Короваї-Селецькі

Короваи-селецки из Волыни держали Дашив и Данилки, которые в 1585 г. передали в собственность князьям Збаразьким.
Rodzina: Korowaj
Pisali się: de Sczkło,


І


Andrzej,
ziemianin wołyński, stawia na popis 1528 r. jednego konia. W 1540 r. był dworzaninem królewskim (ML. 3).


ІІ


Михайло Андрійович Коровай (1561)
Остафій Андрійович  Коровай Селецький (1561)
dziedziczył 1583 r. na Sielczu i Hruszowej, w powiecie łuckim.
Впис 28 листопада 1585 р. випису з луцької земської книги від 1 липня того ж року, який міс­тить впис листа Остафія Коровая Селецького від 1 червня 1585 р. про продаж 
ним маєтків. Впис листа О. Коровая Селецького в луцьку земську книгу: ЦДІА 
України в Києві, ф. 26, оп. 1, од. зб. 5, арк. 316-318; РГАДА, ф. 389, оп. 1, од. 
зб. 198, арк. 82-83зв.: 
Teodora z Radowickich, wdowa po Ostafim, pozwana 1620 r. (Woł. IV f. 259). У 1558 році Остафій Коровай продав Дашів кременецькомустарості князю Івану (Янушу) Збаразькому. 
~ Феодора Радовицька
Плакіда Андріївна Коровай (1561)
Андрій Андрійович 
Коровай Селецький (1561)
 na części Sielcza (Jabł.). 
Однією з найраніших відомих є цедула, датована 1576 р., якою Василь Павлович викликав на поєдинок Андрія Коровая. Той же через свого брата Остафія скаржився у ґродській канцелярії про багаторазові похвалки від Павловича, на підтвердження подаючи цедулу для запису в актові книги. Текст її передовсім містив заувагу про причини виклику, якими були кривди Павловичевих підданих і погрози від Коровая. Далі Василь обіцяв не вважати свого супротивника за рівного собі, народженого від «почтивого отца и цнотливое матки», якщо він не стане з ним до бою. За пропонованими умовами контраґенти мали зустрітися наступного дня в понеділок перед обідом без сторонніх осіб на межі між маєтками. У випадку згоди Коровай мав прислати у відповідь власноруч підписану цедулу. Закінчувався текст звичним для листів одповідних: «Стережися мене на кождомъ мистцу, бо ми тых деспектов моихъ подданыхъ сердечно жалъ». У відповідь Андрій Коровай заявив, 
що є поштивим шляхтичем, який дбає про спокій посполитий і не хоче, щоб через його дії він був порушений, тож «тое отповеди его не приймовал», на цедулу не відповів і проблему з Павловичем вирішуватиме правовим шляхом. Тобто, рицарському варіанту чину, за яким відмова від поєдинку граничила з ославленням і втратою честі, він протиставив модель поведінки поштивого шляхтича – законослухняного обивателя, що передовсім переймається миром у спільноті. [Ф.25. – Оп.1. – Спр.16. – Арк.58–58 зв. Н.П.Старченко. Поєдинки у шляхетському середовищ,і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.)]


W 1446 i 1447 r. na sądach we Lwowie, staje Koroway i Proczewicz de Sczkło, występujący już 1411 r. (AGZ. XIV).

1561 Того ж мсц~а гtнвара ла~ [31] дн~я.
Пришодчи и ставши jбличнt в замку Луцкомъ tго млст пан Василtи
Михаилович Сtмашко, судя повtту Луцког, jповtдал мнt, Борису Ивановичу 
Совt, подстаростtму луцкому, и вызнавал тым jбычаtмъ, иж што которыt
части имtня Грушовна на пн~ов▫ Михаила, Jстаaъя, Плакиду, Андрtяна 
Андрttвичов Короваtвъ приходuчиº jтчизныи купил tсми jт них на вtчност
за пtвную суму пнз~tи, на што право зуполноº пtвноt и достаточноt маючи,
продал tсми за сu тыº помtнtнныº части имtня Грушовна волныº ничим
никому нt пtнныº з людми, зъ зtмлuми и с полми, и сtножатми, зо всuкими 
пожитками, малыми и вtликими, к тым частtм имtня Грушовну 
прислухаючими, якими ж колвtк имtны названы быти могут их мл пану Ивану 
Jлtхновичу Борзобогатому Красtнскому и малжонцt tго млсти пн~tи Ганни и 
сtстрt tt млсти а свtсти пн~а Ивановои паннt Мари Сtмашковнам Рыканским за 
пtвную суму пнз~tи за шtстсот коп грошtи личбы литовскоt, што ширtи а 
достаточнtи на листt моtмъ // записномъ tст jписано, яко ж и лист свои
записныи на паркгамtнt писаныи под пtчатми и с подписю властноt руки своtt 
тоt продажи пану Ивану Jлtхновичу, малжонцt и свtсти tго млсти на то jт
сtбt даныи пtрtдо мною покладал и был вычитан с початку аж до конца,
которыи лист так сu в собt маtт
: «Я, Василtи Михаилович Сtмашко, судя 
повtту Луцкого, вызнавам сим моим листом кому бы того была1
 вtдати або 
чтучи tго слышати, иж што которыи части имtня Грушовна на пн~ов Михаила,
Jстаaъя, Плакиду, Андрtяна Андрttвичов Короваtв приходuчиt jтчизныt 
купил tсми jт них на вtчност за пtвную суму пнз~tи, на што право зуполноt 
пtвноt и достаточноº маючи продал tсми за сu тыt вышtи помtнtныи части 
имtня Грушовна волныt и ничим никому нt пtнныº ани завtдtныt з людми,
ставы, ставищи, з рtками, з озtры, млыны и их вымtлки, з боры, з лtсами,
пущами, дубровами, сtножатми, полми, jстровами, из дtрtвом бортным, з ловы 
пташими и звtринными, з бобровыми гоны, з даню мtдовою, грошовою и зо 
всими jного имtня платы, доходы и пожитками, которыи на тот час tст и на 
потом розширtнº и прибавлtнº або якии-колвtк имtнtм названы быти могут
ничого на сtбt, на жону, д­ти, потомки и нащадки свои нt зоставуючи, их
млсти пану Ивану Борзобогатовичу Красtнскому и малжонцt tго мл пн~tиГаннt и сtстt
1
tt млсти а свtсти пн~а Ивановои паннt Мари Сtмашковнам
Рыканским за пtвную суму пнз~tи, за шtстсот коп грш~tи личбы литовскои в 
кождыи грош личачи по дtсuти пнз~tи. Волни будут тыt части свои вышtи
написаныи пан Иван, малжонка tго млсти и свtст tго дати, потомки и щадки 
их спокоинt яко влостности по воли своtи yживаючи, дtржати и шаaовати, 
яко сами налtпtи розумtти и хотtти продати, даровати, замtнити ку своtму 
доброму и пожиточному jбtрнути // волни будут, а я самъ, жона, дtти, 
потомки и щадки мои и нихто з близких нш~их в том пану Ивану, малжонцt tго
млсти пн~tи Ганнt и сtстрt tt мл паннt Мари, дtтtм, потомкомъ и щадкомъ их
пtрtказы, трудности и жадного пtрtнагабаня чинити нt маtмъ. А tстли бы 
хто-колвtк в тои продажи пану Ивану, малжонцt tго млсти и свtстt tt паннt 
Мари або дtтtм, потомком и щадкомъ их трудност пtрtказу и пtрtнагабаня 
чинил, тогды я самъ, жона, д­ти и потомковt нш~и тоt всt властным накладом
своим их мл jслобожати и jчищати маtм, што всt jт мtнt, жоны, дtтtи и 
потомков моих ма быт твtрдо, нtпорушнt и вtчнt дtржано под зарукою на 
гсд~рu королu tго млсти пuтмасты копами грошtи, а на сторону пану Ивану,
жонt и свtсти tго млсти и потомков их двtмасты копами грошtи, што и 
заплативши прtд сu во всtм лист тот моцно твtрдо и вtчнt дtржан и выполнtн
быти маtт. Яко ж tсми тую продажу свою до книг yрuду замку гсдр~ьского 
Луцкого вызнал и на том tго млсти пану Ивану, малжонцt и свtсти tго млсти
дал сtс мои лист з моtю пtчатю и с подписанtмъ властноt руки моtt•. А при 
том были и того добрt свtдоми их млст нарtчtнныи влд~ка луцкии, jстрозскии
пан Марко Василtвич Жоравницкии, пан Пtтръ Богданович Загоровскии, 
маршалок гсдр~ьскии, пан Гаврило Бокtи, судя пов­ту Луцкого, пан Иван
Борзобогатыи Красtнскии, ключник луцкии, цtлник Волынскоº зtмли, кнзъ 
Василtи Солтанович Соколскии а пан Матяс З­нкович Jстрыtвскии, которыи
вси их мл за прозбою моtю пtчати свои к сtму моtмy листу приложили•. Писан
в Луцку року божого нарожtня тисuча пuтсот шtстдtсuт пtрвого мсц~а 
гtнвара дtсuтог дн~а»▫. А по вычитаню листа пан Василtи Михаилович
Сtмашко, судя пов­ту Луцкого, просил, абы то было записано.
А так я тоt jповtданº jчtвистоt сознанº и лист tго млсти записныи слово 
y слово до книг замковых записати казаль
.

Зем’янин Богдан Селецький про татарський напад на батьківські маєтності (30 травня 1576 року, Луцьк): «Тых недавных часов тое осени прошлое в року минулом семдесят пятом татарове, которые немалую шкоду, пришедши, в земли тои Волынскои учинили, перед которыми, деи, пан отец мои, и маетности мало взявши, з дому своего  ледво самъ уехал. То пакъ по отеханю пна отца моего, тые неприятели татарове, приехавши до именя пна отца моего Сельца, все имене и двор на все на корен выпустошили и огнем выпалили» (Нещодавно, осені тої, року минулого сімдесят п’ятого, татари, які не малої шкоди, прийшовши, у землі тій Волинській вчинили, через яких батько мій, статків мало взявши, з дому свого заледве поїхати встиг. Після від’їзду батька мого, ті неприятелі-татари, приїхавши до маєтку батькового, Сільця, всю маєтність і двір на корінь винищили і вогнем спалили»).


Comments