КОПИЙОВСЬКІ (КОПИЄВСЬКІ) - Dzieje rodu Kopijowskich także zakończyły się najprawdopodobniej przed 1648 r. Література та джерела: AP w Krakowie, AS, Teki Rzymskie, teka XXX, N 1; teka XXXI, N 11, 29, 40; BCzart., sygn. 2468, k. 106, 186; Ukraina.— Dz. IŁ— S. 314, 422, 511—512, 520, 553, 580, 620, 622, 629; Dz. III.— S. 717, 732; Metryka Ruska (Wołyńska)...— S. 571; Документи Брацлавського воєводства...— C. 158, 750-*-751; Herbarz Polski...— T. XI.— S. 120; Pułaski K. Kronika polskich rodów...— T. II.— S. 87; Litwin H. Napływ szlachty polskiej...— S. 211; Яковенко H. Матеріали до персонального складу канцелярій Волині, Наддніпрянщини та Східного П о д іл л я (Остання третина XVI середина XVII століть) / / Д джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя.— К.; Львів, 2004.— Т. I.-^ G. 327; Nykiel В. Kalinowscy hc Kalinowa —droga na Wschód oraz podwaliny: świetności na Bracławszczyźnie / / Pamiętnik*-Kijowski.—Tarnopol, 2008.— T. 9.— S. 14. У 1625 р. Богдан Копієвський звинувачував людей О. Пісочинського, в тому числі й М. Лютостанського, у нападі на його замочок Кунич у Брацлавському воєводстві. Довести це йому не вдалося і 1630 р. за рішенням Коронного трибуналу в Любліні він мав сплатити 200 гривен і 10 тисяч золотих О. Пісочинському. Останній поступився цією сумою (ще нестягненою з Миколая Копійовського, сина Богдана [74, s. 120]) на користь саме М. Лютостанського [13, арк. 117–117 зв.; 14, арк. 120–120 зв.]. 13. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4058. 154 арк. 14. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4059. 164 арк. 74. Boniecki A. Herbarz Polski. Warszawa, 1907. T. XI. 397 s. І генерація Jacko-Korniło Juchnowicz Kopijowski W czasach unii lubelskiej reprezentował ich Jacko Juchnowicz, pojawiający się w źródłach także jako Korniło Kopijowski (zmarł po 1606 r.). ІІ генерація Fedor (zmarł 1621 r.), był przez pewien czas surogatorem pisarza grodzkiego (w latach 1619—1621), co przynosiło dochody, ale nie splendor. Fedor ożenił się z Maruszą z Mikulińskich i miał z nią syna Włodzimierza. Majątki rodowe po jego śmierci kontrolowała jednak wdowa, a potem jej drugi mąż Fedor Czetwertyński. W 1629 r. Kopijówka, Kitajgród i inne wsie w dobrach pod Hajsyniem były wykazane w rejestrze podymnego jako własność Fedora Czetwertyńskiego. Włodzimierz nie zdołał ich odzyskać. Po raz ostatni odno.towany był w źródłach w roku 1642. Bohdan i Fedor Kopijowscy byli skonfliktowani z Żabokrzyckimi, wręcz oskarżeni o zabójstwo Iwana Żabokrzyckiego (1616 r.), w różnych sporach sądowych występowali zaś wspólnie z Wasylem Kordyszem, Michałem Łaską, Fedorem Szandyrowskim, Bohdanem Kunickim, Aleksandrem Kropiwnickim.
Bohdan (zmarł między 1618 i 1622 r.) Na dobra rodowe składały się majątki Ko.pijowce (Копіївка), zwane inaczej Hoptylińce, na południe od Bracławia oraz Kopijówka (Копіївка) i Kitajgród (Китайгород) na północ od Hajsynia. Bohdan, skarbnik bracławski, przed 1616 r. posiadał Hoptylińce i odziedzic.zone lub kupione od Kunickich Kunicze i Kozuchrybty (Kozińce). W 1615 r. uzyskał od Zygmunta III przywilej na regularne jarm arki w Hoptylińcach. Bohdan i Fedor Kopijowscy byli skonfliktowani z Żabokrzyckimi, wręcz oskarżeni o zabójstwo Iwana Żabokrzyckiego (1616 r.), w różnych sporach sądowych występowali zaś wspólnie z Wasylem Kordyszem, Michałem Łaską, Fedorem Szandyrowskim, Bohdanem Kunickim, Aleksandrem Kropiwnickim18. У 1620 р. відбувся грабіжницький напад підданих із села Куничого, маєтку Настасії Лесевичівни Богданової Копієвської, на Тимонівську поташну буду єврея, орендаря і шафара княжни Корецької Марка Калмановича з міста Кальника. Унаслідок нічного наїзду було забрано 20 волів, корів з телятами (чотири), трьох коней, у коморі сулоніни (м’ясний продукт) «полъти» 30, гороху мірок три, пшона мірок п’ять, сокир півтори копи. Сама буда складалася з трьох «парень», гарти з поташем,яких було 2 лашти, шоп п’ять, у яких фальби (власне попелу – золи, привезеної з лісу до буди, де її випалювали, наслідком чого був поташ) було немало. Буда була спалена і зруйнована. Людей, які там працювали було 150. Завданні шкоди оцінювалися у 8 тис. польських золотих [Крикун М. Г., Піддубняк О.П. Документи про торгівлю поташем Брацлавського воєводства з Ґданськом у першій чверті XVII ст. / М. Г. Крикун, О.П. Піддубняк // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2017. – Вип. ХІХ-ХХ. – С. 359-374.с. 367-369]. Po jego śmierci majątki odziedziczył syn Mikołaj (zmarł po 1634 r.). У листі-записі в книгу Вінницького ґродського уряду брацлавського скарбника
Б. Копієвського у 1618 р. про його зобов’язання для Даніеля Гаврата говорилося про виконання ним контракту і про відсутність жодної фальші «w kturym żaden fałsz nie ma być» [Крикун М. Г., Піддубняк О.П. Документи про торгівлю поташем Брацлавського воєводства з Ґданськом у першій чверті XVII ст. / М. Г. Крикун,О.П. Піддубняк // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2017. –Вип. ХІХ-ХХ. – С. 359-374. ,, c. 363]. У 1625 р. Богдан Копієвський звинувачував людей О. Пісочинського, в тому числі й М. Лютостанського, у нападі на його замочок Кунич у Брацлавському воєводстві. Довести це йому не вдалося і 1630 р. за рішенням Коронного трибуналу в Любліні він мав сплатити 200 гривен і 10 тисяч золотих О. Пісочинському. Останній поступився цією сумою (ще нестягненою з Миколая Копійовського, сина Богдана [74, s. 120]) на користь саме М. Лютостанського [13, арк. 117–117 зв.; 14, арк. 120–120 зв.]. 13. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4058. 154 арк. 14. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4059. 164 арк. 74. Boniecki A. Herbarz Polski. Warszawa, 1907. T. XI. 397 s.
Jakub (zmarł po 1609 r.). Jakub, żonaty z Parachną Wasylewną Zytkiewicz, zmarł bezpotomny. ІІІ генерація Володимир Федорович Mikołaj Богданович (zmarł po 1634 r.), który w 1628 r. sprzedał Kunicze i Kozuchrybty oraz Hoptylińce Adamowi Kalinowskiemu i zredukował się do roli rezydenta. W 1634 r. przy okazji kon.fliktu sejmikowego w jednej z protestacji wspomniano o nim, iż „przy parni staroście (Adamie Kalinowskim.— Я. L.) z dawnych czasów bawi". W 1629 n pierwsze dwa majątki dzierżył właśnie Kalinowski, ale Hoptylińce zostały odnotowane jako własność Fedora Czetwertyńskiego, który najwidoczniej doszedł do porozumienia z A. Kalinowskim. W dawnych dobrach Kopijow.skich w roku 1629 było 891 dymów, a zatem stanowiły one w poprzednich latach imponujący majątek. Документи початку XVII ст. повідомляють, що одним з перших ґданських купців був Соломон Чейн. Згадка про нього дається 1604 р. і регіоном його діяльності була Брацлавщина і Київщина. Серед його помічників згадувався Даніель Гаврат, який уже в 1605 р. стає самостійним купцем [Крикун М. Г., Піддубняк О.П. Документи про торгівлю поташем Брацлавського воєводства з Ґданськом у першій чверті XVII ст. / М. Г. Крикун,О.П. Піддубняк // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2017. –Вип. ХІХ-ХХ. – С. 359-374. , с. 359]. Активними учасниками цих комерційних зв’язків були брацлавські шляхтичі і магнати. Серед них варто згадати родину Шашкевичів, які в 1623 р. надали право ґданським купцям палити попіл та виробляти клепки «поки вистачить придатного дерева» в Гнилецькому, Печеніжецькому та інших лісах, що належали до Тиманівки [Отамановський В. Д. Вінниця в XIV-XVII ст. Історичне дослідження / В.Д. Отамановський. – Вінниця: Континент-Прим, 1993. – 464 с., с. 247]. Також із ґданським купцем і міщанином Даніелем Гавратом співпрацювали О. Пісочинський та М. Копієвський. Бажання бути єдиним контрагентом ґданця стало причиною конфлікту між ними. Так, у травні 1625 р. Микола Копієвський скаржився до суду на Олександра Пісочинського у зв’язку з тим, що піддані останнього випалювали попіл у Куницькому лісі позивача [Піддубняк О. П. Документальні свідчення про участь татар у внутрішніх чварах шляхти Брацлавського воєводства в першій чверті XVIІ ст. / О. П. Піддубняк // Україна в минулому. – Київ-Львів, 1996. – Вип. 8. – С. 191-204, с. 194–196]. У 1625 р. Богдан Копієвський звинувачував людей О. Пісочинського, в тому числі й М. Лютостанського, у нападі на його замочок Кунич у Брацлавському воєводстві. Довести це йому не вдалося і 1630 р. за рішенням Коронного трибуналу в Любліні він мав сплатити 200 гривен і 10 тисяч золотих О. Пісочинському. Останній поступився цією сумою (ще нестягненою з Миколая Копійовського, сина Богдана [74, s. 120]) на користь саме М. Лютостанського [13, арк. 117–117 зв.; 14, арк. 120–120 зв.]. 13. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4058. 154 арк. 14. ЛННБ. Ф. 5. Спр. 4059. 164 арк. 74. Boniecki A. Herbarz Polski. Warszawa, 1907. T. XI. 397 s. Regina Богдановна O Kunicze i Kozuchrybty procesowała się jeszcze długo siostra Mikołaja, Regina, ale w 1642 r. sprzedała swe prawa do tych ziem Stanisławowi Koniecpolskiemu, który wcześniej porozumiał się także z Kalinowskimi i włączył dobra kunickie do swego bracławskiego latyfundium. Kopijowscy odnotowali w latach 1569— 1648 tylko jedno uhonorowanie rodu urzędem ziemskim i to najniżej stojącym w hierarchii skarbnictwem. Niewiele wiemy o ich związkach rodzinnych. Odnotować trzeba koligacje z miejscowymi rodami pańskimi jak Mikulińscy czy Kuniccy i ziemiańskimi jak żytkowiczowie czy Juszkowscy. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >