ГОРОДИСЬКІ герб Корчак - родове гніздо Городище Волинського воєводства Rodzina: Horodyski Herb: Korczak Wstęp: Są Horodyscy z Horodyszcza w województwie wołyńskiem, z Horodyszcza w ziemi chełmskiej i z Horodyszcza w powiecie samborskim i wszyscy mają być tego samego herbu Przydomki: Abramowicz, Pisali się: z Czajkowic, z Grodzyszcza, ГОРОДИСЬКІ (de Horоdyszcze, Horodysсу) – земянський рід, у XVІ–XVІI ст. землевласники у Холмській і Волинській землях. 1. На червоному полі три срібних вруба.
Джерела: 2. На червоному полі три срібних вруба; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику з золотого корчака виникає срібний пес, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак).
Джерела: 162. 163. Городиський Кузьма (дружина . Маруша Глинська). Рік написання: 1624. Віровизнання: уніат (священик Пречистенської церкви в Городищі). Місце поховання: не зазначено. Пожертви: на Городиську церкву . срібний хрест, який виготовляють у Володимирі. Пам.ятки . Т. 3. . Вип. 1. . К, 2001. . С. 172.174 3. Генеалогія та біограми. 3.1 Городиські Івановичі. І Іван Городиський 29 серпня 1565 р. дорогобузький архімандрит і намісник Тимофій, в тот час будучый на местцу пана Ивана Городищского, старосты дорогобузского, позивав рівненського на¬ місника Беати Костелецької, який через слуг и подданых панов своих ровенских робив грабежи, кривды, втыски, шкоды великиє маєткам кн. Василя (Костянтина) Острозького [10]. Z Horodyszcza na Wołyniu Iwan, właściciel Horodyszcza i Nowostawiec w powiecie łuckim 1570 r. (Jabł.), spisał testament 1574 r., w którym wymienia syna Kondrata, wdowę i dzieci po drugim synie Iwanie. 10. ЦДІАУ - Ф. 25. - Оп. 1.- Спр. 7. - Арк . 279 ; Теодорович Н. И. Указ. соч.- С. 724. ІІ Конрад Іванович Іван Іванович Iwan, właściciel Horodyszcza i Nowostawiec w powiecie łuckim 1570 r. (Jabł.), spisał testament 1574 r., w którym wymienia syna Kondrata, wdowę i dzieci po drugim synie Iwanie. Wdowa ta, Katarzyna Andrzejówna Babińska, 2-o v. Semenowa Chreptowiczowa Bohuryńska, procesowała Kondrata 1575 r. (Op. Łuc. 2049 f. 15, 16, 20 i 37). ІІІ Іван Іванович Syn jej Iwan, uznany pełnoletnim 1583 r., zabezpieczył 1590 r. żonie, Barbarze Kozińskiej, 1,500 kóp groszy, na trzeciej części Horodyszcza, a kwitował 1598 r. z opieki księcia Ostrogskiego i PawІванович . ІV Катарина Іванівна Katarzyna Romanowa Hulewiczowa i Eufrozyna Teodorowa Witoniska, kwitowały 1619 r. braci swoich, Semena i Stefana, z posagu. Городиська Катерина (чоловік Роман Гулевич).Рік написання: 1639. Віровизнання: православна. Місце поховання, церква Луцького братського монастиря. Пожертви: на Луцький братський монастир заповідає 500 злотих. Крім того, на користь згаданого монастиря віддавалася додаткова сума в розмірі 300 злотих, яку заповів її чоловік і яка з різних причин досі не була виплачена. ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1.. Спр. 219. .Арк. 320,321 зв. Єфросинія Іванівна Katarzyna Romanowa Hulewiczowa i Eufrozyna Teodorowa Witoniska, kwitowały 1619 r. braci swoich, Semena i Stefana, z posagu. Городиська Єфросинія 1648, Тестамент. Віровизнання: римо-католичка. Місце поховання: Оскорський костел у Польщі. Пожертви: на монастир оо. францискан в Межирічі 3600 злотих1.
1. ЦДІАК України: Ф. 25.. On. 1. Спр. 262. . Арк. 69.74. Семен Іванович Katarzyna Romanowa Hulewiczowa i Eufrozyna Teodorowa Witoniska, kwitowały 1619 r. braci swoich, Semena i Stefana, z posagu. Bracia ci dopełnili działu dóbr ojczystych Horodyszcza, Ławrowa, Wetryna i innych 1629 r. Semena żona, Stefanida Uszak Kulikowska, kwitowała 1616 r. ojca swego z posagu Стефан Іванович Katarzyna Romanowa Hulewiczowa i Eufrozyna Teodorowa Witoniska, kwitowały 1619 r. braci swoich, Semena i Stefana, z posagu. Bracia ci dopełnili działu dóbr ojczystych Horodyszcza, Ławrowa, Wetryna i innych 1629 r. Stefan, ożeniony był z Ewą Hulewiczówną Wojutyńską 1631 r., która 2-o v. wyszła za Mikołaja Bykowskiego. Ярош (Героним) Городиський, син Стефана Hieronim v. Jarosz, Michał, Jerzy, Floryan i Maryanna, żona Mikołaja Cekońskiego, zapewne dzieci Stefana, zrzekli się 1647 roku procesu o Swojczów. Hieronim z pierwszej żony miał synów: Stefana i Samuela, z drugiej - Kazimierza i Konstantego. Міхал Городиський, син Стефана Hieronim v. Jarosz, Michał, Jerzy, Floryan i Maryanna, żona Mikołaja Cekońskiego, zapewne dzieci Stefana, zrzekli się 1647 roku procesu o Swojczów. Michał w tymże roku pozostawał w niewoli tatarskiej (Kij. VI B f. 74 i VI C f. 72). Єжи Городиський, син СтефанаDwaj synowie Stefana; Jerzy i Floryan, procesowali Mysłowskich 1654 r. (Z Teki W. Rulikowskiego; Arch. I. Z. Ros. VI. 1; Woł. VII A f. 274). Hieronim v. Jarosz, Michał, Jerzy, Floryan i Maryanna, żona Mikołaja Cekońskiego, zapewne dzieci Stefana, zrzekli się 1647 roku procesu o Swojczów. Флоріан Городиський, син Стефана Dwaj synowie Stefana; Jerzy i Floryan, procesowali Mysłowskich 1654 r. (Z Teki W. Rulikowskiego; Arch. I. Z. Ros. VI. 1; Woł. VII A f. 274). Hieronim v. Jarosz, Michał, Jerzy, Floryan i Maryanna, żona Mikołaja Cekońskiego, zapewne dzieci Stefana, zrzekli się 1647 roku procesu o Swojczów. Маріанна Городиська, дочка Стефана Hieronim v. Jarosz, Michał, Jerzy, Floryan i Maryanna, żona Mikołaja Cekońskiego, zapewne dzieci Stefana, zrzekli się 1647 roku procesu o Swojczów. Stefan син Яроша Kazimierz i Konstantin zabili brata swego przyrodniego Stefana w Ławrowie, o co sprawę wytoczyła im 1701 r. pozostała po nim wdowa, Joanna z Wyleżyńskich, z dziećmi: Antonim, Władysławem, Janem, Maryą i Teresą. Kazimierz skazany został na śmierć, a Konstanty, nieobecny, na infamię. Dobra ich wszystkie, ojczyste, macierzyste i spadkowe, przysądzone wdowie po Stefanie i jej dzieciom (Woł. IX f. 1837 i 1906). Samuel син Яроша Kazimierz син Яроша Kazimierza i Konstantego. Dwaj ostatni zabili brata swego przyrodniego Stefana w Ławrowie, o co sprawę wytoczyła im 1701 r. pozostała po nim wdowa, Joanna z Wyleżyńskich. Kazimierz skazany został na śmierć, a Konstanty, nieobecny, na infamię. Dobra ich wszystkie, ojczyste, macierzyste i spadkowe, przysądzone wdowie po Stefanie i jej dzieciom (Woł. IX f. 1837 i 1906). Konstantin син Яроша Kazimierz i Konstantіn zabili brata swego przyrodniego Stefana w Ławrowie, o co sprawę wytoczyła im 1701 r. pozostała po nim wdowa, Joanna z Wyleżyńskich. Kazimierz skazany został na śmierć, a Konstanty, nieobecny, na infamię. Dobra ich wszystkie, ojczyste, macierzyste i spadkowe, przysądzone wdowie po Stefanie i jej dzieciom (Woł. IX f. 1837 i 1906). Стефан син Стефана Stefan miał jeszcze najstarszego syna Stefana, posiadacza Horodyszcza 1693 r., żonatego z Maryanną Kociszewską. Musiał jednakże umrzeć przed 1701 r., nie pozostawiwszy potomstwa, skoro ani on, ani jego dzieci, w sprawie o zabójstwo ojca nie występują (Bracł. XIV f. 807). Żył jeszcze w 1697 roku, w którym podpisał z województwem bełskiem, elekcyę Augusta II-go. Антоній син Стефана
Владіслав син Стефана Ян син Стефана Марія дочка Стефана Тереза дочка Стефана - Antoni, syn Stefana, z Konstancyi z Janiszewskich, pozostawił synów: Mikołaja i Józefa, oraz córkę Katarzynę Marcinowę Jajkowską, których pozwali Kierniewscy 1739 r. o zwrot poddanego (Kij. XI f. 370). ¶ 3.2. Городиські Жаби Teodor Żaba Horodyski procesuje się z Przesmyckim 1605 r., a z Hulewiczem 1610 r. (Woł. II f. 126). Hrehory Żaba żył przed 1622 r. Hrehory Horodyski, ożeniony z Maruszą Fromyczanką Brańską 1619 r. Raina Adamowa Kukolska 1622 r. Teodora Piotrowa Zakrzewska 1631 r. Hrehory Kuźmicz Horodyski 1627 r. (Teka W. Rulikowskiego). ¶ Eufrozyna, wdowa po Andrzeju Chrynickim 1642 r. (Kij. V f. 729). Jakób podpisał z województwem czerniechowskiem, elekcyę Jana III-go. Michał, Jerzy i Bazyli, synowie Jakóba i Maryanny z Kierzkowskich, procesują Krzyszkowskich 1703 r. (Czerniech. f. 394). Teresa z Kaczorowskich, starościanka dymidowska, żona Ignacego Horodyskiego, potwierdziła swój testament 1802 r. Wojciech, Kajetan i Maryanna Bieńkowska, dzieci Antoniego; 1802 r. (DW. 113 f. 217 i 293). ¶ Ignacy, syn Antoniego, legitymował się ze szlachectwa w Królestwie, w pierwszej połowie XIX-go wieku. ¶ Antoni, syn Ignacego, sędzia pokoju hrubieszowski, radca Dyrekcyi Głównej Towarz. Kred. Ziems., dziedzic Mołodziatycz, ur. 1798 r., zmarły 1877 roku, z żony bar. Wyszyńskiej, pozostawił córkę za bar. Wyszyńskim i syna Władysława, dziedzica Mołodziatycz, ożenionego z Józefą Chrzanowską. Syn ich Antoni, zaślubił 1-o v. Józefę Rostworowską; 2-o v. hr. Taidę Wodzicką, która wyszła 2-o v. 1903 r. za Jerzego Wielowiejskiego. 10 листопада 1590 р. за послуги в канцелярії він одержав пожиттєве право на попівство в селі Городище під Ковелем разом з церковними людьми по смерті Марка Кузьмовича Жаби-Городиського151. Ян ув’язався в держання, але невдовзі після цього ковельський староста Анджей Фірлей з нього його “вибив” і передав попівство синові М.Жаби-Городиського Федорові, який також 3 січня 1591 р. отримав привілей на це ж попівство152. Розпочався судовий процес, який протікав з перемінним успіхом153. Янові вдалося випросити ще один привілей на попівство від 6 травня 1596 р., на підставі якого він позивав свого опонента до асесорського суду. Суд своїм рішенням 11 травня 1596 р. вирішив остаточно справу на користь Городиського154. 150 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 200, л. 149. 151 Там же. Л. 149—149об. 152 Там же. Л. 139—139об. 153 Там же. Л. 139—139об., 148об.-150. 154 Там же. Д. 197, л. 82об.-85. Це потверджують пізніші документи (Там же. Д. 220, л. 142об.-144 № 190 Тестамент священика Пречистенської церкви в Городищі о. Кузьми Городиського з розпорядженнями про розподіл майна між родичами. Свою родину о. Кузьма передав під опіку єпископів Іоакима Мораховського та Атанасія Крупецького. Городище, року 1624, серпня 28. Випис із актових книг володимирського земського суду від 3 листопада 1635 р. ... Воймя Ωтца и Сына и Духа Светого анин: Стансе ку вечной памети тепер и на потом будучого вhку людем; Я Кузма Городиский свесченникъ и презвитер Пречистои светои церкви Городиской ωзнаймую и явно чиню тым тестаментом ωстатнеε воли моεε будучи хорый на теле але маючи добрую памет и зуполный розумъ напрод духа моεго Пну Бгу поручаю а тhло мое грhшное землh Потом убогую маетност мою хотячи намилшую малжонку мою Марушу Глинскую Городискую з дитками своими з нею спложоныε порядне за живота своεго розрядити абы по животh моεмъ жадное шарпанины простырко не было; напрод ωзнаймую иж намилшой малжонци моεй вышей менованой ωдказую и ωдписую усh речи рухомые якиε колвек помне позосталыε в пнзех в срибре в конех в быдле ив инших речах зборы домовыми до которых жаден сын мой а нихто з близких и повинных моих належати не будет А сынове мои Грегорий и Мартин на местцу моεм в маетности помне зосталой зостатисе мают, которые яко матку свою а жону мою при собе в ней ховати будут повинни аж досмерти εε в чом εсли бы сын мой старший Грегорий не хотhлъ духовным зостати, теды сынови моεму а братови своεму молодшому Мартинови спустити мает не беручи ωд него ничого которого я яко ωтец сына своεго Мартина на местц[у м]оεм духовным зоставую а сын мой Мартин старшому брату своεму ничого давати не повинен взглядом того кгдыж ся εму вовсем ωд нас досыт стало а εсли бы сын мой старший мhлъ зостати духовным на местцу моεм теды повинен будет молодшому сынови моему Мартинови с тое маетности золотых чотири[ста] дати с которое сумы чотырох сот золотых повинен будетъ старшого брата своεго квитовати с таким докладомъ чого Боже уховай // на сына моего старшого в духовенстве смерти теды ведлугъ консенъсу εго королевское милости маεт ся ворочати молодший сын мой на тое духовенство без ωдданя жадное сумы потомству старшого сына моεго; А стороны довгу которые нам винно меновите εго мл пнъ Андрий Фирлей золотых сто шестдесят и пят ведлугъ рекокгниции, панъ Миколай Копот винен золотых сто шестдесят и пят ωд которой сумы сам доброволне интерес поступив дават уже тому лhт ωсмъ ωд которых не дает, Гриц Хоцевич мещанин ратенский винен золотых двадцят за хмhлъ, у тогож Грица зособна за солод за мац три и за чвертъ ωдну кождую мацу рахуючи по золотых десети то учинит золотых тридцят и пултретя золотого, з которых золотых тридцети и пултретя ωддал золотых девятъ у тогож зособна за давнейшей солод копа литовская А штом я кому винен яко пну Ωханковскому золотых сто и шестдесят ωд которых интересу на рок золотых пятнадцет, застава моя у той суме у пна Ωханковского ряд срибрный злоцистый шабля срибром ωправна с пасками εдвадными ωправными злоцистыми, пасков два срибрных злоцистых, тузен лыжекъ срhбрныхъ перстенкувъ три золотых с каменми кубков два срhбрныхъ злоцистых чарка срибрна Григорεви сынови своεму за коня золотых тридцят без пятнадцети грошей, Мести жидовци до Ковля за горhлку золотых ωсмъ застава на то в неи тасекъ срибрный злоцистый, А што парахвия не зложили были назвон золотых ωсмнадцет за которые гроши для малости не могмося звона купити теды тые пнзи до крижа срибрного приложили которого робят у Володимери до церкви Городиское, Тое все яко се вышей поменило, и ωтказало такъ малжонце моей яко и сыном моим ωстатне[е] волею моею змоцняю и ствержаю вечными часы а εсли бы хто смел тот тестамент ωстатнее воли моεе въ яком колвекъ пункте нарушити таковый кождый повинен ся будетъ зо мною розсудити на страшном суде божомъ А што се дотычε стороны ωпеки тедым яко устне просил в Бозе велебного εго мл ωтца Иωакима Мороховского εпископа Володимεрского и Берестейского пастыра своεго такъ и тепер при ωстатней воли моεй // прошу и под ласкавую ωборону и въ ωпеку малжонку и детки свои поручаю так теж в Бозе вεлебному εго мл ωтцу Афанасию Крупецкому εпископу Премыскому и Самборскому жону и детки свои въ ωпеку поручаю которые во всих дологливостя жону и детки мои з милостивое ласки своεε взглядом веку ис тое заплаты ωд Гда Бга заступовати и боронити будет, До которого тестаменту ωстатнее воли моεε просилем их млст пнов приятелов моих ω подпис рукъ и ω приложенε печатей што ихъ млст на устную прозбу мою учинити рачили печати своε притиснули и руки свое подписати рачили до которого тестаменту и самъ рукою ся подписую: Писанъ в Городисчу року тисеча шестсотъ двадцет четвертого мца авъгуста двадцεтωсмого дня У которого тестаменъту печатей пятъ а подпис рук тыми словы; Кузма Городиский презвитер рука власная Усне прошоный печатар ωт ωтца Козмы Городиского ∑сифъ Лышевичъ свещенникъ успеновский власною рукою Устне прошоный печатар ωд ωтца Козмы Городиского Савостянъ Василевич презвитер ковелский власною рукою Устне прошоный ωт звышменованого ωтца Козмы Городиского печатар Ян Андреεвич Ustnie Proszony pieczetarz do tego testamentu od oyca Kozmy Horodyskego Jan Horodisky ... ЦДІАК України, ф. 27, оп. 1, спр. 34, арк. 54зв.-55зв. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Г >
