Корави-Ріпчицькі

КОРАВИ - шляхетський рід Дрогобицького повіту Перемишльської землі.


Смуток І. Шляхетська землевласність у Дрогобицькому повіті Перемишльської землі 
в XVI ст. 
Пашин С. Дрогобицька шляхта (XV -початок XVI ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник /Ред. кол. Л.Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. – Вип. ХІV-XV. – Дрогобич: Коло, 2011. – 648 с.

Корави Ріпчицькі
Родоначальник Рапчицьких поляк Климент “Corowa” згадується в списку свідків 
львівської купчої 1412 р. старости Івана з Обихова. Дітьми Климента були відомий із 
записів 1437 – 1477 рр. Марциш Корава (Корева, Коревич) і дочка Ганна – дружина 
Петра Карася Мамаєвича (1441 р.)9
. Марциш був дідичем п’яти сіл, які простяглися 
вздовж дороги з Почаєвич до Меденич: Михайлевич, Солонська, Довгого, Опорів 
і Ріпчиць. Від першої дружини Барбари (сестри Андрія Малеховського) він мав синів 
Миколая і Прокопа та дочку Ганну – дружину Петра Мишлятицького (1478 р.)10: вони 
були близькими родичами своїм сусідам Рихтицьким.
Миколай, який восени 1460 р. досяг повноліття, навесні 1473 р. займав уряд пере-
мишльського бурграбія і помер бездітним раніше вересня 1475 р. Прокіп за розподілом 
1478 р. став власником Солонська, в листопаді 1479 р. всього за 70 гривен продав село 
молодшому братові Марцишу і незабаром остаточно перебрався на Львівщину: спадок 
рідного дядька по матері Павла Юрковського перетворив його на великого львівського 
землевласника (1484 р.)11. 
Від другої дружини Ганни Марциш мав сина Марциша і ще одну Ганну – дружину 
серадзького шляхтича Миколая з Кодромба (1478 р.). Марциш (молодший) у грудні 
1476 р. позичив батькові 300 гривен, отриманих як придане за дружиною Софією – 
дочкою Миколая Рози, і забезпечив собі спадкоємство трьох з п'яти батьківських 
сіл. Обтяжені боргами Михайлевичі деякий час залишалися у вінному записі його 
овдовілої матері. У квітні 1480 р. Марцишеві довелося за 300 гривен продати село своїм кредиторам – державцям солеварень італійцям Айнольфу і Николо. У 80-і роки 
йому, здається, довелося залишитися і без Солонська12.
Вдова Марциша Софія, яка тримала у вінному записі Ріпчиці, Опори і Довге, не 
пізніше як у квітні 1490 р. одружилася із сяноцьким шляхтичем Станіславом Ясенським13. 
Миколай Ріпчицький, який сплатив у 1508 р. з Рапчиць, Довгого та Опорів 42 гроші, 
напевно, був сином Марциша і Софії14. Подолане до 1515 р. запустіння сіл, мабуть, 
стало наслідком набігу 1501 року. Якова Слонського, який сплатив в 1508 р. 0,75 гривен 
з Солонська, А. Прохаска вважав недавнім вихідцем з Краківського воєводства15.
9 AGZ. – . – Lwów, 1873. – T. 4. – Nr. 29. – S. 82; Lwów, 1888. – T. 13. – Nr. 1497, 7347. – S. 104-105, 
602; Lwów, 1903. – T. 18. – Nr. 336. – S. 50. 10 Ibid. – Nr. 724, 769, 1017. – S. 111, 117, 154. 11 Ibid. – Lwów, 1878. – T. 7. – Nr. 78. – S. 146-147; Lwów, 1888. – T. 13. – Nr. 4526, 4547-
4548. – S. 343-344; Lwów, 1901. – T. 17. – Nr. CCCXLIX, 923, 959. – S. 88, 89, 94; Lwów, 1903. – 
T. 18. – Nr. 724, 1119, 1254. – S. 111, 169-170, 187; Boniecki A. Herbarz polski… – Warszawa, 
1907. – T. 11. – S. 134. 12 AGZ. – Lwów, 1903. – T. 18. – Nr. 902-904, 1011, 1016, 1103-1104, 1249, 1364-1365, 1500. – 
S. 137, 152-153, 167-168, 186, .202, 219-220.
13 Ibid. – Nr. 1923, 2830, 3764, 3942. – S. 283, 417, 521, 539.
14 Jabłonowski A. Polska XVI wieкu… – S. 115, 143; Boniecki A. Herbarz polski… – Warszawa, 
1907. – T. 11. – S. 134. 15 Jabłonowski A. Polska XVI wieкu… – S. 116; Prochaska A. Przedmowa // AGZ. – Lwów, 
1903. – T. 18. – S. XXI.

Слонсько, Опари, Рапчиці, Довге. У XV ст. четверо сіл, а також Михайлевичі,
належали родині Корав. На межі XV – XVI ст. рід вигас й “коравська спадщина” була
розподілена між двома дочками Марциша Корави – Софією і Анною.
Софія одружилася із львівським шляхтичем Миколаєм Зубрським-Чайківським.
Подружжя мало трьох синів – Миколая, Клемента і Андрія, більш знаних як Опарські.
Вони та їхні діти й внуки до початку XVII ст. залишалися власниками часток як
в Опарах, так і в Слонському, Рапчицях і Довгому68.
Анна стала дружиною малопольського шляхтича Якоба Пом’яновського. Її четверо
синів прибрали собі прізвище Слонські. Вони так само до початку XVII ст. залишалися
власниками частини Слонська, Опарів, Рапчиць, Довгого69.
У 1571 р. Станіслав Слонський відпродав свою частку в Довгому, Опарах, Слонсь-
кому Йосифу Воєводці70.
У 1590-х роках власниками “коравської спадщини” були:
Станіслав Воєводка71;
Євстахій Кунат, котрий в 1593 р. набув від Опарських частку в Довгому72;
Валентин і Криштоф Климунтовичі, Валентин Ожог і Миколай Опарський73;
Рафаель, Себастіан, Венцеслав – сини Павла Слонського74.
68 ЦДІАУЛ. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 9. – С. 221, 464-465; Спр. 12. – С. 488, 529; Спр. 13. – С. 293,
334, 364; Спр. 14. – С. 20, 155, 681, 1024; Спр. 17. – С. 7, 147, 485; Спр. 28. – С. 155; Спр. 32. –
С. 775; Спр. 167. – С. 13, 23; Спр. 170. – С. 532, 682; Спр. 175. – С. 110, 188; Спр. 281. – С. 977;
Спр. 282. – С. 30, 246; Спр. 285. – С. 816; Спр. 299. – С. 240; Спр. 300, с 1125, 1218. 
69Там само. – Спр. 6. – С. 12, 56, 736; Спр. 7. – С. 134; Спр. 8. – С. 719; Спр. 12. – С. 349, 362;
Спр. 13. – С. 101, 118, 181, 219; Спр. 14. – С. 20, 611; Спр. 17. – С. 147, 219; Спр. 24. – С. 105;
Спр. 28. – С. 199, 507; Спр. 170. – С. 532, 533; Спр. 175. – С. 54; Спр. 282. – С. 30, 247. 70Там само. – Спр. 24. – С. 105; Спр. 28. – С. 507.
71Там само. – Спр. 170. – С. 953; Спр. 299. – С. 1509. 72Там само. – Спр. 170. – С. 1016. 
73 Там само. – Спр. 13. – С. 23; Спр. 168. – С. 999; Спр. 170. – С. 532, 543, 682; Спр. 172. –
С. 160; Спр. 175. – С. 110, 188; Спр. 281. – С. 977; Спр. 282. – С. 30, 246; Спр. 285. – С. 816;
Спр. 299. – С. 240, 815; Спр. 300. – С. 78, 86, 1116, 1125, 1218. 74Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 311. – С. 59; ф.14. – Оп. 1. – Спр. 167. – С. 85; Спр. 170. –
С. 532, 533; Спр. 171. – С. 517; Спр. 175. – С. 54; Спр. 282. – С. 30, 247; Спр. 300. – С. 195. 

Comments