Калениковичi

згадка про призначення Свидригайлом 
у 1434 р. намісником Звинигорода, а одночасно й Путивля, Каленика 
Мишковича – засновника роду Калениковичів60. Згадка ця наведена Ш. Окольським та В. Кояловичем і датується серединою XVII ст. Припус-
тити, що вона була наведена автором «на замовлення» когось з нащадків 
Каленика виглядає мало правдоподібним. Нащадки Каленика – Тишке-
вичі, Халецькі, Стецькі займали чільне місце в шляхетському соціу-
му Київського воєводства, але жодним чином не висували претензій до 
Звинигорода. Більше того, Ш. Окольський зазначив, що привілей на час 
написання його праці зберігався в архіві Тишкевичів61. З другого боку, в 
іншому наданні Свидригайла Каленику на села на Волині й Київщині, 
південніше Полонного й Чуднова, датованому 1437 р., адресат надання 
неназваний намісником Звинигорода й Путивля62. Втім, для часу, коли 
наявність урядів в адресата ще набула фетишного значення, як це було 
пізніше, практика для канцелярії цілком допустима. Крім цього, можна 
розглядати це надання як забезпечення Каленикового намісництва на 
Звинигороді, якому власних ресурсів відверто бракувало. Не виникає, 
натомість, сумнівів, що на певний час Звинигород став київським 
пригородком. Каленик Мишкович помер не раніше 1450 р., але, чи зберіг 
він свої уряди після 1440 р. – питання відкрите. У будь-якому разі, маємо 
в часи правління Свидригайла факт відділення Звинигорода від Брацлава 
і оформлення тут окремого намісництва.


60 Kojałowicz W.W. Herbarz rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compedium czyli O 
klejnotach albo herbach, których familie stanu rycerskiego w prowincjach Wielkiego Księstwa 
Litewskiego zażywają / Wyd. R. Piekosiński. Kraków, 1897. – S. 138; Яковенко Н. Українська 
шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. – К., 2008. – 
С. 184.
61 Okolski S. Orbis Poloni. – Cracoviae,1642. – Т. ІІ. – S. 93.
Comments