I генерація ........ ........ ........ II генерація Онаний Волчко Хрінницький (1472) Богдан Немира Толпижинський Богдан (Немера) Толпыженский, уп. в 1467[ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T. 6 1549—1577. Lwów, 1910, S. 97.] и 1481—1488 годах[Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T. 1 1366—1506. Lwów, 1887, S. 77],
Микита Перенятинський Микита Перенятинский, в которого был братанич Васко Яковицкий (то есть, сын Яковца?), а значит был четвертый брат Яковец Перенятинский?http://www.runivers.ru/bookrea...3/mode/1up III генерація Сватко Хрінницький Немира Богданович Хрінницький Немира Богданович Хренницкий, уп. 1472, 1502, 1511 гг. (он же, Немира Богданович Толпыженский? или его брат?, см. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T. 1 1366—1506. Lwów, 1887, S. 132, 147). Война Немирович Хренницкий, уп. 1511 год и его брат (двоюродный?) Немира Толпыженский (уп. 1519) в привилее Зигмунта I Богушу Боговитиновичу на имения беспотомного Немири Толпыженского: Ярославичи и двор Княгинин в Луцком повете. (Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i ..., Том 2. S. 1405https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 22 (1547): Užrašymų knyga 22 / Parengė A. Blanucsa, D. Vashchuk, D. Antanavičius. Vilnius, 2010, №2.4https://www.academia.edu/16748426/Blanutsa_Metrika22). В 1503 г. волынский земянин Немира Богданович Хренницкий сообщал, что он купил имение Перемильского повета у волынского же земянина Олехны Ивановича и получил от Олехны привилей Свидригайлы на указанное имение [LM-6. № 504. Р. 296 [1503].] 17 апреля 1519 года. Привилей Зигмунта I Богушу Боговитиновичу на имения беспотомного Немири Толпыженского: Ярославичи и двор Княгинин в Луцком повете (Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 22 (1547): Užrašymų knyga 22 / Parengė A. Blanucsa, D. Vashchuk, D. Antanavičius. Vilnius, 2010, №2.4 https://www.academia.edu/16748426/Blanutsa_Metrika22) Манька Дашковна Малдаевича переписала за 100 коп грошей литовских Немире Богдановичу Хренницкому село Ярославичи с двумя дворищами в Подлесцах и Городнице, там не упоминалось село Кнегинин http://www.runivers.ru/bookrea...9/mode/1up, в отличие от того, что сказано здесь http://www.runivers.ru/bookrea...4/mode/1up, что эти имения вместе с Княгинином перешли отцу Ивана Хренницкого (Михайлу Сватковичу) от стрыя своего рожоного (дяди ) Немири (Богдановича) Хренницкого. Война Немирович Хренницкий (1511) 1511, он и его брат (двоюродный?) Немира Толпыженский (уп. 1519) в привилее Зигмунта I Богушу Боговитиновичу на имения беспотомного Немири Толпыженского: Ярославичи и двор Княгинин в Луцком повете. (Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i ..., Том 2. S. 1405https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 22 (1547): Užrašymų knyga 22 / Parengė A. Blanucsa, D. Vashchuk, D. Antanavičius. Vilnius, 2010, №2.4https://www.academia.edu/16748426/Blanutsa_Metrika22). IV генерація Михаил Сваткович Хрінницький (1546, 1575) ЛМ-30, док. №4
V генерація Іван Михайлович Хрінницький (1575, 1616) земський підсудок луцький (1578–1602), земський суддя луцький (1602– 1626). 25 жовтня 1575 р. у присутності луцького старости князя Богуша Корецького Іван Михайлович Хрінницький зробив заяву, що під час татарського нападу татари підпалили його маєток, і в цій пожежі згоріли офіційні родинні маєткові документи, які переховувалися у нього як у старшого з братів. Перераховучи надання на “имεнья ωтца εго ωтчизныε и дεдизъныε”: Хрінники, Любин, Толпижин, Вичолків, Лопавши, Смиків, а також дільчі листи між батьком і його братами, він називає своїх кровних родичів, зокрема діда свого батька Онанія Волчка Хрінницького та дідових рідних братів: Богдана Толпижинського і Микиту Перенятинського, а також батькового стрия Немиру Хрінницького. Оскільки одночасно загинули й листи його пасинків, він називає і їх – князів Федора і Андрія Буремльських та їхніх родичів, зокрема їхнього діда – князя Дмитра та його синів Івана і Олександра, останній з яких був батьком його пасинків. Серед згорілих родинних паперів він називає також “листов упоминалных, поступов правныхъ звязок нεмалыи”, тобто цілий сувій судових актів, що підтверджували “близкость влостную ωтца εго” до маєтків Ярославичі, Підлісці, Городниця та Княгинин, які за записом батькового стрия Немири Хрінницького перейшли до його дружини княгині Ганни Жижемської. Прослідковуючи перехід цих маєтків з рук у руки, він називає подружжя Богуша Боговитиновича і Федору Андріївну Сангушківну, їхніх зятів – князя Фридріха Пронського, Миколая Трибуховського, Михайла Дзялинського, які були чоловіками їхньої дочки Федори, а також королівського секретаря Михайла та його сина Михайла Свинюського. У документі зазначається також, що батьків стрий Немира Хрінницький є небіжчиком, але батько Івана Хрінницького – Михайло – ще живий, оскільки він, “ωчεвистε ставши” перед судовим урядом, підтвердив, що “тыε вси листи … чεрεз поганство татары … попалεны сут”1. Таким чином, за цим документом ми маємо можливість прослідкувати філіаційні зв’язки трьох поколінь роду Хрінницьких як по прямій, так і по бічній лініях, а також дістаємо відсутню за існуючими генеалогіями інформацію щодо князів Буремльських (зокрема, про невідомого досі князя Федора Олександровича) та роду Боговитинів. В 1616 р. його милість пан Іван Хрінницький, суддя земський Луцький, на великому шляху на р. Стир в маєтку своєму спадковому Хрінниках для переїзду міст збудував. Міст той постійної направи потребує, тому просить милості короля з канцелярії гроші виділити на направу того моста.
Прокіп Михайлович Хрінницький пан волинський: Печатка від 1578 р.:  Оксимья Михайлівна Хрінницька Дружина Януша Угриновського Оксимья Михайлівна Хрінницька перераховує чотирьох власних «служtбницъ моих бtлых головъ, которыt мнt служили»3. 3. ЦДІАК України. Ф. 25, оп. 1, спр. 13, арк. 298 зв. 300. Ганна Михайлівна Хрінницька Дружина Яцька Бутовича, Ганна Михайлівна Хрінницька, просила чоловіка й опікунів «слуги мои и служtбницы …росправити»59.
59. Ф. 27, оп. 1, спр. 7, арк. 177 зв. 179 зв. VI генерація Раїна Хрінницька ~ кн. Григорій (Гедеон) Захарович Четвертинський У тестаменті від 10 лютого 1591 р. Раїна Гулевичівна Воютинська звертається з проханням до чоловіка Миколи Хрінниць- кого «слуг, чtляд мою вtдлt бачtня своtго jтправити и службъ их нагородити»58. 58 Там само. Ф. 26, оп. 1, спр. 8, арк. 89. 5 Pieczęć Bohdana Chrynickiego z 1563 r. przedstawia znak obok położony, różny znacznie od znaku przedstawionego na ich herbie przez Niesieckiego (Piek. i Nies.). Nazwisko swe wzięli od wsi Chrennika, w powiecie łuckim. ¶ Niemira Bohdanowicz Chrenicki, ziemianin wołyński, nabył Krupiec na Wołyniu; Aleksander Jag. potwierdził mu ten akt kupna w 1503 r. (ML. 5 f. 330). Tenże Niemira i syn jego Wojna, mają 1511 r. sprawę z Żabokrzyckim o Jarosławice (ML. 10 f. 379). Michał Światkowicz Chrennicki, ziemianin wołyński, procesuje się ze Świniuskim 1546 r. (ML. 61 f. 7). Tenże Michał wykonał przysięgę wierności, po przyłączeniu Wołynia do Korony 1569 r. (Arch. I. Z. Ros. II. 1). Syn jego Bohdan Michajłowicz Światkowicz, żonaty z ks. Oleną Kozicką, kwituje brata jej z odbioru posagu 1570 r. (Op. Łuc. 2044). Łukasz, podsędek łucki 1579 r. Jan, podsędek łucki 1590 r., sędzia ziemski łucki 1608 r. Ten to pewnie Jan, żonaty 1573 roku z ks. Maryą Andrzejówną Sokolińską, wdową po ks. Aleksandrze Buremlskim (Arch. I. Z. Ros. VII. 1). Prokop, ziemianin wołyński 1575 roku (Op. Łuc. 2049). Bazyli procesuje się z Massalskim 1579 r. Mikołaj, żonaty z Maryanną Mikołajówną Bohowitynówną Szumbarską 1605 r. (Woł. I. f. 359 i II. f. 162). Michał, właściciel Chrennik, Tołpiżyna, Łopawszy, Wyczułkowa, Kurozwonu i Gnidawy w powiecie łuckim 1570 r. (Jabł.), zapisał dwie trzecie części tych dóbr żonie Maryannie, która mu nawzajem zapisała 800 kóp na Korsowie, Koziej Woli i Sestratynie 1575 r. (Op. Łuc. 2049 f. 10). ¶ Jan wraz z Rostockim pozwany został przez Chorzewskich 1620 r., o przywileje i zapisy dotyczące dóbr Sadki i Laski, pozostałych po żonie jego, Nastazyi Bołbasównie Rostockiej, 1-o v. Żdanowej Borowickiej (Woł. II. f. 91 i IV. f. 514). Z pierwszej nieznanej żony, miał Jan synów dwóch: Aleksandra i Michała. Po Michale było córek dwie: Helena, 1-o v. Stanisławowa Lachodowska, 2-o v. Pawłowa Pacowa, i Regina ks. Zacharyaszowa Czetwertyńska. Aleksander, łowczy wołyński 1601 r., chorąży wołyński 1618 r., z ks. Anny Czartoryskiej miał synów: Aleksandra, Andrzeja i Stefana. Wymienieni wnukowie i wnuczki Jana, pozwani zostali 1628 r. o pieniądze i ruchomości pozostałe po żonie dziada ich Rostockiej (Woł. V. B. f. 154; Bracł. IV. f. 1188). ¶ Aleksander, syn Aleksandra, właściciel Boremla, podstarości krzemieniecki 1661 r. (Zap. Lub. 45 f. 536; 50 f. 993 i Woł. VII. B. f. 94), żonaty 1652 r. z ks. Katarzyną z Kozielska Puzynianką (Kij. VIII. f. 81). Andrzej, zmarły przed 1642 r., żonaty był z Eufrozyną Horodyńską (Kij. V. f. 729). Stefan, porucznik roty pancernej 1649 r., z Justyny Hulewiczówny pozostawił córki: Maryannę Bielecką i Apolonię Radokiewiczową 1693 r. (Zap. Lub. 42 f. 543 i Bracł. XIV. f. 765). Hanna v. Teodora, 1-o v. Pawłowa Dorohostajska, 2-o v. ks. Jerzowa Puzynina 1609 r. (Woł. IV. f. 583; V. f. 148; Kij. II. B. f. 224). Marek, Mikołaj, Jan, Krystyna, żona Andrzeja Świszczowskiego, Magdalena, Anastazya i Anna, dzieci Prokopa, procesują się 1621 z Choroszkami (Bracł. V. f. 269). Mikołaj, żonaty 1632 r. z ks. Nastazyą Czetwertyńską, córką Jakóba (Kij. III. D. f. 71). Марко Миколаєвич Хрінницький погиб у Хотинській війні 1621 р.: "в той єкспедицыи турецкой од рукъ поганъекихъ полеглъ", його тіло було перевезене у село Берестечко, яким (а також селом Вичолків) володів небіжчик, і відспіване у місцевій церкві65. Rodowód
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Х >
