...— T. XXVII.— C. 105; Kulikowski E. Łobaczów / / Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich / Pod redakcyą F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego , W. Walewskiego . — Warszawa, 1884.— T. V.— S. 669—670; Litwin H. Napływ szlachty polskiej...— S. 209, 212. Генеалогічний родовiд та бiограми Красносельскiх. I КОЛIНО Богдан II КОЛIНО Iван Богданович Великий князь видав розпорядження луцькому старості князеві Ф.М. Чорторийському від 8 січня 1523 р. надати брацлавському зем’янину Івашку Красносільському село в Луцькому повіті. Причому село надавалося замість наданого раніше, проте так і не отриманого села Свинюхи. LM 12.. — Р. 200. Iwan Bohdanowicz Krasnosielski, ziemianin bracławski, świadek 1522 r. przy sprzedaży wsi Zniesienia (Arch. Sang. III), sprzedał 1509 roku Palczykowo Koszce, ale należność za ten majątek, zaaresztował ks. Ostrogski. W 1523 roku otrzymał wieś, w powiecie łuckim (ML. 15). Dymitr, ziemianin powiatu winnickiego 1545 roku (Rew. zamku Winnic.). III КОЛIНО Грицько Iванович Повноправний шляхетський статус Грицька Красносільського підтверджується його присягою на вірність Короні Польській 25.05.1569 р. з маєтку Підгайці20, яке, за ревізією 1545 р., належало до луцького ключа і «тягнуло» до замкових сіл [Źródła dziejowe. – T. VI: Rewizya zamków ziemi Wołyńskiej w połowie XVI wieku (1545 r.) / Wyd. A. Jabłonowski. – Warszawa, 1877. – S. 76–78.]Iван Iванович Красносельський Іван як сурогатор у 1574 р. був луцьким ґродським писарем [ Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій Волині, Наддніпрянщини та Східного Поділля (остання третина ХVІ – середина ХVІІ ст.) // ДО ДЖЕРЕЛ. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Київ-Львів, 2004. – Т. І. – С. 347.] Роман Iванович Згідно з текстом присяги Короні Польській, у 1569 р. був брацлавським і вінницьким ґродським суддею. Roman procesował 1548 r. szwagra o Kurozwon (ML. 60). W procesie tym nazwany ziemianinem wołyńskim. [Źródła dziejowe. – XX: Ziemie Ruskie, Ukraina. – Warszawa, 1894. – S. 101; Akta unji Polski z Litwą 1385–1791/ Wydali Stanisław Kutrzeba i Władysław Semkowicz. – Kraków, 1932. – S. 319 (№ 139).]. В 1555 г. 5 января магнат Николай Радзивилл подписал специальное распоряжение, адресованное браславскому старосте Богушу Федоровичу Корецкому, чтобы он вос.становил в правах на феодальные владения Земянина Романа Красносельского после возвращения его из татарского плена: «именейца его Красное, Криковцы, Кожинцы, Олбагов знову ему привернул…» [19, с. 46–47]. Роман і Юхно у 1579 р. поділили родинні маєтки, які
складалися з розлогих і слабко освоєних комплексів земель із
населеними пунктами Олбачів (пізніше Лобачів), Триножин (пізніше
Пятигори), Криківці, Красне. Майже спустошені Олбачів і
Триножин припали Юхну, Криківці та Красне - Романові. Юхно,
напевно, невдовзі помер. Ганна Яцивна Жабокрицька, позичивши у свого "сестренца" Романа Iвановича Красносельського грош, заставила йому свою частину в с. Жабокрики.
19. Metryka Vyalikaga knyastva Litouskaga. Kniga 43 (1523–1560 gg.): Kniga zapisau 43 (kopiya kantsa XVI st.) / – Mn. : 2003. – 167 s. Юхно Iванович (1545, 1579) Опис Брацлавського замку 1545 р. повідомляє, що раніше до замку належали стави селища Остолопов, які на час люстрації тримав Мишко Степанович і Юхно Красносельський, а також Удишкове гирло («Udyczskowe uste»), яким володів – Іван Кощиць, на що люстратору жалілися міщани [58, c. 123]. Роман і Юхно у 1579 р. поділили родинні маєтки, які складалися з розлогих і слабко освоєних комплексів земель із населеними пунктами Олбачів (пізніше Лобачів), Триножин (пізніше Пятигори), Криківці, Красне. Майже спустошені Олбачів і Триножин припали Юхну, Криківці та Красне - Романові. Юхно, напевно, невдовзі помер. У Данила Короткого з маєтку Михалівка народився Богуш Короткий, від якого Маруша Коротчанка з Юхна заміж вийшла за Йоахіма Красносельського з воєводства Руського Перемишльської землі, згодом вони переїхали у Брацлавське воєводство. żonaty z Maruszą Bohuszówną Korotkówną, za którą wziął Michałówkę, Wasilówkę i inne ~ Маруша Богушевна Коротка. 58. Popis zamku Brasławskiego 1545 r. // Żródła dziejowe / A. Jabłonowski.– Warszawa, 1877. – T. 6. – S.117-127.
IV КОЛIНО Василь Iванович Iван Iванович Iwan Романович у 1589 р. вступив у вдалий
шлюб із Марією Черленковською, і все вказує на те, що він добре
піклувався про свої маєтки. У 1579 р. він був одним із кандидатів
шляхти на уряд земського писаря. У 1610 р. - отримав уряд
брацлавського ловчого. Помер у 1622. Iwan był łowczym bracławskim, dziedzicem Kraśnieńskiego i Wasilówki i pozostawił córkę Aleksandrę Polanowską i czterech synów: 1. Bazylego, 2. Jana, 3. Jerzego. ¶4. Bohdana. 26 жовтня 1600 р. датовано складений у Вінниці лист Івана Романовича Красносельського та його дружини Марії Юріївни з Черленковських, у яко му сказано, що вони і Л. Пісочинський, якому цей лист дано, «шко приштєлє повин'ьньїє, не вдаючисіа в тіажб8 межи собою», «погодилисіа а покои и границьі вєчистьіє 8чинили» між селами Криківцями і Красним, з одного боку, і Жорнищським маєтком — з іншого. Починаючи вище від верхів'я Лопені біля Прозорових лісків, читаємо в листі, від кіпця, насипаного між землями Л. Пісочинського і князя Я. Збаразького, до граба, що між двома верхів’ями В'язовиці, було насипано 11 кіпців, а на деревах натесано знаки. Лист підпи сали Іван Красносельський і «люди зацньїє» — брацлавський земський писар Іван Микулинський, Іван Якушинський і возні Андрій Трембицький та Дми тро Щикитинський. 24 листопада того ж року його з подачі І. Красносельсько го вписано у вінницьку ґродську книгу. Потім відповідний випис з цієї книги мав бути вписаний у вінницьку земську книгу, проте так не сталось, оскільки роки Вінницького земського суду, в ході яких згадане вписання планувалося здійснити, не відбулися. 21 лютого 1601 р. у Варшаві, під час роботи сейму, з подачі Л. Пісочинського в книгу королівської канцелярії вписано випис з вінницької ґродськоі книги, який містив цей лист (РГАДА, ф. 389, оп. 1, од. зб. 202, арк. 78зв.-81. Оригінал). Згадані земські роки повинні були відкри тися 7 січня 1601 р., наступного дня після римо-католицького свята Трьох Королів. 14 червня 1601 р., під час вінницьких років, які розпочалися після католицького свята Святої Тройці, випис з вінницької ґродськоі книги з цим листом був-таки внесений у вінницьку земську книгу (Archiwum Państwowe w Krakowie, zesp. Archiwum. Sanguszków, N& 908, c. 413. Реґеста). У листі подруж жя Красносельських зазначено, що на розмежування з Л. Пісочинським вони пішли у відповідь на адресований їм і спричинений ним позов. Ідеться про позов Вінницького земського суду від 5 грудня 1598 р„ у якому їх звинувачено в захопленні земель Жорнищського маєтку, в тому, зокрема, що тут вони у 1596-1597 рр. став «усипали», зайняли пасіку і до неї «бчолу свою навезли», «дерева, на будованеє и на борти згожого, болшєи десєти тисеч вирубали и попсовали, шкром посполитого» (тобто дрібнішого) і над річкою Тузарівкою почали садити і розбудовувати село Красне (ЛНБ НАН України, від. рукопи сів, ф. 5, оп. 1, од. зб. 4049 II, арк. 87-87зв. Оригінал). 7 грудня того самого року возний єнерал Костянтин Гораїн увіткнув два примірники цього позову у ворота Криковецького двору — І. Красносельському та його дружині (там само, арк. 87зв. Оригінал).
Stefan Романович zmarł bezdzietnie po 1589 r.
córkę Романовна
Daniło Юхнович (zmarł po 1599 r.) У 1596 р. Данило, Михайло, Дмитро і
Григорій (пятий син Іван помер раніше, не
залишивши нащадків) продали свої спустошені татарами
землеволодіння Янушеві Острозькому. Michał Юхнович (zmarł przed 1603 r.) nie żył już 1603 r., w którym opiekunami jego dzieci: Aleksandra, Oleny, Lubki, Rainy, Maryanny i Anny, byli jego bracia, Daniło i Dymitr. Дмитро Юхнович (zmarł po 1629 r.) Цій лінії Красносельських залишилися маєтки, успадковані
від матері, дружини Юхна Маруші з Коротків. Проте Кошелів
(пізніше Городок) і Коритну53 продали по частинах Сенявським і
Четвертенським. Внаслідок цього Дмитро став урядником
Острозьких, добре, що не у своїх колишніх маєтках, а в Гайсині. У родинi залишилися тільки невеличкі частини у Василівці та Михайлівці54.
У 1629 р. згадуваний уже Дмитро мав тут 13 димів, а син Данила
Миколай (пом. після 1630 р.) - 4 дими. W kolejnych latach juchno wiczowską linię rodu reprezentowały już tylko dzieci Dymitra: Filon, Mikołaj, Jan, Samuel, Aleksander, Adam, Wasyl i Nastazja Stefanowa Czarnecka. Rodzina zbiedniała, „chodziła po dzierża.wach" i chyba straciła pozycję w środowisku lokalnym. Суть різного роду шляхетських конфліктів доволі строката і часом не зрозуміла. У випадку з Л. Пісочинським і Я. Острозьким можемо допустити, що наїзд на Кам’яногірку був спричинений саме бажанням князя Я. Острозького заволодіти навколишніми землями навколо Пикова, котрі він купив за 100 тис. польських злотих у князя Юрія Друцького Горського і його дружини смоленської воєводянки Богдани Філонівної Кмітянки Чорнобильської, про що говорить запис у книзі коронного трибуналу від 17 червня 1603 р. [6, c. 837–840]. Конфлікт князя і брацлавського підкоморія розпочався ще раніше та був пов’язаний з наїздами жителів Айсинського маєтку (Липовця) на Жорницький. Він припадав на 19 травня 1599 р., коли підданий князя Януша Острозького, айсинський урядник Дмитро Красносельський зі слугами і своїми підданими перейшов через річку Поганку (6–8 км від Айсина – А.В.) в Товсту дуброву – землі Жорницькі, де дерева дубові вирубав – кільканадцять тисяч, які були придатні для будування і на «борти», порубали і шкоду не малу вчинили. І на тих же ґрунтах слободу «кгвалтовнє попсовавли» [1, c. 737–738]. Це і не дивно, так як саме збіжжя та дерево було одним із ключових товарів, які ішли на продаж до Гданська. Олександр Пісочинський виграв судову суперечку в Дмитра Красносельського за шкоди, заподіянні в буді Гоголівського лісу, а також за невиконання присуду в справі порушення контракту на випалення поташу в тому ж лісі [2, с. 246].
1. Документи Брацлавського воєводства 1566–1606 років / Упор. М. Крикун, О. Піддубняк; Вступ. ст. М. Крикуна. – Львів, 2008. – 1220 с. 2. Отамановський В. Д. Вінниця в XIV-XVII ст. Історичне дослідження / В.Д. Отамановський. – Вінниця: Континент-Прим, 1993. – 464 с., Григорій Юхнович Красносельський (zmarł po 1599 r.) 25 квітня 1586 р. Повернувшись від міських урядників та усього поспільства, возний Луцького повіту Григорій Красносельський свідчив про виконаний ним огляд збитків, вчинених луцьким міщанам під час нападу на міський ринок духівником та слугами костелу Святої Трійці. Свідчення тих, хто постраждав від розбійницького нападу посеред луцької Ринкової площі, дають уявлення про товари, якими торгували в Луцьку другої половини ХVІ століття.dziedziczący 1583 r. na Podhajcach, w powiecie łuckim (Jabł. f. 7).
Iwan Юхнович (+ до 1596)
Eudoksja (1596) домагалася своєї частини, але
безрезультатно.
V КОЛIНО Fedor, Andrzej, Supron i Iwan, synowie Bazylego W 1615 roku trzymali Krasnosielce: Fedor, Andrzej, Supron i Iwan, synowie Bazylego i Szymon i Bazyli, synowie Iwana (Źr. Dziej. V). Szymon i Bazyli, synowie Iwana W 1615 roku trzymali Krasnosielce: Fedor, Andrzej, Supron i Iwan, synowie Bazylego i Szymon i Bazyli, synowie Iwana (Źr. Dziej. V). Jan Iванович син Iвана Романовича zmarli młodo i bezdzietnie. część swoją dóbr odstąpił 1653 r. siostrze Aleksandrze. Jerzy Iванович zmarli młodo i bezdzietnie. Wasyl Iванович Василь і Богдан успадкували
батьківські маєтності в доброму стані. У 1629 р. вони сплачували
податок відповідно з 88 і 89 димів зі своїх частин у Красному та
Василівці, а Криківцями пожиттєво володіла їхня мати. Bohdan Iванович Wasyl i Bohdan odzied.ziczyli majątki ojcowskie w dobrym stanie. W 1629 r. płacili podatek odpo.wiednio z 88 i 89 dymów ze swych części w Krasnem i Wasylówce, a w Krykowcach „siedziała na dożywociu" ich matka Marusza z Czerlenkow.skich, właścicielka kolejnych 160 dymów. У 1622 р. Богдан Красносельський позивався з Калиновським за підданих, що повтікали з села Красного до Буків та Гуманя.[Ткаченко М. Гуманщина в ХVІ – ХVІІІ вв. / М. Ткаченко. – К.: УАН, 1927. – 32 с. (Окремий відбиток з XI книга Записок Історико-філологічного Відд. УАН).]
Aleksandra Iванівна zawarły znakomite mariaże i zostały „spłacone w gotowiźnie". Окремі матеріали наведено у Ц. Неймана [4, с.118–120], зокрема, про Олександру Красносельську: Олександра Красносельська була заміжня за Боглевським і стала удовою. З нею одружився Ольбрахт Кохановський (†9.05.1642). Вона разом з єдиним братом Богданом Красносельським отримала велику маєтність по батьках у Хмельницькому і Брацлавському повітах. Після поділу брат сплатив за її частку грошима. Лише частина с. Кривовці на Брацлавщині залишилось за нею. Вже у цьому шлюбі Олександра набула від Станіслава Кронковського його право на половину кобильнянських маєтків, що дісталися після поділу від Федора Ґневошивича Стрижевського. Ця купівля під Вінницею відбулася близько 1618 р., Вона піднесла імідж Кохановського, оскільки сама родина Красносельських та їх зв’язки з іншими представниками шляхти були досить відомі на Брацлавщині. Існують свідчення, що Йоаким Єрлич (1598–1673) помітний діяч середньовіччя, перебуваючи у Ходорокові на Київщині, теж контактував з цією родиною [5, с.47]. Дітей в них не було і вони не бажали, щоб маєтки перейшли до роду Красносельських, а саме брату Богдану, тому після підтвердження розподілу Олександра зробила дарчий запис на користь чоловіка: Кохенґрад, Козинці, частину Кобильної. Згодом Кохановський сперечався за Козинці з Михайлом Кропивницьким. В 1645 р. Олександра Красносельська Коховська померла. Незабаром почалися козацькі заворушення, а Кохенґрад знаходився на одному з важливих стратегічних шляхів, а тому одним з перших був зруйнований вщент. Тепер на тому місці с. Коханівка та руїни замку. Сам Кохановський був не шляхетського походження і прибув до українських земель по унії, проте відзначався великою енергією і організаторськими здібностями.
4. Нейман Ц. Старая Брацлавщина и ее люди. ІІ. Ольбрахт Кохановский, судья земский брацлавский. // Киевская старина. – 1889. – Т.27. – №10-12. – С.103–120. 5. Острозька Академія ХVІ–ХVІІ ст. Енциклопедичне видання. – Острог, 1997. Nastazja Iванівна отримала свою частку в
дідичних землеволодіннях готівкою. Współwłaścicielkami Kraśnieńskiego i Wasilówki występują: Anna z Krasnosielskich Piasoczyńska i Anastazya z Krasnosielskich Eljaszowa Kliszczowska, 1683 r.,
Fedora Iванівна отримала свою частку в дідичних землеволодіннях готівкою. Współwłaścicielkami Kraśnieńskiego i Wasilówki występują: Anna z Krasnosielskich Piasoczyńska i Anastazya z Krasnosielskich Eljaszowa Kliszczowska, 1683 r.,
Aleksandr Михайлович umarł bezdzietnie Olenа Михайлiвна Lubkа Михайлiвна Lubka wyszła 1-o v. za Semena Juszkowskiego, 2-o v. za Piotra Sołoniewskiego, Rainа Михайлiвна Raina, 1-o v. za Jana Wargockiego, 2-o v. za Jana Leonowicza. Maryannа Михайлiвна Annа Михайлiвна Миколай Данилович Маніфестація Миколая Красносельського перед Луцьким ґродським урядом про загибель 1652 р. в замку с. Очеретня Брацлавського воєводства його майнових і судових документів, а також маєтностей “прєзь неприятєля Крьжа Святого .Mikołaja, dziedzica Michałówki, w województwie bracławskiem (Jabł.), zmarłego bezdzietnie 1628 r. Солтан v. Józef Данилович покозачений шляхтич, сотник полкової сотні Брацлавського полку (? – 1649 – 1651). Filon Дмитрович
Mikołaj Дмитрович У родинi залишилися тільки невеличкі частини у Василівці та Михайлівці54. У 1629 р. згадуваний уже Дмитро мав тут 13 димів, а син Данила Миколай (пом. після 1630 р.) - 4 дими.
Jan Дмитрович Samuel Дмитрович Aleksander Дмитрович wspólnik ks. Konstantego Wiśniowieckiego w najeździe i spaleniu Szumska, 1628 r. (Woł. 5 B f. 256). Adam Дмитрович Wasyl Дмитрович Bazyli zaślubił Nastazyę Dyakowską i z niej miał córki: Anastazyę, za Janem Koszką, sędzią ziemskim bracławskim, Olenę, Katarzynę, Maryę i Elżbietę Waleryanowę Godecką.
Nastazja Дмитровна której dał 1625 r. dwór w Winnicy, a 1628 r. część dóbr Jawne (Woł. IX f. 1541),
VI КОЛIНО Миколай Васильович bezdzietny Anna,
Anastazya,
Федор Богданович dziedzica Kraśnieńskiego i Wasilówki 1629 roku (Jabł.), w 1648 r. elektor Jana Kazimierza. podstoli bracławski 1674 roku, elektor Jana III-go, umarł 1695 r. Богдан залишився вотчинним власником Красненького і Василевки, його ж спадкоємцем син Федір, Teodor, deputat na Trybunał koronny 1662 r., poseł bracławski 1669 r., elektor króla Michała, wojski winnicki tegoż roku, następnie pisarz ziemski bracławski 1672 r. Марина
Катерина
Олександра Христина Теофілія Ганна
Настася Богдановна Marya Солтановна
Katarzyna Солтановна
Anastazya Солтановна
Stefan Фiлонович (+ до 1668) Maryannа Фiлоновна (+ до 1668) Apolonię Фiлоновна (+ до 1668) Костянтин Миколайович у його сина Миколи народився Костянтин, одружений із Сусанною Крушельницькою, що походить від Івана Слупича спадкоємця Носовки, Кунки та інших маєтностей, від якого Григір Слупич, міський писар брацлавський, його син Дмитро Слупич від якого була Теодора Слупчанка, видана за Олександра Крушeльницького, син їх Станіслав Крушельницький, одружений з Ганною Паславською, що мали згадану Сусанну Крушельницьку. Вони з Костянтином Красносельським народили Єжи. Костянтин Красносельський з дружиною Крушельницькою Сусанною і сином Стефаном згадуються у дарчій для спадкоємців 1694 р. [Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вер- надського: Папери Красносельських. – Фонд ІІ. –№23101–23113, 1692–1833 рр. (З колекції історичних установ ВУАН)., №23102, 23113]. Konstanty, z przemyskiej, elektorowie króla Michała. Czy nie tenże Konstanty, z Zuzanny Kruszelnickiej, dziedziczki Nosowiec i Kunki, miał córki: Maryannę Tomaszowę Łucką i Ewę Franciszkowę Sierakowską, oraz synów: Jerzego i Stefana. Anastazyę, Василівна
Olenę, Василівна Katarzynę, Василівна Maryę Василівна Elżbietę Василівна Ta ostatnia procesowała 1668 roku Krystynę z Lipskich, 1-o v. Mikołajowę Krasnosielską, 2-o v. Pawłowę Baybuzinę, 3-o v. Mikołajowę Hurkowską, o zabranie w czasie wojennym różnych gruntów z dóbr Krasnesioło, które po dziadzie Dymitrze i jej stryjach na nią spadły (Woł. VI D f. 11).
VII КОЛIНО Казимир Федір син Федора (+1712) Po nim został podstolim syn jego Kazimierz, zmarły 1712 r. Anna, córka Teodora, 1701 r. żona Konstantego Zaborowskiego, stolnika mozyrskiego (Bracł. XIV f. 868). Єжи син Костянтина żonaty 1-o v. z Anną Kotonianką, 2-o v. z. Ta Kotonianka, włoszka, była żoną przebywającego w niewoli Pawła Michałowskiego, który po powrocie nie upomniał się o nią. Z niej syn Jan, podzielił się 1750 r. majątkiem matczynym, z przyrodnim bratem, Józefem Michałowskim (Arch. Wąsow.).
Стефан син Костянтина Костянтин Красносельський з дружиною Крушельницькою Сусанною і сином Стефаном згадуються у дарчій для спадкоємців 1694 р. [Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського: Папери Красносельських. – Фонд ІІ. –№23101–23113, 1692–1833 рр. (З колекції історичних установ ВУАН)., №23102, 23113]. Стефан з дружиною Мар’яною Чайковською, дочкою Олександра Чайковського та Софії Бачинської, 1700 р. Костянтин і Стефан та Ян діти та брати названі у Пшемишлі [2, №23102, 23109].
Maryannę донька Костянтина
Ewę донька Костянтина
VIII КОЛIНО Михайло син Казимира
Анна донька Казимира Богдан залишився вотчинним власником Красненького і Василевки, його ж спадкоємцем син Федір, від якого походить Казимир Федір, а від Казимира Михайло безпотомний, Анна Станіслава Лупинського дружина та цього пошукувача Юзефа Лупинського мати, і Олена Станіслава Яблоновського дружина теж справжнього пошукувача Гната Яблоновського мати, по безпотомній смерті рідного брата Михайла Красносельського, по батькові, дідом прадіда Красносельських чоловічий рід відтворюючи в персонах, які залишились за природним правом вищезгаданого маєтку спадкоємцями, на підставі письмових документів і доказів вимагають присудження їм загалом маєтку Красненького, Василевки та інші. Село Василевка раніше було під володінням Федора, котре він за контрактом 1646 р. віддав в орендне володіння зятю Мерницькому. Безсумнівне вотчиничество доводять суд згідно законів, правосуддя і документів.
Олена донька Казимира
Ян син Єжи Красносельський Костянтин син Єжи Красносельський з Левковичовою маючи частину маєтностей у Носівцях, Кунці, Михаловці, народили Яна Красно.сельського. Andrzej син Єжи Красносельський одружений з Рихальською народили Миколу, брат котрого Ян одружився з Мар’яною Клементовською, яка народила йому Яна2. Kazimierz син Єжи Красносельський Bazyle син Єжи Красносельський Андрій син Єжи Anastazyę, донька Стефана
IX КОЛIНО Ян син Яна Микола син Андрiя Ян син Андрiя одружився з Мар’яною Клементовською, яка народила йому/ X КОЛIНО Ян син Яна * Лобанів, Пятигори w północno-wschodnim kącie województwa. ** Криківці, Красненьке koło Niemirowa, na północny-wschód od Bracławia. *** Городок, Коритня we wschodniej części województwa, nad Soroką **** Było i jest wiele miejscowości o takich nazwach. W przypadku dóbr Juchnowiczowskiej linii Krasnosielskich chodzi jednak o Michałówkę i Wasylówkę leżące obok siebie, a taki przy.padek występuje chyba tylko jeden i dotyczy miejscowości leżących niedaleko Bohy, na południowy wschód od Bracławia; dziś Михайлівна, Василівна. Wśród majątków Romano.wiczowskiej linii Krasnosielskich odnajdujemy także Wasylówkę (Василівна), ale chodzi tu raczej o miejscowość leżącą niedaleko Krasnego (Красненьке). Дарчий запис Олександра Машкевича Юрію і Ганні з Машкевичевих Богушевських, а від цих останніх в бік Яцковських визнаний, у вотчиничестві села Василевки. Перший Привілей подано 15.01.1639 р. у Варшаві польським королем Владиславом ІV шляхетним Федору Григорьєву та Івану Василеву синам Красносельським, щоб їм поступили право на маєток частини села Красноселець по річці Буг Хмельницького воєводства в Летичівськім повіті [2, №23111]. Ян Красносельський [Іван Васильєв син], дружина Катерина Оджеховськa, була у першому шлюбі за Федором Корнашевицем; сини: Ян→ син Людвік 1 і Олександр, Юзеф – 1725–1728 рр. У 1692 р. отримав після померлої дворянки Мар’яни Остржицької маєткове господарство, луки (сінокос) Наславщина, село Луки, що дісталися по матері. У Земстві Сяноцькому 1725 р., захищаючи цілісність маєтку, виступає проти Йоанаса Хаймовича, золотих справ майстра, мешканця Новостанецького, образливої та шкідливої людини, в тому, що він ображаючи його в різних місцях, а особливо в іноземному повіті, у м. Вроцлаві, втягнув його у витрати, умовився з німцями. По поверненню додому у м. Новостанці, коли Ян Красносельський намагався вирішити проблеми через суд, Хаймович застосував фізичну силу, тому він подає 2-у маніфестацію. Саноцький суд 1728 р. Іван Красносельський як збе-рігач свого маєтку протестується, що він пошлюбив п. Катерину Одржоховську, що була у 1-ому шлюбі за п. Федором Корнашевицем, дітей її, котрі від 1-ого шлюбу залишилися, яких виховував і в дорослих літах тримав на власному кошті, не маючи нічого від власного їх маєтку. Він дітей в теперішньому шлюбі прижитих, заради того оберігаючи свій цілий маєток, з приданого же маєтку дружини нічого для себе не отримуючи в міському Саноцькому суді 1 і 2 раз протестується [2, №23101, 23104-23105]. Красносельський Ігнатій Ксаверій (нар. 1796 р.) син Юзефа 30 р., не одружений, живе у Чигиринському пов., товариш кавалерії народової, звільнений від служби. Ротмістр 3 уланського полку, згодом Предводитель Чигиринського повіту, майор у відставці (орієнтовно І пол. ХІХ ст.). Брати: Яків і Максиміліан, дружина Анна Циховська, син Володимир, дружина Теофіла Беньковська. Він володіє у Чигиринському пов. селом Бірки. Опис документів 1768 р. в Метриках короних піданним, що цей Йозеф з дружиною Барбарою з Бобінських свідчить протест 1778 р. та родинний перелік прижив синів Франца Ксаверія, Йозефа, Якова Станислава, Ігнатия та Івана. Франц Ксаверій, перебуваючи раніше у польскому війську майором, потім чигиринським повітовим предводителем дворянства в кінці колежським ассесором мав синів відставних майорів російських військ Гнатія, котрий мав сина Володимира, Якова і перебуваючого на службі Максиміліана; Йозеф сина Олександра; Іван Лудовика, що доказують документами в цій родословній поясненнями. Формулярний список служб і достоїнств звільненого від служби з 3-го Українського уланського полку ротмистра Красносельского Гната Майором з мундиром 16.06.1830 р. маючи 34 р. Перегляд чинів: юнкер, прапорщик, порутчик, штабротмистр, ротмистр. З Чернігівського кінноєгерського полку переведений у цей полк корнетом, з нього за Височайшим наказом через домашні обставини звільнений зовсім від служби майором з мундиром 26.03.1819 – 7.04.1830 р. Цікава військова характеристика: в походах не бував; російській грамоті читати і писати вміє, арифметику, геометрію, географію, французьку, німецьку і польську мови знає; був у відпустці 1818 р. тривалістю у два місяці, на строк з’явився; в штрафах не бував; одружений з дочкою землевласника Київської губ. Черкаського пов. Цихальською Ганною Діонисевою, дітей не має.Копія породинного переліку видана 11.05.1832 р. за підписом Чигиринського повітового предводителя шляхти землевласника Чигиринського пов. відставного майора Гнатія Ксаверева, в котрій пояснено що він одружений з шляхтянкою Ганною Бихов- ською, має сина Володимира 3-х років і володіє у вище названому повіті за спадком у селі Бірках 498 особами та в Черкаському за жінкою у спадок отриманих за розподілом в селі Сердиновці 150 особами. Копія породинного переліку видана у той же час за під- писом його ж предводителя землевласника Чигиринського пов. відставного майора Ігнатія Ксаверева, що він одружений з шлях- тянкою Теофілою Беньковською, володіє Чигиринського пов. за спадком в селі Стремовці 458 особами [2, № 23111-23113]. Красносельський Казимир, син Федір, онук Михайло – випис з остаточного судного протоколу 1753 р. Київський генерал-воєводства Міський суд згідно бажанню сторони, рішенння з протоколу міських справ Київського воєводства під час судження справ на березневій каденції в Житомирі вищезазначеної дати. Богдан залишився вотчинним власником згадуваних маєтків Красненьке і Василевка та інш., його спадкоємць син Федір, від якого Казимир Федір, а від Казимира Михайло бездітний [2, 23107]. Надзвичайно цікавий персонаж у військових Красносельських Петро у згадці 1753 року про пожертви, як син священика грецького звичаю. І більше нічого [2, №23109]. Станіслав син Юзефа згадується у Виписі протесту поданого 9.06.1778 р. до Вінницького міського суду хорунжим військ ко.ронних Юзефом від свого імені та його матері Варвари Войциха Бабинського і його дружини Олександри уродженої Немирової, дочки і дружини покійного ловчого Брацлавського Юзефа К. вдови равно Яна Ксаверія Якова Катерини дівчини Станіслава Ігнатия Юзефа Красносельських, ловчого брацлавського Юзефа К. синів дочкии і братів, з жалобою на спадкоємців покійного стражника коронного Юзефа Сераковського та інших про спадок, що залишився по Немиров. Родинний перелік в якому пояснено, що майор Народової кавалерії колишніх польських військ а після Чигиринського повіту предводитель дворянства Франц Ксаверій Юзефів одружений з Кларою Казимира Шибінського дочки, брат капітан Станіслав одружений і має сина. Діти Франца Ксаверія: Ігнатій, Яків, Максимиліан, Катерина. Він, перебуваючи передусім у польському війську майором, потім чигиринським повітовим предводителем Дворянства, врешті Коллежським ассесором, мав синів майорів у відставці російських військ Гната із сином Володимиром, Якова та Максиміліана, що перебуває на службі, Юзефа сина Олександра, та Івана Лудовіка, що доводять документами в цій родослівній поясненнями. Довідкова Копія Указу Київського губернського Правління по такому ж Урядному Сенату Чигиринському подкоморію 21.12.1798 р. даного, що в числі інших чиновників вибраний шляхтою в Предводителі шляхти Чигиринського повіту майор Красносельський затверждений 3.11.1832 р. з Чигиринського повітового суду. Родинний список в якому вияснено, що володіє за традиційним правом за борг йому від князя Яблоновського Медведовським Ключем у Чигиринському повіті, брати його губернський секретар Юзеф 40 років, вдовий, дітей та маєтків не має, живе у Литовській губернії, рангів не має. Капітан Станіслав одружений і має сина, товариш Народової кавалерії Гнат парубок і їх Лудовік Іванів син. Франц Ксаверій мaє 483 чоловіків за трьохлітньою орендою і живе у Чигиринському повіті, майор Національної кавалерії, за вибором громадян є маршалком Чигиринського повіту [2, №23110, 23113]. Майор у відставці Красносельський Яків 34 роки, дружина Рубанова, бездітний, володіє 228 селянами жіночої статі Чигиринського повіту в селі Стремовці [2, №23110, 23113]. Ян, батько Ян Василевич, 49 років вдівець, синові Людвіку 14 років, маєтків немає, живе у Подільській губернії, аудіатор колишніх польських військ, звільнений від служби як капітан [2, №23110, 23113]. Відставні майори Ігнатий із сином Володимиром, Яків, та на службі майор і кавалер Максимиліан Франца Ксаверія сини. Юзефові онуки, та Юзеф із сином Олександром, та Станіслав, Гнат, Юзефові сини і небіж їх Лудовик Іванів син, разом Іванові онуки и правнуки, Костянтинові правнуки і праправнуки, і Василеві праправнуки і 3 рази правнуки Герба Туржима Красносельські в 6 частину родослівної Книги внесені. 2. Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського: Папери Красносельських. – Фонд ІІ. –№23101–23113, 1692– 1833 рр. (З колекції історичних установ ВУАН). Michno Pawłowicz Krasnosielski, bojar królewski 1568 r. (Arch I. Z. Ros. VI. 1). |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >