Кнегининськi

КНИГИНИНСЬКІ (Княгиницькі, de Knyehinino, Kniehininscy, Kniahiniccy) – земянський рід, у XV–XVI ст. землевласники у Галицькій землі.

1. На блакитному полі золотий знак у вигляді стріли вістрям вгору.

Джерела:
– печатка Ходора з Книгинина 1427 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 655; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 124; Halecki O. Z Jana Zamoyskiego Inwentarza Archiwum Koronnego. – n. 3 [6], 7).

2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).

Джерела:
– Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 332.
– Грушевський М. Історія України-Руси. – Том VI. – С. 240, 242.
– Wyrostek L. Rόd Dragόw-Sasόw. – S. 94, 162

Олег Однороженко





I

Semen Kniehiniński 
zeznał zapis 1465 r. na rzecz żony (Op. Żyt. 17). 



II

Богдан


III


Iван 
Богданович Княгининський
Olechno, Iwan i Paćko stawili po jednym koniu, na popis ziemi wołyńskiej 1528 r. (Arch. Sang.). 
Iwan i Olechno Kniehinińscy, synowie Bogdana, sprzedali 1533 r. Sanguszce Chołopicze, w powiecie włodzimierskim (Arch. Sang. III). 
1533.09.10. – Вільнюс. Підтверджувальний лист Сигізмунда І Старого володимирському старості кн. Федору Андрійовичу Сангушковичу на куплений в Івана та Олехна Богдановичів Княгининських маєток Холопяни 
вічним правом34 та ін.),
Село Княгинин вперше згадується в описі Кременецького замку, який складено у 1545 році. Власниками села були Олехно та Іванова Княгининські. 
Олехно Богданович Княгининський
Iwan i Olechno Kniehinińscy, synowie Bogdana, sprzedali 1533 r. Sanguszce Chołopicze, w powiecie włodzimierskim (Arch. Sang. III). Село Княгинин вперше згадується в описі Кременецького замку, який складено у 1545 році. Власниками села були Олехно та Іванова Княгининські. 
Olechno, Iwan i Paćko stawili po jednym koniu, na popis ziemi wołyńskiej 1528 r. (Arch. Sang.). Olechno Bogdanowicz zawarł 1533 r. układ z bratem Paćkiem (ML. 24). ¶ 
Пацько Богданович Княгининський
Olechno, Iwan i Paćko stawili po jednym koniu, na popis ziemi wołyńskiej 1528 r. (Arch. Sang.). Olechno Bogdanowicz zawarł 1533 r. układ z bratem Paćkiem (ML. 24). 

IV


Полагія Іванівна
× Богдан Хорошко
Діти: 
Богдан Олехнович Княгининський
У грамоті польського короля Сигізмунда Августа 1563 року є прізвище дворянина Богдана Кнегинського, возного повіту Луцького, який присягнув короні. 
Bogdan i Iwan, dziedziczyli na Kniehininie 1583 r. (Jabł.).
1560 год, июня 30. Условие между Андреем Ивановичем Колпытовским и Богданом Олехновичем Княгининским, по которому второй, занявши у перваго 100 коп грошей для выкупа своего Княгининскаго имения, обязывается – в случае неуплаты долга в срок – заплатить вдвое и допустить кредитора во владение его имением Княгинином.
6 жовтня 1593 р. в луцькому земському суді було зареєстровано уго­ду про розподіл с. Княгинина, за якою одна частина його відходила братам Івану й Богдану Олехновичам Княгининським, друга - князю Юрію Пузині, Тимофію Ржищовському і Марку Збранному, третя - бра­там Кіндратові й Петру Хорошкам68. Тож, навіть якщо це був перший поділ маєтку, то його розподілили на три частини, з яких одну поділи­ли між собою брати Княгиниські, другу - три спільники, а третю - два брати Хорошки, отже, село поділялося загалом на сім частин. 
68 Там само, ф. 26, оп. і, спр. 8, арк. 188-190.
Iван Олехнович Княгининський
Bogdan i Iwan, dziedziczyli na Kniehininie 1583 r. (Jabł.).

V

Григорій Богданович Княгининський
6 жовтня 1607 p., Тимофій Ржищовський обмінявся з Григорієм і Гаврилом Богдановичами Княгининськими маєтками: він віддав їм свої частини, тобто також частки, в селах Любитові, Волі Любитовській та Клодниці, а вони віддали йому свою шосту частину в Княгинині69.
69 Там само, ф. 26, оп. і, спр. 16, арк. 154-155,155 ЗВ.-156 зв
Гаврило Богданович Княгининський
6 жовтня 1607 p., Тимофій Ржищовський обмінявся з Григорієм і Гаврилом Богдановичами Княгининськими маєтками: він віддав їм свої частини, тобто також частки, в селах Любитові, Волі Любитовській та Клодниці, а вони віддали йому свою шосту частину в Княгинині69.
69 Там само, ф. 26, оп. і, спр. 16, арк. 154-155,155 ЗВ.-156 зв



В другій половині 16 ст. відомі співвласники села Богдан Колмовський, Іван Уленович, Богдан, Іван і Марко з Бранного, та князь Іван Заславський. В 1583 р. співвласниками були князь Юрій Пузина, Богдан та Іван Княгининські, Марко Бранкий.

В свою очередь, в 1697 году часть Покалева была подарена Радзиминскими веледниковскому ксендзу Якову Кнегинискому:

[q]1697 года Октября 29. Акт ввода ксендза местечка Веледник Якова Кнегининского, декана Овручского и каноника Киевского, во владение частью села Покалева, подаренного ему панами Радзиминскими.
Опись актовой книги Киевскаго центральнаго архива:(официальное издание архива). - Киев : в Университетской тип., 1869—1907 № 7: Киевская гродская поточная, записовая и декретовая книга 1697, 1698 и 1699 годов / — 1872. Хранится: ЦГИАК Фонд 2 Опись 1 Дело 8 Акт №39; Л. 54-54 об.https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866963#?page=7

[/q]

В 1712 году в Покалеве были два брата и сестра Дручане-Кнегининские (см. док. №78https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866963#?page=45; №6https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866946#?page=4; №53https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866945#?page=18): «...велебного его милости ксендза Якуба каноника Луцкого, официала Киевского, пробоща Веледницкого, Александра чашника Житомирского Кнегининских братии роджоных и Марианне Ростоцкой вдове, сестре позванных...» Сестра Якуба и Александра Кнегининских (кстати, чашник житомирский с сестрой получили свои части Покалева от какой-то пани Жельской в 1700 годуhttps://dlib.rsl.ru/viewer/01003866949#?page=8, а также панов Любецкого и Хоржевских в 1701 годуhttps://dlib.rsl.ru/viewer/01003866948#?page=6), Марианна, очевидно, была вдовой пана N. Ростоцкого (от села Ростоки) Кременецкого повета из рода Болбасов-Ростоцких (см. Положение позвов от их милостей панов Стецких по велебных их милостей Кнегининских и иных. Року 1712 месяца марта 13 дня.)http://forum.vgd.ru/post/1231/18290/p2334569.htm
Jan Kniehiński ma sprawę z Dobrzyńskim 1575 r. (Op. Łuc. 2049 f. 5). Jan, Hrehory i Gabryel, potomkowie Iwana i Olechny, pozwali Leszczyńskiego i książąt Prońskich, o zwrot Chołopicz, które zastawem trzymają (Woł. I f. 1071). 


 Stefan Kiehiniński, namiestnik starostwa łuckiego 1587 r. (Arch. I. Z. Ros. VI. 1). ¶ Jan Druczanin Kniehiniński, żonaty z Martą z Trypolskich, dziedziczką Sidorowic, zmarł przed 1681 r., w którym pozostała po nim wdowa, wraz z dziećmi: Jakóbem, Konstantym, Aleksandrem; Anną Janową Zbikowską i Maryanną, procesuje Jana Trypolskiego, o zwrot dokumentów (Kij. VII f. 1006). Z nich: ¶ Jakób Druczanin Kniehiniński, dziekan owrucki i kanonik kijowski 1697 roku, scholastyk łucki, deputat na Trybunał koronny 1713 r. (Op. Kij. VII i Bracł. XV f. 1309). Aleksander Druczanin Kniehiniński, cześnik żytomierski 1699 roku, następnie podstoli kijowski, został chorążym kijowskim 1722 r. Są jego niedoszłe nominacye na chorążego owruckiego z 1713 r. i na stolnika żytomierskiego z 1720 roku (Sig. 18 i 19). Żonaty był z Maryanną Jeło Malińską (Bracł. XV f. 1609). ¶ Fedor Onoszkowicz, żonaty z ks. Hanną Czetwertyńską, dziedziczył także na Kniehininie i pisał się Kniehinińskim 1527 r. (Arch. Sang. III).


Comments