села за до та ІІ Хом’як Смордовський Федір Маскович, пан волинський: Печатка від 1571 р.: I Федько Хом'як (1451) крайчий князя Свидригайла II Сенько Федорович Хом'як (1445,1452) писарь князя Свидригайла III Iван Сенкович Хом'як (1509, 1545) IV Маско Iванович (+ до 1545)
Тит/Тихно Iванович (1545, 1584) свою невестку Полагию Хринницкому шляхтич Тит Хомяк Смордовський в июне 1584, когда дарил сыну Киндину треть собственных имений по случаю счастливого бракосочетания молодой пары.Маєток Городище тримали Тихно Хом’як-Смордовський і його дружина Настасія Стрибилівна, яким батьки Михайла й Криштофа Лабунських заборгували 290 кіп грошів. Спочатку з відома опікуна брати додали до цієї суми 230 кіп, які позичили на викуп своїх володінь у Петра Загоровського, а навесні 1562 р., потребуючи коштів на військову службу, добрали ще 45 кіп38. У результаті маєток опинився під таким борговим тягарем, що восени 1571 р. довелося віддати його Хом’якам на вічність. 3 жовтня 1571 р. Тит Хом’як оповідав у Кременці, що брати Лабунські продали йому свій маєток Городище 39.
38 ЦДІАУК. Ф. 25. Оп. 1. Од. зб. 5. Арк. 209 зв.-211. 39 (Там само. Ф. 22. Оп. 1. Од. зб. 4. Арк. 51-52). Петро Iванович Хом'як Смордовський (1545,1583) В 1570 р. Петро Хом’як платив подимне з 10 димів і 5 городників у Столпиці Кременецького повіту [Поліщук В. Урядницький клан луцького старости князя Богуша Корецького. – Український археографічний щорічник, 2004 р., т. 8-9, с. 291].
ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 6, арк. 14 зв.; ф. 26, оп. і, спр. 8, арк. 295 ЗВ.-299. Настася Iванiвна V Гурин Маскович (1558, +1565/1566) Федiр Маскович (1558) повідомляв 1564 р. у суді, що за його відсутності, коли він виїхав «на службу гсдрьскую тєпєрєшнюю воєнную», викрали «с того двора моєго Посяговєцкого жонку на имя Параску из сьіномт» Трохимом..»ф. 25, оп. і, спр. 6, арк. 38-39. Федора Хом’якова Барбара Суринівна, скаржачись про наїзд сусідів на маєток Посягву, побиття її служебників та вчинені шкоди, заявляє, що той маєток вона тримає вже тривалий час, третину як відшкодування за внесений посаг, а дві інші части- ни – заставою за позичку грошей чоловікові: “Наехал моцно кгвалтомъ на властное имене и люди мои посеговецкие и двор мои тамошнии, яко на спокоиное держане мое, которого маючи от пана Федора Хомяка, мужа своего, ув оправе унесеня моего в домъ его тре- тюю част, при инших именяхъ его в Киевъскомъ повете лежачих, а две части того именя посеговецкого в суме пенезеи зоставою заведеного, от часу не- малого зупокоине держу и вживаю”64.ЦДІАК України. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 172 зв.–175.
Кирдин Тихнович Хом’як Смордовський (1584)
ЦДІАК України, ф. 26, оп. і, спр. 4, арк. 480-483; ф. 22, оп. і, спр. 8, арк. 417. Семен Тихнович (1566) Ганна Тихнівна Хомяк Першою дружиною Криштофа Богухваловича Лабунського була дочка Тихна Хом’яка-Смордовського на ім’я Ганна. 4 лютого 1573 р. чоловік видає у селі Смордва лист, за яким записує їй на третині своїх володінь 1 500 кіп грошів віна й привінку57. В серпні 1593 р. Ганни Хом’яківни вже не було серед живих, оскільки її родина добивається від зятя, щоб він віддав посаг і виправу58. 57 ЦДІАУК. Ф. 22. Оп. 1. Од. зб. 6. Арк. 23 зв.-23б зв. 58 Там само. Од. зб. 8. Арк. 417 зв.-418, 456-457 зв Iван Петрович
ЦДІАК України, ф. 26, оп. і, спр. 20, арк. 63-64 зв. 150 Овдотья Петрiвна
Максим Петрович Хом’як Смордовський
ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. ш, арк. 487-487 зв; спр. 243, арк. 136 ЗВ.-138. VI Федора Федорівна Хом’як Смордовська Обстоюючи свої права, Ощовські доводили, що їхні спадкові маєтки були лише заставлені, а Іван Чаплич Шпановський через свого адвоката стверджував, що «Федора Фєдоровна Хомяковна, внучка помєнєного Маска, а малжонка пна Андрєя Брама, маючи теж част свою в Посяг-вє по Мари Посяговєцкои, бабци своєи, а сєстрє рожонои помєнєнои Маріі Ощовскои, на себе належачую, так тую част по бабци своєи, яко и тую, которую дід єє, поменєньїи пан Маско Хомяк, у пнєє Мари Ощовскои купил, обьічаєм [вІ’Ьчности продала»"6. Як бачимо, в цьому документі інформація про генеалогічну лінію Хом’яків Смордовських йде по низхідній: від Маска Хом’яка і його дружини Марії Томківни По-сяговецької до їхнього сина Федора, чиє ім’я встановлюємо на підставі зазначених в акті імені та по-батькові його дочки Федори Федорівни, дружини Андрія Брама.
Олександр Максимович Однак пізніше у Раїни Гаврилівни виник конфлікт з іншими родичами. У липні 1642 р., тобто ще до передачі Гощі митрополитові Петру Могилі, ченці позивали її «до запису фундации єє мл монастыра Гойского и села Курозвон» у зв’язку з претензіями нащадків і спадкоємців Настасії та Маруші, доньок Романа Гойського, на володіння четвертою частиною монастиря з його маєтками (з боку Маруші Романівни Петрової Хом’якової це діти Максима Хом’яка: Олександр, Самуель, Юрій, Галшка і Єва; з боку Настасії Романівни – її онуки і сукцесори від третього чоловіка Валентія Вкринського: Адам, Криштоф, Павло, Самуель і Анна) [17]. Із «листу одрочного од суду земского Луцкого», віднесеного в липні 1644 р. ченцям і Хом’якам, дізнаємося про зміст конфлікту: «до выделеня четвертоє часты в добрах всих Гостских по зошлой Марушы Гостского Петровой Хомяковой взглядом неотданя посагу» (вірогідно, аналогічними були претензії Вкринських) [18]. Ченці, у свою чергу, скаржилися на безпідставні, на їхню думку, вимоги від родичів фундаторки. Так, 4 грудня 1645 р. возний відніс позов до згаданих нащадків Максима Хом’яка щодо «выделку четвертоє части добр Курозвон и фундации монастыра» [19]. Однак суд вирішив справу на користь Вкринських і Хом’яків, бо відомо, що 17 січня 1647 р. возний був у Гощі для «увязаня» їх «в тыє добра за суму пинезей двакротсто тысечей золотых». Правда, місцевий староста «шляхетный» Самуель Бартковський заборонив це робити і не заплатив згаданої грошової суми [20]. 17. ЦДІАК України Ф. 25. – Оп. 1. . – Спр. 243. – Арк. 137. 18. Там само. – Спр. 159. – Арк. 1175. 19. Там само. – Ф. 26. – Оп. 1. – Спр. 45. – Арк. 1566 зв. 20. Там само. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 254. – Арк. 1341 зв.–1342. Самуель Максимович Юрій Максимович Галшка Максимівна Єва Максимівна Хом’як Смордовський Іван 4 3 1 559 560 Хом’як Смордовський Маско Іванович - Посяговецька Марія Томківна 4 4 - 561 Хом’як Смордовський Петро Іванович - N Орина - Гостська Марія Романівна 9 4 5 562 Хом’як Смордовський Тихно Іванович - Стрибилівна Настася 3 2 і № 36 (4)1560, січня 02, арк. 22-22 зв. Розгляд судової справи за позовом Тихна Івановича Хом’яка на Гурина Дахновича Жабокрицького про те, що батько Гурина, небіжчик Дахно, позичив у Т. І. Хом’яка 83 копи грошей, а син Дахна Гурин не хоче платити батьківський борг. Вирок суду про сплату боргу Г. Д. Жабокрицьким з покликанням на Стутут ВКЛ. № 37 (5), січня 02, арк. 23-23 зв. Розгляд судової справи за позовом Петра Івановича Хом’яка на Гурина Дахновича Жабокрицького про те, що батько Гурина, небіжчик Дахно, позичив у П. І. Хом’яка 28 кіп грошей, а син Дахна Гурин не хоче платити батьківський борг. Вирок суду про сплату боргу Г. Д. Жабокрицьким з покликанням на Статут ВКЛ. 106. 1625Травня 5. / Липня 9 – Запис про нез’явлення до суду спадкоємців п. Адама Хом’яка Смордовського для розбору справи про захоплення маєтків у сс. Городище, Серединці, Пашуки п. Зофією Хом’як Смордовською, док. № 101, арк. 141, 142. 107. 1625 Липня 9 – Запис про нез’явлення до суду спадкоємців п. Адама Хом’яка Смордовського для розбору справи про захоплення п. Зофією Хом’як Смордовською мембран на маєтки, док. № 102, арк. 142, 143. 12 грудня 1564 р. воротний луцький Войтех Красовський взяв з “уряду замку господарського” вижем служебника Матфея Ширея, щоб з’ясувати, чому пан Хомяк Смордовський вигнав з дому свою вагітну жінку і спрямував її до Луцька, до маєтка В. Красовського. На це питання відповів урядник Смордовського: він сказав, що його пан не має жінки, а мав колись лише кухарку, яку “отослаль, где был взял”. Потім він, погрожуючи побиттям киями, грубо запропонував воротному, разом з вижем та присутніми свідками забиратися геть (“а не хочешь ли по доброй воли ехати, тогда з непочтивостю з двора поедешь и кий на себе понесешь”.)26. Архив ЮЗР. – К., 1909. – Ч. VIII. – Т.3. – С. 91–92. В 1621 році Григорій Михайлович Павлович помер і був похований в Острозі. Через чотири роки Анна-Алоїза своїм привілеєм передала Довжки, а також сусідні села Малий Скнит, Капустин (тепер – Пашуки) та Котівку (зараз увійшло до Красносілки) в дожиттєве користування молодшому братові Григорія – Шимонові. Невдовзі помер і Шимон, бо в 1629 році село вже тримала його вдова – Полонія Хом’яківна-Смордовська. На той час тут налічувалось 34 двори, а відтак близько трьох сотень мешканців. У зв’язку з тривожними подіями козацько-польської війни, що розпочалась у 1648 році, Анна-Алоїза Ходкевич змушена була «емігрувати» зі своїх підострозьких володінь углиб Польщі. Її сумна мандрівка тривала кілька років. Споряджаючи в 1651 році далеко від рідного дому, в Неполомицькому замку, заповіт, вона записала село Довжки у дожиттєве тримання подружжю Барбари Павлович (донька Шимона й Полонії) та її чоловіка Базилія-Мартина Мілевського. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Х >