І генерація Кірдей ІІ генерація Яцько Ланевич Кірдейович (1385) 1385 r. (Arch. Sang.), któremu Witold nadał Sielce (ML. 2). Васько Кірдейович (1388) ІІІ генерація Шило Кірдейович Szyło Kierdejowicz 1432 r., był protoplastą Olizarów Szyłowiczów, a że trzymał Sielce Петрашко Ланевич Мильський (1445) — дідич Мильська, маршалок земський вел. князя Свидригайла у 1446, отримав Межиріч (Острозький повіт), Михалківці та Пруси (Луцький), Кисилин, Твердин, Верба('я)їв та ін. Pietraszko Łaniewicz Kierdejewicz Mylski, dziedzic Mylska na Wołyniu, otrzymał 1445 r., od wielkiego księcia Świdrygiełły, Sienno (Arch. I. Z. Ros. I). Marszałek ziemski tegoż księcia 1446 r., otrzymał Międzyrzec, w ostrogskiem, i Michałkowice i Prusy, w łuckiem, a 1451 r. Kisielin, Twerdin, Werbiajew i inne (Arch. Sang. i ML. 41). W tych aktach wyraźnie nazwany Łaniewiczem, a nie Waniewiczem, jak chcą niektórzy i jak są w wyroku Zygmunta z 1534 r Олізар Васькович (1425) ІV генерація Waśko v. Wańko V генерація Kierdej Waśkowicz miał spór 1488 r. z przeorem łuckim, o pewne grunta, które zostały zasądzone Kierdejowi na tej podstawie, że otrzymał je na własność dziad Kierdeja, Pietraszko. W wyroku tym wzmiankowany ojciec Kierdeja, Wańko (ML. 24). Kierdeja Wańkowicza nazwano 1499 r. ziemianinem łuckim (ML. 9). W 1534 r. król Zygmunt przysądził Sienno Ludmile Kierdejowej Wańkowiczowej i synom jej, Michałowi i Piotrowi, w sporze z Ostrogskim, na tej zasadzie, że dobra te nadane zostały przez wielkiego księcia Świdrygiełłę ich przodkowi, Piotraszkowi Waniewiczowi Mylskiemu (ML. 20 i 26).
VI генерація Михайло Кірдеєвич (1528) Michał i Piotr nazwani 1524 r. ziemianami wołyńskimi (ML. 17).не мав нащадків, Сінне чи Сінно (пол. Sienno) записав князю Іллі Острозькому.Michał, na popis ziemi wołyńskiej 1528 r., stawił trzy konie. Umarł zapewne bezdzietny, zapisawszy Sienno ks. Ilii Ostrogskiemu, co potwierdzone 1535 roku (Arch. Sang.). Петро Кірдеєвич (1524,) Michał i Piotr nazwani 1524 r. ziemianami wołyńskimi (ML. 17). староста пінський, городецький, королівський маршалок, у 1562 написав заповіт. Piotr Kierdejewicz Mylski, dworzanin królewski 1530 r., starosta piński i horodecki 1544 r. i klecki 1546 r., marszałek królewski 1555 r., spisał testament 1562 r. (Op. Łuck. 2035, 2036 i 2037). Pieczęć jego z herbem Kierdeja dochowała się przy dokumencie z 1542 r. (Arch. Sang.). Настася Кірдейовна Siostra ich Nastazya, żona ks. Andrzeja Kozieki, żyje wdową 1568 r. VII генерація Іван Михайлович Кирдей Мнишинський 10 січня 1570 р. волинський зем'янин Іван Михайлович Кирдей Мнишинський скаржився до Луцького земського уряду на пінського маршалка Олізара Кирдея Мильського з братом о наєзд у Луцку. Однак вони не захотіли доводити справу до судового розгляду, а для розв' язання непорозуміння вирішили взяти по три особы панов приятелей своих и на рок певный зібратися в Дорогобузькому монастирі [11]. Цей майновий конфлікт швидко залагодити не вдалося, і він тягнувся багато років. Відомо, що в 1586 р. обидві сторони, не приймуючи тоє справы на розсудок правный, але хотели ся о то межи собой приятелским обычаєм погодити, домовилися про зустріч в обителі в грудні цього ж року [12]. 1570, село Чудниця тоді і дещо пізніше заодно з Воскодавами, Мнишином, Вірковим, Володимирівкою було власністю Івана Кирдея-Мильського. Цей пан, як свідчать інші записи, в 1583 році платив до державної казни податок з кожного диму (житла) і городу. Запис Ганни Семенівни з Бабинських, яка, “дознавши великое ласъки, добродеиства и милости малжонъское”, дарує чоловікові Іванові Кирдеєві-Мнішинському “внесення” своє (ЦДІАК України. – Ф. 26. – Оп. 1. – Спр. 3. - Арк. 283 зв.–283).
11. ЦДІАУ - Ф. 26. - Оп. 1.- Спр. 2. - Арк . 32 зв. - 33 . 12. Там само.- Спр. 6.- Арк . 443 . Хелена Михайлівна,
Олізар Петрович Кирдей Мильський — пан радний (1567–1585), господарський маршалок (1567–1585). 10 січня 1570 р. волинський зем'янин Іван Михайлович Кирдей Мнишинський скаржився до Луцького земського уряду на пінського маршалка Олізара Кирдея Мильського з братом о наєзд у Луцку. Однак вони не захотіли доводити справу до судового розгляду, а для розв' язання непорозуміння вирішили взяти по три особы панов приятелей своих и на рок певный зібратися в Дорогобузькому монастирі [11]. Цей майновий конфлікт швидко залагодити не вдалося, і він тягнувся багато років. Відомо, що в 1586 р. обидві сторони, не приймуючи тоє справы на розсудок правный, але хотели ся о то межи собой приятелским обычаєм погодити, домовилися про зустріч в обителі в грудні цього ж року [12]. Olizar Kierdejewicz Mylski, marszałek królewski 1568 r., żonaty 1558 r. z księżniczką Hanną Juriewną Holszańską, pozostawił syna Jerzego, któremu matka zapisała 1583 r. cały swój majątek. 11. ЦДІАУ - Ф. 26. - Оп. 1.- Спр. 2. - Арк . 32 зв. - 33 . 12. Там само.- Спр. 6.- Арк . 443 . Іван Петрович Кирдей wymieniony w testamencie Koreckiego z 1579 r. (Arch. I. Z. Ros. I. 1). Obaj bracia, dziedzice Wierzbajewa, Sinina, Chojna, oddali siostrze 1569 r. dobra Gać, a Jan zapisał tegoż roku żonie Magdalenie, trzecią część majątku (Op. Łuc. 2093 f. 26, 36, 46, 48, 49 i 60). Позовъ по εε млсть пни Ивановую Кирдeєвую Мылскую Макгъдалεну Скуминовну и дочку εε млсти пану Крыстину, з нεбожчиком Иваномъ Кирдeєм спложоною”. ф. 26, оп. 1, спр. 5, арк. 168.
Марина Петровна Кирдей Мильська za Januszem Krupskim, podczaszym chełmskim. Wdowa 1570 r. Ojciec dał jej 1564 r. w posagu sioło Gać i część Kisielina, a mąż oprawił jej 7,000 flor. na swych dobrach (Op. Łuc. 2060 f. 4 i M. 109 f. 722). Ta sama Maryna, bo Piotrówna, była 2-o v. żoną Romana Hośckiego i zmarła bezdzietnie przed 1581 r.
VIII Юрій Олізарович Кирдей-Мильський Jerzy miał być żonaty z Teodorą Czaplicówną, 1-o v. Janową Bokijową, a 3-o v. ks. Jerzową Wiśniowiecką. 24 ЦДІАК України. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 67. – Арк. 676 Кристина Іванівна Кирдей Мнішинська У 1585 р. Катерина зі Збаража Порицька померла. 23 листопада того самого року її тестамент було вписано в книгу Волинської Метрики90. Після смерті першої дружини Ярофій Романович одружився з Кристиною Кирдей-Мильською, яка, за даними К. Пуласького, була дочкою луцького повітника Івашка Кирдея з Мильська Мнишинського; у 1590 р. він записує їй на своїх маєтках 6 тис. зол. і доживоття91. У 1592 й 1593 рр. Ярофій і Кристина Гостські спільно з Олізаром Кирдейом-Мильським та Іваном Кирдейом-Мнишинським порушували в Луцькому земському суді питання про спадщину предка дружини та її родичів Олізара Гавриловича Кирдейовича92, що жив у XV ст. Смерть удови Ярофія К. Пуласький датує 1629 р.93
90 Руська (Волинська) Метрика... С. 404. 91 Pulaski K. Kronika polskich rodуw szlacheckich... T. 2 S. 58. Автор посилається на сумарій луцьких актів. 92 Radziminski Z. L. Monografia xx. Sanguszkуw oraz innych potomkуw Lubarta-Fedora Olgerdowicza x. Ratneсskiego. Lwуw, 19121913. T. 2, cz. 2: Gaщак Niesuchojeэska (Dokoсczenie). S. 114, 116. 93 Pulaski K. Kronika polskich rodуw szlacheckich... T. 2. S. 58. Marya, żona Teodora Kościuszkowicza, zastawiła Mniszyn Hoścskiemu. Sprawa o te dobra toczy się 1654 r. (Op. Łuc. 2044 i Woł. VII A f. 72). Kierdej Krzyczowski, chorąży brzeski 1562 r. i sędzia brzeski 1569 r. Mikołaj Kierdejewicz, dworzanin królewski, otrzymał monaster w Kobryniu 1576 r. (Arch. I. Z. Ros. I) |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > К >