Драбовичі

ДРАБОВИЧ гербу Одинець - земянський рід Київського воєводства.

Rodzina:
Drabowicz
Herb:Odyniec
Gniazdo:z Drabówki w województwie kijowskiem

Джерела:
Кривошея В.В. До причин Національно-визвольної  війни середини ХVII ст.// Ґілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К., 2009. – Вип. 23. – 464 с.

Jan, syn Antoniego, wnuk Grzegorza i Aleksandry Dałmutówny Krupińskiej, prawnuk Jana Drabowicza, sprzedał Drabówkę Wojnie 1775 r. (DW. 92 f. 867). Klemens, porucznik twerski 1786 r. (Kal.).

Всіх своїх численних дочок (нагадаємо – від шлюбу з Посею Митковичівною) Федір Васильович Ходика добре повіддавав заміж і наділив багатим приданим. Завдяки згаданій книжці Н.Білоус можна уточнити всі ці шлюби. Отож: «Людмилу – за Якова Кірдея Лемеша; Тетяну – за Івана Путяту; Настасію вперше – за Івана Левоновича, вдруге – за Василя Шаулу; втретє – за Семена Нападовського; Федору (це Федора-донька, а то була в нього і сестра Федора, яку він прилаштував за Данила Жовніра) – за Філона Богушевича-Глібовського; Олену – за Івана Драбовича-Оздиловського; Богдану вперше – за Семена Онисковича, вдруге – за Кирика Солтана». Натомість земельна власність дісталася єдиному синові, Федору Криницькому, людині буйної і нахабної вдачі.


Ян Драбович Оздиловський
Ориль (Орель, 
Краснопіль), м-ко Ян Драбович Озди-
ловський, князь Ярема
Михайло
Вишневецький
НБУВ. ІР, І, 4104, 
П-796; Ф. 11, спр. 9, 
арк. 888 зв. 
До довготермінових конфліктів варто віднести земельні конфлікти 
протяжністю майже в століття, серед яких боротьба за маєтності на 
р. Орель. Юрій Чехович-Орельський тримав маєток на Орелі (1631) 
[3,393] у Київському воєводстві, де мав 1 уходника [3,399], городника 
[3,392] там же тримала дружина Яна Драбовича Олена Орелська. Серед ре-
єстровців Чигиринського полку 1649 р. козакували Роман (Максимівська 
сотня) і Яким (Імгліївська сотня) Чеховичі. 
Ще 20 травня 1572 р. зем’янин канівський Григорій Микитович 
Драбович гербу «Одинець» отримав підтвердження на селище Ождилів 
на правому боці р. Росі в 5 милях від замку Канева [20,264]. Від нього 
Оджилів отримало назву Драбівське (1552 [3,100]). Через сім років 
Дмитро Федорович Єлець навічно передав це село Григорію Драбовичу 
[18,264], сину тивуна київського. Микола Драбович записав 17 квітня 
1612 р. своїй дружині Максимовні Гаврилівні (?) 1000 злотих за половину 
цього села [20,7]. 1633 р. позов у Піщану і Миргород до жида-орендаря 
Мошка Ізраїлевича від Івана Драбовича [20,31] про вирубку лісів. 1633 р. 
зиск від Яна Драбовича на жида Марка Ізраїлевича, орендаря піщансько-
го про оплату 3000 злотих за вирубку лісу між рр. Орельня і Оришко і 
Сквиром в диких полях [20,35 зв]. Іван Драбович сплачував подимне від 
5 городників (1629 [3,392]). 1644 р. два позова в с. Драбові від Кшиштофа 
Рая про побиття через Драбовича [20,172], а наступного 1645 р. у Яна 
Драбовича викрали 150 золотих, в чому звинувачувався той же Криштоф 
Рай [20,13]. Того ж року Ян Драбович мав претензії до Стефана Раковича 
«о заграблєнії» коня вартістю 400 злотих [20,18 зв.], сам же був винен Яну 
Негребецькому 1200 злотих [20,12 зв.]. 10 вересня 1659 р. король надав 
с. Драбівку правом доживотним Івану Якимовичу Тарасенку, пасербові 
Богдана Хмельницького. 25 жовтня 1663 р. в Білій Церкві підтвердження 
цього права і посесії на Драбівку і охоронний універсал «уродженій» Ганні 
Золотаренко, вдові Богдана Хмельницького. 1645 р. Лукреція Драбович 
Андрієва Замаська подала зиск на жида Януса про ґвалтовний наїзд на її 
млин в с. Михайлові з челяддю і грабунок збіжжя, на жида кононецького 
орендара про вилучення мита на греблі кононецькій [20,18 зв.]. У реєстрі 
1649 р. в сотні записані Степан Драба, Кіндрат і Андрій Дрижаки [5,329]. 
Іван Тоцький (? – 1629 – 1649 – ?) — козак 3-ї Іркліївської сотні в 1649 р. 
[5,357], «во многих местах поль ських диспозитор», помер у Каневі, мав 
двір і грунти в Гельмязові [3,392]. Мабуть, був чоловіком Драб, бо Ганна 
Іванівна Тоцька в 1749 р. обміняла предківські грунти Драбівський і 
Дрижаківський під с. Підставки (отримала від предків Стефана Драба і 
Павла Дрижаки) на грунти с.Томари в Гельмязові [3,392].

3. АЮЗР. – Ч. VII. – Т. І. 
5. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995.
18. Переписні книги 1666 р. – К., 1933.
20. ІР НБУ. – Ф. І. – № 4104.

Comments