ДРАБОВИЧ гербу Одинець - земянський рід Київського воєводства. Rodzina: Drabowicz Herb:Odyniec Gniazdo:z Drabówki w województwie kijowskiem Джерела: Кривошея В.В. До причин Національно-визвольної війни середини ХVII ст.// Ґілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К., 2009. – Вип. 23. – 464 с. Jan, syn Antoniego, wnuk Grzegorza i Aleksandry Dałmutówny Krupińskiej, prawnuk Jana Drabowicza, sprzedał Drabówkę Wojnie 1775 r. (DW. 92 f. 867). Klemens, porucznik twerski 1786 r. (Kal.). Ян Драбович Оздиловський Ориль (Орель, Краснопіль), м-ко Ян Драбович Озди- ловський, князь Ярема Михайло Вишневецький НБУВ. ІР, І, 4104, П-796; Ф. 11, спр. 9, арк. 888 зв. До довготермінових конфліктів варто віднести земельні конфлікти протяжністю майже в століття, серед яких боротьба за маєтності на р. Орель. Юрій Чехович-Орельський тримав маєток на Орелі (1631) [3,393] у Київському воєводстві, де мав 1 уходника [3,399], городника [3,392] там же тримала дружина Яна Драбовича Олена Орелська. Серед ре- єстровців Чигиринського полку 1649 р. козакували Роман (Максимівська сотня) і Яким (Імгліївська сотня) Чеховичі. Ще 20 травня 1572 р. зем’янин канівський Григорій Микитович Драбович гербу «Одинець» отримав підтвердження на селище Ождилів на правому боці р. Росі в 5 милях від замку Канева [20,264]. Від нього Оджилів отримало назву Драбівське (1552 [3,100]). Через сім років Дмитро Федорович Єлець навічно передав це село Григорію Драбовичу [18,264], сину тивуна київського. Микола Драбович записав 17 квітня 1612 р. своїй дружині Максимовні Гаврилівні (?) 1000 злотих за половину цього села [20,7]. 1633 р. позов у Піщану і Миргород до жида-орендаря Мошка Ізраїлевича від Івана Драбовича [20,31] про вирубку лісів. 1633 р. зиск від Яна Драбовича на жида Марка Ізраїлевича, орендаря піщансько- го про оплату 3000 злотих за вирубку лісу між рр. Орельня і Оришко і Сквиром в диких полях [20,35 зв]. Іван Драбович сплачував подимне від 5 городників (1629 [3,392]). 1644 р. два позова в с. Драбові від Кшиштофа Рая про побиття через Драбовича [20,172], а наступного 1645 р. у Яна Драбовича викрали 150 золотих, в чому звинувачувався той же Криштоф Рай [20,13]. Того ж року Ян Драбович мав претензії до Стефана Раковича «о заграблєнії» коня вартістю 400 злотих [20,18 зв.], сам же був винен Яну Негребецькому 1200 злотих [20,12 зв.]. 10 вересня 1659 р. король надав с. Драбівку правом доживотним Івану Якимовичу Тарасенку, пасербові Богдана Хмельницького. 25 жовтня 1663 р. в Білій Церкві підтвердження цього права і посесії на Драбівку і охоронний універсал «уродженій» Ганні Золотаренко, вдові Богдана Хмельницького. 1645 р. Лукреція Драбович Андрієва Замаська подала зиск на жида Януса про ґвалтовний наїзд на її млин в с. Михайлові з челяддю і грабунок збіжжя, на жида кононецького орендара про вилучення мита на греблі кононецькій [20,18 зв.]. У реєстрі 1649 р. в сотні записані Степан Драба, Кіндрат і Андрій Дрижаки [5,329]. Іван Тоцький (? – 1629 – 1649 – ?) — козак 3-ї Іркліївської сотні в 1649 р. [5,357], «во многих местах поль ських диспозитор», помер у Каневі, мав двір і грунти в Гельмязові [3,392]. Мабуть, був чоловіком Драб, бо Ганна Іванівна Тоцька в 1749 р. обміняла предківські грунти Драбівський і Дрижаківський під с. Підставки (отримала від предків Стефана Драба і Павла Дрижаки) на грунти с.Томари в Гельмязові [3,392]. 3. АЮЗР. – Ч. VII. – Т. І. 5. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995. 18. Переписні книги 1666 р. – К., 1933. 20. ІР НБУ. – Ф. І. – № 4104. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Д >