ГОШОВСЬКІ - дрібношляхетський рід Жидачівщини. Ігор Cмуток. Дрібношляхетські роди Жидачівського повіту на Перемишльщині у XVI – початку XVII ст. Гошовські мігрували на Перемишльщину доволі рано. В 1470-х роках в Стрийському повіті якийсь Юрко, а згодом – Івашко, володіли частками у сс. Корчині, Сколе і Тухля26. Це був один з перших осідків родини у Перемишльській землі. Тут Гошовські проживали впродовж XVI – на початку XVII ст. Це підтверджують поборові реєстри, опубліковані О. Яблоновським та нечисленні згадки з перемишльських актів. Наприклад, у поборовому реєстрі 1508 р. Івашко названий власником частини Тухлі, Сколього, Семигинова.27 У 1577 р. три брати Іван, Федір та Івашко, сини Прокопа, судилися з синами і дочками покійного Констянтина Острозького за так звані “сколівські ” або “тухольскі” маєтки, що включали в себе сс. Сколе, Коростів, Тухлю, Гребенів, Славсько, Тарнавку, Плавۥє, Головецьке, Козенів і частину Комарників28. Поборовий реєстр 1589 р. серед власників Крушельниці, Сколього, Гребенова, Славська, Козеньова, Коростова називає Федора Гошовського, який в кожному з вказаних сіл володів від пів до лану землі29. Нарешті, у 1609 р. Фенна, дочка Петра Гошовського та дружина Івана Брилинського зреклася своїх прав на батьківські маєтки на користь брата Івана. Цими маєтками були “Тухольщизна” та частка в с. Гошові Жидачівського повіту (“bonis … dictonis Tuchlensis in terra praesens nec non in villae Hoszow districtu Zydaczowiensis …”)30. Укоріненню роду сприяли шлюби з місцевою шляхтою. Зокрема, шлюбними партнерами Гошовських у XVI ст. були: Ільницькі (1528)31, Блажівські (1546)32, Попелі (1553)33, Яворські (1558, 1590, 1594, 1600)34, Винницькі (1571)35, Турянські (1585, 1590)36, Ступницькі (1591)37, Заплатинські (1592)38. Однак, попри той факт, що майже півтора століття, починаючи з 1470-х років, окреме відгалуження Гошовських перебувало у складі шляхетських землевласників Стрийщини, тривалий час їм не вдавалося переступити межі вказаного повіту й продовжити свою міграцію далі на захід у сусідні Самбірський, Дрогобицький, Перемишльський повіти. Маємо поодинокі згадки про майнові операції, в яких були задіяні Гошовські та шляхта, розселена у центральній та західній частині Перемишльської землі, наприклад, у 1538 р. Микита Ільницький заставив Васькові Гошовському за 8 злотих дворище в Ільнику39. Але це не привело у підсумку до набуття землевласницьких прав й переселення у сусідню Самбірщину. Ситуація змінюється у 1570-х років. У цей час якийсь Петро Гошовський одружується з Настасією, дочкою Грицька Турянського Кічки. Грицько не мав синів, й по його смерті маєток у сс. Турۥє і Топільниця успадкували його дві доньки, згадана Настя та Марія, дружина Лазаря Копистенського. У 1580 р. Петро вже писався в документах “Гошовський з Турۥє” (“Hoszowski in Turza”)40. Осівши тут, Петро продовжує громадити маєтки. Так, у 1582 р. він набув певну частку у Андрія Турянського Лоя41. У 1589 р. Марія, дочка Грицька Турянського Кічки відступила йому усю свою частку в Турۥє42. Після смерті Петра земельні частки у с. Турۥє перейшли до його синів. На початку XVII ст. ними продовжував володіти Ілля, Теодор, Василь, Іван Гошовські Петровичі. Зокрема, у 1603-1605 рр. вони згадані серед нащадків Грицька Турянського Кічки, що позивали решту Турянських, з приводу несправедливого розподілу землі у с. Турۥє.43 У 1609 р. єдина дочка Петра, Фенна, зреклася своїх прав на батьківські маєтки у с. Турۥє на користь брата Івана44. У 1615 р. Теодор Гошовський, як землевласник у с. Турۥє, провадить майнові справі з Копистенськими і Григорієм Ясеницьким45. Ще одним осідком Гошовських, починаючи з 1580-х років, стали сс. Явора і Турка, родинне гніздо Яворських і Турецьких. Тут також вирішальну роль відіграв шлюб. Один з вказаних синів Петра, Ілля, одружився з дочкою і єдиною спадкоємицею Стецька Яворського Романовича. Гошовські відразу прибрали до своїх рук маєток покійного Стецька, що викликало невдоволення у решти Яворських Романовичів, й у 1587 р. вони розпочали судовий процес проти Петра Гошовського з приводу опіки над Анною, дочкою згаданого Стецька, та її спадком46. Для Яворських суперечка закінчилася невдало, й з того часу Гошовські мешкають у Яворі47. Спочатку це був син Петра – Ілля. До середини 1620-х років перемишльські акти регулярно повідомляють про нього як про шляхтича-землевласника з с. Явори48. Згодом – його сини та їхні нащадки. Майнові інтереси Гошовських наприкінці XVI – на початку XVII ст. прослідковуються і в інших шляхетських гніздах Самбірського повіту. Наприклад, у 1580 р. Петро Гошовський тримав у заставі від Монастирських Грициничів земельну частку у сс. Монастирці і Лопушній, оскільки позичив їм 400 злотих49. У 1610 р. Васько Гошовський судився в Перемишльському гроді з Васьком Бандрівським та претендував на його частку у с. Корналовичах за несплату певної грошової суми50. Але всі ці випадки були тільки епізодом в історії роду. Гошовські не набули земельної власності ні в Монастирці і Лопушній, ні в Корналовичах. Таким чином, у вказаний період Гошовські проживали у гірській частині Стрийського повіту, та у сс. Турۥє, Явора і Турка Самбірського повіту. 26Виростек Л. помилково зараховував вказаних осіб до Гошовських з Перемишльського староства. Див.:Wyroszek L. Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi halickiej // Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego. Lwów, 1932. T. XI (1931/2).S. 53. 27 Żródła Dziejowe. T.XVIII. Cz.1. S. 115 28ЦДІА України у м. Львові, ф. 13, оп. 1, спр. 293, с. 76-78. 29 Żródła Dziejowe. T.XVIII. Cz.1. S. 42-43. 30ЦДІА України у м. Львові, ф. 13, оп. 1, спр. 74, с. 134-136. 31Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 9, c. 659-660. 32Там само. Спр. 14, c. 913. 33Там само. Спр. 17, c. 168. 34Там само. Спр. 19, c. 180-181; спр. 50, c. 99-100. 35Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 289, c. 590. 36Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 50, c. 762-763. 37Там само. Спр. 51, c. 604-613. 38Там само. Спр. 54, c. 893-894. 39Там само. Спр. 13, с. 334-335. 40Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 296, c. 1168-1169. 41Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 34, с. 878-882; ф. 13, оп. 1, спр. 298, c. 581-582. 42Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 48, с. 514-517. 43Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 320, c. 1337; спр. 321, c. 375. 44Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 74, c. 146-148. 45Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 330, c. 287-288; спр. 331, c. 208-209; ф. 14, оп. 1, спр. 81, c. 521-522. 46Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 303, c. 283-285, 301-302. 47Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 48, c. 880-883. 48Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 314, c. 1154-1155; спр. 316, c. 1069-1070; спр. 316, c. 1188-1189; спр. 318, c. 33, 681-682, 839; спр. 320, c. 401; спр. 322, c. 49; спр. 323, c. 139; спр. 324, c. 577-578; спр. 324, c. 1069-1071; спр. 326, c. 238-239, 431; ф. 14, оп. 1, спр. 60, c. 1147-1149; спр. 69, c. 602; спр. 70, c. 1180-1182. 49Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 37, c. 682. 50Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 326, c. 370-371. Posuwając się po stokach Podkarpacia na wschód, natrafiamy nad Świcą na szereg gniazd współherbowych. Stosunkowo najbliżej źródlisk tej rzeki osiedlili się w Hoszowie koło Bolechowa Hoszowscy żydaczowscy, nie mający nic wspól.nego z podobnym domem w Przemyskiem. Zawdzięczają swój początek Władysła.wowi Jagielle, który nadał za usługi villam saper fluvio Swyecza nomine Hossom Michałowi Wołochowi i jego braciom „Nehryl o, G e o r g i o ac St e pa no.wicz(?)uu. W r. 1427 wystąpił jeszcze na zjeździe Nehrylo15, ale obok niego po-jawia się także przedstawiciel nowego pokolenia, D a n i e l 1, prawdopodobnie syn Mi.chała, świadczący Balickim r. 14562. W konfederacji szlachty powiatu żydaczowskiego z miastem Lwowem przeciw Odrowążom r. 1464 wziął udział i przywiesił pieczęć inny rodowiec, I w a ś k o 3. W r. 1469 widzimy obydwóch w gronie stwierdzających pierwszy przywilej na Hoszów; figurują na nowym akcie: Ko s t u c h n o i Se ń k o po jednym bracie, Mela, Da n ił o i Os yp po drugim, wreszcie Haniło (Iwan), Michał i An d r z e j po trzecim4. W r 1471 świadczy Nagwazdanom ze Stankowa F e d k o, do którego przyłącza się później brat Olechno r. 15025. W początkach w. XV po.wstały spory między Paniowskimi a dziedzicami Hoszowa o jakieś roboty na łąkach starościńskich; chcąc się uwolnić od niepraktykowanych dotąd obciążeń, stwierdził Iwan Hoszowski r. 1524 nadanie z r. 1393 oraz konfirmację tegoż z r. 14696. Herb Hoszowskich zachował się z r. 1427 i 1464. Piekosiński, Herold polski 1906, str. 218. fig. 1266. 14 Matr. Sum. IV. 3. Supp 365. ,5 Notaty, nr 851. 1 Notaty, nr 300. * Agz. XIX, nr 2755. » Ib. VII, nr 55. 4 Matr. Sum. IV. 3. Supp. 1014. 6 Agz. XV, nr 786, XVII, nr 3941. « Matr. Sum. IV. 4578 ГОШОВСЬКІ (з Гошова, de Hossow, Hoszowscy) – земянський рід, у XV–XVІІI ст. землевласники у Львівській землі. 1. На блакитному полі золотий напнутий лук з золотою стрілою вістрям вгору.
Джерела: 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям додолу над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).
Джерела:
печатка Івана з Гошова 1464 р. 3. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: 4. На червоному полі золота стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять страусових пер, які пронизує золота стріла вістрям вправо, навколо щита червоно-золотий намет (герб Сас відмінний).
Джерела: |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Г >
