КОЛОДНИЦЬКІ (de Klodnicza, Kłodniccy) – земянський рід, у XV–XVІI ст. землевласники у Стрийському повіті Перемишльській землі. галуза Тустановських – Клодницькі – регулярно зустрічаються в перемишльських земських та гродських актах, починаючи з 80-х років XV ст. Вони були власниками таких сіл як Довголука, Воля Довголуцька, Клодниця та Монастирець, компактно розміщених біля витоків річки Клодниці, неподалік Уличного – з одного боку та річки Стрий – іншого. Показово, що в межовому спорі з Чернейовськими в 1469 р. тоді ще Тустановські подали у якості доказу своїх прав привілей короля Володислава Опольського на заснування Клодниці та навколишніх сіл. Таким чином, родове гніздо Клодницьких виникло задовго до виокремлення самого роду від Тустановських. Родоначальник К(о)лодницьких Лацько (“Філіп, інакше Лацько”) Тустановський незабаром після розподілу з братами 1447 р. став власником пожалуваних його пред- кам ще в 70-ті роки XIV ст.. Колодниці і Довголуки, а помер, мабуть, в 1462 р., зали- шивши трьох синів: Юрія, Леонарда і Андрія. На відміну від родичів Тустановських (з Дрогобицького повіту), брати до 60-х років устигли перейти на католицизм. Юрій 1469 р. отримав 50 гривен посагу за дружиною Катериною Мишлятицькою, 1491 р. брав участь у набігу на Меденичі і викраденні з цього дрогобицького села 200 овець, помер бездітним після квітня 1498 р. Здається, не залишив потомства і Леонард, який записав 1485 р. 138 злотих віна на половинах своїх часток Колодниці, Довголуці, Мо- настиря і Волі дружині Єлизаветі (дочці покійного Яцька Корналовського)19. Молодший з братів, Андрій, в липні 1469 р. отримав 75 гривен віна за дружиною Софією, а 10 років опісля був убитий сусідами Любенецькими. У грудні 1479 р. 60- гривневе головництво – замість неповнолітніх сиріт Станіслава, Яна, Ганни, Марусі і Єлизавети – отримали їхні дядьки Юрій і Леонард. За записами початку XVI ст. відомий лише одружений з Софією Дуниковською Ян Колодницький, проте підкоморські записи 20 – 30-х років XVI ст. фіксують про п'ятьох братів: Станіслава, Яна, іншого Яна, Юрія та Андрія. Влітку 1532 р., під час процесу з Любенецькими, вони показали привілей Ягайла 1395 р. Запис 1524 р. називає Яна Колодницького жидачівським та стрийським суддею20: напевно, брати володіли селами і в Жидачівському повіті. Інакше важко пояснити відсутність їхніх імен в реєстрі 1508 р. 19 AGZ. – T. 13. – Lwów, 1888. – № 3116, 4770, 4826, CCCIV. – S. 224, 369, 374-375; T. 18. – Lwów, 1903. – № 71, 1848, 2637, 3643, 3868. – S. 12, 268-269, 390, 508, 532; Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym... – S. 29. 20 AGZ. – T. 18. – Lwów, 1906. – № 93, 1303, CCXIX. – S. 14, 193-194, 471; T. 19. – Lwów, 1906. – № 3034, 3036, 3056-3057. – S. 571-572, 574, 589-590; Boniecki A. Herbarz polski. – Cz. 1. – Warszawa, 1907. – T. 10. – S. 166 W Kłodnicy usadowił się Filip czyli Łączko, mając nadto tytułem uposażenia Dołholukę, Monasterzec oraz od r. 1485 Wolę Doł hoł ucką. Kłodnica należała tylko częściowo do kompleksu dóbr Tustanowskich. W r. 1469 przedłożono na tę posiadłość aż trzy dokumenty: Tustanowscy okazali nadanie Opolczyka zatwierdzone r. 1395 przez Jagiełłę a Czerniejowscy prezentowali również akt króla Jagiełły z r. 1391, którym nadał Kłodnicę cum pascuis Valachorum Benedyktowi, dawniej dowódcy zamku halickiego z ramienia Węgier16. Tustanowscy byli zatem najwcześniejszymi właścicielami Kłodnicy i stąd wyszli następnie do Tustanowic, Lubieniec i t. d. Ze swego działu w tej osadzie służyli trzema łucznikami, natomiast potomkowie owego Benedykta wysyłali na wyprawy tylko dwóch łuczników. Łączko opuścił wspólne gniazdo dopiero w latach sześćdziesiątych. Na nowej siedzibie wszczął zaraz proces z Czerniejowskimi o granicę, który zakończył tuż przed swoim zgonem r. 1462 K Dziedzictwo objęli po nim trzej synowie: Jurek, Andrzej i Leonar d. Pierwszy oprawił r. 1469 żonę Katarzynę z Myślatycz na Kłodnicy, Dołhołuce i Monastercu; w tym samym roku pojął Andrzej nieznaną bliżej Zofję, dając jej zaopatrzenie na trzeciej części dóbr powyższych2. Spór graniczny czy też majątkowy z braćmi stryjecznymi z Lubieniec doprowadził do zabójstwa Andrzeja Kłodnickiego. W r. 1489 pogodził się Jurek i Leonard za namową przyjaciół z zabój.cami, którzy złożyli do ich rąk sumę 60 grzywien jako główszczyznę na rzecz mało.letnich dzieci Andrzeja: St a ni s ł a wa, Jana, Anny, Ma r us i i E l ż b i e t y 8. Leo.nard pojął r. 1485 Elżbietę Kornelowską i usunął się niebawem z widowni, pod.czas gdy Jurek figuruje w aktach sądowych do r. 14984. Stanisław i Jan po Andrzeju oraz Jan, J er zy i Andr zej zapewne po Leonardzie przeprowadzili w latach 1524— 1534 granice między swą posiadłością a Hołobutowem i Lubieńcami5. Znacznie tru.dniejszą przeprawę mieli w tym czasie ze starostami stryjsko-żydaczowskimi, Parnow.skimi. Chodziło również o spór graniczny, lecz z niewątpliwem okrojeniem włości Kłodnickich. Zatarg zaostrzył się w r. 1522 do tego stopnia, że król nałożył na sporne strony wadjum w poważnej sumie 400 grzywien6. Dla większej pewności postarali się Kłodniccy o komisję graniczną, która wytyczyła szczegółowo miedze i wystawiła od.wiedni akt, zatwierdzony bezpośrednio później przez króla7. Paniowscy nie osiągnęli żadnych korzyści, lecz mimo to z zamiarów swych nie zrezygnowali. Niebawem na.darzyła się sposobna okazja, którą też natychmiast wykorzystali; któryś z dziedziców sprzedał swą część bez zezwolenia królewskiego Mikołajowi Jacimirskiemu, co sprze.ciwiało się prawom dziedziczenia na Rusi. Na tej podstawie wydał król r. 1535 man.dat aby sprzedane działy przeszły do Piotra Kmity, marszałka koronnego8. Kłodniccy przeczuli widocznie grożącą im konfiskatę, gdyż w ślad za pierwszym edyktem uka.zał się drugi, na mocy którego przechodził kompleks dóbr Kłodnickich de iure feu.dali in ius terrestre haereditarium9. Z dobrodziejstw pełnego prawa ziemskiego korzystali jednakowoż niedługo. Ciągłe zatargi i nieporozumienia z sąsiadami, objęcie części Uliczna przez starostów, skłoniły Kłodnickich do zgody na proponowaną zamianę dóbr, uskutecznioną r. 1549. Na polecenie króla udali się: Andr zej , Mi chał , Maci ej , St e f a n i J er zy — sy.nowie, oraz Katarzyna — wdowa po Stanisławie Kłodnickim doŻendowic i Przy.bina w ziemi lwowskiej a Kłodnica przechodziła do króla10. Odłam rodowców utrzy.mywał się jednak w dalszym ciągu w Samborszczyźnie, w Stryjskiem i Żydaczow.skiem u. 1 15 Źródłe dziejowe XVIII/! B. str. 21, 29 Kadlec, Vala§i... str. 292. Por. także Russka istor. Biblio.teka T. VII, str. 183, przyp. 1. 1 Agz x m nr 4770,4826. 1 Ib. XVIII, nr 71, 93. * Ib. XVIII, nr 1303. 4 Ib. XVIII, nr 1848, 1961-63, 2637, 3643. 5 Ib. XIX, nr 3034, 3056, 3057. 6 Matr. Sum. IV. 1659. » Ib. IV.’ 3893, 3949. 8 Ib. IV. 17270. 9 Ib. IV. 17274. Należy zwrócić uwagę, że regest z r. 1469 określa formę nadania Kłodnicy sło.wami d o n a tio p e rp e tu a , której jednak nie można utożsamiać z pełnem prawem dziedziczenia, skoro ed>kt królewski mówi o iu s fe o d a le . 10 Matr. Sum. V. 370, 1023, IV. 6924, 21347. Ciekawe uwagi o tej zamianie zamieścili lustratorzy w r. 1565. Między innemi powiadają, że Uliczno trzeba aż 2 dni objeżdżać a jest to zaledwie */„ tego, co Kłodniccy dali królowi za Żendowice i Frzybin. Por. Hruszewski, Żereła T. I, str. 209, 213. u Źródła dziejowe XVIII/1. str. 40, 41, 82. 1. На блакитному полі знак у вигляді срібної роздвоєної здолу стріли вістрям вгору, що перетинає золотий півмісяць, що лежить рогами догори.
Джерела: 2. На блакитному полі знак у вигляді срібної роздвоєної здолу стріли вістрям вгору, що перетинає золотий півмісяць, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки.
Джерела: 3. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: 4. На червоному полі срібна стріла вістрям вгору над срібним півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита червоно-срібний намет (герб Сас).
Джерела: |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >
