КОВИНИЦЬКІ-БАРАНЕЦЬКІ  КОВИНИЦЬКІ - БАРАНЕЦЬКІ герб Труби (Kowinicki) - шляхетський рід, осілий в Баранчицях, відомий у XVI ст. як Ковиницькі. Цей рід виводиться від Матея, вперше згаданого у 1427 р. як учасника з’їзду руської шляхти, що складала присягу Владиславу Ягайлу на вірність йому та його синам (“Mathiae de Baraczyn”)8. Коли і за яких обставин Матей, або, можливо, його попередники, переселилися до Баранчиць, невідомо. Акт про передачу Баранчиць в приватні руки котримось із тогочасних правителів не зберігся. У XVI ст. існувала якась грамота князя Лева, писана руською мовою, на села Баранчиці Великі і Малі та Ваньковичі, однак її текст не дійшов до нашого часу. Невідомо, чи це був оригінал, чи фальсифікат, та ким доводилися Ковиницькі з Баранецькими згаданим у ній особам11. Залишаються таємницею його стосунки з рештою співвласників Баранчиць. Зокрема, відкритим є питання, чи спільного вони походження й ким доводився Матею його сучасник, також учасник з’їзду руської шляхти 1427 р., Хоть з Баранчиць. З актів 1430 – 1440-х років дізнаємося про те, що Матей мав родину у Львівській землі й це наштовхує на певні міркування. Зокрема, його братами були Петро (1442-1446 рр.) та Миколай Слапа (1442-1446), власники Бартошова12. В перемышльских записках Ян Слапич с Борчиц не упоминается после мая 1442 г. Борчицы, по крайней мере, с января 1447 г. принадлежали Стадницкому, а Слапич уже как Ян с Ковыниц в феврале 1457 г. выступал свидетелем в львовском гродском суде. Источники не позволяют с полной уверенностью говорить о его родстве с Мацем Баранецким, зато не приходится сомневаться, что братьями Мацея были упоминавшиеся в протоколах львовских судов Петр (1442-1446) и Миколай Слапа (1442-1466) Бартошовские. Несколько записок говорят о Миколае Слапе с Ковыниц, однако их содержание не оставляет сомнений в том, что пан Миколай владел только львовским Бартошовом. 8. O. Halecki, Z Jana Zamoyskiego inwentarza Archiwum koronnego. Materiał do dziejów Rusi i Litwy w XV wieku // Archiwum komisji historycznej, Kraków 1919, t. 12, cz. 1, s. 186. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne w: F. Piekosińnski, Studia, rozprawy i materiały z dziedziny historii i prawa polskiego, Kraków 1907, t. 7, s. 106.11 ЦДІАЛ України. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 17. – С. 537; спр. 268. – С. 1031-1032. 12 Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej z Archiwum tak zwanego bernardyńskie.go we Lwowie (AGZ), wyd. A. Prochaska, Lwów 1888, t. 13, nr 3580; 1889, t. 14, nr 505, 940, 2989; 1906, t. 19, nr 2767, 2784, 2801, 2811, 2831. Джерело: Пашин С. C. Перемышльская шляхта второй половины XIV — начала XVI века. Историко- генеалогическое исследование. Тюмень 2001.IGOR SMUTOK (Drohobycz). У СПРАВІ РУСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ СТАНІСЛАВА ОРІХОВСЬКОГО РОКСОЛАНА . 2. Геральдика та сфрагистика. його печатці, насправді містив зображення трьох півкіл у зірку, а геральдичні сюжети, чи то три трубки, чи то півкулі в зірку, були доволі розповсюдженими як в польській, так і в руській геральдиці у XV – XVI ст. 2 Ponieważ Paprocki i Niesiecki przypisali Kowinickim herb Trąby, prawdopodobnie więc także Baranieccy byli tego herbu. Czy to jednak nie Baranieccy herbu Sas? 1. O. Halecki, Z Jana Zamoyskiego inwentarza Archiwum koronnego. Materiał do dziejów Rusi i Litwy w XV wieku // Archiwum komisji historycznej, Kraków 1919, t. 12, cz. 1, s. 186. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne w: F. Piekosińnski, Studia, rozprawy i materiały z dziedziny historii i prawa polskiego, Kraków 1907, t. 7, s. 106. 2. Однороженко О., Родова геральдика Руського королівства та руських земель Корони Польської XIV – XVI ст., Харків 2009, С. 115 І Мацей Баранецький (1427, 1448) вперше згаданого у 1427 р. як учасника з’їзду руської шляхти, що складала присягу Владиславу Ягайлу на вірність йому та його синам (“Mathiae de Baraczyn”)8. У перемишльських актах Матей виступає доволі регулярно до 1449 р.13 Він володів частиною Баранчиць, Волею Баранецькою та Ковиничами. У 1448 р. Матей виставляє свідків у земському суді, котрі підтвердили, що Ковиничі є його отчизною здавна („Cowinicze est ipsius paternitas ex antiquо”)14. Цей несподіваний на перший погляд вчинок роз’яснює люстрація привілеїв та заставлених королівських маєтностей у Руському воєводстві, проведена в 1469 р. З неї дізнаємося про те, що Ковиничі в дійсності були королівською власністю, заставленою за 100 гривен або Матею, або його попередникам. Як припускає С. Пашин, це сталося за правління Владислава ІІІ Варненчика у 1440-х роках15. В феврале 1436 г. записал жене Маргарите 120 гривен вена на 10 ланах в Баранчицах. Граничившие с Баранчицами Ковыницы еще весной 1440 г. принадлежали некоему Ганчко, его жене Елизавете и пасынку Яну Слапичу с Борчиц. Последний владел и львовскими селами. Заключенное между ними соглашение предусматривало уступку Ковыниц (в записке – “Corinice”) Яну после смерти матери. Супруги доживали свои дни за пределами бассейна Стрвяжа. Согласно записке 1460 г., дочь покойного быбельского войта Ганчка Екатерина (жена вишенского войта Сигизмунда Панаца) за 200 гривен продала доставшееся от отца войтовство Яцко Быбельскому. В перемышльских записках Ян Слапич с Борчиц не упоминается после мая 1442 г. Борчицы, по крайней мере, с января 1447 г. принадлежали Стадницкому, а Слапич уже как Ян с Ковыниц в феврале 1457 г. выступал свидетелем в львовском гродском суде. Источники не позволяют с полной уверенностью говорить о его родстве с Мацем Баранецким, зато не приходится сомневаться, что братьями Мацея были упоминавшиеся в протоколах львовских судов Петр (1442-1446) и Миколай Слапа (1442-1466) Бартошовские. Несколько записок говорят о Миколае Слапе с Ковыниц, однако их содержание не оставляет сомнений в том, что пан Миколай владел только львовским Бартошовом. В декабре 1448 г. Мацей был озабочен поисками 18 шляхтичей, готовых подтвердить, что половина села Ковыницы (в тексте – “Cawnicze”) является его наследственным имением (patrimonium). 4 месяца спустя свидетели заявили, что все село "est ipsius paternitas ex antiquo". Люстрация 1469 г. определяла статус Ковыниц несколько иначе. Оказывается, они были всего лишь королевским имением, заложенным за 100 гривен. Мы склоняемся к мысли, что Борчицкие доводились соседями, но не родственниками Баранецким. У Мацея было трое сыновей, которые до самой смерти назывались Баранецкими, и три дочери.
13 AGZ. T.13, nr 24, 61, 141, 158, 192, 379, 502, 540, 591, 1141, 2933, 3531, 3738, 3790, 3943. 14 Ibidem. Nr 3790, 3943. 15 Żródła Dziejowe, Warszawa 1902, t. 18, cz.1: Ruś Czerwona: B. Dobra królewskie zastawnes. 4. Пашин С.С., Перемышльськая…, op. cit., C. 136. Петро з Бартошова Миколай Слапа з Бартошова ІІ Ян син Мацея Баранецький (1462) По разделу 1462 г. старшему брату Яну достались Ковыницы и часть Баранецкой Воли, а Лукашу и Миколаю ( Баранчицы. Після 1462 р. перемишльські акти про нього не повідомляють17 ~ Фенна, дочка Миколая Оріховського, однак дітей подружжя не мало. 17 AGZ, t. 13, nr 4479, 4520, 4771, 4849. Лукаш син Мацея Баранецький По разделу 1462 г. старшему брату Яну достались Ковыницы и часть Баранецкой Воли, а Лукашу и Миколаю ( Баранчицы. Миколай син Мацея Баранецький По разделу 1462 г. старшему брату Яну достались Ковыницы и часть Баранецкой Воли, а Лукашу и Миколаю ( Баранчицы. Третий сын Мацея Баранецкого, Миколай, в декабре 1470 г. получил 100 гривен приданого за дочерью львовского земского судьи Петра Бранецкого Ядвигой, а умер ранее июня 1493 г. Миколай, власне й був тим нібито священиком Баранецьким, який доводився дідом Станіславу Оріховському. Насправді, жодного стосунку до духовенства, як православного, так зрештою, римо-ка- толицького, він не мав. Упродовж 1460-70-х років Миколай неодноразово з’являється у перемишльських гродських та земських актах, полагоджуючи майнові та судові справи з родиною та околичною шляхтою. Наприклад, у 1462 р. він з братами виступає свідком угоди між Мірчою Бжестянським та Кунашем Заблоцьким; в тому ж році з братом Лукою зобов’язався випла- тити швагру Миколаю сестринець, війту в Бошовичах 37 гривен; в 1468 р. його позиває до земського суду Якуб Морава; у 1472 р. боржником Миколая стає Матей Спровський, самбірський войський; а в 1476 р. він має певні боргові зобов’язання перед Станіславом Капусткою з Броньовичів; у 1478 р. він остаточно розраховується з Миколаєм Турським за 37 гривен, котрі зо- бов’язався сплатити з братом п’ятнадцять років тому19. У грудні 1470 р. Миколай отримав за дружиною Ядвігою 100 гривен по- сагу та, доклавши ще 100 гривен, записав усю суму на половині власних ма- єтків в Баранчицях20.
19 AGZ, t. 13, nr 4732, 4850, 6863; t. 18, nr 360, 869, 1098. 20 Ibidem, nr 116. 21 Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII – XVIII wieku, t. 3: Ziemie Ruskie. Zeszyt 1. Urzędni.cy województwa Ruskiego XIV – XVIII wieku, oprac. K. Przyboś, Wrocław 1987, s. 313. Христина (Кшихна)
Елизавета (1462 г.)
Ядвига (1476 г.).
ІІІ Ян син Лукаша Ковиницький Единственный сын скончавшегося в 1467 или 1468 г. Лукаша Ян с 1491 г. стал называться Ковыницким и умер в 1496 г. Его вдова Анна к 1501 г. вышла замуж за будущего держателя вышатицкого солтыства Яна Романовского. ~ Анна, дочка Станіслава Оріховського18. 18 AGZ, t. 18, nr 1921, 2380, 3831. ЦДІАЛ України. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 5. – С. 315; ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 6. – С. 202, 256; спр. 7. – С. 440; спр.8. – С. 192, 193, 341, 617, 812; спр. 9. – С. 22, 633; спр. 12. – С. 479; спр. 13. – С. 143; спр. 14. – С. 222, 276, 409; спр. 17. – С. 335, 337. Ядвіга дочка Миколая Ковиницька У 1495 р. обидві Ядвіги, дочка та матір, заставили свої маєтки в Баранчицях Георгію Подфіліпському на три роки за 34 гривни24. Отже, на середину 1490-х років Микола вже був покійним. Невдовзі Ядвіга-доч- ка вийшла заміж за Петра Ваповського. Останній був сином Петра Вапов- ського (1476 – 1483 рр.) та Ядвіги Бажі (1476-1507 рр.). Разом з братами Андрієм та Станіславом він успадкував кілька сіл у Перемишльському по- віті – частину Ваповців, Тарнавців, Кониковичів25. Петро належав до того родового відгалуження, котре виводилося від Якова, й, на відміну від Ва- повських з Радохоничів, не відігравало помітної роді в суспільному жит- тя Перемишльщини та не обіймало жодних земських урядів. Шлюб був укладений наприкінці 1490-х років або у 1500 р. (у 1500 р. Ядвіга записала третину маєтку в Баранчицях своєму чоловікові у пожиттєве володіння26) та проіснував заледве кілька років. Достеменно відомо, що на 1507 р. Пе- тро вже був покійним27. Від першого чоловіка Ядвіга мала сина Серафина. Будучи неповноліт- нім, він перебував під опікою своїх дядьків Андрія і Станіслава Ваповських, котрим Ядвіга в 1509 р. відступила свої права на Ваповці28. В перемишль- ських актах він з’являється кілька разів у зв’язку з батьківською спадщи- ною, позиваючи то матір, то своїх опікунів. Востаннє Серафин згадується в 1519 р., квитуючи матір з судових позовів та відступаючи їй свої права на нерухомість у Ваповцях, Тарнавцях і Кониковичах29. Подальша його доля невідома. У 1508 р. Ядвіга стає дружиною Станіслава Оріховського, перемишль- ського земського писаря. Через кілька років у 1513 р. подружжя записує навзаєм доживоття на своїх маєтках: Ядвіга чоловікові – на Баранчицях та Бжестянах, Станіслав дружині – на Оріховцях та інших нерухомостях30. У 1510-20-х роках Ядвіга час від часу з’являється на сторінках переми- шльських земських актах у справах навколо спірної земельної частки у Бе- рестянах та власності в Ковиницях, на які претендував син її двоюрідного брата Яна Станіслав Ковиницький (1496 – 1542 рр.). Зрештою, суперечку вдалося полагодити. У 1535 р. Ядвіга продала свої частки в Бжестянах за 80 гривен Петру Бжестянському31. Другий шлюб зі Станіславом Оріховським був щасливішим. Подружжя прожило разом більше трьох десятиліть. З Оріховським Ядвіга мала 11 дітей: Анну, дружину Томаша Замєховського; Барбару, дружину Станісла- ва Яскманицького; Наталію, інакше Навойку, дружину Станіслава Рашка, а згодом Михайла Подфіліпського; Катерину, дружину Адама Сємушов- ського; Єлизавету, дружину Станіслава Броньовського; Станіслава, на- шого героя; Миколая, пізніше перемишльського земського писаря; Олек- сандра, інакше Олехна, змигродського пробоща; Роха та, ймовірно, Яна й Давида, не згаданих в перемишльських актах, однак про них повідомляє Туменувна32. В другій половині 1541 – першій половині 1542 р. Ядвіга стає вдовою. По смерті чоловіка вона ще кілька років одноосібно провадить господарські справи. В середині 1540-х років численна сім’я Оріховських розподіляє між собою батьківський спадок. Ядвіга остаточно відступає свої майнові права на маєтності синам та внукам33. Вона дожила до глибокої старості: востаннє на сторінках перемишльських актів Ядвіга з’являється в 1552 р. у справі з Веронікою Конюшецькою, дружиною Станіслава Ковиницького, двоюрід- ного племінника Ядвіги34 Дочь и наследница Миколая, Ядвига Баранецкая, в январе 1500 г. записала своему мужу Петру Ваповскому треть Баранчиц, но владела большей частью этого села. На землях Ядвиги трудились не менее 20 кметов, однако доходность имения оставляла желать лучшего: арендовавший в начале XVI в. половину Баранчиц Миколай Слупский платил всего 25 гривен за 3 года аренды. Вышедшая второй раз за Станислава Ожеховского Ядвига и ее двоюродный племянник Станислав Ковыницкий здравствовали еще в 1535 г. К тому времени “тянувшие” к Ковыницам, Баранчицам и Баранецкой Воле угодья простирались почти на 10 км, достигая границ Берестян, Выкотов и самборских Местковичей, Луневичей и Пьяновичей. ~ 1. Петро Ваповський; 24 AGZ, t. 17, nr 2766. 25 Пашин С.С., Перемышльськая…, op. cit., С. 80. 26 AGZ, t. 18, nr 2807. 27 ЦДІАЛ України. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 6. – С. 51. 28 Ibidem, С. 121. 29 Ibidem, Спр 6. – С. 276; спр. 7. – С. 132, 188, 224, 229-230; спр. 9. – С. 178, 184, 186, 197. 30 Ibidem, Спр. 6. – С. 394-396. 31 Ibidem, Спр. 12. – С. 133. 32 Ibidem, Ф. 12. – Оп. 1. – Спр. 11. – С. 574; ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 14. – С. 83-84, 509, 545, 547, 576, 690, 975 576, 626, 860, 979, 989, 991, 1070, 1100-2, 1142. J. Tumenówna, Rodzina…, op. cit., s. 38. 33 ЦДІАЛ України. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 14. – С. 450, 509, 626. 34 Ibidem, Оп. 1. – спр. 265. – С. 19. ІV Станіслав син Яна Ковиницький Сын Яна Ковыницкого Станислав в 1508 г. заплатил с обезлюдевших Ковыниц, а также частей Баранчиц и Воли всего 0,5 гривны налогов. Iwaszko Baraniecki i Stanisław Kowinicki, współwłaściciele Barańczyc w 1508. На межі XV – XVI ст. залишилися єдиними продовжувачами роду. Починаючи зі Станіслава, Ковиницькі власне стають Ковиницькими, перемишльські акти вкрай рідко йменують його Баранецьким. У 1552 р. Вероніка Конюшецька з’являється в 1552 р. у справі з Ядвіга Оріховською, дружиною Станіслава Оріховського, двоюрідного тітки Станіслава34.
34 ЦДІАЛ України. – Ф. 14. – ,Оп. 1. – спр. 265. – С. 19. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >