 КОРДИШИ  КОРДИШИ гербу власного та Слеповрону - Związki rodzinne Kordyszów nie wskazywały natomiast na istnienie rozgałęzionych wpływów w środowisku lokalnym. Wśród krewnych i powinowatych odno.towujemy Bajbuzów i Potockich herbu Lubicz. Этот род С.Дзядулевич считал ветвью татарского рода Скобейко. В начале XVIв. он был христианским. В Гербовнике Бонецкого (Herbarz polski. T.11. S.144) Кордыши отождествляются со Скобейко: Кордыши собственного герба из Кордышева на Волыни, дзедзичали в Кордышевце в Брацлавском воеводстве. #Федор Кордыш 1533г. в Виннице; Кордыш Скобейкович, земянин винницкий 1545г.; Онышко и #Филон Скобейкович, 1571г., дзедзичи Ржышчова и Ходорова. Орына Алексеевна Фёдорова (может Филонова?) Кордышова, продала половину Ржышчова и Ходоров с Островом над Днепром, 1586г. Филон Кордыш, #королевский #дворянин 1565г. Скобейко, киянин (киевлянин), участвовал в заговоре Свидригайло (1440). Известны также: #Лазарь Скобейкович (1474), Йордан Скобейкович (1516 или 1536), его брат Федор Кордыш Скобейко. В XIXв. был известен #фотограф Кордыш #Иосиф (?-1878), открывший в 1868г. фотографию в Киеве. Он участвовал в съёмках для "Альбома костюмов России". Издал "Этнографический #альбом Малороссии Иосифа Кордыша, члена Юго-западного отдела Русского географического общества". В 1875г. издал альбом русских типов. Крупным советским физиком-теоретиком был Кордыш #Леон Иосифович (1874-1932). Mieli oni majątki nie tylko na Bracławszczyźnie, ale i w województwie kijowskim. Tych drugich wyzbyli się jednak do 1588 r. Informacje o Kordyszach podaję na podstawie: AP w Krakowie, AS, Teki Rzymskie, teka XXIX, N 48; teka XXX, N 1, 67; AP w Lublinie, Archiwum Woronieckich z Muszlewa, N 390, k. 20; Ukraina.— Dz. I.— S. 101, 103, 139, 141; Dz. II.— S. 128, 284, 469, 524, 579, 615; Dz. III.— S. 712; Документи Брацлавського воєводства...— C. 159, 243, 275, 867; Volumina legum. Przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarów w Warszawie, od roku 1732 do roku 1782, wydanego.— Petersburg, 1859.— T. III.— S. 141; Herbarz Polski...— T. XI.— S. 144; Яковен ко H. Матеріали до персонального складу...— С. 330; Litwin Н. Napływ szlachty polskiej...— S. 209—210; Litwin H. Rody pańskie Kijowszczyzny...— S. 278  Герб Кордыш рода Кордыш , пшыдомку Скобейко. I Скобейко Скобейко, киянин (киевлянин), участвовал в заговоре Свидригайло (1440). II Лазарь Скобейко I Федір Кордиш Скобейкович (1533,1545) на Поділлі, 1533 рік, виходець з Волині. Fedor Kordysz, 1533 r. w Winnicy (Arch. Sang.). Kordysz Skobejkowicz, ziemianin winnicki 1545 r. (Rew. Z. Winn.). Oryna Aleksiejówna Fedorowa (czy nie Filonowa??) Kordyszowa, sprzedała pół Rzyszczowa i Chodorów z Ostrowem nad Dnieprem, po bracie Hrydku, Andrzejowi Chaleckiemu, 1586 r. II Онишко Скобейкович Кордиш Filon Федорович Кордиш Скобейкович (zmarł przed 1579 r.) był pisarzem ziemskim bracławskim. Miał chyba tylko córkę, Reginę Brańską, wydaną za mąż na Wołyniu, która nie pojawia się w źródłach dotyczących Bracławszczyzny. Filon Kordysz, dworzanin królewski 1565 r. (Op. Łuc. 2093 f. 5). Onyszko i Filon Skobiejkowicze Kordysze, 1571 r. dziedzice Rzyszczowa i Chodorowa. Michał Федорович Кордиш Скобейкович Majątek rodzinny skupił najwyraźniej brat Filona, Michał (zmarł po 1581 r.). Jego synowie posiadali Kordyszówkę (Кордишівка) i Hlinianiec (Глинянець), między Winnicą i Bracławiem. Michał był jak się zdaje zaprzyjaźniony z Sewerynem Kropiwnickim, pisarzem ziemskim bracławskim. У період після унії Кордиши володіли Ржищівською волостю над Дніпром у південній частині Київського повіту і Русановим на Задніпров’ї. Один із Кордишів, напевно Ми- хайло, продав обидві маєтності у 1587–1588 рр.; Ржищів – Хале- цьким, а Русанів – Києво-Печерському архімандриту43. 43. AP w Krakowie, Archiwum Sanguszków, Teki Rzymskie, nr XVI; Описание документов.., с. 55; Rulikowski E., Opis powiatu kijowskiego, Kijów-Warszawa, 1913, s. 134; SGKP, «Rżyszczów». III Регіна Філоновна Кордиш
Wasyl Михайлович (zmarł po 1635 r.) W 1629 r. sporządzony wówczas rejestr podymnego odnotował, że Wasyl i jego bratanek (syn Iwana czy Kiryka?) posiadają w Kordyszówce i Hliniańcu 77 dymów, a zatem skromny jak naród pański, choć jeszcze nie mały majątek. Ów nieznany z imienia bratanek Wasyla musiał umrzeć bezdzietnie, gdyż w następnym pokoleniu Kordyszów reprezentują już tylko..... Z kolei Wasyl był bliski Strzyżowskim i Kopijowskim. Матвій Рогозинський урядував чверть століття, помер на початку травня 1677 р.85, залишивши двох неповнолітніх синів – Адама та Дмитра, яких передав в опіку вількомирському підчашому Дмитрові Жабокрицькому86. Цікаво, що останній невдовзі оформив дарчий запис на користь Луцького братства на суму 6 тис. пол. зол.87 Родовий маєток померлого війта, Рогозно, перейшов до рук зятя – шляхтича Яна Вольського й дочки війта – Сюзанни. Упродовж наступних трьох років (1678–1680 рр.) у джерелах не відбилося жодної згадки про луцьких війтів. Можливо, цим урядом формально володів один із зятів небіжчика (можна припустити, що ним був Ян Вольський), а потім продав його представникові заможної брацлавської родини – Криштофові Кордишу, який 28 квітня 1681 р. отримав привілей на брацлавське земське суддівство88 та далі згадується на цих двох урядах одночасно. 29 липня 1687 р. він оформив дарчу на луцьке війтівство своєму синові – брацлавському підчашому Михайлові Єронімові Кордишу89, який урядував до кінця ХVІІ ст. Схоже, що Кордиші майже не втручалися у життя міської громади Луцька й не порушували її прав на самоврядування. Мабуть, більше за все вони переймалися земською власністю та доходами від неї, про що свідчать їхні численні судові суперечки з місцевою шляхтою, взаємні позови до ґродського суду та Люблінського трибуналу, зафіксовані в луцьких ґродських книгах упродовж останньої чверті ХVІІ ст. 85 Там само. – Спр.353. – Арк.452 зв. 86 Там само. – Арк.458. 87 Там само. – Арк.390 зв., 395. 88 Там само. – Спр.373. – Арк.385. 89 Там само. – Спр.398. – Арк.583.
Iwan (zmarł po 1618 r.) Iwan procesuje Olizara 1616 r. Iwan był zaś przez sejm 1616 roku wyznaczony do składu komisji rewizorów ksiąg Win.nickich. Należał do kręgu klientalnego Koreckich. Kiryk (zmarł po 1609 r.). IV Krzysztof c. Василя Olena (Aleksandra) Bajbuzianka, żona Bazylego Kordysza, 1622 r. Zbaraskich (Bracł. IV f. 1014 i V f. 1186). Taż Olena, już wdowa po Bazylim i synowie jej: Krzysztof, Mikołaj i Sebastyan Kordyszowie, procesowani 1645 r. przez Chojeckich, o zwrot zabranych kosztowności i ruchomości, pozostałych po Katarzynie z Bajbuzów, 1-o v. Chojeckiej, 2-o v. Kordyszowej (Ibid. XI f. 162 i XIII f. 770). Najaktywniejszy z nich był Krzysztof, w 1645 r. surogator pisarstwa grodzkiego Winnickiego, w 1648 r. pojawiający się na elekcji Jana Kazimierza jako cześnik bracławski. W tym pokoleniu część dóbr Kordyszówka rodzina ustąpiła Wiśniowieckim, dziedziczącym po Zbaraskich pobliskie latyfundium niemirowskie (przed 1644 r.). Krzysztof, cześnik bracławski 1648 r., elektor Jana Kazimierza, króla Michała i Jana III-go, podczaszy bracławski 1658 r., deputat na Trybunał 1652 r. (Zap. Lub. 43 f. 582), poseł bracławski 1669 r. i sędzia grodzki łucki 1672 r., został w końcu sędzią ziemskim bracławskim, tak przynajmniej dwie zapiski sądowe o nim głoszą (Zap. Lub. 62 f. 200 i Woł. IX f. 903). Kochowski wspomina, że Kordysz, tylko że daje mu imię Jana, podczaszy bracławski, wspólnie z Zabokrzyckim, sejm zerwał 1670 r. Матвій Рогозинський урядував чверть століття, помер на початку травня 1677 р.85, залишивши двох неповнолітніх синів – Адама та Дмитра, яких передав в опіку вількомирському підчашому Дмитрові Жабокрицькому86. Цікаво, що останній невдовзі оформив дарчий запис на користь Луцького братства на суму 6 тис. пол. зол.87 Родовий маєток померлого війта, Рогозно, перейшов до рук зятя – шляхтича Яна Вольського й дочки війта – Сюзанни. Упродовж наступних трьох років (1678–1680 рр.) у джерелах не відбилося жодної згадки про луцьких війтів. Можливо, цим урядом формально володів один із зятів небіжчика (можна припустити, що ним був Ян Вольський), а потім продав його представникові заможної брацлавської родини – Криштофові Кордишу, який 28 квітня 1681 р. отримав привілей на брацлавське земське суддівство88 та далі згадується на цих двох урядах одночасно. 29 липня 1687 р. він оформив дарчу на луцьке війтівство своєму синові – брацлавському підчашому Михайлові Єронімові Кордишу89, який урядував до кінця ХVІІ ст. Схоже, що Кордиші майже не втручалися у життя міської громади Луцька й не порушували її прав на самоврядування. Мабуть, більше за все вони переймалися земською власністю та доходами від неї, про що свідчать їхні численні судові суперечки з місцевою шляхтою, взаємні позови до ґродського суду та Люблінського трибуналу, зафіксовані в луцьких ґродських книгах упродовж останньої чверті ХVІІ ст. 85 Там само. – Спр.353. – Арк.452 зв. 86 Там само. – Арк.458. 87 Там само. – Арк.390 зв., 395. 88 Там само. – Спр.373. – Арк.385. 89 Там само. – Спр.398. – Арк.583.
Mikołaj с.Василя Olena (Aleksandra) Bajbuzianka, żona Bazylego Kordysza, 1622 r. Zbaraskich (Bracł. IV f. 1014 i V f. 1186). Taż Olena, już wdowa po Bazylim i synowie jej: Krzysztof, Mikołaj i Sebastyan Kordyszowie, procesowani 1645 r. przez Chojeckich, o zwrot zabranych kosztowności i ruchomości, pozostałych po Katarzynie z Bajbuzów, 1-o v. Chojeckiej, 2-o v. Kordyszowej (Ibid. XI f. 162 i XIII f. 770). Sebastian с. Василя Kordyszowie w latach 1569—1648 dwukrotnie zostali uhonorowani urzędem ziemskim — na początku (pisarz Filon w latach 1569—1579) i na końcu tego okresu (cześnik Krzysztof w latach 1648—1658, potem podczaszy bracławski). Krzysztof Kordysz był w 1648 r. wyznawcą prawosławia. Jego przodkowie zatem byli także bez wątpienia wyznawcami cerkwi wschodniej29. Olena (Aleksandra) Bajbuzianka, żona Bazylego Kordysza, 1622 r. Zbaraskich (Bracł. IV f. 1014 i V f. 1186). Taż Olena, już wdowa po Bazylim i synowie jej: Krzysztof, Mikołaj i Sebastyan Kordyszowie, procesowani 1645 r. przez Chojeckich, o zwrot zabranych kosztowności i ruchomości, pozostałych po Katarzynie z Bajbuzów, 1-o v. Chojeckiej, 2-o v. Kordyszowej (Ibid. XI f. 162 i XIII f. 770). V генерація Michał Hieronim син Криштофа podczaszy bracławski 1683 roku, elektor Jana III-go i Augusta II-go, deputat na Trybunał koronny 1695 r., został w tym ostatnim roku sędzią ziemskim bracławskim, ale widocznie nominacya nie doszła do skutku, skoro jako podczaszy, podpisał elekcyę Augusta II-go. W 1702 roku był i podstarościm winnickim.
Zuzannа донька Криштофа Кордиш
Katarzynа донька Криштофа Кордиш
VI генерація Antoni син Міхала Кордиш skarbnika bracławskiego 1712 r., ożenionego z Zofią z . W 1748 r. ów Antoni tytułowany miecznikiem owruckim (Czerniech. f. 870 i 1127. Bracł. XVI f. 517 i 956). Ігнаци Кордиш, писар земський Брацлавський 12 січня 1783 р.
VII генерація Stanisław син Антонія Кордиш dziedzic Kordyszówki, Dubowca i innych (Bracł. XVI f. 956), skarbnik bracławski 1748 r., cześnik winnicki 1764 r., podstoli bracławski 1771 r., podczaszy 1772 r., stolnik bracławski 1774 r., chorąży winnicki 1778 r., w końcu chorąży bracławski 1780 r., poseł 1782 r. (DW. 98 f. 1066).
VIII Ignacy син Станіслава wojski większy 1769 r., łowczy 1772 r., w końcu pisarz ziemski bracławski 1773 r., sędzia sejmowy 1777 r., poseł 1780 r. (DW. 96 f. 1173), w 1785 roku był kandydatem do kasztelanii owruckiej (MP.). W 1776 r. żonaty z Katarzyną Głębocką, która rozwiódłszy się z nim, wyszła za Stanisława Umińskiego 1787 r., a następnie za Ignacego Trypolskiego, a 2-o v. z Anną Rakowską (Gr. Winnic. i DW. 107 f. 1355). Umarł 1788 r. ostatnim z rodu, a wdowa wyszła 2-o v. za Bystrego.
Franciszkа
Libery син Антонія szambelan Stanisława Augusta, ożeniony z Magdaleną Pruszyńską, nie żyjący już 1788 r. (DW. 104 f. 725), Maryanna, 1788 r.
Katarzyna,
N.
Józef, wójt dziedziczny łucki i Jan Antoni podpisali, z województwem bracławskiem, elekcyę Augusta II-go. Zofia, za Stanisławem Dzikiem, miecznikiem bracławskim, a Katarzyna, 1-o v. Rokszycka, 2-o v. za Mikołajem Bałabanem, miecznikiem nowogrodzkim, 1751 r. (Woł. XIV f. 793 i Bracł. XVI f. 317). |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >