КОIЛЕНСЬКI Коїленський Ждан Томкович, земянин волинський: Печатка від 1569–18.2.1571: 1. Загальна характеристика та походження роду Коіленських. КОIЛЕНСЬКI герб власний (Коїленський) — земянський рід, землевласники Володимирського повіту Волинського воєводства у XV-XVI ст.; родове гніздт – маєтку Коильно/Когїльне (тепер Когильне Зимнівської сільської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області). Про першого власника села Озютич даних обмаль: у 1452 році якомусь Федькові Злотошеву Казимир IV Ягелончик підтверджує власність на «Оздутичі», а також Киселин, Бобичі та Сільце під Турійськом. До кінця цього століття відомостей про Озютичі не віднайдено. У 1511 році право на маєток Оздютичі підтверджують собі володимирські земяни Томко і Богуш Коїленські, сини Сачка Коїленського. 2. Геральдика та сфрагистика 3. Генеалогічний розпис та бiограми Коіленських. I 1. Сачко (+1500) II 2/1. Томко Сачкович Коіленський (1511, +1528/1545) Про першого власника села Озютич даних обмаль: у 1452 році якомусь Федькові Злотошеву Казимир IV Ягелончик підтверджує власність на «Оздутичі», а також Киселин, Бобичі та Сільце під Турійськом. До кінця цього століття відомостей про Озютичі не віднайдено. У 1511 році право на маєток Оздютичі підтверджують собі володимирські земяни Томко і Богуш Коїленські, сини Сачка Коїленського. Про них в документі йдеться: «Штожъ послε ωтъца своεго малы зостали и лεтъ своихъ нε мεли, и которыε, дεй, листы дεд ихъ и ωтεцъ ихъ на ймεньε Коилно мεли, тыε, дεй, листы и въси статъки поганство татаровε вεликой татаръщины, какъ у панъствε нашомъ воεвали, в отъца ихъ побрали. И тεжъ повεдили пεрεд нами, штож ωтεцъ нашъ славъноε памεти Казимиръ, король, далъ ωтъцу ихъ Сачъку имεньε у Володимεръскомъ повεтε на ймя Оздютичи». Вказано й на обставини отримання села Сачком: «Штожъ отъцу ихъ Сачъку за служъбу εго вεръную далъ тоε имεнє Оздютичи, и εго жонε, и дεтεмъ, и на потомъ бүдучимъ щадкомъ». Зі спадкоємців Саска більш відомий син Томко. Згідно реєстру русько-литовського війська 1528 року Томко Коїленський зобов’язувався виставляти 3-х споряджених коней, що вказує на розмір його земельної вислуги – 72 дими (близько 400–500 душ підданих). У документі за 1536 року названа дорога «з Маркович до Оздютич», яка біля Війниці (Уймиці) перетинала гостинець з Володимира до Луцька, а в напрямку до Озютич звалася «Ружинцем». Озютицький міст через річку Турія відігравав роль важливої місцевої комунікації. Володимирський староста князь Федір Санґушко 1535 р. надав господарському дворянину Томку Коіленському Кунцівський двір у володимирському окольному замку з полями й сіножатями «для убежища от погаиьства татаръ, для схованя речей єго»46 Томко і Богуш Сачковичи Коіленські 1547 в с. Оздятичі (надано 1535 р.) (LM 22 № 9.11) сбирали мито на греблі (гребельне): від накладного воза – 0,5 гроша, від вола, яловиці та пішої людини – 1 пенязь. У 1545 році Томка вже немає в живих, а його дружина – Томкова Коиленска – володіє у місті Володимирі домом. Тоді ж вона названа серед володимирських землевласниківь, які зобов’язувались утримувати Великий земський міст у Луцьку: серед городень мосту вказана «городня Томьковоє Сачковича с Оздютичь». 46 Российский государственный архив древних актов, ф. 389, on. 1, кн. 17, л. 601 об., 602 об. - 603 (опрацьовано за мікрофільмом: ЦДІАК України, КМФ-36, on. 1, спр. 17). Богуш Сачковичи Коіленський Томко і Богуш Сачковичи Коіленські 1547 в с. Оздятичі (надано 1535 р.) (LM 22 № 9.11) сбирали мито на греблі (гребельне): від накладного воза – 0,5 гроша, від вола, яловиці та пішої людини – 1 пенязь. III Ждан Томкович Коїленський У 1566 році власником Озютич називають Ждана Томковича Коїленського. В цей рік він організовує розмежування оздютицьких угідь від власності князя Романа Сангушка – села Павловичі. У документі названі озютицькі урочища – Преламана Могила, Турове поле, «вал», озеро Польове. Під час створення держави Річ Посполита, у 1569 році, пан Ждан Коїленський у числі інших складає у Володимирському замку присягу на вірність польському королю. За даними польського геральдиста К. Нєсєцького, цей шляхтич належав до герба власного з зображенням підкови і шаблі. Загинув трагічно: «Ждан Коїленський, муж великої слави, який забитий від татар в року 1577». Сталось це під час великого нападу кримчаків на волинські землі. Ждан повторив трагічну долю свого діда Сачка, який загинув за подібних обставин вочевидь під час нападу 1500 року. IV Богдана Ждановна Із дітей Ждана Томковича Коїленського і Ганни Михайлівни Хрінницької відома тільки дочка Богдана, заміжня за Матвієм Михайловичем Єло-Малинським. Після смерті Богдани село Оздютичі переходить її дочці Єві Матвіївні.
1573 р. дружиною володимирського міщанина Наума Плюща була Марія, сестра шляхтичів Пе-тра й Андрія Коїленських..ЦДІАК Ф. 28. Оп. 1. Спр. 7-а. Арк. 175 – 175 зв. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >