Дубицькі - происходят из Литвы. Их «дідизна»—Дубники Виленского уезда. За службу они получили от короля Александра (1492–1506) Жорнище и Песчаную, а виджигимонта Ii—Кам'яногірку на Бузе (1529). Магдалена Дубицка, последняя из этого рода, в 1588 г. передает за приданым свою собственность Писочинским. Ukraina.— Dz. III.— S. 708, 715; Документи Брацлавського воєводства...— C. 180—183, 327—329, 336—351, 374—382, 439— 446, 628—531; Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy. Monografie i wzmianki.— T. II / Wstęp, opracowanie tekstu, przypisów oraz indeksu T. Epsztein iS. Górzyński.— Warszawa, 2004.— S. 49, 169— 172. Іван Михайлович Дубицький Кам’яногірка, а також Овдіївка (село, розташоване північніше Кам’яногірки, біля Пикова, зва лося і Шепіївкою; під останньою назвою нині входить до складу Калинівсько- го району) колись дісталися Бикові, одному із синів якогось Вороновицького. Бик залишив по собі тільки дочок. Одна з них, Настасія, одержала в спадок Кам яногірку й Овдіївку. Вона вийшла заміж за Івана Дубицького, сина дворя нина великого князя литовського Михайла Дубицького (Herbarz Polski, част. 1, т. 5, с. 67. Тут замість Михайла помилково названий Миколай), згодом записа ла (подарувала) йому навічно ці села та інші маєтки (не виключено, зокрема, що й Жорнвища). Коли Іван помер, вона визнала ці добра за дідичні володіння своїх від нього синів: Павлові дісталися маєтки у Великому книзівстві Ли товському («в Литвє»), а Олександрові — «в Браславском край», у тому числі Кам яногірка й Овдіївка (можливо, і Жорнвища). Олександр виїхав на службу «до Вєнгєрі>», де й помер. Його брацлавсьві добра перейшли до Павла (ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 5, on. 1., спр. 4050II, арк. 98-98зв.) Павло Миколайович Дубицький Коротшою, була брацлавська історія Дубицьких. У 1569 р. власником чималих, але слабко освоєних землеволодінь навколо Кам.яногірки та Жорнищ17 був Павло Миколайович Дубицький. Проте він помер у рік Люблінської унії, а маєтності перейшли до його сестри Опросимії, дружини Федора Олеші. Проте законним спадкоємцем Павла була його малолітня дочка Магдалена. Коли вона «стала на порі», то одружилася з Лаврином Пісочинським, свіжоспеченим шляхтичем, який натомість мав великі маєтності і не меншу спритність у справах. Протягом кількох років він урегулював майнові справи Дубицьких на користь своєї дружини, яка, зрештою, у 1588 р. передала усі свої маєтки чоловікові. Так почалася брацлавська кар'єра роду Пісочинських, яка згодом охопила значно ширші терени18. Кам’яногірка (na wschód od Winnicy, przy granicy z województwem podolskim), Жорнища (na północ od Bracławia).
Дубицький Гліцерій Світське ім’я – Григорій. Син Сильвестра та Анни із роду Мікташевських. Народився в місяці квітні 1738 р. у м. Вінниці Брацлавського воєводства. Вивчав риторику – 4 роки. Вступив до Любарського монастиря дня 20 травня 1762 р.а Звідки був відправлений до Почаєва для проходження новіціату. Через рік 1 липня 1763 р., після складення чернечих обітів, відісланий до Гощі для здобуття освіти. Через рік направлений на філософські студії до Лаврівського монастиря, де 19 жовтня 1764 р. стає піддияконом, а незабаром посвячений у диякониб . Після завершення курсів із філософії направлений до Добромиля для студіювання спекулятивної теології, де був висвячений у пресвітери дня 17 жовтня 1766 р. високодостойним Атанасієм Шептицьким, Перемишльським владикоюв . Після завершення чотирьохрічного курсу з теології направлений до монастиря в Замостя, де виконував обов’язки місіонера та проповідника дому. Після 5 років цієї праці направлений до Дрогобича для виконання обов’язків у новоствореному Дрогобицькому монастирі, який утворено врезультаті об’єднання трьох довколишніх монастирів: Летнянського, Лішнянського та Дережицького. Спорудив нову церкву разом із школою в якій навчав латинської мови хлопців шкільного віку, філософії разом із математикою. У 1780 р. на Тороканській капітулі школу була піднесено до рівня головноїг . (рукописне джерело – Cathalogus Alphabeticus Patrum et Fratrum Ordinis Sancti Basilii Magni in Pro.vincia Polona Tituli Protectionis Beatissimae Virginis Mariae… conscriptus secretarum ARP Anastasium Piot.rowski…Т. ІІ. (01.07.1766, Ovruciae), місце зберігання – Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника. Відділ рукописів (далі – ЛННБ ВР. Відділ рукописів). – Ф. 3. – Спр. МВ-435. – С. 434). а За іншими даними 10 травня 1762 р. вступив до Почаївського монастиря (див.: Звіт 1783 р.). б За іншими даними 17 жовтня 1765 р. в один день отримав піддияконівські та дияконівські свячення (див.: Звіт 1783 р.). в За іншими даними 19 жовтня 1767 р. отримав ієрейські свячення (див.: Звіт 1783 р.). г Був ректором школи в Дрогобичі впродовж 8 років (за відомостями станом на 1783 р.) (див.: Звіт 1783 р.). Після утворення Галицької провінції ЧСВВ (1780 р) обраний секретарем, а на Лаврівській капітулі (15 серпня 1784 р.) консультором (радником) провінції у Перемишльській єпархії. (Витяг з “Пом’яника” Чину Святого Василія Великого – місяць жовтень // режим доступу http: // www. bazylianie. pl/index.php? option=com_content&view=article&id=404:lr-15&catid=16:historiazakonu&Itemid=3) Із 1800 по 1811 р. – ігумен Крехівського монастиря. Помер 7 жовтня 1813 р. (місце смерті не встановлено) (Соловка О. О. Гликерій Дубицький 1738–1813 рр. // 150 славних українців Дрогобиччини. – Дрогобич, 2012. – С. 59–60). |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Д >