 ХОДОРОВСЬКI. I. Загальна характеристика та походжен дБня роду . ХОДОРОВСЬКI — Ходорівські, також Ходоровські (пол. Chodorowscy) — cпольщений руський боярський (шляхетський) рід часів Королівства Ягеллонів, Речі Посполитої. Герб роду — Корчак. Прізвище походить від назви поселення Ходоростав (тепер Ходорів Львівської области). Представники роду шлюбами були пов'язані з Бучацькими, Вишневецькими, Яблоновськимита іншими. Певний час представники роду були власниками Будзанова,[1] Зарваниці.[2] Володимир Пшик припускав, що рід міг походити від боярина Василя Волчковича (Вовчкович), згаданого в документах за 1376—1392 роки, зокрема, свідком в грамоті короля Ягайла для галицького воєводи Бенедикта. Василь Волчкович, можливо, син «Влочконе з Дроговижа» — свідка з грамот польських королів.
Pisali się: z Chodorostawu v. Chodorowa v. Brzozdowiec, z Chodorostawu, Brzozdowiec i Kuropatnik, z Łuki Ходоровські і Жоравинські Незначною кількістю сіл володіла родина Ходоровських та їх відгалуження – Жоравинські (Журавненські). В основному, це були поселення, що перебували на межі з Жидачівським повітом, в якому названі родини зосереджували в своїх руках три міста (Ходорів, Журавно та Монастирець, що отримав маґдебурзьке право у 1530 р.) та 19 сіл (11 – Ходоровські, 8 – Жоравинські)111. Реєстр 1552 р. зафіксував у Львівській землі 7 поселень у володінні родини, які формували собою два комплекси112. У 1578 році Феліціс (Феліціян) Ходоровський зосереджував в руках села Грусятичі, Фрага, Дуліби, Лещин, Кнісело, Лучани (всього 36 ланів угідь)113. У власності галицького підкоморія Себастьяна Жоравинського перебувало три поселення неподалік Жидачівського повіту: Долиняни, Княгиничі, Дички (19 ланів), а також комплекс площею 16 з половиною ланів неподалік Львова – Яричів, Хрінів, Запитів та Підліски114. Значно більше поселень у власності Себастьяна фіксував реєстр 1584 р. – як в рамках вищевказаних комплексів (міста Підкамінь і Княгиничі, села Беньківці, Дегова, Дички, Долиняни, Княгинички, Конюшки, Псари; Запитів, Підліски, Хрінів, Яричів), так і на теренах, де Жоравинські раніше не володіли маєтностями (біля Перемишлян – Білка, біля Бібрки – Суходіл, біля Бродів – Голосковичі і Шнирів)115. Подібним чином (неподалік межі з Жидачівським повітом і неподалік Бродів) розташовувалася власність Мартина і Миколая Ходорівських (місто Стрільці, села Грусятичі, Дуліби, Кнісело, Лещин, Лучани, Фрага; Боратин, Глев’ятин, Пониква, Черниця, Ясенів)116. 111 Капраль М. Жидачівський повіт Львівської землі в XVI ст. (за матеріалами поборових реєстрів) // Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя – Київ-Львів, 2004 – Т. 1 – С. 751, 756. 112 Перший комплекс перебував у власності Єви Жоравинської і знаходився неподалік Жидачівського повіту (села Псари, Княгиничі, Долиняни). Другий комплекс включав поселення на північний схід від Львова – Під Під ліски, Яричів, Запитів, Хрінів (AGAD. ASK. – Dz. I. – Sygn. 19. – K. 175v, 189v). 113 Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I. – S. 71. 114 Ibid. – S. 72, 73. 115 AGAD. ASK. – Dz. I. – Sygn. 19. – K. 768v–770v. 116 Ibid. – K. 777–777v Генеалогічний родовiд та бiограми . Васько Волчкович I 1. Дмитро Васькович Волчкович, протопласта родини Ходоров ських, яка належала до впливового боярського клану Корчаків, надав у 1394 р. львівським францисканцям село Ганачів, за що ченці були зобов’язані до молитов за душі померлих батьків Дмитра – Васька Волчковича та Барбари Див.: Zbiór do.kumentów małopolskich (далі – ZDM). Wyd. S. Kuraś і I. Sułkowska-Kurasiowa (Wrocław etc., 1969), cz. IV: Dokumenty z lat 1211–1400. № 1075.II 3/2. Станіслава, Івана та Юршу. Перший був дідичем у Звенигороді, тому підписувався «Станіслав зі Звенигорода». У 1446 році іменований шляхтичем. У галицьких актах згадується, що 1457 року одружився з Н. Бучацькою, і у них народилися донька Катерина та син Іван. Від останнього пішов рід Журавинських (оскільки поселився у селі Журавно на Жидачівщині). Він же на ринковій площі заснував місцеву парафію. Іван, син Дмитра, підписувався, як і Юрша, – з Ходорівставу, Берездовець і Куропатник. Займав посаду львівського підстольника в 1461 році, а в 1466-му – стольника. III –/3. IV V VI VII Кшиштоф-Станіслав Ходоровський гербу «Корчак» (помер близько 1683 року) – польський шляхтич, військовик, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій. Був мечником подільським у 1654 році,стольником львівським з 1657 року,вінницьким старостою з 1663 року. Невдовзі віддав львівське стольниківство молодшому брату Александру-Стефану. З 1667 рокуротмістр козацької хоругви, на чолі якої брав участь у кампанії 1671 року. Відзначився також у 1672 році під Немировом під час наступу на татарські чамбули. 1668 року (а потім у 1673 році) був суддею, у 1674 році – маршалком судів каптурових Руського воєводства. 1672 року став підкоморієм львівським.Вишенський сеймик обрав його послом до короля Міхала Корибута Вишневецького. В листопаді виконував обов’язки маршалка кола рицарського Руського воєводства під Любліном. Разом з братом Александром-Стефаном були прихильниками короля Яна ІІІ Собєського. В лютому 1673 року був одним з депутатів на перемовини з прихильниками короля Міхала Вишневецького. 1676 року призначений послом на коронаційному сеймі, вибраний депутатом до ревізії коронного скарбу. Александр–Стефан гербу Корчак-польський шляхтич, військовик, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій. Останній представник роду Ходоровських. Дідич на Ходороставі, Мальчицях, Журавні. Стольник львівський від 1665 року, а до того належав до найвідоміших постатей політичного життя Руського воєводства. 1666 року на Вишенському сеймику був обраний послом на Загальний (Вальний) сейм, потім у 1670, 1672 роках. 1667, 1671 роках- ротмістр посполитого рушення Руського воєводства. Разом з братом Кшиштофом-Станіславом належав до прихильників гетьмана Яна Собєського. 1672 року підписав акт конфедерації «малконтентів» опонентів короля Міхала Вишневецького. Як королівський ротмістр став на чолі нової козацької хоругви, з якою брав участь в битві під Хотином 1673 року. Цією хоругвою, названою потім панцерною, командував під час битви під Журавном 1676 року та під час битви під Віднем 1683 року; угорської кампанії 1683 року, молдавського походу 1686 року.Військову службу поєднував з участю в політичному житті:1668, 1673, 1674 років був суддею. Неодноразово обирався маршалком Вишенського сеймику, був послом гродзенського сейму 1678/1679, 1688 років. З 1683 року – підкоморій львівський і староста вінницький. 1693 року король Ян ІІІ дозволив передати мостовське староство зятю Казімєжу Лєщиньському.Помер 27 березня 1694 року у Львові. Шимон (Симеон) Ходоровський – стольник львівський, жив у другій половині XVI століття, одружився з Ельжбетою Тарановською – представницею роду Тарановських (тодішніх власників Будзанова). Співвласниками цього ж села були Лукаш (1614 рік) і Шимон (1625 рік) Ходоровські. Ян і Марцін Ходоровські – також власники Будзанова. На початку XVII століття (1630 року)тут завдяки їх сприянню збудовали мурований замок замість дерев’яного. Dymitr z Chodorostawu v. Chodorowa v. Brzozdowiec, stolnik lwowski 1431 r., z żony Klichny (AGZ. XIV. 760), miał trzech synów: Stanisława, Jana i Jerzego v. Jurszę (AGZ. XV. f. 422 i 423). ¶ Stanisław piszący się ze Źwinigrodu i na nim dziedziczący (AGZ. XIV. 2799), w 1446 r. świadcząc Czeperowskim w sądzie, nazwany szlachcicem; polakiem, "nobilis Lach" (AGZ. XIV. 1577). Akta halickie wspominają pod 1457 r., że Stanisław żonaty był z N. Buczacką, siostrą Bartosza Jazłowieckiego, starosty kamienieckiego (AGZ. XII.); akta zaś lwowskie z 1461 r. wymieniają ją z imienia, nazywając Elżbietą Źwinigrodzką (AGZ. XV. f. 430). Była to Elżbieta z Buczacza, a tak jak Stanisław pisał się często ze Źwinigroda, tak też i ona Źwinigrodzką nazwaną została, co często z aktów mylnie odczytywano Źmiigród i Żmigrodzki. Bracia Stanisława: Jan i Jerzy, przyznali jej wniesiony posag 1461 r. Stanisław pozostawił syna Jana, od którego poszli Żórawińscy, i córkę Katarzynę (AGZ. XV. f. 422). ¶ Jan, syn Dymitra, piszący się tak jak i brat jego Jursza, z Chodorostawu, Brzozdowiec i Kuropatnik (AGZ. XIV 3245, 2607, 2632, 2654, 2735, 2309), podstoli lwowski 1461 r., stolnik lwowski 1466 r. Córki jego: Katarzyna, żona Jana Sieniawskiego 1482 r., wniosła mężowi Brzozdowce, i Klichna v. Kleoffa, żona 1-o v. Piotra Odrowąża 1479 r., 2-o v. Jana Byszowskiego ze Steniatyna, wojewodzica bełskiego, w 1482 r. (AGZ. XV.). ¶ Jursza, syn Dymitra, starosta żydaczowski i stryjski 1469 r., żonaty był z Anną Tarłówną, córką Jana, krajczego koronnego; w 1461 r. kwituje Tarłę z odbioru posagu (AGZ. XIV. 2299-2301 i AGZ. XV. f. 421). On i żona jego uposażyli kościół w Chodorostawie 1460 r. (AGZ. X. 121). Syna pozostawił Dymitra, który się pisał z Chodorostawu 1484 r. (AGZ. XV. f. 526). Ich też synem będzie pewno Wacław z Łuki 1499 r. ¶ W 1557 r. Elżbieta Chodorowska, wdowa po Mikołaju Herburcie, wojskim kamienieckim. Marcin, starosta złoczowski 1558 r. (AGZ. X. 959). [nieznany ojciec poniższego rodzeństwa] W 1569 roku bracia: Feliks, Jan i Szymon, procesują się z Sieniawskim (AGZ. X. 1473). ¶ Feliks, wojski lwowski, właściciel Hrusiatycz, Tragi, Dulib, Leszczyn, Kniesioła i Luczan, w powiecie lwowskim, 1578 r. (Paw.), z Zofii Sienickiej pozostawił trzech synów: Jana, Marcina i Mikołaja (Wyr. Lub. 17 f. 618; 77 f. 113 i 34 f. 318). Marcin po ojcu właściciel Tragi, nadał tamże cerkiew Iwanowi popowi 1587 roku (AGZ. X. 2343). Córka jego Zofia za Czartoryskim 1591 r. (Wyr. Lub. 46 f. 673). Mikołaj, dziedzic Leszczyn (Wyr. Lub. 34 f. 314), chorąży halicki 1597 r., żonaty z Anną z Koniuch (Zap. Lub. 18. f. 917), pozostawił synów dwóch: Arnolfa v. Adama i Olbrachta v. Stanisława, oraz dwie córki: Teofilę i Elżbietę (Wyr. Lub. 71 f. 1160 i 74 f. 724). Adama uznaje król pełnoletnim w 1606 r. z warunkiem, ażeby dóbr dziedzicznych nie zbywał, zanim do pełnoletności prawnej dojdzie, a Stanisław przyznaje sumę Suchodolskiemu 1616 roku (AGZ: X. 3024 i Zap. Lub. 22 f. 110). ¶ Szymon, około 1584 r. stolnik lwowski, pozostawił z żony, Elżbiety z Taranowskich pięęciu synów: Jana, Kaspra, Krzysztofa, Szymona i Feliksa, oraz cztery córki: Helenę, Katarzynę, Zofię i Reginę (Zap. Lub. 12 f. 433; Wyr. Lub. 63 f. 199; 22 f. 1254 i 56 f. 161). Regina zeznała zapis dożywocia z mężem, Andrzejem Grabowskim, w ziemi czerskiej, 1621 r. (Perp. Czers. 6 f. 238). Jana z żony Katarzyny córki: Barbara i Zuzanna 1599 r. (Wyr. Lub. 22 f. 1075 i 79 f. 91). ¶ Krzysztof i bratanek jego Paweł, syn Feliksa, procesują Kalinowskiego 1616 r. o zbiegłych poddanych z Bodzanowa (Bracł. N. f. 950). Bielski w kronice swojej wspomina, że Chodorowski, rusin, herbu Korczak, za zgwałcenie mężatki ścięty został w Krakowie 1594 r. ¶ Jan i Marcin, sprzedali Bodzanów z zamkiem i wsiami przyległemi Sienieńskiemu 1631 r. (AGZ. X. 3618). Jan, żonaty z Dorotą Suffczyńską, córką Tomasza, z ziemi czerskiej, w 1617 r. (Perp. Czers. 5 f. 377 i 2 f. 245). Marcin, żonaty z Eufrozyną Olizarówną, bierze w zastaw od Wiśniowieckiego dobra, w powiecie krzemienieckim, 1639 r. (AGZ. X. 4017). ¶ Jan, został podczaszym lwowskim 1653 r. W 1664 r. jako stolnik lwowski, ożeniony z Magdaleną z Wydżgów (Zap. Lub. 48 f. 801). Jadwiga, żona Jana Mateusza Ostrowskiego 1639 r. [nieznany ojciec poniższego rodzeństwa] ¶ Krzysztof, z miecznika podolskiego stolnik lwowski 1657 r., został kasztelanem rozpirskim 1661 r.; lecz nominacya ta nie przyszła do skutku. Wykupiwszy z rąk Jabłonowskiego, teścia swego, starostwo winnickie 1663 roku, rezygnował z urzędu stolnika na rzecz brata swego Aleksandra. W 1672 r. został podkomorzym lwowskim. W 1674 r. był i podkomorzym żydaczowskim i rotmistrzem królewskim. Podpisał on z ziemią przemyską elekcyę króla Michała, a wraz z bratem Aleksandrem obiór Jana III-go. W 1662 r. miał ustanowione jarmarki w dziedzicznym swoim majątku Chodorostawie (Sig. 5 f. 182). Z Katarzyny Jabłonowskiej, miecznikównej koronnej (AGZ. X. 5770), pozostawił córkę Annę, 1-o v. żonę ks. Konstantego Wiśniowieckiego, wojewody bełskiego, 2-o v. Jana Karola Dolskiego, marszałka wielkiego litewskiego (Woł. IX. 1175 i M. 240 f. 11). ¶ Aleksander, brat Krzysztofa, ze stolnika podkomorzy lwowski i starosta winnicki 1683 r., otrzymał w 1693 r. konsens królewski, na ustąpienie starostwa winnickiego i mostowskiego, zięciowi swemu Leszczyńskiemu. Umarł 1702 roku. Z Urszuli Stępowskiej (Sig. 14 f. 19) pozostawił trzy córki: Magdalenę za Kazimierzem Leszczyńskim, starostą winnickim; Katarzynę, żonę 1-o v. Antoniego Stamirowskiego, podstolego halickiego, 2-o v. Piotra Jana Potockiego, starosty czerkaskiego 1709 r., i Annę, żonę Franciszka Cetnera, wojewody smoleńskiego (Bracł. XV. f. 1775; AGZ. X. 6578). Leszczyńscy ustąpili starostwo mostowskie Stamirowskim 1700 r. (AGZ. X. 6378). ¶ Waleryan, stolnik chełmski, z żony, Zofii z Saganowskich, zostawił syna Franciszka Ksawerego, chorążego bracławskiego, dziedzica dóbr Paniszczów, Wydrne i Sianki, w ziemi sanockiej, 1763 r. (Akta Gr. Sanockie). ¶ Pieczęć Janka Chodorowskiego przywieszona do aktu konfederacyi szlachty ruskiej przeciw Odrowążom z 1464 r., przedstawia znak obok zamieszczony. ¶ Józef Chodorowski h. Korczak, a Michał, bez wymienienia herbu, dowiedli swego szlachectwa w Galicyi 1782 r. w sądach grodzkich: trębowelskim i ziemskim lwowskim (Goł.). Rodowód
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Х >
