КОЗАРИ - земянський рід Східкого Поділля. зем’яни Козари (двоє: – одни власник Романівців, Демковців, Якубовців на Угорському Тикичі, інший – Гришковцями на Саврані і Карачовцями на Мурафі [5, с.25]) 5. Архив Юго-Западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов. – Ч. VI. – Т. 1. – Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в ХVІІ-ХVІІІ вв. – К., 1876. – 793 с.  Наприкінці XIV ст. Савранські землі попадають в орбіту правління великого князя литовського Вітовта. Історики XIX ст. (О. Яблоновський, М. Владимир- ський-Буданов) в своїх працях стверджували, що Саврань вперше вказується в історичних джерелах у зв’язку з даруванням її великого князя литовського Вітовта панам Кошиловичам25. Але, як бачимо, у світлі новознайдених доку- ментів, Саврань фіксується у джерелах за доби Коріятовичів, хоча існувала, напевно, під такою назвою ще раніше. Як вказує Януш Куртика, це надання Вітовт міг здійснити в проміжку між 1411 до 1430 р.26 І Kostia Kozar 1545 r. Гринь Козар 1532, земянин брацлавський. ІІ Кондрат [Костянтинович] Козар Konrad Kozar, sędzia grodzki bracławski, zaniósł 1580 r. manifest do grodu, o spaleniu się przywilejów na Oblin, Paszkowce, Sawran, Besidki, Koraczowce, Derenkowce, Koszyłowce i t. d., w bracławskiem. великий князь видав привілей (Книшин, 24 січня 1567 р.) брацлавському зем’янинові Кіндратові Козарину на «пус- те» селище Харпані над р. Буг та Горбанівську пасіку52. РГАДА. — Ф. 380. — Оп. 1. — Ед. хр. 48. — Л. 95 об.–96 об.
ІІІ Jerzy Kozar 1578 r. (Rulik.). Богдан Кіндратович На відміну від ЗахідногоПоділля, Східне Поділля ще немає такого ґрунтовного дослідження, де б аналізувалися пожалування Вітовта, які безумовно були27. Отож, самого пожалування (привілея) нам не вдалось віднайти, бо його вже немає. З документу 3 лютого 1581 р., який був опублікований М.Г. Крикуном та О. Піддубняком, стає відомо, що на сеймі у Варшаві було заслухано оповідання Богдана Козара, який приїхав за дорученням свого батька — брацлавського ґродського судді Кіндрата Козара28. Богдан повідомив королю Стефану і коронній канцелярії про пожежу Вінницького замку 8 жовтня 1580 р., під час якої згоріли документи, що зберігались там у зв’язку з частими нападами татар: «далъ ωн (приятель Кіндрата Козара — Семен Ободенський. — О.Б.) былъ до замку Веницкого, яко до бεзпεчного схованья ωт неприятеля татар». Але «с пригоды за припадкомъ нещаснымъ замок нашъ Вεницкии на корεнь згорεлъ, гдε жъ, дεи, в томъ замку Вεницкомъ вси листы и привилья, права вεчныε ωm продковъ нашихъ…»29. Серед тих документів був листи і привілеї великого князя литовського Вітовта і короля Яна Альбрехта його предкові Кості Кошиловичу: «…ωт великого кнзя Витовта и короля εго милости ωлбрахта, продку εго Кости Кошиловичу» на селища «сεелища … ωблич, Пашковцы, Саврань, Бεсεдки, Карачовцы, Дεрεвковцы, Кошиловцы, ωлешковцы, Уръвиживотъ и Харпаки», що належали до Брацлавського повіту («в повεтε Браславском лεжачиε»)30. Отже, у XVI ст. Саврань входила вже до маєтку Козарів, спочатку Кіндрата, потім його сина — Богдана. Під час ревізії Брацлавського замку 1545 року люстратор записав: «Саврань [(Sabran (sic!))], селище, было замъковоε, а тепер держитъ Козар»31. Далі в документі записано, що зем’яни не тримають своїх документів при собі, у зв’язку з постійними набігами татар: «И мы, деи, будучи украиныи слуги гсдрьскии, тыхъ привильевъ и листов нашихъ, которыи в себена то маεмъ, на тот час покладати ихъ не хочемъ; а наиболеи, иж ихъ при собе не маемъ, а держимъ ихъ в Каменцу Подольскомъ, ув Острозе и на иншихъ сторонахъ у приятелеи нашихъ»32. 25 Jabłonowski A. Starostwa Ukrainne w pierwszej połowie XVII wieku // Zródła dziejowe Polska XVI wieku. — Warszawa, 1877. — T. 5. — S. 168, 578; Владимирский- Буданов М.Ф. Население юго-западной России от второй половины ХV до Люблинской унии (1569) // АЮЗР. — К., 1886. — Т. 1. — Ч. 7. — С. 65. 26 Kurtyka J. Repertorium podolskie. Dokumenty do 1430 r. // Rocznik Przemyski. — 2004. — T. XL. — Z. 4. Historia. — № 93. — S. 190–191. 27 Михайловський В. Західне Поділля під володінням Вітовта у 1411–1430 роках: надавча політика у світлі документів // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Київ–Львів, 2004. — Т. 2. — С. 110–128. Див. перелік надавчих документів Вітовта для тримачів Східного Поділля в: Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття. — Київ, 2012. — С. 102 (примітка 1). 28 Документи Брацлавського воєводства 1566–1606 років / Упорядники М. Крикун, О. Піддубняк. — Львів, 2008. — № 92. — С. 276–277. Як вказують упорядники, доку- мент зберігається в: Российском государственном архиве древних актов (РГАДА). — Ф. 389. — Оп. 1. — Д. 195. — Л. 333 об.–334. Оригінал. Див. додаток 2. 29 Там саме. Пожежі були частим явищем порубіжного життя. Про це див.: Nykiel B. Wpływ czynnika tatarskiego na życie Bracłaszczyzny (XIV–XVII wiek). Kilka uwag w świetle źródeł // Поляки на півдні України — Polacy na Południowej Ukrainie. — Одеса–Ополє– Ольштин, 2006. — S. 28–36. 30 Там саме. Принагідно зазначимо, що М. Владимирський-Буданов у своєму вступ- ному слові до «Актів про заселення Південно-Західної Росії» навів цікавий факт, а саме, що у 1580 р. у ґродський суд м. Брацлав було подано явку про те, що документи, віддані на збереження до Вінниці приватній особі, згоріли під час нападу на замок кримського хана. Серед них були привілеї великого князя литовського і короля Яна Альбрехта Кості Кошиловичу на селища в Брацлавськом воєводстві: Ублин, Пашковці, Совран, Бєсєдки, Киросовці, Деренковці, Кошиловці, Олешковці, Урви Живот і Храпаки. — Влади- мирский-Буданов М.Ф. Население юго-западной России от второй половины ХV до Люблинской унии (1569) // АЮЗР. — К., 1886. — Т. 1. — Ч. 7. — С. 65. 31 Литовська Метрика. Книга 561. Ревізії українських замків 1545 р. / Підготував В. Кравченко. — К., 2005. — С. 231 [110 зв]. 32 Литовська Метрика... — С. 232 [РВІ/124/111]. Maryę Кондратова Козар ~ Stanisławowę Goliszewską 1605 r.,Eudoksyę Кондратовна Козар ~ Kulczycką 1605 r ІV Fedora Богдановна Kozarówna Oblińska,
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >