 Фурс Федір Михайлович. Печатка від 1569 р. Фурси – Пінський повіт Фурси -Київський повіт Фурси Фурс Федір Михайлович, урядник князя Богуша Євфимія Федоровича Корецького. Пинские Фурси Брак Ивана Даниловича Достоевского с представительницей семьи Фурсовичей. Основатель рода – Фурс Иванович был уже боярином рады княгини Марьи Ивановны, он и его сын входили в ближайшее окружение князя Федора Ивановича. По своей значимости и богатству в пинском княжестве эта семья занимала среди шляхты в первой четверти XVI одно из первых мест. Три дочери Венедикта Фурсовича выходят замуж за земян пинских – Макара Мартиновича, Андрея Кмита и Ивана Данилевича, которые обращаются с просьбой подтвердить их права на земли, пожалованные князем Федором Ярославичем Венедикту Фурсовичу и отданные последним в приданное дочерям [«Ревизия пущ и переходов звериных в бывшем великом княжестве Литовском с присовокуплением грамот и привилегий на входы в пущи и на земли». С. 288.] ФУРС ІВАНОВИЧ Древнейший известный нам акт на земли — принадлежавшие семье Фурсовичей — это пожалование кн. Марьи Фурсу Ивановичу, имение Красыев и Ополье, четыре дворища в ее. Чернеевичи, Паршевичи и Холожин, да по два человека в Беждежи и Кошевичах (1495). Фуре Иванович был боярином рады кн. Марьи и на одном акте 1496 значится наместником пинским, при кн. Феодоре — он тоже был участником и свидетелем важнейших актов, напр., при составлении дарственной записи Пинской Дмитровской церкви 1502. У Фурса Ивановича были сыновья Григорий, Афанасий, Венедикт, Семен. ІІ ГРИГОРИЙ АФАНАСИЙ ВЕНЕДИКТ ФУРСОВИЧ — служебник кн. Феодора — получил от него 4 дворища в дд. Чернеевичи, Посиничи и Кошевичи (1515), а два года спустя, женясь на Огренке Калавуровне, панне штата кн. Олены (сыней наших) получил за нею 5 дворищ в Паршевичах, Гончарах, Новошичах и Ляховичах (1517), с условием наследования лишь детям этого брака. На одной грамоте 1513 г. Венедикт Фуре обозначен подчашим, кроме того он подписывается на грамотах кн. Олены, а позднее при Боне был хорунжим пинским. По полису 1528 г. семья Фурсов, именно четверо выше перечисленных братьев и Василевая Фурсовна ставили всего 8 коней. Дочери Венедикта Фурсовича вышли замуж за Макара Мартиновича, Ивана Данилевича и Андрея Кмиту. ІІІ ГУРИН СЕМЕНОВИЧ до совершеннолетия мать его — вдова урожд. Анна Мартинович. Гурин Семенович исправлял в 1561—62 временно обязанности подстаросты пинскаго, позднее был писарем земским пинским (1570). ИВАН АФАНАСЬЕВИЧ; в их руках при первой помере находились имения Красыев, Ольшаевичи, Ополье, Холожин, меньшия земельныя владения принадлежали вдове Григория Фурса и Федору Фурсу. Иван Афанасьевич был судьею земским. що у 1581 р. Іван Фурс, пінський земський суддя, був власником маєтності Білі Береги на північній Овруччині. У мене немає інформації щодо подальшого перебування цієї родини на Київщині, проте відомо, що згадане село мало потім (вже у 1602 р.) інших власників55Ukraina, 1/41, 11/73. IV МАРІЯ ГУРИНІВНА ФУРС 1599 р.: згадано Марію Гуринівну Фурсівну– удову по Яну Верещаці. Киевские Фурси Приглушене тюркське споріднення чути в імені вірогідного брата Семена Романовича, котрий звався Фурс (Андрій?) Романович[«Фурс» татарською мовою означає «кінь» – прим. Н. Я.]. Його син Івашко Андрійович Фурсу 1510 р. виступає як дідичний власник с. Стрим’ятитчів під Каневом; вийшовши з невідомих причин на Волинь, він як «київський зем’янин» отримує там від Жигимонта 1-го сільце Разничі Луцького повіту [Żródła dziejowe, Warszawa, 1897, t. 22, s. 615; Акты ЮЗР, 1848 г., т. 2, с. 75]. 20 вересня 1513 р. великий князь литовський своїм привілеєм підтвердив київському зем’янинові Івашкові Андрійовичу Фурсу маєток Разничі над р. Стир у Луцькому повіті на правах вічного володіння33. 33 РГАДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 7. — Л. 1147–1148; LM 7. — № 338. — P. 558–559. 1501 р.: великий князь Олександр надав Петру Фурсовичу дворище Мезово; братья Пётр и Фёдор Фурсы. Федор Андреев Фурс служил в составе «литвы дворовой» по Переяславлю. Рід пана Фурса Романовича (с. 24) (1) Карпа, Романа, Іону, Олександра, Йосифа, Кирила, Юстина, Авдотью, Ксенію, Марію. (2) Ігнатія, Акулину, Никиту, Анну, Олексія, Марію, Петра, Якова, Ірину. На яких джерелах це основано? Зазначений том видання «Żródła dziejowe» – це монографія О. Яблоновського «Польща 16 ст. під оглядом географічно-статистичним» (частина, присвяченя Київщині та Брацлавщині). Зазначена сторінка вказує на перелік землевласників, і дійсно там названий рід Хурси або Фурси (Chursy / Fursy), і зазначено, що в 1510 р. вони (хто конкретно – не вказано) володіли селом Стрим’ятичі біля Трипілля (не Канева). Джерела тут не зазначено, залишається вірити на слово Яблоновському. Далі, 2-й том «Актов, относящихся к истории южной и западной России» був надрукований в 1865 р., не у 1848-у; але це пусте, головне, що на зазначеній сторінці надруковано позов митрополиту Йосипу Рутському на трибунал (3 лютого 1627 р.). Ніякого Фурса там немає. Далі, в 1848-у році був надрукований 2-й том «Актов западной России». Там на с. 75 – 79 уміщено грамоту короля і великого князя Сигізмунда 1-го місту Полоцьку на магдебурзьке право (27 серпня 1510 р.). І там, ясна річ, немає жодного Фурса. Якась нефортуна з джерелами вийшла. У Адама Бонецького роду Хурс немає, а є рід Фурс гербу Вонж (Wąż) [Бонецький-1, 55;Бонецький-2, 5, 331 – 332]. В другому довіднику подано докладнішу довідку, і там бачимо: (1) 1495 р.: Фурс Іванович одержав село Краснів у Пінському повіті від княгині Марї Ровенської; (2) 1559 р.: це село – у власності Івана та Гурина Фурсовичів; (3) 1566 р.: згадано пінських зем’ян Івана, Григорія і Гурина Фурсовичів; (4) 1579 р.: Іван Опанасович Фурс – земський суддя пінський; (5) 1570 р.: Гурин Семенович Фурс – земський писар пінський; (6) 1598 р.: Іван Гурин Фурс – земський суддя пінський; (7) (9) 1511 р. король Сигізмунд 1-й надав село Разнин у Луцькому повіті київському зем’янину Івашку Фурсовичу; (10) 1513 р.: Бенедикт Фурс був підчашим князя Федора Ярославича; (11) 1541 р.: Августин Денисович Фурсович в 1541 р. був маршалком віленського біскупа Павла Гольшанського (+ знадки про нього 1546, 1551 рр.); (12) 1547 р.: згадано слонімського зем’янина Фурса Івановича; (13) 1595 р.: згадано Софію Фурсівну, дружину Амброзія Души-Підгорецького; (14) 1606 р.: Станіслав Фурс – маршалок ошмянський; (15) 1627 р.: десь на початку 17 ст. Фурс Онуфрієвич Ринда володів селами у Вітебському старостві; він мав синів Федора і Григорія, які служили самозванцю в Москві; там Григорія убито, а Федір в 1627 р. добивався повернення батьківських маєтків; (16) 1634 р.: Захарій-Афанасій Григорович Фурс (у чернецтві Афанасій) – архіпресвітер та намісник Володимирської й Берестейської єпархії; в 1649 р. – іменований холмським єпископом, помер того ж року; (17) 1700 р.: згадано Самуїла, Миколая, Марціана та Григорія Фурсів, шляхтичів Мстиславського воєводства; (18) 1703 р.: Шимон Ян Фурс – декан августовський; (19) 1706 р.: Петро Домінік Фурсевич – чашник парнавський; (20) 1742 р.: Петро Фурсевич володів селом Загольшани; він мав сина Ігантія, онука Вінцентія та праонука Антонія-Василя; цей останній здобув визнання шляхетства в 1842 р. (21) 1807 р.: згадано Юстиніана та Кароля Фурсів, шляхтичів Мозирського повіту. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ф >