Коханенко-Кохановські

КОХАНЕНКИ:


Луцько Кохановський 25 лютого 1582 р. отримав данину на будинок Івана Билдія в Каневі. 

У 1645 р. Стефан Луцкевич Кохановський здійснив дарчу добр, Лебедин, Крилів, Громаки, Крихтоліс і майданів у Кієві з грунтами у вічне крристування Броніслава Конецпольського .
Козаком чернігівським (?-1649-?), а потім полковим сот¬ником чернігівським (?-1658.04.-1662) при полковнику Силичі був Станіслав (Стась) Коханенко (?-1613-бл.1686). Він мав маєтності поблизу с.Ляховий Білоус. Через шлюб доньки Ганни з ним був поріднений Карпо Мокрієвич, з донькою Параскою був одружений Костянтин Дворецький, з Гафіею – Микола Грембе-цький, з Уляною - Іван Тадрин .

Опубліковано: Кондратьєв І. Кривошея В. Нариси історії
Чернігівщини періоду козацтва: Любеч. – К., 1999. – 109 с.


Родина шляхтичів Коханенків (Кохановичів) відома з 30-40 рр. ХVII ст. 1633 р. Владислав ІV пiдтвердив за шляхтичем Федором Пузиком та родиною Пушкаренкiв Лиственський ґрунт. На час проведення королівської люстрацiї 1636 р., Федір Пузик продовжував володіти частиною Лиственської землi, i, навiть, докупив ще одну частину ґрунту у Омеляна Решинського. 15 березня 1633 р. Пузики отримали привілей Владислава IV, зазначалось, що права на маєтності були надані ще Сигізмундом ІІІ. Незабаром Пузики продають свої землі Станіславу Кохановському.
Шляхтичі Кохановські стали козаками восени 1649 р. Станіслав Кохановський у 1669 р. був чернігівським отаманом.
Вочевидь, частина представників цієї родини стала священиками, адже укладачем компілятивних праць з історії Русі був економ Києво-Печерського монастиря Петро Кохановський.
У жовтні 1669 р. гетьман Д.Многогрішний (1668-1672 рр.) надав універсал войськовим товаришам Василю Болдаковському та Станіславу Кохановському, за яким вони отримали право не виплачувати “військову частину” прибутків з їх власного млина на Стрижні. До 1746 р. любецьким “дозорцем” власника Любеча Якова Полуботка був шляхтич Яків Кохановський.
Опубліковано: Кондратьєв І.В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського району у ХV – першій половині ХVII ст.). – Чернігів, 2005. – С. 84-85.
Богуш Ян Луцкевич – підстароста білоцерківський 
(? – 1612 – ?), Діонісій Луцкевич – підстароста черкаський (? – 1612 – ?). 
Миклашевские берут свое начало от реестрового казака чигиринской сотни, жившего в 17 ст., Андрушко Миклошенко. Андрушко был женат на дочери польского шляхтича, атамана городового черниговского Станислава Кохановского. Наиболее известен их сын, Михайло Андреевич Миклашевский (1640-1706), войсковой товарищ, челядник и советник гетмана Демьяна Многогрешного, был гетманским посланником в Москве, Глуховским городским атаманом, нежинским полковым есаулом, генеральным есаулом, Стародубовским полковником. По универсалам гетманов Самойловича и Мазепы владел многими селами Стародубовского уезда, Волокитинским стеклянным заводом, мельницами. Он получил от гетмана Мазепы с. Понуровку (в 1693 г.), имение Волокитино (Глуховский уезд) на реке Клевень, недалеко от Путивля.

 Агафия Станиславовна Кохановская (Грембецкая) [Кохановские]74/3 <3+2> ♀ Ганна Станіславівна Кохановська [Кохановські]
Село Гучин (зараз – Ріпкинського району) по двох берегах р. Білоус. Село у складі Білоуської сотні згадується у 1729-31 рр. До цього було у складі полкової сотні. За розповідями старожилів, село засноване після вигнання поляків шляхтичем Станіславом Кохановським (Коханенком). Вперше згадується під 1658 роком. Цікавим є цей документ “…местъ отъ мене, Станислава Коханенка, сотника Черниговского, и от мене, Раины Станиславовой Коханенковой, малжонковъ, данной п.Карпу Мокріевичу и п. малжонць его Аннъ Станиславовнъ, а цорць нашой, на зречене маетности хутора Гучина зъ млиномъ и слободою въ посазъ деткамъ обейчу на виховане леговане, въ староствь Черниговскомъ лежачое, и южъ оное маетности мы, малжонкове в въчными часы зрекаемся и дьткам нашим въ посесію подаемъ”. Отже, село Гучин було подароване Коханенком своєму зятеві Карпу Мокрієвичу. За ним воно було закріплене указом гетьмана Ю. Хмельницького 1661р.
85/3 <3+2> ♂ Олександр Станіславів син Кохановський [Кохановські]
1650 r. – Aleksander Kochanowski, syn Stanisława, zapisuje ówczesnemu proboszczowi Jarosławic, ks. Franciszkowi Wawrzenieckiemu 100 fl[8].
96/3 <3+2> ♀ Уляна Станіславівна Кохановська (Тадрина) [Кохановські]
з Уляною - Іван Тадрин.
107/3 <3+2> ♀ Параскева Станіславівна Кохановська (Дворецька) [Кохановські]
Козаком чернігівським (?-1649-?), а потім полковим сотником чернігівським (?-1658.04.-1662) при полковнику Силичі був Станіслав (Стась) Коханенко (?-1613-бл.1686). Він мав маєтності поблизу с.Ляховий Білоус. Через шлюб доньки Ганни з ним був поріднений Карпо Мокрієвич, з донькою Параскою був одружений Костянтин Дворецький, з Гафією - Микола Грембецький, з Уляною - Іван Тадрин.
Comments